БІОЛОГІЗМ ПЕДАГОГІЧНИЙ - один з трьох головних напрямів розвитку теорії і практики виховання в XІX - XX ст. Виник на початку XІX ст. на основі досягнення біологічних наук і потреби педагогів спиратися у процесі виховання на результати вивчення біологічними науками природи людини. Б.п. виник як своєрідний протест проти однобічних соціокультурних орієнтацій в теорії виховання, як абсолютизували соціальну й культурну детермінанти розвитку людини. Біологізм у педагогічній теорії виражається насамперед в однобічній інтерпретації розвитку людської особистості її генезису, структури і типології на основі природничих понять і законів (і насамперед генетичних). Перенесення теорії еволюції та педагогічний грунт привело до вироблення переконання, що досягнення дітьми й молоддю певних рівнів психофізичної зрілості є результатом самостійного біологічного дозрівання, а не навчання. Біологічну і еволюційну орієнтацію педагогіки пропагували Е.Мейман, А.Біне, В.Штерн, Е.Клапаред, Г. Валонн та ін. Біологічно орієнтована педагогіка (а також психологія) на розвиток дитини, формування її духовного світу і прилучення до громадського життя, входження її у світ культури, її психофізичне дозрівання й розвиток трактує як складний всебічний і багатомірний процес пристосування до розуміння умов життя у широкому плані. Біологічно орієнтована педагогіка привела до недооцінки особистіснотворної ролі природи як сили, яка стимулює розвиток і збереження людини. Біологізована педагогіка відіграла також і певну позитивну роль. Вона сприяла звільненню педагогічної думки від волюнтаризму, виступала проти однобічної інтерпретації розвитку людини під впливом соціально - культурних факторів. Виступивши як опозиція до педагоги культури й соціологічної педагогіки, біологізована педагогіка привела до кращого зв'язку людини з природою, її багатомірної натури.