Friday, 14 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Глосарій

Починається з...
Містить в собі
Повне зпівпадання

Додати Слово

Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Ш
Сторінок: 1
Слово Означення
Шаповаленко Сергій ГригоровичШаповаленко Сергій Григорович (16.ІІІ.1903, Суходол —1.І.1988 Москва) — український і російський педагог, мето­дист хімії, дійсний член АПН СРСР. Закінчив Глухівський інститут народної освіти (1923), працював в 1922 учителем Глухівської дослідно-показової школи. З 1931 працював у Москві в Інституті полі­технічної освіти, а також в Інституті шкіл і методів навчання. З 1965 — директор НДІ шкільного обладнання і технічних засобів навчання АПН СРСР. Досліджу­вав проблеми методики навчання хімії в середній школі, політехнічної освіти і трудового навчання, забезпечення шкіл сучасними дидактичними засобами. Автор підручників з хімії для середньої школи.
 
Шаррельман Генріх Шаррельман Генріх (1.ХІІ.1871 31.VІІІ.1940) —німецький педагог-реформатор, один з представни­ків педагогіки особистості. Різко крити­кував сучасну йому школу за жорстку регламентацію діяльності вчителя й учнів, за схоластичність навчання і прагнув оновити її на основі педагогічних принципів Й. Г. Песталоцці. На думку Ш., школа мала бути трудовим співтова­риством дітей, які під керівництвом учи­теля прагнуть досягти самостійно постав­леної мети. Головне завдання школи Ш. вбачав у піклуванні про вільний духовний розвиток дітей, про вироблення в них радісного світосприймання. Великого значення надавав засобам художнього виховання.
 
Шацький Станіслав ТеофіловичШацький Станіслав Теофілович (13.VІ.1878, с. Вороніно Смоленської обл. — 30.Х.1934, Москва) —російський пе­дагог. В 1905 організував товариство "Сетлемент", яке займалося створенням клубів для робітничої молоді. В 1911 разом з дружиною В. М. Шацькою орга­нізував у Калузькій губернії літню трудо­ву колонію для дітей "Бадьоре життя. В 1919 Ш. була створена перша дослідна станція з народної освіти, до складу якої входили дитячі садки і школи І і II ступе­нів. В цих закладах під керівництвом Ш. розроблялись і на практиці перевірялись організація, зміст і методи навчально-виховної і громадської роботи школи й питання підготовки вчителів у процесі їхньої педагогічної діяльності. Ш. опра­цював методику організації суспільно корисної роботи школярів. З 1932 Ш. керу­вав Центральною експериментальною педагогічною лабораторією, яка вивчала досвід зразкових і дослідних шкіл. фізики.
 
Шведов Федір МиколайовичШведов Федір Миколайович (26.ІІ.1840, м. Кілля – 25. ХІІ.1905, Одеса) – українській фізико – хімік і методист фізики. Працював у Новоросійському університеті в Одесі (з 1870 —професор, 1895—1903 — ректор). В 1894 видав першу в Україні книгу з методики фізи­ки, в якій проаналізував недоліки тодішньої системи навчання фізики в середніх навчальних закладах, показав її невідповідність пізнавальним можливос­тям учнів, критично оцінив радіальну побудову курсу фізики та обгрунтував необхідність концентричної.
 
Шевченко Галина ПавлівнаШевченко Галина Павлівна (нар. 28.VІІ.1940, с. Слов'яносербськ Луган­ської обл.) — український педагог, член-кореспондент АПН України з 1993. З 1988 завідує кафедрою педагогіки Луган­ського педагогічного інституту. Досліджує проблеми теорії естетичного виховання школярів засобами комплексного вико­ристання мистецтв.
 
Шевченко Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович (9.ІІІ.1814, с. Моринці Черкаської обл. — 10.ІІІ.1861, Санкт-Петербург) — великий український поет, мислитель. У його тво­рах є глибокі думки про виховання, яке повинно виробляти громадянські переко­нання, відданість народові, нетерпимість до неправди, егоїзму. Ш. різко критику­вав духовні семінарії, кадетські корпуси, жіночі пансіони та інші привілейовані навчальні заклади за те, що вони не дають справжнього розумового, мораль­ного, естетичного і фізичного розвитку. Ш. створив «Південноросійський буквар"» (1860) для недільних шкіл українською мовою. Ш. був глибоко переконаний, що навчання повинно вестися рідною мовою дітей.
 
Шемковський Каленик Васильович Шемковський Каленик Васильович (1835, м. Кам'янець-Подільський — 1903) — український мовознавець, етнограф і видавець. Брав участь у створенні неділь­них шкіл у Києві. Написав і видав на користь шкіл і студентської бібліотеки університету підручник "Домашня наука" (1861).
 
ШепелявістьШепелявість — вада мови, при якій неправильно вимовляються свистячі («з», «с», «ц») і шиплячі («ж», «ч», «ш», «щ») звуки. Є кілька видів Ш: Для усунення Ш. застосовують методи логопедії.
 
Шерстюк Григорій ПилиповичШерстюк Григорій Пилипович (26.ХІ.1882, с. Новий Тагамлик Полтав­ської обл. — б.ХІ.1911) — український видавець. Засновник першого україн­ського педагогічного видавництва "Ук­раїнський учитель", першого українсько­го педагогічного журналу "Світло". Автор кількох науково-популярних книжок для дітей, популярної "Короткої граматики для шкіл", ряду педагогічних статей.
 
Шищенко Петро ГригоровичШищенко Петро Григорович (нар. 8.II. 1936, с. Покришів Житомирської обл.) — український учений-географ і педагог, член-кореспондент АПН Украї­ни з 1993. З 1971 завідує кафедрою фізич­ної географії і охорони природи Київ­ського Національного університету імені Т. Шевченка. Автор підручників і навчальних посібників з географії для середньої та вищої школи.
 
Шкала оцінокШкала оцінок — методичний прийом, який дає можливість розділяти сукупність об'єктів, що вивчаються, за ступенем вираження спільної для них властивості. Такий поділ ґрунтується на суб'єктивних оцінках даної властивості, усереднених по групі експертів. Найпрос­тішим прикладом Ш. о. є звичайна шкільна система балів. Можливість побу­дови Ш. о. базується на припущенні, що кожен експерт здатний безпосередньо давати кількісні оцінки об'єктам, які вивчаються.
 
ШкалюванняШкалювання в педагогіці (від англ. scaling — визначення масштабу, одиниці вимірювання) — метод моделю­вання реальних педагогічних процесів за допомогою числових систем. Ш. є одним з важливих засобів математичного аналізу педагогічного явища, яке вивчається, а також способом організації емпіричних даних, що одержуються за допомогою спостереження, вивчення документів, анкетного опитування, експериментів, тестування.
 
Шкіль Микола ІвановичШкіль Микола Іванович (нар. 13.ХІІ.1932, с. Бурбине Полтавської обл.) — український учений-математик і педа­гог, дійсний член АПН СРСР з 1989, АПН України з 1993. В 1973—1980 заві­дував кафедрою вищої математики, в 1985—1989 — кафедрою основ інформа­тики і обчислювальної техніки, з 1989 — кафедрою математичного аналізу, з 1973 — ректор Українського педагогічного уні­верситету імені М. П. Драгоманова. Ав­тор підручників з математики для вищої й середньої школи.
 
Шкільна драмаШкільна драма — драматичні твори, писані викладачами і розігрувані учнями в школах за часів пізнього середньовіччя, Ренесансу та барокко з навчальною та виховною метою. Ш. д. трансформувала, локалізуючи й осучаснюючи жанри се­редньовічного театру — містерію, міракль, мораліте, інсценувала міфологічні та історичні сюжети. В XVIXVIII ст. бароккова Ш. д. культивувалася в като­лицьких та протестантських школах Речі Посполитої, у православних школах Ук­раїни й Білорусі, особливо в Києво-Могилянській колегії. Відіграла істотну роль у формуванні нової літератури і в становленні класичного театру.
 
Шкільна психодіагностика Шкільна психодіагностика   галузь психодіагностики, що охоплює всі види навчально-виховних закладів (у тому числі й дошкільні), але насамперед загаль­ноосвітню школу. В Ш. п. можна виді­лити такі основні напрями: психодіагнос­тика й подолання загального відставання у навчанні, специфічного відставання з математики, відхилень від індивідуально­го оптимуму навчальної діяльності, недисциплінованої поведінки. До предмета Ш. п. входять, окрім того, діагностика психологічної готовності до шкільного навчання, а також визначення індиві­дуально-психологічних особливостей ді­тей з підвищеними здібностями.
 
Шкільний вікШкільний вік — період життя й розвитку дітей, відповідний часові їхньо­го навчання в школі (тривалість 10—11 років). Ш. в. поділяють на молодший (з 6 до 11 років), підлітковий (з 11—12 до 14—15 років) і період ранньої юності (з 15 до 17—18 років), кожний з яких характеризується анатомо-фізіологічними та психологічними особливостями дітей, ступенем їхнього розвитку й участі в суспільно корисній праці, змістом і орга­нізацією навчально-виховної роботи. Ви­вчення і знання вікових особливостей ді­тей дає можливість правильно організу­вати їхнє навчання й виховання.
 
Шкільний інтернатШкільний інтернат — див. Інтер­нат шкільний.
 
Шкільний театрШкільний театр — театри, створені при навчальних закладах Європи в епоху пізнього середньовіччя, Ренесансу та барокко з навчальною та виховною метою. Основою репертуару Ш. т. була шкільна  драма.
 
ШколаШкола (лат. Scyola,  дозвілля, заняття під час дозвілля; місце навчання) — 1) Навчально-виховний за­клад (див. Школа). 2) Система освіти, сукупність закладів для навчання. 3) На­бутий досвід. 4) Напрям у науці, літера­турі, мистецтві, суспільно-політичній думці, побудований на основі принципів, спільних поглядів, традицій тощо. 5) По­сібник для навчання гри на музичному інструменті, співів тощо. 6) Будинок школи.
 
Школа граматиста Школа  граматиста  приватна платна школа в Стародавній Греції (Афіни), де вільнонароджені хлопчики з 7 років навчалися читати, писати й рахувати. Одночасно або після 2—3-річного відвідування Ш. г. вони вступали до школи кіфариста.
 
Школа (навчальний заклад)

Школа — навчально-виховний заклад для навчання, освіти і виховання дітей, молоді та дорослих. Ш. — явище істо­ричне, завдання і зміст її змінювалися зі зміною суспільно-економічного ладу. Ш. в Україні покликана здійснювати розумо­ве, трудове, моральне, фізичне й естетич­не виховання учнів, прилучаючи підрос­таюче покоління до духовної культури й матеріального виробництва, озброюючи його необхідними знаннями і способами діяльності. Ш. поділяють за обсягом знань — на початкові, неповні середні, середні і вищі; за характером знань — загальноосвітні й професійні; за віком учнів — Ш. для дітей, молоді і дорослих; за тим, хто їх утримує, — на державні, приватні й муніципальні (органів місце­вого самоврядування), громадські; за статтю учнів — сумісні (для учнів обох статей) і роздільні (чоловічі, жіночі); за часом перебування й характером органі­зації учнів — на школи-інтернати (пансіонати), де учні навчаються і жи­вуть, школи з подовженим днем, де учні тільки навчаються; за відношенням до релігії — на конфесіональні школи й світські.

Ш. виникли в країнах Стародавнього Сходу (Ассирія, Вавилон, Єгипет, Індія, Китай). На території Європи Ш. склали­ся в VII—VI ст. до н. є. в Греції, в VI ст. до н. є. — в Римі, пізніше — в інших країнах. У Київській Русі перші ПІ. виникли в XI ст. (дяківки). В XVI—XVII ст. в Україні та в Білорусі діяли братські школи. В XVII ст. розвинулась ідея державних шкіл. Склалася система аристократичних станових Ш. (в Анг­лії — коледжі,в Україні—пансіони, ліцеї, інститути шляхетних дівчат). УXVIII ст. виникають реальні училища, поширюється реальна освіта, складається система середньої професійної освіти. З другої половини ХІХ ст. починають створюватися недільні школи для дорос­лих. Основні напрями розбудови української школи визначені законом України \"Про освіту\".

 
Школа вечірня (змінна) серед­ня загальноШкола вечірня (змінна) серед­ня загальноосвітня — навчальний заклад для працюючої молоді. Під такою назвою існує з 1971. Особи, які закінчили 9 класів вечірніх (змінних) шкіл, одер­жують свідоцтво про дев'ятирічну освіту і мають право вступати до середніх спеціальних навчальних закладів або до X класу середньої загальноосвітньої школи; ті, хто закінчив 12 класів, одер­жують атестат про середню освіту, який дає право вступати до вузів.
 
Школа для глухихШкола для глухих — в Україні навчально-виховний заклад інтернатного типу для дітей, позбавлених слуху і внаслідок цього — мови. Перебувають у системі загальноосвітніх закладів Мініс­терства освіти. Навчання проводиться за спеціальними навчальними програмами й підручниками. Строк навчання — 13 років (підготовчий клас для глухих, які не виховувались у дитячому садку, і 12 основних класів). Учні здобувають знан­ня в обсязі дев'ятирічної загальноосвіт­ньої школи й відповідну виробничу кваліфікацію.
 
Школа для сліпихШкола для сліпих — в Україні навчально-виховний заклад інтернатного типу системи Міністерства освіти, де навчаються сліпі або діти з залишками зору (до 0,05). В Ш. д. с. проводиться корекційно-педагогічна робота, спрямо­вана на нормалізацію психічного й фізичного розвитку дітей, подолання вторинних відхилень у їхньому розвитку. Навчання в Ш. д. с. здійснюється за програмами середньої загальноосвітньої школи. Строк навчання порівняно з масовою школою продовжено на один рік.
 
Школа дорослихШкола дорослих — загальноосвіт­ній навчальний заклад для навчання дорослих без відриву від виробництва. В Україні виникли в другій половині ХІХ ст. (див. Недільні школи). Після 1917 було створено державну систему освіти дорос­лих — пункти ліквідації неписьменності, школи для неписьменних, для малопись­менних, школи-клуби, Ш. д. підвищено­го типу (давали семирічну освіту й здебільшого мали промисловий або сільськогосподарський ухил). Створюва­лися також селянські й робітничі універ­ситети, загальноосвітні курси, робітничі факультети, школи селянської молоді. В 1936 Ш. д. підвищеного типу реорганізо­вано на загальноосвітні неповні середні й середні школи; з 1937 існували такі ж типи заочних шкіл. У 1943 організовано школи робітничої молоді, 1944 — школи сільської молоді, з 1958 вони дістали назву вечірніх (змінних) середніх загаль­ноосвітніх  шкіл  робітничої  і  сільської молоді. Діяли також середні загальноосвіт­ні заочні школи. З 1971 існує єдиний тип Ш. д. — школа вечірня (змінна) середня загальноосвітня з очною і заочною (або однією з них) формами навчання.
 
Школа з подовженим днемШкола з подовженим днем, школа (група) з подовженим днем — в Україні загальноосвітня школа (група або групи в ній), де учні перебувають протя­гом усього дня (10 год.). В 50-ті роки почали створювати в школах групи з подовженим днем. Законодавчо оформле­ні 1956. В 1962 почали відкриватися шко­ли з подовженим днем. Режим в умовах Ш. з п. д. будується на основі медично й педагогічно зумовленого чергування навчання, праці, суспільно корисної ді­яльності, самопідготовки й відпочинку школярів, занять за інтересами.
 
Школа кифаристаШкола кифариста  —приватна платна школа в Стародавній Греції (Афіни), де хлопчиків навчали музики, співу й заучу­ванню творів Гомера (грецький епос).
 
Школа передового досвідуШкола передового досвіду одна з форм передавання й поширення кращого педагогічного досвіду шляхом безпосередньої демонстрації зразків на­вчальної і виховної роботи. Особливо популярними Ш. п. д. були в Україні в 60-ті роки. В Ш. п. д. застосовувалися різноманітні форми й методи занять із слухачами: розповідь керівника школи або учителя-майстра про систему своєї роботи; відвідування й аналіз уроків з окремих розділів навчальної програми; відвідування й аналіз позакласних захо­дів; співбесіди з слухачами з питань ди­дактики й методики; виготовлення наоч­них посібників тощо.
 
Школа хартійШкола хартій cole Nationale des Chartes) — вищий навчальний заклад у Франції, який готував висококвалі­фікованих джерелознавців, архівістів і бібліографів з вітчизняного середньо­віччя. Заснована в 1821, в Парижі. Прийом у Ш. х. дуже обмежений і про­водиться за результатами складного конкурсу. Після закінчення Ш. х. її ви­пускники   ведуть   наукову   роботу   або  стають на державну, часто дипломатичну службу.
 
Школа-інтернатШкола-інтернат — в Україні з 1956 загальноосвітня школа, в якій діти навчаються і живуть. До Ш.- і. приймають дітей за бажанням батьків або осіб, що їх заступають. Навчання проводиться за планами й програмами середньої школи. Крім учителів, у Ш.-і. працює штат ви­хователів. Поряд з навчальною прово­диться клубно-гурткова, суспільно ко­рисна й трудова, ігрова й спортивна робота.
 
Школа-комунаШкола-комуна — навчально-вихов­ний заклад в Україні для безпритульних дітей і підлітків, сиріт і неповнолітніх правопорушників. Створена 1918. Скла­далася з загальноосвітньої школи, як правило І і II ступенів, та інтернату при ній. Іноді при Ш.-к. були й дитячі садки. Вихованці вивчали основи наук, працю­вали в майстернях, на виробництві та в сільському господарстві. Велика увага приділялася продуктивній праці, самооб­слуговуванню, розвиткові творчої ініціа­тиви й самодіяльності. Проіснували до кінця 20-х, окремі — до 30-х років. Відо­мими були комуна імені Ф. Е. Дзержинського, Ш.-к. в Одесі та ін.
 
Школи грамотиШколи грамоти — 1) В Україні до 1917 одно- та дворічні школи елементар­ного навчання. Навчання в Ш. г. обме­жувалося заучуванням молитов, початками читання, письма й лічби. Лікві­довані після 1917. 2) У 20-ті роки в Україні Ш. г. (письменності) називали одно- та дворічні пункти й школи лікві­дації неписьменності.
 
Школи робітничої молодіШколи робітничої молоді — в Україні вечірні середні загальноосвітні навчальні заклади для працюючої молоді. Створені 1943. Навчання проводилося без відриву від виробництва. Надавали за­гальноосвітню підготовку в обсязі семи­річної і середньої шкіл, працювали в складі VVII та VX класів. У 1958 їх перейменовано на вечірні (змінні) серед­ні школи робітничої і сільської молоді, 1971 —на школи вечірні (змінні) середні загальноосвітні.
 
Школи селянської молодіШколи селянської молоді — в Україні   тип   сільських   загальноосвітніх шкіл, створених 1923. До цих шкіл приймали підлітків і молодь віком від 12 до 18 років, які закінчили повний курс І ступеня навчання (4 класи). Термін навчання становив 3 роки. В навчальний план, поряд із загальноосвітніми предме­тами, було включено теоретичний курс сільського господарства, виробниче на­вчання і продуктивну працю в навчаль­них і селянських господарствах. З 1928, поряд з денними трирічними, існували вечірні дво- та однорічні Ш. с. м. В 1930 Ш. с. м. перейменовано на школи колгоспної молоді.
 
Школи сільської молодіШколи сільської молоді — вечірні середні загальноосвітні заклади для навчання працюючої молоді без відриву від сільськогосподарського виробництва. Створювалися з 1944 у великих населених пунктах у складі І—IV і І—VII класів, з 1956 — у складі VX і VIIIX класів. У 1958 Ш. с. м. перейменовано на вечірні (змінні) середні школи робітничої і сіль­ської молоді, 1971 — на школи вечірні (змінні) середні загальноосвітні.
 
Школи фабрично-заводського навчанняШколи фабрично-заводського навчання (ФЗН) — в Україні тип професійно-технічної школи системи державних трудових резервів. Створені 1940 з метою підготовки робітників масо­вих професій для вугільної, гірни­чорудної, металургійної, нафтової про­мисловості й будівництва. Строк на­вчання становив 6 місяців з повним державним забезпеченням. До шкіл ФЗН приймали молодь 16—18 років з будь-якою загальноосвітньою підготовкою. Головна увага в них приділялася вироб­ничому навчанню. З 1949 мережа шкіл ФЗН почала скорочуватися, якість підго­товки учнів у них перестала відповідати вимогам виробництва. В 1959—1963 усі школи ФЗН перетворені на професійно-технічні училища.
 
Школи фабрично-заводського учнівстваШколи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) — в Україні профе­сійно-технічні навчальні заклади до створення системи державних трудових резервів. Як тип навчального закладу системи народної освіти оформилися на початку 20-х років XX ст. Діяли при підприємствах, для яких готували квалі­фікованих робітників з підлітків 14—18 років на базі початкової освіти. Строк навчання становив 3 - 4 роки. З 1930 школи ФЗУ почали діяти на базі семи­річної школи, строк навчання в них скоротився до 1,5—2 років за рахунок скорочення годин на загальноосвітні предмети. З 1940 залишилися переважно в легкій, харчовій та місцевій промисло­вості. В 1959—1963 їх поряд з іншими школами перетворено на професійно-технічні училища.
 
Школи-клубиШколи-клуби — в Україні школи для молодих робітників і підлітків. Організо­вані 1918. Мали за мету розвивати творчу активність та ініціативу робітничої моло­ді. Навчання проводилося за класно-урочною системою з широким залучен­ням учнів до роботи в секціях та студіях, створюваних на базі школи. Ш.-к. пра­цювали за довільними навчальними планами і програмами. У 1922 Ш.-к. при­пинили існування.
 
Школи-санаторіїШколи-санаторії в Україні спе­ціальні загальноосвітні школи-інтернати для хворих і фізично ослаблених дітей. Створюються з метою забезпечення ліку­вання та продовження загальноосвітньої підготовки. Зміст навчально-виховної роботи в Ш.-с. такий самий, як і в масо­вих загальноосвітніх школах. Тривалість і кількість уроків у Ш.-с. порівняно з загальноосвітньою менші. Режим дня будується з урахуванням захворювання дітей, періодичності й особливостей ліку­вально-оздоровчого процесу. Див. також Лісові школи.
 
ШколознавствоШколознавство — галузь педаго­гіки, що досліджує завдання, зміст і методи управління шкільною справою, систему керівництва школою та орга­нізації її роботи. Зміст Ш. становлять основні принципи управління й керів­ництва школою, її роль у розвитку суспільства, діяльність органів народної освіти по адміністративно-педагогічному та господарському керівництву школами, управлінню навчально-виховним проце­сом і наданню методичної допомоги вчителям; організація обліку й звітності закладів освіти, статистика шкільної справи. Ш. розробляє комплекс органі­заційно-педагогічних    заходів,    спрямованих на вдосконалення управління осві­тою в усіх її ланках.
 
Шлейєрмахер (Schleiermacher) Фрідріх ДанШлейєрмахер (Schleiermacher) Фрідріх Даніель Ернст (21.ХІ.1768, Вроцлав — 12.11.1834, Берлін) —німецький філософ і педагог. Ш. виступав за рівні можли­вості для дітей усіх станів навчатися в народній школі з широким навчальним планом (читання, письмо, арифметика, природознавство, географія, історія, гім­настика, співи та деякі інші предмети). Середня і вища школи повинні бути доступними для всіх здібних дітей. Ш. вважав, що навчання має будуватися на основі принципу наочності і здійснюва­тися при активній і добровільній участі самих дітей. У галузі виховання Ш. ви­ступав проти всіх покарань, які прини­жують особистість дитини.
 
Шлях освіти (науково-методичний журнал)"Шлях освіти" — науково-методич­ний журнал, заснований у 1995 Міністер­ством освіти України, Академією педаго­гічних наук та Асоціацією працівників гімназій і ліцеїв України.
 
Шлях освіти (педагогічний журнал)"Шлях освіти" — педагогічний жур­нал, заснований 1922 в Харкові. У 1922— 1923 виходив російською мовою під наз­вою "Путь просвещения", 1923—1926 — українською та російською мовами під подвійною назвою — "Шлях освіти" — "Путь просвещения", 1926—1931 — ук­раїнською мовою.
 
Шмідт (Schmidt) КарлШмідт (Schmidt) Карл (7.VІІ.1819 — 8.ХІ.1864) — німецький педагог. Ш. є автором капітальної праці "Історія педа­гогіки, викладеної у всесвітньо-історич­ному розвитку і в органічному зв'язку з культурним життям народів" (4 томи, 1860—1862). В галузі теорії виховання Ш. дотримувався думки, що основою педа­гогіки має бути антропологія. Людина є частиною природи, підкоряється її зако­нам, а тому для виховання людини треба вивчати її природу.
 
Шпранґер (Spranger) ЕдуардШпранґер (Spranger) Едуард  (27.ІV.1882 — 17.ІХ.1963) — німецький педагог, психолог і філософ. Представник теорії виховання, яка спиралася на так звану "філософію духу". В психології і теорії виховання основна увага, за Ш., повинна звертатися на цільові установки, серед  яких  він  розрізняв  6  основних типів: теоретичний, економічний, есте­тичний, соціальний, політичний і релігій­ний. Ш. виступав за ранню професійну освіту і проти вимог однакової для всіх дітей загальної освіти.
 
Штерн (Stern) ВільямШтерн (Stern) Вільям (29.ІV.1871, Берлін — 27.ІІІ.1938, Дарем, Північна Кароліна, СІЛА) - німецький психолог і філософ. Професор університетів у Бреслау (з 1907) і Гамбургу (1916—1933), де заснував Психологічний інститут. Після фашистського перевороту емігру­вав до США. Один з перших система­тично вивчав індивідуальні відмінності, застосував метод тестів, запровадив поняття коефіцієнта інтелектуальності. Ш. був ініціатором розробки питань юридичної психології.
 
Штрюмпель (Strumpell) Людвіг Штрюмпель (Strumpell) Людвіг (23.VІ.1812 — 19. V. 1899) — німецький філософ і педагог-гербаргіанець. З 1871 був професором Ляйпцизького універси­тету, досліджував проблеми педагогічної і дитячої психології та педагогіки. Голов­ний недолік сучасної йому педагогіки Ш. вбачав у недостатній увазі до індивідуаль­них і вікових особливостей психологічно­го життя дитини, до вивчення її можливостей набувати знання. Ш. вважав необ­хідним вивчати структуру освітнього процесу, закони духовного розвитку дітей.
 
Штумпф (Stumpf) Карл

Штумпф (Stumpf) Карл (21.ІV.1848 - 25.ХІІ.1936) — німецький філософ, психолог і музикознавець. З 1894 — професор Берлінського університету й директор Інституту психології при ньому. Один із засновників Асоціації по вивчен­ню психіки дитини (1900). Більшість праць Ш. стосується дослідження сприй­мання музики. Ш. опрацював власні кон­цепції уваги, вправляння, втоми, мислительних операцій (аналізу, порівняння), почуттів і емоцій.

 
Штурм (Sturm) ЙоганнесШтурм (Sturm) Йоганнес (1.Х.1507 -3.ІІІ.1589) — німецький педагог-гуманіст, організатор першої класичної гімназії (Страсбург, 1538), яка з 1566 була перетворена в академію з правом присудження ступенів бакалавра й магістра. Гімназія мала спочатку 8 класів, а згодом 10 (дев'ять основних і один підготовчий). Ме¬тою гімназії було забезпечити досконале володіння учнями латинською мовою, навчити читати й розуміти грецьких авторів і навіть писати вірші грецькою мовою. В 1621 на базі академії було організовано університет. Ш. — автор шкільних підручників з латинської граматики, риторики, діалектики, хрестоматії, а також кількох педагогічних творів.
 
Штучний інтелект Штучний інтелект — образна назва галузі досліджень, що являє собою сукуп­ність різноманітних методів, прийомів і засобів аналізу процесів мислення з ме­тою конструювання технічних систем, спроможних виконувати дії, які за тради­цією вважалися виключно прерогативою людського мозку. Проблема Ш. і. полягає в моделюванні процесів розумової праці та їхній автоматизації. Кінцевою принци­повою метою досліджень з проблем Ш. і. є розкриття таємниць мислення, вияв­лення механізмів функціонування мозку, створення адекватних йому моделей, конструювання автоматів.
 
ШульмейстерШульмейстер (нім. Schulmeister) — в середні   віки   керівник   соборної,   або кафедральної, школи; пізніше — завіду­вач будь-якої школи. У XVIII і на почат­ку XIX ст. Ш. в Німеччині називали взагалі учителя народної школи.
 
Шуман (Szuman) Стефан Болеслав Шуман (Szuman) Стефан Болеслав (2.І.1889, Торунь — 14.V. 1972, Варша­ва) — польський психолог і педагог. У 1928—1961 завідував кафедрою педагогіч­ної психології Ягеллонського університе­ту в Кракові; створив тут центр дослід­жень дитячої й педагогічної психології. Досліджував психологічні основи розвит­ку мови й мислення, дитячого мистецтва й естетичного виховання, формування світогляду, характеру, психолого-дидактичні проблеми тощо.
 
Шут Микола ІвановичШут Микола Іванович (нар. 3.І.1942, с. Димер Київської обл.) — український фізик-методист, член-кореспондент АПН України з 1994. З 1991 завідує кафедрою Українського педагогічного університету імені М. Драгоманова. Автор навчальних посібників з фізики для студентів педа­гогічних вузів.
 


Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")