ЕСЕНСІАЛІЗМ (від лат. Essentia – істота, суть) – напрям у педагогіці США, що виник у 30-х роках ХХ ст. як опозиція педагогіці програсивізму, яка називалася також експерименталізмом і була відображенням філософії прагматизму в педагогіці. Якщо назва «прогресивізм» вказувала на ідеї прогресу у вихованні, то назва «есенсіалізм» підкреслює те, що має становити «есенсію», толбто суть навчально-виховної роботи, діяльності. Прогресивізм обгрунтований у багатьох працях Д. Дьюї, був дуже поширений в американській педагогіці, есенсіалізм виступив з його серьйозною критикою. Це відбулося на з'їзді вчителів в Атлантік-Сіті в1938, де есенсіалісти виступили з «маніфестом», в якому різко критикували педагогічні погляди Д. Дьюї, висловлені ним у праці «Моє педагогічне кредо». Якщо прогресивісти виступали переважно як педоцентристи, то есенсіалісти виступали швидше як дидактоцентристи, вважаючи вчителя центром процесу навчання й виховання. Прогпесивісти наголошували на «вільному розвитку особистості», а есенсіалісти на її «формуванні». З часом виникли певні модифікації цих двох педагогічних течій.