ГЕНЕРАЛЬНИЙ НАКАЗ ПРО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ рос. „Генеральное учреждение о воспитании обоего пола потомства ” (1764) – законодавчий акт за проектом І. І. Бецького, утопічний план створення „нової породи людей” в особливих державних виховних закладах, ізольованих від суспільства та сім'ї, щоб діти не заразилися від дорослих вадами та марновірствами. В закладах повинні були виховуватись діти всіх верств населення віком від 5-6 до 18-20 років. Головна мета – „вселять в юношестве страх божий”, прищеплювати чесноти та якості, необхідні прямым гражданам, полезным членам общества”.