Wednesday, 19 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Глосарій

Починається з...
Містить в собі
Повне зпівпадання

Додати Слово

Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Ф
Сторінок: 1
Слово Означення
ФакультетФакультет — навчально-науковий і адміністративний підрозділ вузу, що здійснює підготовку студентів та аспірантів з однієї або кількох спорідне­них спеціальностей, підвищення кваліфі­кації спеціалістів відповідної галузі на­родного господарства й культури, а також керівництво науково-дослідною й на­вчально-виховною діяльністю кафедр, які він об'єднує. На чолі Ф. стоїть декан, ор­ганом колективного керівництва Ф. є вчена рада. В сучасній вищій школі дея­ких країн Ф. називаються департамента­ми, інститутами, коледжами.
 
Фальковський Іван ЯкимовичФальковський Іван Якимович (11.VI. 1762, с. Білоцерківці Полтавської обл. — 12. V. 1823, Київ) — український вчений-просвітитель. Закінчив 1784 Ки­ївську академію. З 1784 по 1804 викладав у ній математику, астрономію, філософію (1793—1795), архітектуру, поезію, німець­ку мову та теологію (1803—1804 —ректор).
 
ФараФара (або аналогія) — перший нижчий клас у середньовічних школах і духовних академіях. У XVII ст. термін "фіра" з'явився в Києво-Могилянській академії, яка мала у своєму складі 4 нижчі класи: фари (або аналогії), інфими, граматики, синтаксими; 2 середні класи: поетики й риторики; 2 вищі класи: філософський і богословський. У Ф. навчали читанню й письму латинською, слов'янською і гре­цькою мовами.
 
Фармацевтичні інститутиФармацевтичні інститути — ви­щі навчальні заклади, які готують спеціа­лістів вищої кваліфікації для роботи в аптечних установах — провізори. В 1992 в Україні був один Ф. і. — Харківський, заснований у 1921. В 1992 реорганізова­ний в Українську фармацевтичну акаде­мію.
 
Федоров ІванФедоров Іван, Іван Федорович Москвитин (рік народження невідомий — 15.ХІІ.1583, Львів) — засновник книго­друкування в Україні й Росії, просвіти­тель. В 1574 у Львові надрукував "Азбу­ку" — перший у східних слов'ян друко­ваний підручник. У новому виданні "Азбуки" (1578), призначеному для учнів острозької школи, помістив паралельні греко-слов'янські тексти. Азбуки Ф. відіграли велику роль в історії вітчизняної педагогіки. Систематизована ним практи­ка початкового навчання грамоті вияви­лася досить стійкою і застосовувалася протягом 120—150 років.
 
Фелленберґ Філіпп ЕмануельФелленберґ  Філіпп Емануель (15.VІ.1771, Берн — 21.ХІ.1844, Хофвіль) — швейцарський педагог і агро­ном, прихильник поєднання дитячої про­дуктивної праці з навчанням і вихован­ням. У своєму маєтку Хофвілі поблизу Берна відкрив виховний заклад; реальну школу; "науково-виховний заклад", де вивчали всі предмети навчального плану гімназії, а також предмети реального циклу; семінарію для підготовки вчителів народних шкіл. Для підготовки фахівців у галузі сільського господарства в Хофвілі було відкрито "землеробний інститут". Навчальні заклади Ф. користувалися ве­ликою популярністю в Європі та Америці й відіграли важливу роль у розвиткові сіль­ськогосподарської освіти у Швейцарії.
 
Ферр'єр (Ferriere) АдольфФерр'єр (Ferriere) Адольф (30.VІІІ 1879, Женева —16.VI. 1960, там само) — швейцарський педагог, один з лідерів так званого нового виховання. З 1900 працю­вав у різних школах; в 1912—1922 — про­фесор Інституту Ж.-Ж. Руссо в Женеві; в 1922—1925 брав участь у створенні та організації діяльності Міжнародного бю­ро освіти в Женеві, а потім Міжнародної школи, в якій перевірялися нові методи навчання й виховання. З 1934 в Лозанні займався запровадженням ідей нового виховання в шкільну практику. Був од­ним із засновників у 1921 Міжнародної ліги нового виховання.
 
Феррер Гуардія Феррер Гуардія (Ferrer Guardia) Франсіско (10.І.1859, Алелья, поблизу Барселони — 13.Х. 1909, Барселона) — іспанський просвітитель і педагог. У 1901 відкрив у Барселоні світську школу, яка стала просвітительським антиклерикаль­ним центром. За її зразком в інших міс­цях країни було відкрито ряд подібних закладів.
 
Феррі (Ferry) Жюль-КаміллФеррі (Ferry) Жюль-Камілл (1832— 1893) — французький міністр освіти пе­ріоду Другої імперії, автор відомих зако­нів 1881 і 1882, якими запроваджено за­гальність і безплатність початкової освіти, світськість початкової школи. При ньому здійснено низку істотних перетворень: університетська автономія, нові навчальні плани середньої школи, які дещо посла­били однобічний класицизм в освіті, створення світських жіночих середніх навчальних закладів, заснування держав­них початкових і середніх професійно-технічних навчальних закладів тощо.
 
ФерулаФерула (від лат. ferula — лоза, різка) — лінійка, якою в середньовічній школі били по долонях учнів, які провинилися.
 
Фізична культураФізична культура — частина культу­ри суспільства, що включає систему фі­зичного виховання та сукупність спе­ціальних наукових знань і матеріальних засобів, необхідних для розвитку фізич­них здібностей людини, зміцнення її здоров'я. Ф. к. органічно включає в себе громадську, особисту гігієну, гігієну праці й побуту, широко використовує сили природи, виховує правильний режим праці й відпочинку. Виховання Ф. к. починається з раннього дитячого віку. В родині, дитячих яслах і садках дітям прищеплюються гігієнічні навички, вони залучаються до активної участі в рухли­вих іграх. Особливо великого значення Ф. к. надається в школах, де керівництво заняттями здійснюють кваліфіковані пе­дагоги з фізичного виховання.
 
Фізичне вихованняФізичне виховання — складова частина загального виховання; соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров'я й загартування орга­нізму, гармонійний розвиток форм, функ­цій і фізичних можливостей людини, фор­мування життєво важливих рухових нави­чок та умінь. Ф. в. здійснюється в єдності з розумовим, моральним, трудовим і ес­тетичним вихованням. Обов'язкові занят­тя фізичними вправами за державними програмами проводяться в дошкільних закладах, загальноосвітніх школах, у всіх типах спеціальних навчальних закладів, в армії тощо.
 
ФілантропінізмФілантропінізм, філантропізм прогресивна педагогічна течія в Німеччи­ні, яка виникла наприкінці XVIII ст. під значним впливом ідей французького Про­світительства і насамперед Ж.-Ж. Руссо. Представники Ф. (Й. Б. Базедов, X. Г. Зальцман, Е. X. Трапп, Б. Ґ. Бланше, І. Г. Кампе, І. X. Ґутс Мутс та ін.) ставили своїм завданням докорінну зміну існуючої в той час системи навчання і виховання. Філантропіністи виступали проти форма­лізму в навчанні й вихованні, за набли­ження навчання до потреб реального життя. В закритого типу платних філантропінах — "школах людинолюбства та добрих звичаїв" (перший створено Й. Б. Базедовим в Дессау в 1774) педагоги-філантропіністи проводили навчан­ня з урахуванням інтересів і нахилів ді­тей, фізичне й трудове виховання, вдос­коналювали  методику  викладання,   приділяли велику увагу релігійному вихован­ню. В школах зберігався становий поділ учнів. Ф. залишив слід в історії педаго­гіки і школи. Педагоги-філантропіністи сприяли вдосконаленню методів навчан­ня з урахуванням вікових і індивідуаль­них особливостей дітей. Вони були осно­воположниками шкільної гімнастики (Ґутс Муте), трудового навчання (Блан­ше), дитячої літератури (Кампе), педаго­гічної освіти (Трапп). Ідеї і досвід філантропіністів були певною мірою викорис­тані наприкінці XIX ст. прихильниками нового   виховання.
 
Філіпчук Георгій ГеоргійовичФіліпчук Георгій Георгійович (нар. 19.ХІІ.1950, с. Киселів Чернівецької обл.) — доктор педагогічних наук, про­фесор, член-кореспондент АПН України з 1997, депутат Верховної Ради України. З 1996 — голова Чернівецької облдержад­міністрації. Досліджує проблеми онов­лення змісту національної педагогічної і загальної освіти на основі української етнокультури.
 
ФілогенезФілогенез, філогенія - історичний розвиток як окремих видів і систематичних груп організмів, так і ор­ганічного світу загалом. У психології Ф. означає зміни психіки людини, які відбу­лися в ході її біологічної еволюції під впливом умов життя.
 
Фіхте (Fichte) Йоганн ҐотлібФіхте (Fichte) Йоганн Ґотліб (19.V. 1762, м. Рамменау — 29.І.1814, Берлін) — німецький філософ, громадський діяч; багато займався теоретичною і практич­ною діяльністю в галузі педагогіки. На формування його педагогічних поглядів дуже вплинули ідеї Й. Г. Песталоцці. Ф. опрацював план національного вихован­ня, яке повинна здійснювати держава. Ф. вимагав рівної для всіх початкової освіти й вільного доступу обдарованих дітей усіх станів до шкіл вищих ступенів. Мету виховання вбачав у підготовці вольової, моральної особистості, яка б розглядала себе як частину цілого — нації. Навчання, за Ф., повинно забезпечити розвиток в учнів внутрішньої самодіяльності. Ф. вва­жав доцільним здійснювати нове вихо­вання в закритих навчальних закладах.
 
Фома АквінськийФома Аквінський (Фома Аквінат; Thomas Aquinas; 1225 або 1226, замок Роккасекка поблизу Акуїно — 7. IIІ. 1274, монастир Фоссануова, Південна Іта­лія) — середньовічний філософ і теолог. Створив універсальну філософсько-тео­логічну систему — томізм. Вчення Ф. А. і сьогодні (неотомізм) визнає Ватикан своєю офіційною філософією. Педагогіч­на система томізму ґрунтується на вису­нутому Ф. А. психологічному вченні про нематеріальну безсмертну душу, впро­ваджену Богом в людське тіло, яка є по відношенню до тіла рушійною силою, і етичному вченні, згідно з яким кінцевою метою життя є досконалість, яка дося­гається поведінкою відповідно до су­спільних законів. Уся система виховання будується як виконання цього завдання. Томізм розрізняє "формальне" і "мате­ріальне" виховання. Під "формальним" вихованням розуміється вдосконалення людини для виконання нею свого життє­вого призначення, під "матеріальним" — розвиток особистості відповідно до її індивідуальних особливостей і здібностей.
 
Фоменко Михайло ВолодимировичФоменко Михайло Володимирович (нар. 12.III. 1934, с. Долинка Запорізької обл.) — український педагог, дійсний член АПН України з 1995. В 1979—1990 міністр освіти України, з 1990 завідував відділом освіти, культури, охорони здо­ров'я Кабінету Міністрів України. До­сліджує проблеми організації народної освіти в Україні.
 
Формалізм у навчанніФормалізм у навчанні — механіч­не заучування навчального матеріалу без достатнього розуміння і вміння застосо­вувати його на практиці. Головними при­чинами формалізму в знаннях є абстракт­ність у навчанні, недостатнє дотримання дидактичних принципів наочності, свідо­мості й активності. Попередження й подолання формалізму в знаннях дося­гається застосуванням продуманої систе­ми дидактичних засобів і прийомів.
 
Формальна освітаФормальна освіта — теорія загаль­ної освіти в педагогіці кінця XVIII— ХІХ ст., згідно з якою основною метою навчання є розвиток здібностей учнів, насамперед розумових, а засвоєння фак­тів, знань основ наук має другорядне значення. Прибічники цієї теорії вважа­ли, що завдання освіти полягає в розвит­кові здатності до аналізу й синтезу, дедукції та індукції, у розвиткові логіч­ного мислення, відстоювали так званий класичний напрям в освіті, ігнорували роль праці у вихованні підростаючого по­коління. Ф. о. протистоїть теорія мате­ріальної освіти, що висуває на передній план завдання оволодіння знаннями фак­тів і недооцінює спеціальні зусилля щодо розвитку особистості. Сучасна вітчизняна педагогічна наука вважає поділ освіти на формальну й матеріальну помилковим. Вона вбачає завдання навчання в тому, щоб забезпечувати учнів знаннями, умін­нями й навичками, готувати їх до життя і одночасно розвивати їхні розумові здіб­ності й духовні сили.
 
Франке (Francke) Август ГермаФранке (Francke) Август Герма (12.ІІІ.1683 — 8. VI. 1727) — німецький педагог-пієтист (див. Пієтизм), заснов­ник системи освітньо-виховних закладів для різних станів ("заклади Ф."). У "закладах Ф." головне місце займало на­вчання релігії, але одночасно значна ува­га приділялася навчанню дітей практич­ній ремісничій праці й реальним наукам, Вже в початковій школі дітей знайомили з елементами географії, природознавства, історії, астрономії, геометрії. Арифметика вивчалась як наука, необхідна в житті. В галузі дидактики Ф. пропагував метод катехізисної бесіди, використання наочних посібників, проведення екскурсій. Ф. од­ним з перших німецьких педагогів нама­гався здійснити на практиці дидактичні ідеї Коменського.
 
Франклін (Franklin) БенджамінФранклін (Franklin) Бенджамін (17.І.1706, Бостон — 17.V. 1790, Філадель­фія) — американський політичний діяч і просвітитель. В 1743 заснував Американ­ське філософське товариство,  яке підго­тувало кілька проектів світської системи освіти. У 1751 заснував у Філадельфії одну з перших у США академій (середніх шкіл з практичним ухилом), яка склада­лася з трьох шкіл — латинської, англій­ської й математичної. Пізніше ця акаде­мія була перетворена в Пенсільванський університет. Педагогічні ідеї викладено Ф. в його праці "Пропозиції з приводу освіти молоді" (1749).
 
Франко Іван ЯковичФранко Іван Якович (27.VІІІ.1856, с. Нагуєвичі Львівської обл. — 28.V.1916, Львів) — український письменник, уче­ний і громадський діяч. Ф. різко крити­кував стан навчання й виховання в шко­лах Галичини, де дітей змушували вчити­ся німецькою й польською мовами, вимагав докорінної зміни як шкільної си­стеми, так і змісту освіти. Проголошував право всіх громадян на безплатне навчан­ня дітей рідною мовою, вимагав відок­ремлення школи від церкви, виступав за демократизацію школи, за поліпшення пра­вового й майнового становища вчителя.
 
Фребелівський жіночий педа­гогічний інстФребелівський жіночий педа­гогічний інститут — вищий жіно­чий педагогічний навчальний заклад у Києві для підготовки виховательок дітей дошкільного віку. Заснований 1908 Ки­ївським фребелівським товариством (го­лова — І. О. Сікорський). Названо за прізвищем теоретика і практика дошкіль­ного виховання Ф. В. А. Фребеля. Протя­гом трьох років навчання слухачки ви­вчали біологію, анатомію й фізіологію людини, загальну гігієну, психологію, пе­дагогіку, історію педагогічних учень, фі­лософію, дитячу літературу, іноземні мо­ви, ігри, ручну працю тощо. При інсти­туті були психолого-педагогічна амбу­латорія, народний дитячий садок, дитя­чий притулок (ясла), початкова школа для практичних занять студенток. У 1920 інститут було включено до складу Київ­ського інституту народної освіти.
 
Фребелівські товаристваФребелівські товариства — об'єд­нання педагогів, діячів народної освіти й лікарів-педіатрів в Україні, які ставили за мету поширення ідей Ф. В. А. Фребеля, розробку проблем дошкільного вихован­ня, підготовку виховательок для дитячих садків, відкриття дошкільних закладів. Київське Ф. т. (1908—1920) розробляло теоретичні питання дошкільного вихо­вання; організувало Фребелівський жіно­чий педагогічний інститут, народний ди­тячий садок, початкову школу й психо-лого-педагогічну амбулаторію, видавало книги з дошкільного виховання. Єдності поглядів на дошкільне виховання та його завдання серед членів Ф. т. не було. Йшла боротьба між послідовними фребелістами, з одного боку, й прихильниками педагогічних ідей К. Д. Ушинського й П. Ф. Лесгафта — з другого. Ф. т. припинили існування після 1920.
 
ФребельФребель, Фрьобель Фрідріх Вільгельм Август (21.IV. 1782, с. Обервайсбах, Тюрінгія —21.VI. 1852, Марієнталь, Тюрінгія) — німецький педагог, теоретик дошкільного виховання, послі­довник Песталоцці. В 1837 у Бланкенбурґу (Тюрінгія) відкрив заклад для ігор і занять дітей молодшого віку, який згодом назвав "Кіndergarten" — дитячий садок. Був прихильником всебічного розвитку дітей, урахування їхніх вікових особли­востей. Створив систему дидактичних ігор, так звані шість дарів Фребеля. В 1849 організував у Лібенштейні підготов­ку виховательок ("садівниць") для дитя­чих садків. Негативною рисою педагогіч­ної системи Ф. була надмірна регламен­тація діяльності дітей, що призводило до обмеження їхньої самостійності, вихован­ня педантизму.
 
Фрейд (Freud) Зігмунд Фрейд (Freud) Зігмунд (6.V.1856, Фрайберґ, Австро-Угорщина, нині Пршібор, Чехія — 23.IX. 1939, Гемпстед, поблизу Лондона) — австрійський невро­патолог, психіатр і психолог, засновник психоаналізу. У ранніх працях роз­робляв питання анатомії й фізіології моз­ку. До 1896 сформулював основні поло­ження психоаналізу. Розвиток дитини Ф. розглядав як розвиток сексуального ін­стинкту,   вважав,   що  дитина  повторює фази родової еволюції. Пізніше Ф. дій­шов висновку, що психічне життя люди­ни детермінує реальність, а "невідоме" з його потягами (сексуальним, агресивним тощо) — усю поведінку людини.
 
ФрейдизмФрейдизм — загальна назва різних шкіл і течій, які застосовують психоло­гічне вчення З. Фрейда для тлумачення явищ культури, процесів творчості; у вужчому значенні — психоаналіз як кон­кретний метод вивчення несвідомих пси­хічних процесів. Ф. на основі інстинк­тів самозбереження, сексуальності нама­гається з'ясувати не лише психічний розвиток окремого індивіда, а й усю істо­рію людської культури.
 
Френе (Freinet) СелестенФрене (Freinet) Селестен (15.Х.1896, Ґрас, Південна Африка — 8. Х. 1966, Венеція) — французький педагог, заснов­ник і керівник "Міжнародної федерації прихильників нової школи", представник так званої "прогресивної педагогіки". Основним принципом створеної Ф. "но­вої школи" є здійснення навчання через самодіяльність учнів. Головна форма цієї самодіяльності — вільний виклад (усний, а потім письмовий) ними своїх вражень і думок (так званий вільний текст). Інши­ми видами діяльності дітей, за допомо­гою яких здійснюється навчання, є шкільні конференції, образотворче мис­тецтво тощо. Педагогічні ідеї Ф. дістали певне поширення в школах Франції, Іта­лії, Латинської Америки.
 
Фрес (Fraisse) ПольФрес (Fraisse) Поль (нар. 20.ІІІ.1911, Сент-Етьєн) — французький психолог, з 1961 — директор Інституту психології Сорбонни, президент Французького пси­хологічного товариства (з 1962), прези­дент Міжнародної асоціації наукової психології (з 1966). Головні праці присвя­чено психології сприймання та експери­ментальній психології. Разом з Ж. Піаже з 1963 видавав 9-томну "Експерименталь­ну психологію".
 
Функціональна психологіяФункціональна   психологія   - напрям, що склався у психології напри­кінці XIX —- на початку XX ст. під впливом еволюційної теорії Ч. Дарвіна. Предметом вивчення Ф. п. вважала пси­хічні функції й тлумачила їх як присто­сувальні акти організму до динамічного природного й соціального середовища.
 
Фур'є (Fourier) Франсуа-Марі-Шарль

Фур'є (Fourier) Франсуа-Марі-Шарль (7.ІV.1772, Безансон — 10.Х.1837, Па­риж) — французький соціаліст-утопіст. Ф. різко критикував існуючу в той час систему виховання, яка ґрунтувалася на примусі й покараннях, не враховувала нахилів та інтересів дітей, не давала фізичного й трудового виховання. На думку Ф., виховання має бути загаль­ним і безплатним, давати дітям навички індустріальної  праці,   розвивати   їхню активність. Запропонована Ф. система виховання передбачала різноманітну за своїми формами на різних вікових ступе­нях організацію всього життя підростаю­чого покоління від народження до зрілості, причому велика роль відводила­ся самодіяльним дитячим об'єднанням.

 
ФуркаціяФуркація в середній школі (від лат. furcatus — поділений) — побудова навчальних планів старших класів середньої школи за циклами (потоками) та профілями (гуманітарний, природничо-математичний, технічний, сільськогоспо­дарський та ін.) з переважанням одного циклу навчальних предметів. Ф. застосо­вують з метою поглибленого вивчення профілюючих предметів. Існують також біфуркація й поліфуркація. В сучасній українській школі фуркація поставлена як проблема диференційованого і профіль­ного навчання школярів у старших класах
 


Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")