|
|
|
Додати Слово |
|
| Ш |
| Сторінок: 1 |
| Шаповаленко Сергій Григорович | Шаповаленко
Сергій Григорович (16.ІІІ.1903, Суходол
—1.І.1988 Москва) — український і російський
педагог, методист хімії, дійсний член АПН СРСР. Закінчив Глухівський інститут
народної освіти (1923), працював в 1922
учителем Глухівської дослідно-показової школи. З 1931 працював у Москві
в Інституті політехнічної освіти, а також в Інституті шкіл і методів навчання.
З 1965 — директор НДІ шкільного обладнання і технічних засобів навчання АПН
СРСР. Досліджував проблеми методики навчання хімії в середній школі,
політехнічної освіти і трудового навчання, забезпечення шкіл сучасними
дидактичними засобами. Автор підручників з хімії для середньої школи. |
| | |
| Шаррельман Генріх | Шаррельман Генріх (1.ХІІ.1871 — 31.VІІІ.1940) —німецький педагог-реформатор, один з представників
педагогіки особистості. Різко критикував сучасну йому школу за жорстку
регламентацію діяльності вчителя й учнів, за схоластичність навчання і прагнув
оновити її на основі педагогічних принципів Й. Г. Песталоцці. На думку Ш.,
школа мала бути трудовим співтовариством дітей, які під керівництвом учителя
прагнуть досягти самостійно поставленої мети. Головне завдання школи Ш. вбачав у піклуванні про вільний духовний розвиток дітей, про вироблення в них радісного світосприймання. Великого
значення надавав засобам художнього виховання. |
| | |
| Шацький Станіслав Теофілович | Шацький Станіслав Теофілович (13.VІ.1878, с. Вороніно Смоленської обл. — 30.Х.1934, Москва)
—російський педагог. В 1905 організував товариство "Сетлемент",
яке займалося створенням клубів для робітничої молоді. В 1911 разом з дружиною
В. М. Шацькою організував у Калузькій
губернії літню трудову колонію для дітей "Бадьоре життя. В 1919 Ш. була створена перша дослідна станція
з народної освіти, до складу якої входили
дитячі садки і школи І і II ступенів. В цих закладах під керівництвом Ш.
розроблялись і на практиці перевірялись організація, зміст і методи
навчально-виховної і громадської роботи школи й питання підготовки вчителів у
процесі їхньої педагогічної діяльності. Ш.
опрацював методику організації суспільно корисної роботи школярів. З 1932 Ш. керував Центральною експериментальною педагогічною лабораторією, яка
вивчала досвід зразкових і дослідних шкіл. фізики. |
| | |
| Шведов Федір Миколайович | Шведов Федір Миколайович (26.ІІ.1840,
м. Кілля – 25. ХІІ.1905, Одеса) – українській фізико – хімік і методист фізики.
Працював у Новоросійському університеті в Одесі (з 1870 —професор, 1895—1903 —
ректор). В 1894 видав першу в Україні книгу з методики фізики, в якій
проаналізував недоліки тодішньої системи навчання фізики в середніх навчальних закладах, показав її невідповідність
пізнавальним можливостям учнів, критично оцінив радіальну побудову курсу фізики та обгрунтував необхідність
концентричної. |
| | |
| Шевченко Галина Павлівна | Шевченко Галина Павлівна (нар. 28.VІІ.1940, с. Слов'яносербськ Луганської обл.) — український педагог,
член-кореспондент АПН України з 1993. З 1988
завідує кафедрою педагогіки Луганського
педагогічного інституту. Досліджує проблеми теорії естетичного виховання
школярів засобами комплексного використання мистецтв. |
| | |
| Шевченко Тарас Григорович | Шевченко Тарас Григорович (9.ІІІ.1814, с. Моринці Черкаської обл. — 10.ІІІ.1861,
Санкт-Петербург) — великий український поет, мислитель. У його творах є
глибокі думки про виховання, яке повинно виробляти громадянські переконання,
відданість народові, нетерпимість до неправди, егоїзму. Ш. різко критикував
духовні семінарії, кадетські корпуси, жіночі пансіони та інші привілейовані
навчальні заклади за те, що вони не дають справжнього розумового, морального,
естетичного і фізичного розвитку. Ш. створив
«Південноросійський буквар"» (1860)
для недільних шкіл українською мовою. Ш. був глибоко переконаний, що
навчання повинно вестися рідною мовою дітей. |
| | |
| Шемковський Каленик Васильович | Шемковський
Каленик Васильович (1835, м. Кам'янець-Подільський
— 1903) — український мовознавець, етнограф і видавець. Брав участь у створенні недільних
шкіл у Києві. Написав і видав на користь
шкіл і студентської бібліотеки університету підручник "Домашня наука"
(1861). |
| | |
| Шепелявість | Шепелявість
— вада мови, при якій неправильно вимовляються свистячі («з», «с», «ц») і
шиплячі («ж», «ч», «ш», «щ»)
звуки. Є кілька видів Ш: Для усунення Ш. застосовують методи логопедії. |
| | |
| Шерстюк Григорій Пилипович | Шерстюк Григорій Пилипович (26.ХІ.1882, с. Новий Тагамлик
Полтавської обл. — б.ХІ.1911) — український видавець. Засновник першого українського
педагогічного видавництва "Український учитель", першого українського педагогічного журналу "Світло". Автор
кількох науково-популярних книжок для дітей, популярної "Короткої
граматики для шкіл", ряду педагогічних статей. |
| | |
| Шищенко Петро Григорович | Шищенко Петро Григорович (нар. 8.II. 1936, с. Покришів Житомирської обл.) —
український учений-географ і педагог, член-кореспондент АПН України з 1993. З 1971 завідує кафедрою фізичної
географії і охорони природи Київського Національного університету імені Т.
Шевченка. Автор підручників і навчальних посібників з географії для середньої
та вищої школи. |
| | |
| Шкала оцінок | Шкала оцінок — методичний прийом, який дає можливість розділяти
сукупність об'єктів, що вивчаються, за ступенем вираження спільної для них
властивості. Такий поділ ґрунтується на суб'єктивних оцінках даної властивості,
усереднених по групі експертів. Найпростішим
прикладом Ш. о. є звичайна шкільна система
балів. Можливість побудови Ш. о. базується на припущенні, що кожен
експерт здатний безпосередньо давати кількісні оцінки об'єктам, які вивчаються. |
| | |
| Шкалювання | Шкалювання в педагогіці (від англ. scaling — визначення масштабу, одиниці вимірювання) —
метод моделювання реальних педагогічних процесів за допомогою числових систем.
Ш. є одним з важливих засобів математичного
аналізу педагогічного явища, яке вивчається, а також способом організації емпіричних даних, що одержуються за допомогою спостереження, вивчення документів, анкетного опитування, експериментів, тестування. |
| | |
| Шкіль Микола Іванович | Шкіль Микола Іванович (нар. 13.ХІІ.1932, с. Бурбине Полтавської обл.) — український учений-математик
і педагог, дійсний член АПН СРСР з
1989, АПН України з 1993. В 1973—1980
завідував кафедрою вищої
математики, в 1985—1989 — кафедрою
основ інформатики і обчислювальної
техніки, з 1989 — кафедрою
математичного аналізу, з 1973 — ректор
Українського педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова. Автор
підручників з математики для вищої й середньої школи. |
| | |
| Шкільна драма | Шкільна
драма — драматичні твори, писані викладачами і
розігрувані учнями в
школах за часів пізнього середньовіччя, Ренесансу та барокко з навчальною та виховною метою. Ш. д.
трансформувала, локалізуючи й осучаснюючи жанри середньовічного театру — містерію, міракль, мораліте,
інсценувала міфологічні та історичні сюжети. В XVI—XVIII ст. бароккова Ш. д.
культивувалася в католицьких
та протестантських школах Речі Посполитої, у православних школах України й Білорусі, особливо
в Києво-Могилянській колегії. Відіграла
істотну роль у формуванні нової літератури і в становленні класичного театру. |
| | |
| Шкільна психодіагностика | Шкільна психодіагностика — галузь психодіагностики, що охоплює всі види навчально-виховних
закладів (у тому числі й дошкільні), але насамперед загальноосвітню школу. В Ш. п.
можна виділити такі основні напрями:
психодіагностика й подолання загального
відставання у навчанні, специфічного
відставання з математики, відхилень від
індивідуального оптимуму навчальної
діяльності, недисциплінованої поведінки. До предмета Ш. п. входять, окрім того, діагностика психологічної готовності до
шкільного навчання, а також
визначення індивідуально-психологічних
особливостей дітей з підвищеними
здібностями. |
| | |
| Шкільний вік | Шкільний
вік — період життя й розвитку
дітей, відповідний часові їхнього навчання в школі (тривалість 10—11 років). Ш. в. поділяють на молодший (з 6 до 11 років), підлітковий
(з 11—12 до 14—15 років) і період ранньої юності (з 15 до 17—18 років), кожний
з яких характеризується
анатомо-фізіологічними та
психологічними особливостями дітей, ступенем їхнього розвитку й участі в суспільно корисній праці, змістом і організацією
навчально-виховної роботи. Вивчення і знання вікових особливостей дітей дає
можливість правильно організувати їхнє навчання й виховання. |
| | |
| Шкільний інтернат | Шкільний
інтернат — див. Інтернат шкільний. |
| | |
| Шкільний театр | Шкільний
театр — театри, створені при навчальних закладах
Європи в епоху пізнього середньовіччя,
Ренесансу та барокко з навчальною та виховною метою. Основою репертуару Ш. т. була шкільна драма. |
| | |
| Школа | Школа
(лат. Scyola, — дозвілля, заняття під час дозвілля; місце навчання) — 1)
Навчально-виховний заклад
(див. Школа). 2) Система освіти, сукупність закладів для навчання. 3) Набутий досвід. 4) Напрям у науці,
літературі, мистецтві,
суспільно-політичній думці,
побудований на основі принципів, спільних поглядів, традицій тощо. 5) Посібник для навчання гри на
музичному інструменті, співів тощо.
6) Будинок школи. |
| | |
| Школа граматиста | Школа граматиста — приватна платна школа в Стародавній Греції (Афіни), де
вільнонароджені хлопчики з 7 років
навчалися читати, писати й рахувати. Одночасно або після 2—3-річного відвідування Ш. г. вони вступали до школи
кіфариста. |
| | |
| Школа (навчальний заклад) | Школа — навчально-виховний заклад для навчання, освіти і виховання дітей, молоді та дорослих. Ш. — явище історичне, завдання і зміст її змінювалися зі зміною суспільно-економічного ладу. Ш. в Україні покликана здійснювати розумове, трудове, моральне, фізичне й естетичне виховання учнів, прилучаючи підростаюче покоління до духовної культури й матеріального виробництва, озброюючи його необхідними знаннями і способами діяльності. Ш. поділяють за обсягом знань — на початкові, неповні середні, середні і вищі; за характером знань — загальноосвітні й професійні; за віком учнів — Ш. для дітей, молоді і дорослих; за тим, хто їх утримує, — на державні, приватні й муніципальні (органів місцевого самоврядування), громадські; за статтю учнів — сумісні (для учнів обох статей) і роздільні (чоловічі, жіночі); за часом перебування й характером організації учнів — на школи-інтернати (пансіонати), де учні навчаються і живуть, школи з подовженим днем, де учні тільки навчаються; за відношенням до релігії — на конфесіональні школи й світські.
Ш. виникли в країнах Стародавнього Сходу (Ассирія, Вавилон, Єгипет, Індія, Китай). На території Європи Ш. склалися в VII—VI ст. до н. є. в Греції, в VI ст. до н. є. — в Римі, пізніше — в інших країнах. У Київській Русі перші ПІ. виникли в XI ст. (дяківки). В XVI—XVII ст. в Україні та в Білорусі діяли братські школи. В XVII ст. розвинулась ідея державних шкіл. Склалася система аристократичних станових Ш. (в Англії — коледжі,в Україні—пансіони, ліцеї, інститути шляхетних дівчат). УXVIII ст. виникають реальні училища, поширюється реальна освіта, складається система середньої професійної освіти. З другої половини ХІХ ст. починають створюватися недільні школи для дорослих. Основні напрями розбудови української школи визначені законом України \"Про освіту\". |
| | |
| Школа вечірня (змінна) середня загально | Школа
вечірня (змінна) середня
загальноосвітня —
навчальний заклад для працюючої
молоді. Під такою назвою
існує з 1971. Особи, які закінчили 9 класів вечірніх (змінних) шкіл, одержують свідоцтво про дев'ятирічну освіту і мають право вступати до
середніх спеціальних навчальних
закладів або до X класу середньої загальноосвітньої школи; ті, хто закінчив 12
класів, одержують атестат про середню
освіту, який дає право вступати до вузів. |
| | |
| Школа для глухих | Школа
для глухих — в Україні навчально-виховний заклад
інтернатного типу для дітей, позбавлених
слуху і внаслідок цього — мови.
Перебувають у системі загальноосвітніх
закладів Міністерства освіти. Навчання
проводиться за спеціальними навчальними
програмами й підручниками. Строк
навчання — 13 років (підготовчий клас для
глухих, які не виховувались у дитячому
садку, і 12 основних класів). Учні здобувають знання в обсязі дев'ятирічної загальноосвітньої школи й відповідну
виробничу кваліфікацію. |
| | |
| Школа для сліпих | Школа
для сліпих — в Україні навчально-виховний заклад
інтернатного типу системи Міністерства освіти, де навчаються сліпі або діти з залишками зору (до 0,05). В Ш. д. с.
проводиться корекційно-педагогічна
робота, спрямована на нормалізацію
психічного й фізичного розвитку дітей,
подолання вторинних відхилень у
їхньому розвитку. Навчання
в Ш. д. с. здійснюється за програмами середньої загальноосвітньої школи. Строк навчання порівняно з масовою школою продовжено
на один рік. |
| | |
| Школа дорослих | Школа
дорослих — загальноосвітній навчальний заклад для
навчання дорослих без відриву від
виробництва. В Україні виникли в другій
половині ХІХ ст. (див. Недільні школи). Після
1917 було створено державну систему освіти дорослих — пункти ліквідації неписьменності, школи для
неписьменних, для малописьменних, школи-клуби, Ш. д. підвищеного типу (давали семирічну освіту й здебільшого мали
промисловий або сільськогосподарський ухил). Створювалися також селянські й робітничі університети, загальноосвітні
курси, робітничі факультети, школи селянської молоді. В 1936 Ш. д. підвищеного
типу реорганізовано на загальноосвітні
неповні середні й середні школи; з 1937
існували такі ж типи заочних шкіл. У 1943
організовано школи робітничої молоді,
1944 — школи сільської молоді, з 1958
вони дістали назву вечірніх (змінних)
середніх загальноосвітніх шкіл
робітничої і сільської молоді. Діяли також середні загальноосвітні заочні школи. З 1971 існує єдиний тип Ш. д. —
школа вечірня (змінна) середня загальноосвітня з очною і заочною (або однією з
них) формами навчання. |
| | |
| Школа з подовженим днем | Школа з подовженим днем, школа (група) з подовженим днем — в Україні
загальноосвітня школа (група або групи в ній), де учні перебувають протягом
усього дня (10 год.). В 50-ті роки почали створювати в школах групи з
подовженим днем. Законодавчо оформлені 1956. В 1962 почали відкриватися школи
з подовженим днем. Режим в умовах Ш. з п. д. будується на основі медично й
педагогічно зумовленого чергування навчання, праці, суспільно корисної діяльності,
самопідготовки й відпочинку школярів, занять за інтересами. |
| | |
| Школа кифариста | Школа кифариста —приватна платна школа в Стародавній Греції (Афіни), де хлопчиків
навчали музики, співу й заучуванню творів Гомера (грецький епос). |
| | |
| Школа передового досвіду | Школа передового досвіду — одна з форм передавання й поширення кращого педагогічного досвіду шляхом
безпосередньої демонстрації зразків навчальної і виховної роботи. Особливо
популярними Ш. п. д. були в Україні в 60-ті роки. В Ш. п. д. застосовувалися
різноманітні форми й методи занять із слухачами: розповідь керівника школи або
учителя-майстра про систему своєї роботи; відвідування й аналіз уроків з
окремих розділів навчальної програми; відвідування й аналіз позакласних заходів;
співбесіди з слухачами з питань дидактики й методики; виготовлення наочних
посібників тощо. |
| | |
| Школа хартій | Школа
хартій (Еcole Nationale des Chartes) — вищий навчальний заклад у Франції, який готував
висококваліфікованих джерелознавців, архівістів і бібліографів з вітчизняного
середньовіччя. Заснована в 1821, в Парижі. Прийом у Ш. х. дуже обмежений і проводиться
за результатами складного конкурсу. Після закінчення Ш. х. її випускники ведуть
наукову роботу або стають на
державну, часто дипломатичну службу. |
| | |
| Школа-інтернат | Школа-інтернат
— в Україні з 1956 загальноосвітня школа, в якій діти навчаються і
живуть. До Ш.- і. приймають дітей за бажанням батьків або осіб, що їх
заступають. Навчання проводиться за планами й програмами середньої школи. Крім
учителів, у Ш.-і. працює штат вихователів. Поряд з навчальною проводиться
клубно-гурткова, суспільно корисна й трудова, ігрова й спортивна робота. |
| | |
| Школа-комуна | Школа-комуна
— навчально-виховний заклад в Україні для безпритульних дітей і
підлітків, сиріт і неповнолітніх правопорушників. Створена 1918. Складалася з
загальноосвітньої школи, як правило І і II ступенів, та інтернату при ній. Іноді при Ш.-к.
були й дитячі садки. Вихованці вивчали основи наук, працювали в майстернях, на
виробництві та в сільському господарстві.
Велика увага приділялася продуктивній праці, самообслуговуванню,
розвиткові творчої ініціативи й самодіяльності. Проіснували до кінця 20-х,
окремі — до 30-х років. Відомими були комуна імені Ф. Е. Дзержинського, Ш.-к.
в Одесі та ін. |
| | |
| Школи грамоти | Школи
грамоти — 1) В Україні до 1917 одно- та дворічні школи елементарного
навчання. Навчання в Ш. г. обмежувалося заучуванням молитов, початками
читання, письма й лічби. Ліквідовані після 1917. 2) У 20-ті роки в Україні Ш.
г. (письменності) називали одно- та дворічні пункти й школи ліквідації
неписьменності. |
| | |
| Школи робітничої молоді | Школи робітничої молоді — в Україні вечірні середні загальноосвітні навчальні заклади для працюючої молоді. Створені
1943. Навчання проводилося без відриву від
виробництва. Надавали загальноосвітню підготовку в обсязі семирічної і
середньої шкіл, працювали в складі V—VII та V—X класів. У 1958 їх перейменовано на вечірні (змінні) середні школи
робітничої і сільської молоді, 1971 —на школи вечірні (змінні) середні
загальноосвітні. |
| | |
| Школи селянської молоді | Школи
селянської молоді —
в Україні тип сільських загальноосвітніх шкіл, створених 1923. До
цих шкіл приймали підлітків і молодь
віком від 12 до 18 років, які закінчили повний курс І ступеня навчання (4 класи). Термін навчання становив 3 роки. В навчальний план, поряд із загальноосвітніми предметами, було включено теоретичний курс сільського господарства, виробниче навчання і продуктивну працю в навчальних і селянських господарствах. З 1928, поряд з
денними трирічними, існували вечірні
дво- та однорічні Ш. с. м. В 1930 Ш. с. м. перейменовано на школи колгоспної молоді. |
| | |
| Школи сільської молоді | Школи
сільської молоді —
вечірні середні загальноосвітні
заклади для навчання працюючої молоді
без відриву від сільськогосподарського
виробництва. Створювалися з 1944 у
великих населених пунктах
у складі І—IV і І—VII класів, з 1956 — у складі V—X і VIII—X класів. У 1958 Ш. с. м. перейменовано
на вечірні (змінні) середні школи робітничої і сільської молоді, 1971 — на
школи вечірні (змінні) середні загальноосвітні. |
| | |
| Школи фабрично-заводського навчання | Школи
фабрично-заводського навчання
(ФЗН) — в Україні тип професійно-технічної школи
системи державних трудових
резервів. Створені 1940
з метою підготовки робітників масових
професій для вугільної, гірничорудної,
металургійної, нафтової промисловості
й будівництва. Строк навчання
становив 6 місяців з повним державним
забезпеченням. До шкіл ФЗН приймали
молодь 16—18 років з будь-якою
загальноосвітньою підготовкою. Головна
увага в них приділялася виробничому
навчанню. З 1949 мережа шкіл ФЗН
почала скорочуватися, якість підготовки
учнів у них перестала відповідати вимогам
виробництва. В 1959—1963 усі школи
ФЗН перетворені на професійно-технічні училища. |
| | |
| Школи фабрично-заводського учнівства | Школи
фабрично-заводського учнівства
(ФЗУ) — в Україні професійно-технічні навчальні
заклади до створення системи державних
трудових резервів. Як тип
навчального закладу системи
народної освіти оформилися на початку 20-х років XX ст. Діяли при підприємствах, для яких готували кваліфікованих робітників з
підлітків 14—18 років на базі початкової
освіти. Строк навчання становив 3 - 4
роки. З 1930 школи ФЗУ почали діяти на
базі семирічної школи, строк навчання
в них скоротився до 1,5—2 років
за рахунок скорочення годин на загальноосвітні предмети. З 1940 залишилися
переважно в легкій, харчовій та місцевій промисловості. В 1959—1963 їх поряд з іншими школами перетворено на
професійно-технічні училища. |
| | |
| Школи-клуби | Школи-клуби
— в Україні школи для молодих робітників і
підлітків. Організовані
1918. Мали за мету розвивати творчу активність та ініціативу робітничої молоді. Навчання проводилося за класно-урочною системою з широким
залученням учнів до роботи в
секціях та студіях, створюваних
на базі школи. Ш.-к. працювали за довільними навчальними планами і програмами. У 1922 Ш.-к. припинили існування. |
| | |
| Школи-санаторії | Школи-санаторії
— в Україні спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для хворих і фізично ослаблених
дітей. Створюються з метою
забезпечення лікування та продовження загальноосвітньої підготовки. Зміст навчально-виховної роботи в Ш.-с. такий самий,
як і в масових загальноосвітніх
школах. Тривалість і кількість уроків у Ш.-с. порівняно з загальноосвітньою менші. Режим дня будується з
урахуванням захворювання дітей, періодичності й особливостей лікувально-оздоровчого процесу.
Див. також Лісові школи. |
| | |
| Школознавство | Школознавство
— галузь педагогіки, що досліджує
завдання, зміст і методи
управління шкільною справою, систему керівництва школою та організації її роботи. Зміст Ш. становлять основні принципи управління
й керівництва школою, її роль у
розвитку суспільства, діяльність
органів народної освіти по адміністративно-педагогічному та господарському керівництву школами, управлінню
навчально-виховним процесом і наданню методичної допомоги вчителям; організація обліку й звітності закладів освіти, статистика шкільної справи. Ш. розробляє
комплекс організаційно-педагогічних заходів,
спрямованих на вдосконалення управління освітою в усіх її ланках. |
| | |
| Шлейєрмахер (Schleiermacher) Фрідріх Дан | Шлейєрмахер
(Schleiermacher) Фрідріх Даніель Ернст (21.ХІ.1768, Вроцлав — 12.11.1834, Берлін) —німецький філософ і педагог. Ш. виступав за
рівні можливості для дітей усіх станів
навчатися в народній школі з широким
навчальним планом (читання, письмо, арифметика, природознавство, географія,
історія, гімнастика, співи та деякі інші предмети). Середня і вища школи
повинні бути доступними для всіх здібних
дітей. Ш. вважав, що навчання має будуватися на основі принципу наочності і здійснюватися при
активній і добровільній участі самих дітей. У галузі виховання Ш. виступав проти всіх покарань,
які принижують особистість дитини. |
| | |
| Шлях освіти (науково-методичний журнал) | "Шлях
освіти" — науково-методичний журнал, заснований у
1995 Міністерством освіти України,
Академією педагогічних наук та Асоціацією
працівників гімназій і ліцеїв України. |
| | |
| Шлях освіти (педагогічний журнал) | "Шлях
освіти" — педагогічний журнал, заснований 1922 в
Харкові. У 1922— 1923 виходив російською мовою під назвою "Путь просвещения", 1923—1926 — українською та російською
мовами під подвійною назвою —
"Шлях освіти" — "Путь просвещения", 1926—1931 — українською мовою. |
| | |
| Шмідт (Schmidt) Карл | Шмідт
(Schmidt) Карл (7.VІІ.1819 — 8.ХІ.1864) — німецький педагог. Ш. є автором капітальної праці
"Історія педагогіки,
викладеної у всесвітньо-історичному розвитку і в органічному зв'язку з культурним життям народів" (4 томи, 1860—1862). В галузі теорії
виховання Ш. дотримувався думки, що
основою педагогіки має бути антропологія. Людина є частиною природи, підкоряється її законам, а тому
для виховання людини треба вивчати
її природу. |
| | |
| Шпранґер (Spranger) Едуард | Шпранґер (Spranger) Едуард (27.ІV.1882 — 17.ІХ.1963) — німецький педагог, психолог і філософ. Представник теорії виховання, яка спиралася на так звану "філософію
духу". В психології і теорії виховання основна увага, за Ш., повинна звертатися на цільові установки, серед яких
він розрізняв 6
основних типів: теоретичний,
економічний, естетичний,
соціальний, політичний і релігійний. Ш. виступав за ранню професійну освіту і проти вимог однакової для
всіх дітей загальної освіти. |
| | |
| Штерн (Stern) Вільям | Штерн
(Stern) Вільям (29.ІV.1871, Берлін — 27.ІІІ.1938, Дарем, Північна Кароліна, СІЛА) - німецький психолог і філософ. Професор
університетів у Бреслау (з 1907) і Гамбургу
(1916—1933), де заснував Психологічний
інститут. Після фашистського
перевороту емігрував
до США. Один з перших систематично вивчав індивідуальні відмінності, застосував метод тестів, запровадив поняття коефіцієнта
інтелектуальності. Ш.
був ініціатором розробки питань юридичної
психології. |
| | |
| Штрюмпель (Strumpell) Людвіг | Штрюмпель (Strumpell) Людвіг (23.VІ.1812 — 19. V. 1899) — німецький філософ і педагог-гербаргіанець. З 1871 був професором Ляйпцизького
університету, досліджував проблеми
педагогічної і дитячої психології та
педагогіки. Головний недолік сучасної йому педагогіки Ш. вбачав у недостатній увазі до індивідуальних і
вікових особливостей психологічного життя дитини, до вивчення її можливостей набувати знання. Ш. вважав
необхідним вивчати структуру освітнього процесу, закони духовного розвитку дітей. |
| | |
| Штумпф (Stumpf) Карл | Штумпф (Stumpf) Карл (21.ІV.1848 - 25.ХІІ.1936) — німецький філософ, психолог і музикознавець. З
1894 — професор Берлінського
університету й директор Інституту
психології при ньому. Один
із засновників Асоціації по вивченню психіки дитини (1900). Більшість праць Ш. стосується дослідження сприймання музики.
Ш. опрацював власні концепції уваги, вправляння, втоми, мислительних операцій (аналізу,
порівняння), почуттів і емоцій. |
| | |
| Штурм (Sturm) Йоганнес | Штурм (Sturm) Йоганнес (1.Х.1507 -3.ІІІ.1589) — німецький педагог-гуманіст, організатор першої класичної гімназії (Страсбург, 1538), яка з 1566 була перетворена в академію з правом присудження ступенів бакалавра й магістра. Гімназія мала спочатку 8 класів, а згодом 10 (дев'ять основних і один підготовчий). Ме¬тою гімназії було забезпечити досконале володіння учнями латинською мовою, навчити читати й розуміти грецьких авторів і навіть писати вірші грецькою мовою. В 1621 на базі академії було організовано університет. Ш. — автор шкільних підручників з латинської граматики, риторики, діалектики, хрестоматії, а також кількох педагогічних творів.
|
| | |
| Штучний інтелект | Штучний
інтелект — образна назва галузі досліджень, що являє
собою сукупність різноманітних
методів, прийомів і засобів
аналізу процесів мислення з метою конструювання технічних систем, спроможних виконувати дії, які за традицією вважалися виключно
прерогативою людського мозку. Проблема
Ш. і. полягає в моделюванні процесів
розумової праці та їхній автоматизації.
Кінцевою принциповою метою досліджень з
проблем Ш. і. є розкриття таємниць
мислення, виявлення механізмів
функціонування мозку, створення
адекватних йому моделей, конструювання
автоматів. |
| | |
| Шульмейстер | Шульмейстер
(нім. Schulmeister) — в середні віки керівник
соборної, або кафедральної, школи;
пізніше — завідувач будь-якої школи. У XVIII і на початку XIX ст. Ш. в Німеччині називали взагалі учителя народної школи. |
| | |
| Шуман (Szuman) Стефан Болеслав | Шуман
(Szuman) Стефан Болеслав (2.І.1889, Торунь — 14.V. 1972, Варшава) — польський психолог і педагог. У 1928—1961 завідував кафедрою педагогічної психології
Ягеллонського університету в Кракові; створив тут центр досліджень дитячої й педагогічної психології. Досліджував психологічні
основи розвитку мови й мислення, дитячого
мистецтва й естетичного виховання,
формування світогляду, характеру,
психолого-дидактичні проблеми тощо. |
| | |
| Шут Микола Іванович | Шут
Микола Іванович (нар. 3.І.1942,
с. Димер Київської обл.) —
український фізик-методист,
член-кореспондент АПН України з 1994. З 1991 завідує кафедрою Українського педагогічного
університету імені М. Драгоманова. Автор
навчальних посібників з фізики для
студентів педагогічних вузів. |
| | |
|
|
|
