ВИХОВУЮЧЕ НАВЧАННЯ – організація процесу навчання, при якій забезпечується органічний взаємозв'язок між набуттям учнями знань, умінь і навичок, засвоєнням досвіду творчої діяльності й формуванням емоційно – ціннісного ставлення до світу, один до одного, до навчального матеріалу. Один з принципів навчання. Термін „виховуюче навчання” запроваджено в педагогіку Й.Ф.Гербартом. Співвідношення навчання і виховання – фундаментальна педагогічна проблема. Я.А.Коменський визнавав величезну виховну роль навчання й не розділяв навчання і виховання. Ж.-Ж.Руссо віддавав перевагу вихованню („природному вихованню”), підкоряючи йому навчання. Й.Г.Песталоцці пов'язував розумове навчання з моральним, обгрунтовуючи свій підхід тим, що процес пізнання починається з почуттєвих сприймань, які переробляються потім свідомістю за допомогою апріорних ідей. Й.Ф.Гербарт вважав навчання основним засобом виховання. К.Д.Ушинський розглядав навчання як важливий засіб морального виховання. Сучасна вітчизняна педагогічна теорія розглядає навчання й виховання в єдності, це передбачає не заперечення специфіки навчання й виховання, а глибоке пізнання суті, функцій, організації, засобів форм і методів навчання й виховання.