|
|
|
Додати Слово |
|
| Х |
| Сторінок: 1 |
| Харківська жіноча недільна школа | Харківська
жіноча недільна школа - заснована
1862 X. Д. Алчевською.
Була одним з педагогічних центрів освіти дорослих в Україні. Навчання
проводилося безплатно. В школі поряд з вивченням обов'язкових предметів учні
читали твори класиків української та інших літератур. Колектив учителів школи
під керівництвом X. Д. Алчевської взяв
участь у підготовці тритомного бібліографічного посібника "Що
читати народові?" (1888—1906),
навчального посібника "Книга дорослих" (вил. 1—3; 1899—1900).
Існувала до 1919. |
| | |
| Харківське товариство грамотності | "Харківське
товариство грамотності",
Харківське товариство поширення в народі грамотності. Засноване 1869
прогресивною інтелігенцією міста на чолі з професором М. М. Бекетовим. За час
існування відкрило в Харкові ряд народних шкіл, жіночу ремісничу, декоративно-малювальну
й 4 недільні школи, а також 5 безплатних бібліотек-читалень; 1903 заснувало
народний будинок. Товариство видавало науково-популярну та художню літературу, створило музей навчально-наочних
посібників тощо. |
| | |
| Харківський колегіум | Харківський
колегіум — навчальний заклад, створений за зразком Києво-Могилянської
колегії. Заснований 1721 у Білгороді як семінарія. У 1727 переведений до
Харкова. В колегіумі вивчали граматику, піїтику, риторику, філософію та ін. У
1765 створено додаткові класи для світських осіб, яким викладали нові мови,
російську літературу й мову, математику, географію, інженерну справу, архітектуру, артилерію з геодезією, малювання,
а згодом — і фізику та природничу історію (1773 ці класи виділилися в окреме
Казенне училище). X. к. був центром освіти Слобідської України до
початку XIX ст. В колегіумі навчалися представники всіх верств населення. У колегіумі викладав Г. Сковорода (1759 — 1764).
Після відкриття Харківського університету (1805) X. к. став
вузькостановим навчальним закладом, пізніше — духовною семінарією. |
| | |
| Харківські курси для робітників | Харківські
курси для робітників —
позашкільний освітній заклад, організований 1900 з ініціативи прогресивної
інтелігенції. З обов'язкових предметів тут вивчали російську, французьку і
німецьку мови, арифметику, алгебру, геометрію,
тригонометрію, бухгалтерію, креслення й малювання. Заняття проводились
у вечірній час і в неділю. В 1907 при курсах було створено спеціальне відділення
для жінок. Припинили існування в період політичної реакції 1907—1910. |
| | |
| Хедер | Хедер
— єврейська релігійна
(конфесійна) початкова школа для хлопчиків. Виникла в епоху
середньовіччя і збереглася до Нового часу. В Україні за положенням 1853
існували приватні платні і громадські безплатні X. Навчання в X. зводилося до засвоєння обрядів, молитов і
релігійних заповідей, читання й тлумачення
Біблії й Талмуда. На початку XX ст. з'явилися так звані "зразкові", "реформовані" X., де, крім
релігії, вивчали російську мову і арифметику. X. існували
в Україні до 1917. |
| | |
| Хіду-коледж | Хіду-коледж — перший вищий навчальний
заклад європейського типу в Індії, відкритий у Калькутті в 1817. Найбільше
місце в навчальному плані відводилося англійській мові. |
| | |
| Хімія в школі | Хімія в школі — навчальний предмет, змістом якого є
основи хімії — науки про речовини, їхні склад і будову, про процеси
перетворення одних речовин в інші. |
| | |
| ХЛУП (Chlup) Отакар | ХЛУП (Chlup) Отакар (31.VІІІ.1875, Босковіце, Моравія — 14. V. 1965,
Прага) — чеський педагог. У 30-х роках Х. виступав з різкою
критикою «новаторства», яке ґрунтувалося на прагматизмі, за збереження
прогресивних традицій чеської педагогіки, зокрема спадщини Я.А. Коменського. В
1954 Х. створив при АН Чехо – Словаччини кабінет педагогіки, перетворений
згодом в Інститут педагогіки імені Я.А. Коменського АН
Чехо – Словаччини, який він очолював до 1960. Х. виступав за
«систематичне» виховання, яке – поєднує систематичну загальну освіту з
вихованням моральним, фізичним і естетичним. У 60 – х роках Х. очолював роботу
по складанню нових навчальних планів, програм і підручників для
загальноосвітньої школи Чехо – Словаччини. |
| | |
| Холл Ґренвілл Стенлі | Холл
Ґренвілл Стенлі (1.ІІ.1846, Ашфілд, шт.
Массачусетс — 24.ІV.1924, Вустер,
шт. Массачусетс) — американський психолог,
один з основоположників педології,
прихильник експериментальної педагогіки.
В 1881—1888 — професор психології університету Джона Гопкінса (м.
Балтімор). В 1888 став президентом університету Кларка, де створив перший у США
Інститут дитячої психології. Один з організаторів і перший президент (1892)
Американської психологічної асоціації. Створив теорію рекапітуляції, за якою
дитина у своєму індивідуальному розвиткові повторює головні етапи історії людського
роду. Заснував у США три психологічні журнали. |
| | |
| Хропко Петро Панасович | Хропко Петро Панасович (нар. 15.ІІІ.1928, с. Прихідьки
Полтавської обл.) — український філолог і педагог, дійсний член АПН України з
1993. З 1976 завідує кафедрою української
літератури Українського педагогічного університету імені М. Драгоманова.
Автор підручників з української літератури для середньої школи і педагогічних
вузів. |
| | |
| Художнє виховання | Художнє
виховання — складова естетичного виховання;
формування засобами мистецтва естетичного
сприймання, розвиток художньо-творчих
здібностей людини в різноманітних галузях мистецтва, потреби вносити в
життя прекрасне. Метою X. в. є
розвиток інтересу до мистецтва, формування в людини вміння сприймати, розуміти
та оцінювати твори мистецтва, естетичної
свідомості (смаків, поглядів, потреб) тощо. X. в.
здійснюється в родині, дошкільних закладах, у загальноосвітніх школах, середніх і вищих навчальних закладах, у
позашкільних, культурно-освітніх
закладах, у художній самодіяльності. |
| | |
| Художнє виховання дошкільників | Художнє
виховання дошкільників
— педагогічно орієнтоване
виховання художніх смаків і здібностей, здійснюване відповідно до вікових і психологічних
особливостей дітей 3—7 років. Розвиток у дітей почуття прекрасного
сприяє їхньому моральному вихованню й розширенню розумового кругозору. |
| | |
| Художньо-промислова школа | Художньо-промислова школа в Кам'янці-Подільському. Діяла
1905— 1931. Мала різні профілі й назви: Рисувальні класи з керамічним
відділенням (1905—1908), Художньо-реміснича
навчальна майстерня (1909—1920), Художньо-промисловий технікум імені Г. Сковороди
(1921—1923), Художньо-промислова школа (1923—1931). Школа випускала майстрів
народних промислів, виготовляла зразки художньої кераміки за мотивами подільського
орнаменту і фольклору. В 1931 була реорганізована у склопорцеляновий технікум,
згодом — Кам'янець-Подільську дитячу художню школу. |
| | |
| ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА ДИТЯЧА | ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА ДИТЯЧА
— вид художньої літератури, який відповідає за змістом і формою віковим
особливостям юних читачів. Ця література враховує образність мислення,
емоційну насиченість сприймання, дієвість і практичну спрямованість уяви
дітей, їхній підвищений інтерес до простих, зрозумілих, цільних героїв, до
жвавої, динамічної дії, до цікавої й захоплюючої фабули. Жанри X. л. д. різноманітні. |
| | |
| Художня література в навчальній роботі | Художня література в навчальній
роботі школи —
використання художніх творів у процесі навчання та виховання. З кожного
навчального предмета вчитель організує читання X. л., яка є важливим джерелом
знань учнів. Педагогічно спрямоване читання X. л. зміцнює інтерес учнів до
основ наук, збуджує їхню творчу активність, збагачує й розвиває мову, підвищує
загальну культуру, чинить значний виховний вплив на дітей. |
| | |
| Художня освіта | Художня
освіта як форма підготовки майстрів образотворчого
мистецтва зародилася в далекому минулому — у Стародавній Греції і Стародавньому Римі, Єгипті, Китаї, Індії та
інших країнах. У середньовіччі дістало
великого поширення навчання образотворчому
мистецтву в майстернях великих художників. З XVI ст. в ряді європейських
держав виникають художні школи-академії, в яких складається система навчання
живопису, малюнка, композиції. В Україні в другій половині XIX — на початку XX ст. відкрилася художня школа в Києві, художнє училище в Одесі
тощо. Нині в Україні діє мережа художніх
вузів, училищ і шкіл. Середню художню
й загальну освіту дають середні
художні школи. Спеціалістів з середньою X. о. готують художні й
художньо-промислові училища, училища (технікуми) декоративно-прикладного мистецтва і театральні художньо-технічні училища. Вищу освіту дають художні академії
мистецтв і художньо-промислові інститути. |
| | |
| Художня самодіяльність дітей |
Художня
самодіяльність дітей —
позакласні й позашкільні заняття різними видами мистецтва (музикою і
співом, хореографією, образотворчим, театральним мистецтвом). X. с. д. сприяє
естетичному вихованню дітей, розвиткові їхніх
творчих здібностей і художнього смаку. Найважливіша педагогічна
вимога до X. с. д. —відповідність змісту та
обсягу художнього матеріалу віковим особливостям і можливостям
дітей. |
| | |
|
|
|
