ВАЛЬДОРВСЬКА ПЕДАГОГІКА – сукупність методів і прийомів виховання й навчання, яка грунтується на антропософській інтерпретації розвитку людини як цілісної взаємодії тілесних, душевних і духовних факторів. Методологічні й дидактико – методичні основи „Вальдорфської педагогіки” опрацював Р.Шнейнер. Застосовується в так званих вільних вальдорфських школах (перша була відкрита в 1919). Вальдорфські школи дають повну середню освіту (12 років навчання; для вступників до університетів є XII , так званий абітурієнтський клас). Головна дійова особа в „Вальдорфській педагогіці” – класний учитель. Його обов'язком є організація майже всієї навчально – виховної роботи зі своїми учнями протягом перших 8 років навчання. Класний учитель опрацьовує зміст і навчає основним загально–освітнім предметам; створює і підтримує в інтересах виховання тісну взаємодію між учнями й учителями, між школою й батьками. Оцінки у вальдорфських школах не виставляються. Наприкінці навчального року класний учитель складає загальну психолого- педагогічну характеристику кожного учня. Вальдорфські установи автономні й не мають над собою керівних інстанцій, керуються педагогічною радою. Посада директора відсутня. Останнім часом в Україні спостерігаються спроби реалізувати ідеї „вальдорфської педагогіки” в школах та дитячих садках.