|
|
|
|
|
|
Додати Слово |
| | Ф | | Сторінок: 1 |
| Факультет | Факультет — навчально-науковий і адміністративний підрозділ вузу, що здійснює підготовку студентів та аспірантів
з однієї або кількох споріднених спеціальностей, підвищення кваліфікації
спеціалістів відповідної галузі народного
господарства й культури, а також керівництво науково-дослідною й навчально-виховною
діяльністю кафедр, які він об'єднує. На чолі Ф. стоїть декан, органом
колективного керівництва Ф. є вчена рада. В сучасній вищій школі деяких країн
Ф. називаються департаментами, інститутами, коледжами. | | | | | Фальковський Іван Якимович | Фальковський Іван Якимович (11.VI. 1762, с.
Білоцерківці Полтавської обл. — 12. V. 1823,
Київ) — український вчений-просвітитель. Закінчив 1784 Київську академію. З
1784 по 1804 викладав у ній математику, астрономію, філософію (1793—1795), архітектуру, поезію, німецьку мову та теологію (1803—1804 —ректор). | | | | | Фара | Фара (або аналогія) — перший нижчий клас у середньовічних школах і духовних академіях.
У XVII ст.
термін "фіра" з'явився в Києво-Могилянській академії, яка мала у
своєму складі 4 нижчі класи: фари (або аналогії), інфими, граматики,
синтаксими; 2 середні класи: поетики й риторики; 2 вищі класи: філософський і
богословський. У Ф. навчали читанню й письму латинською, слов'янською і грецькою
мовами. | | | | | Фармацевтичні інститути | Фармацевтичні
інститути — вищі навчальні заклади, які готують спеціалістів вищої кваліфікації для
роботи в аптечних установах — провізори. В 1992 в Україні був один Ф. і. —
Харківський, заснований у 1921. В 1992 реорганізований в Українську
фармацевтичну академію. | | | | | Федоров Іван | Федоров Іван, Іван Федорович Москвитин (рік народження
невідомий — 15.ХІІ.1583, Львів) — засновник книгодрукування в Україні й Росії,
просвітитель. В 1574 у Львові надрукував "Азбуку" — перший у
східних слов'ян друкований підручник. У новому виданні "Азбуки"
(1578), призначеному для учнів острозької школи, помістив паралельні
греко-слов'янські тексти. Азбуки Ф. відіграли велику роль в історії вітчизняної
педагогіки. Систематизована ним практика початкового навчання грамоті виявилася
досить стійкою і застосовувалася протягом 120—150 років. | | | | | Фелленберґ Філіпп Емануель | Фелленберґ
Філіпп Емануель (15.VІ.1771, Берн — 21.ХІ.1844, Хофвіль) — швейцарський педагог і агроном, прихильник поєднання дитячої продуктивної
праці з навчанням і вихованням. У своєму маєтку Хофвілі поблизу Берна відкрив
виховний заклад; реальну школу; "науково-виховний заклад", де вивчали
всі предмети навчального плану гімназії, а також предмети реального циклу;
семінарію для підготовки вчителів народних шкіл. Для підготовки фахівців у галузі сільського господарства в Хофвілі було
відкрито "землеробний інститут". Навчальні заклади Ф. користувалися великою
популярністю в Європі та Америці й
відіграли важливу роль у розвиткові сільськогосподарської освіти у Швейцарії. | | | | | Ферр'єр (Ferriere) Адольф | Ферр'єр (Ferriere) Адольф (30.VІІІ 1879,
Женева —16.VI. 1960, там само) — швейцарський
педагог, один з лідерів так званого нового виховання. З 1900 працював у різних школах; в 1912—1922 — професор
Інституту Ж.-Ж. Руссо в Женеві; в 1922—1925
брав участь у створенні та організації діяльності Міжнародного бюро
освіти в Женеві, а потім Міжнародної школи, в якій перевірялися нові методи
навчання й виховання. З 1934 в Лозанні займався запровадженням ідей нового
виховання в шкільну практику. Був одним із засновників у 1921 Міжнародної ліги
нового виховання. | | | | | Феррер Гуардія | Феррер Гуардія (Ferrer Guardia) Франсіско
(10.І.1859, Алелья, поблизу Барселони — 13.Х. 1909, Барселона) —
іспанський просвітитель і педагог. У 1901 відкрив у Барселоні світську школу,
яка стала просвітительським антиклерикальним центром. За її зразком в інших
місцях країни було відкрито ряд подібних закладів. | | | | | Феррі (Ferry) Жюль-Камілл | Феррі (Ferry) Жюль-Камілл (1832— 1893) — французький міністр
освіти періоду Другої імперії, автор відомих законів 1881 і 1882, якими
запроваджено загальність і безплатність
початкової освіти, світськість початкової школи. При ньому здійснено
низку істотних перетворень: університетська
автономія, нові навчальні плани середньої школи, які дещо послабили
однобічний класицизм в освіті, створення світських жіночих середніх навчальних
закладів, заснування державних початкових і середніх професійно-технічних
навчальних закладів тощо. | | | | | Ферула | Ферула
(від лат. ferula — лоза, різка) — лінійка,
якою в середньовічній школі били по долонях учнів, які провинилися. | | | | | Фізична культура | Фізична
культура — частина культури суспільства, що включає систему фізичного
виховання та сукупність спеціальних наукових знань і матеріальних засобів,
необхідних для розвитку фізичних здібностей людини, зміцнення її здоров'я. Ф.
к. органічно включає в себе громадську,
особисту гігієну, гігієну праці й побуту, широко використовує сили
природи, виховує правильний режим праці й відпочинку. Виховання Ф. к.
починається з раннього дитячого віку. В родині, дитячих яслах і садках дітям
прищеплюються гігієнічні навички, вони залучаються до активної участі в рухливих
іграх. Особливо великого значення Ф. к. надається в школах, де керівництво
заняттями здійснюють кваліфіковані педагоги з фізичного виховання. | | | | | Фізичне виховання | Фізичне
виховання — складова частина загального виховання;
соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров'я й загартування
організму, гармонійний розвиток форм, функцій
і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок
та умінь. Ф. в. здійснюється в єдності з розумовим, моральним, трудовим і естетичним
вихованням. Обов'язкові заняття фізичними вправами за державними програмами
проводяться в дошкільних закладах,
загальноосвітніх школах, у всіх типах спеціальних навчальних закладів, в
армії тощо. | | | | | Філантропінізм | Філантропінізм,
філантропізм — прогресивна педагогічна течія в Німеччині, яка виникла наприкінці XVIII ст. під значним
впливом ідей французького Просвітительства і насамперед Ж.-Ж. Руссо. Представники Ф. (Й. Б. Базедов, X. Г. Зальцман, Е. X. Трапп, Б.
Ґ. Бланше, І. Г. Кампе, І. X. Ґутс Мутс та ін.) ставили своїм завданням докорінну
зміну існуючої в той час системи навчання і виховання. Філантропіністи
виступали проти формалізму в навчанні й вихованні, за наближення навчання до
потреб реального життя. В закритого типу платних філантропінах — "школах
людинолюбства та добрих звичаїв" (перший створено Й. Б. Базедовим в Дессау
в 1774) педагоги-філантропіністи проводили навчання з урахуванням інтересів і
нахилів дітей, фізичне й трудове виховання, вдосконалювали методику викладання,
приділяли велику увагу релігійному вихованню. В школах зберігався становий поділ учнів.
Ф. залишив слід в історії педагогіки і школи. Педагоги-філантропіністи сприяли
вдосконаленню методів навчання з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дітей. Вони були основоположниками
шкільної гімнастики (Ґутс Муте), трудового навчання (Бланше), дитячої літератури (Кампе), педагогічної
освіти (Трапп). Ідеї і досвід філантропіністів
були певною мірою використані наприкінці XIX ст. прихильниками нового виховання. | | | | | Філіпчук Георгій Георгійович | Філіпчук
Георгій Георгійович (нар. 19.ХІІ.1950, с. Киселів Чернівецької обл.) — доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України з 1997, депутат Верховної Ради України. З 1996 — голова Чернівецької облдержадміністрації.
Досліджує проблеми оновлення змісту
національної педагогічної і загальної
освіти на основі української етнокультури. | | | | | Філогенез | Філогенез,
філогенія - історичний розвиток як окремих видів і систематичних
груп організмів, так і органічного
світу загалом. У психології Ф. означає
зміни психіки людини, які відбулися в ході її біологічної еволюції під впливом
умов життя. | | | | | Фіхте (Fichte) Йоганн Ґотліб | Фіхте (Fichte) Йоганн Ґотліб (19.V. 1762, м. Рамменау — 29.І.1814, Берлін) — німецький
філософ, громадський діяч; багато займався теоретичною і практичною діяльністю
в галузі педагогіки. На формування його педагогічних поглядів дуже вплинули
ідеї Й. Г. Песталоцці. Ф. опрацював план національного виховання, яке повинна
здійснювати держава. Ф. вимагав рівної для всіх початкової освіти й вільного доступу обдарованих дітей усіх станів
до шкіл вищих ступенів. Мету виховання вбачав у підготовці вольової, моральної
особистості, яка б розглядала себе як
частину цілого — нації. Навчання, за Ф., повинно забезпечити розвиток в
учнів внутрішньої самодіяльності. Ф. вважав доцільним здійснювати нове виховання
в закритих навчальних закладах. | | | | | Фома Аквінський | Фома
Аквінський (Фома Аквінат; Thomas Aquinas; 1225 або 1226, замок Роккасекка поблизу Акуїно —
7. IIІ. 1274,
монастир Фоссануова, Південна Італія) — середньовічний філософ і теолог.
Створив універсальну філософсько-теологічну систему — томізм. Вчення Ф. А. і
сьогодні (неотомізм) визнає Ватикан своєю офіційною філософією. Педагогічна
система томізму ґрунтується на висунутому Ф. А. психологічному вченні про
нематеріальну безсмертну душу, впроваджену Богом в людське тіло, яка є по
відношенню до тіла рушійною силою, і етичному вченні, згідно з яким кінцевою
метою життя є досконалість, яка досягається поведінкою відповідно до суспільних
законів. Уся система виховання будується як виконання цього завдання. Томізм
розрізняє "формальне" і "матеріальне" виховання. Під
"формальним" вихованням розуміється вдосконалення людини для
виконання нею свого життєвого призначення, під "матеріальним" —
розвиток особистості відповідно до її індивідуальних
особливостей і здібностей. | | | | | Фоменко Михайло Володимирович | Фоменко Михайло Володимирович (нар. 12.III. 1934, с.
Долинка Запорізької обл.) — український педагог, дійсний член АПН України з
1995. В 1979—1990 міністр освіти України, з 1990 завідував відділом освіти,
культури, охорони здоров'я Кабінету Міністрів України. Досліджує проблеми
організації народної освіти в Україні. | | | | | Формалізм у навчанні | Формалізм у навчанні — механічне заучування навчального матеріалу без достатнього
розуміння і вміння застосовувати його на практиці. Головними причинами
формалізму в знаннях є абстрактність у навчанні, недостатнє дотримання дидактичних
принципів наочності, свідомості й активності. Попередження й подолання
формалізму в знаннях досягається застосуванням продуманої системи дидактичних
засобів і прийомів. | | | | | Формальна освіта | Формальна
освіта — теорія загальної освіти в педагогіці кінця XVIII— ХІХ ст., згідно з якою основною метою навчання є
розвиток здібностей учнів, насамперед розумових, а засвоєння фактів, знань
основ наук має другорядне значення. Прибічники цієї теорії вважали, що
завдання освіти полягає в розвиткові здатності до аналізу й синтезу, дедукції
та індукції, у розвиткові логічного мислення, відстоювали так званий класичний
напрям в освіті, ігнорували роль праці у вихованні підростаючого покоління. Ф.
о. протистоїть теорія матеріальної освіти, що висуває на передній план
завдання оволодіння знаннями фактів і недооцінює спеціальні зусилля щодо
розвитку особистості. Сучасна вітчизняна педагогічна наука вважає поділ освіти
на формальну й матеріальну помилковим. Вона вбачає завдання навчання в тому,
щоб забезпечувати учнів знаннями, уміннями й навичками, готувати їх до життя і
одночасно розвивати їхні розумові здібності й духовні сили. | | | | | Франке (Francke) Август Герма | Франке (Francke) Август
Герма (12.ІІІ.1683 — 8. VI. 1727) — німецький педагог-пієтист (див. Пієтизм),
засновник системи
освітньо-виховних закладів для
різних станів ("заклади Ф."). У "закладах
Ф." головне місце займало навчання
релігії, але одночасно значна увага
приділялася навчанню дітей практичній ремісничій праці й реальним наукам, Вже
в початковій школі дітей знайомили з
елементами географії, природознавства, історії,
астрономії, геометрії. Арифметика вивчалась
як наука, необхідна в житті. В галузі
дидактики Ф. пропагував метод катехізисної
бесіди, використання наочних посібників,
проведення екскурсій. Ф. одним з
перших німецьких педагогів намагався
здійснити на практиці дидактичні ідеї Коменського. | | | | | Франклін (Franklin) Бенджамін | Франклін (Franklin) Бенджамін (17.І.1706,
Бостон — 17.V. 1790, Філадельфія) — американський політичний діяч і просвітитель. В 1743 заснував Американське
філософське товариство, яке підготувало
кілька проектів світської системи освіти. У 1751 заснував у Філадельфії одну з
перших у США академій (середніх шкіл з практичним ухилом), яка складалася з
трьох шкіл — латинської, англійської й математичної. Пізніше ця академія була
перетворена в Пенсільванський університет. Педагогічні ідеї викладено Ф. в його
праці "Пропозиції з приводу освіти молоді" (1749). | | | | | Франко Іван Якович | Франко
Іван Якович (27.VІІІ.1856, с. Нагуєвичі Львівської обл. — 28.V.1916, Львів) — український письменник, учений і
громадський діяч. Ф. різко критикував стан навчання й виховання в школах
Галичини, де дітей змушували вчитися німецькою й польською мовами, вимагав
докорінної зміни як шкільної системи, так і змісту освіти. Проголошував право
всіх громадян на безплатне навчання дітей рідною мовою, вимагав відокремлення
школи від церкви, виступав за демократизацію
школи, за поліпшення правового й майнового становища вчителя. | | | | | Фребелівський жіночий педагогічний інст | Фребелівський
жіночий педагогічний інститут — вищий жіночий педагогічний навчальний
заклад у Києві для підготовки виховательок дітей дошкільного віку. Заснований
1908 Київським фребелівським товариством (голова — І. О. Сікорський). Названо
за прізвищем теоретика і практика дошкільного виховання Ф. В. А. Фребеля.
Протягом трьох років навчання слухачки вивчали біологію, анатомію й
фізіологію людини, загальну гігієну,
психологію, педагогіку, історію педагогічних учень, філософію, дитячу
літературу, іноземні мови, ігри, ручну працю тощо. При інституті були психолого-педагогічна амбулаторія,
народний дитячий садок, дитячий притулок (ясла), початкова школа для практичних занять
студенток. У 1920 інститут було включено до складу Київського інституту
народної освіти. | | | | | Фребелівські товариства | Фребелівські
товариства — об'єднання педагогів, діячів народної освіти й
лікарів-педіатрів в Україні, які ставили за мету
поширення ідей Ф. В. А. Фребеля, розробку проблем дошкільного виховання,
підготовку виховательок для дитячих садків, відкриття дошкільних закладів. Київське Ф. т. (1908—1920) розробляло теоретичні
питання дошкільного виховання; організувало Фребелівський жіночий
педагогічний інститут, народний дитячий садок, початкову школу й
психо-лого-педагогічну амбулаторію, видавало книги з дошкільного виховання.
Єдності поглядів на дошкільне виховання та його завдання серед членів Ф. т. не
було. Йшла боротьба між послідовними фребелістами, з одного боку, й
прихильниками педагогічних ідей К. Д. Ушинського й П. Ф. Лесгафта — з другого.
Ф. т. припинили існування після 1920. | | | | | Фребель | Фребель,
Фрьобель Фрідріх Вільгельм Август (21.IV. 1782, с. Обервайсбах,
Тюрінгія —21.VI. 1852, Марієнталь, Тюрінгія) — німецький педагог, теоретик дошкільного виховання,
послідовник Песталоцці. В 1837 у Бланкенбурґу
(Тюрінгія) відкрив заклад для ігор і занять дітей молодшого віку, який
згодом назвав "Кіndergarten" —
дитячий садок. Був прихильником всебічного розвитку дітей, урахування їхніх вікових особливостей. Створив систему
дидактичних ігор, так звані шість дарів Фребеля. В 1849 організував у Лібенштейні підготовку виховательок
("садівниць") для дитячих садків. Негативною рисою педагогічної
системи Ф. була надмірна регламентація діяльності дітей, що призводило до обмеження їхньої самостійності, виховання
педантизму. | | | | | Фрейд (Freud) Зігмунд | Фрейд (Freud) Зігмунд (6.V.1856, Фрайберґ, Австро-Угорщина, нині Пршібор, Чехія — 23.IX. 1939, Гемпстед, поблизу
Лондона) — австрійський невропатолог, психіатр і психолог, засновник
психоаналізу. У ранніх працях розробляв питання анатомії й фізіології мозку.
До 1896 сформулював основні положення психоаналізу. Розвиток дитини Ф.
розглядав як розвиток сексуального інстинкту,
вважав, що дитина
повторює фази родової еволюції.
Пізніше Ф. дійшов висновку, що
психічне життя людини детермінує реальність, а "невідоме" з його потягами (сексуальним, агресивним тощо) — усю поведінку людини. | | | | | Фрейдизм | Фрейдизм
— загальна назва різних шкіл і течій, які застосовують
психологічне вчення З. Фрейда для тлумачення явищ культури, процесів творчості; у вужчому значенні —
психоаналіз як конкретний метод вивчення несвідомих психічних процесів. Ф. на основі інстинктів самозбереження,
сексуальності намагається
з'ясувати не лише психічний розвиток окремого індивіда, а й усю історію людської культури. | | | | | Френе (Freinet) Селестен | Френе
(Freinet) Селестен (15.Х.1896, Ґрас, Південна Африка — 8. Х. 1966, Венеція) — французький
педагог, засновник і керівник
"Міжнародної федерації прихильників нової школи", представник так званої "прогресивної педагогіки". Основним принципом
створеної Ф. "нової школи" є здійснення навчання через самодіяльність учнів.
Головна форма цієї самодіяльності
— вільний виклад (усний, а потім письмовий) ними своїх вражень і думок (так званий вільний текст). Іншими видами діяльності дітей,
за допомогою яких здійснюється навчання, є шкільні конференції, образотворче мистецтво тощо.
Педагогічні ідеї Ф. дістали певне
поширення в школах Франції, Італії, Латинської Америки. | | | | | Фрес (Fraisse) Поль | Фрес
(Fraisse) Поль (нар. 20.ІІІ.1911, Сент-Етьєн) — французький психолог, з 1961 — директор Інституту психології Сорбонни,
президент Французького психологічного товариства (з 1962), президент Міжнародної асоціації
наукової психології (з 1966).
Головні праці присвячено
психології сприймання та експериментальній психології. Разом з Ж. Піаже з 1963 видавав 9-томну "Експериментальну психологію". | | | | | Функціональна психологія | Функціональна психологія
- напрям, що склався у психології наприкінці XIX —- на початку XX ст. під впливом еволюційної теорії
Ч. Дарвіна. Предметом вивчення Ф. п.
вважала психічні функції й тлумачила
їх як пристосувальні акти організму до динамічного природного й соціального середовища. | | | | | Фур'є (Fourier) Франсуа-Марі-Шарль |
Фур'є (Fourier) Франсуа-Марі-Шарль (7.ІV.1772, Безансон — 10.Х.1837, Париж) — французький
соціаліст-утопіст. Ф. різко
критикував існуючу в той час систему виховання, яка ґрунтувалася на примусі й покараннях, не враховувала нахилів та інтересів дітей, не
давала фізичного й трудового виховання. На думку Ф., виховання має бути загальним і безплатним, давати дітям
навички індустріальної праці,
розвивати їхню активність.
Запропонована Ф. система виховання передбачала різноманітну за своїми
формами на різних вікових ступенях організацію всього життя підростаючого покоління від народження
до зрілості, причому велика роль відводилася самодіяльним дитячим об'єднанням.
| | | | | Фуркація | Фуркація в середній школі (від лат. furcatus
— поділений) — побудова навчальних планів старших класів середньої
школи за циклами (потоками) та профілями (гуманітарний,
природничо-математичний, технічний, сільськогосподарський та ін.) з
переважанням одного циклу навчальних предметів. Ф. застосовують
з метою поглибленого вивчення профілюючих предметів. Існують також біфуркація
й поліфуркація. В сучасній українській школі фуркація поставлена як проблема
диференційованого і профільного навчання школярів у старших класах | | | |
|
|
|
|
|
|
|
