ЄЗУЇТСЬКЕ ВИХОВАННЯ – система авторитарного виховання, опрацьована педагогами католицького ордену єзуїтів (лат. Societas Jesus , Товариство Ісуса, засноване в 1534 І.Лойолою). Створення мережі навчальних закладів і виховання юнацтва, насамперед з привілейованих або заможних верств, у дусі відданості католицизму було однією з головних місій ордену єзуїтів. Найпоширенішим типом єзуїтського навчального закладу стали колегії, які давали середню освіту. Педагогіка єзуїтів пройнята прагматизмом. У XVII - XVIII ст. єзуїти мали репутацію блискучих педагогів, оскільки єзуїтське виховання акумулювало багато досягнень гуманістичної і протестантської педагогіки (класно-урочна система навчання, використання вправ і регулярних повторень, поступовий перехід від легшого до складнішого, єзуїтське виховання надавало їм значною мірою формалізованого характеру. Виховання було спрямоване насамперед на розвиток індивідуальних здібностей, честолюбства, духу змагання. Важливе місце відводилося світському вихованню, однак головним напрямом діяльності єзуїтських педагогів залишилось релігійне виховання дітей. Учителів для єзуїтських навчальних закладів готували дуже старанно й довго з кращих випускників колегій. Традиції єзуїтських колегій істотно вплинули на розвиток педагогіки й шкільної справи в Новий час. Єзуїтська педагогіка помітно вплинула на педагогічну систему Я.А.Коменського. В багатьох країнах (Іспанія, Португалія, США, країни Латинської Америки) єзуїти й наприкінці ХХ ст. впливають на народну освіту, вони мають свої школи, готують викладачів, викладають у ряді університетів і в більшості католицьких шкіл.