| Теорія відмирання школи | Теорія відмирання
школи - течія
в радянській педагогіці, яка дістала певне поширення наприкінці 20-х років Представники
Т. в. ш. — керівники Інституту методів шкільної роботи в Москві (М.
В. Крупеніна, В. Н. Шульґін) вважали, що в радянському суспільстві сфері впливу
педагогіки має бути розширена, що підростаюче покоління
покликане брати активну участь у творчій праці народу, й виступали за
навчання "на власному досвіді",
протиставляли життєвий досвід систематичній
науковій освіті і школі. Вони твердили, що
в комуністичному суспільстві з відмиранням
держави відімре й школа, а виховання й навчання підростаючого покоління
здійснюватимуться в
різних формах позашкільної роботи. У зв'язку з цим заперечувалась необхідність
систематичного вивчення основ наук, пропонувалося відмінити шкільні програми, підручники й класно -урочну систему, недооцінювалася роль учителя. Т. в.
ш. була засуджена комуністичною партією як
антинаукова, яка веде до руйнування школи. |
