АЛФАВІТНИКИ – анатомічні рукописні збірники навчального, настановчо-виховного і довідкового характеру. А. відомі з 80-х років ХІІІ ст. (новгородський А.). в кінці ХІІІ – ХVІ ст. А. були головним чином довідниками, в яких давалися пояснення незрозумілих слів. Найбільшого поширення в Україні А. дістали в ХVІ – ХVІІ ст.. У 1627 в Києві письменник і друкар Павло Беринга випускав перший друкований А. «Лексіконть славеноросскій и имень тлькованіе». В XVІІ ст. з’явилися А., які мали характер навчальних посібників. Вони містили в собі азбуку, склади, граматику, відомості з різних наук тощо. Шкільні А. розширили обсяг знань у школах XVІІ ст., увівши до навчання елементи «світської освіти». Пропагуючи релігійно-церковну мораль, А. одночасно виховували в дітей любов до науки та книги, первинні навички особистої гігієни і санітарії. А. були в Україні дуже популярними. До наших днів збереглося понад двісті А.