|
|
|
Додати Слово |
|
| У |
| Сторінок: 1 |
| Удовиченко Петро Платонович | Удовиченко
Петро Платонович (17.ІІ.1914, с. Заможне Полтавської обл. — 29.V. 1992, Київ) — український історик, педагог,
академік АПН СРСР з 1967. В 1967—1971 — міністр освіти України. |
| | |
| Узнадзе Дмитро Миколайович | Узнадзе Дмитро Миколайович (1.1.1887, с. Сакара, Грузія — 12.Х.1950, Тбілісі) — грузинський
психолог і філософ, академік АН Грузії (з 1941). Закінчив Ляйпцизький (1909)
і Харківський (1913) університети. В 1915 створив першу в Грузії жіночу середню школу з викладанням грузинською
мовою. Один із засновників Тбіліського
університету (1918), де з його ініціативи організовано відділення психології, кафедру психології й
лабораторію експериментальної психології.
З часу заснування (1941) Інституту психології АН Грузії був його директором. У. досліджував проблеми психології мислення,
мовлення, сприймання, діяльності тощо. Він є автором оригінальної теорії установки в психології, перших підручників
і
систематичних курсів
грузинською мовою з різних галузей психологічної науки. |
| | |
| Українська бесіда | "Українська
бесіда" — українські культурно-освітні товариства в Західній Україні. |
| | |
| Українська мова і література в школі | "Українська
мова і література в школі" — щомісячний науково-методичний журнал, орган
Міністерства освіти України. Виходить у Києві. Створено його 1963 шляхом
об'єднання журналів "Українська мова в школі" (1951—1962) і "Література в школі" (1951—1962). Призначається
для вчителів і викладачів української мови й літератури загальноосвітніх шкіл,
середніх спеціальних і вищих навчальних закладів. Завдання журналу — подавати
допомогу в піднесенні науково-теоретичного й методичного рівня навчальної і
виховної роботи з української мови та літератури. |
| | |
| Українська школа | "Українська
школа" — українське педагогічне товариство на Буковині. До 1908 мало
назву "Руська школа". У 20-х роках припинило діяльність. |
| | |
| Українське педагогічне товариство | "Українське
педагогічне товариство" — громадська організація, що діяла в Галичині й Західній Волині з 1912
по 1926. Див. "Рідна
школа". |
| | |
| Український вільний університет | Український
вільний університет — перша українська вища
школа за кордоном. Заснований у Відні 3 січня 1921. Мав
два факультети: філософічний з двома відділами (історико-філологічним і
природничо-математичним) та правничий. Першим ректором був О. Колесса. 23
жовтня 1921 університет було переведено до Праги. |
| | |
| Український вісник рефлексології та екс | "Український
вісник рефлексології та експериментальної педагогіки" — журнал з питань педагогіки й психології. Виходив
1925—1932 у Харкові. З 1927 називався "Український вісник
експериментальної педагогіки і рефлексології", з 1931 — "За Марксо-Ленінську
педагогіку". |
| | |
| Уніатські школи | Уніатські
школи — школи, що засновувалися католицькою церквою з метою поширення
католицької релігії серед населення України, Білорусі й Литви. Почали
утворюватися з 90-х років XVI ст. Після прийняття Брестської унії 1596 на
уніатські було перетворено православні школи у Володимирі-Волинському, Бресті
та інших містах. З першої чверті XVII ст. уніатською шкільною освітою стали керувати
василіани (див. Василіанські школи). За організацією, навчальними програмами та
методами навчання й виховання У. ш. були схожі на єзуїтські школи. На
західноукраїнських землях У. ш. існували до 1939. |
| | |
| Університет | Університет
( від лат. universitas — сукупність) — багатопрофільний вищий навчальний заклад, де готують
висококваліфіковані кадри з широкого кола спеціальностей у галузі природничих,
суспільних і гуманітарних наук. Типова структура У. в Україні передбачає в
ньому факультети: історичний, філологічний, філософський, економічний,
юридичний, журналістики, фізичний, механіко-математичний, хімічний,
біологічний, геологічний, географічний. Строк навчання в У. — 5—5,5 років. В
У. створено розгалужену систему науково-дослідних
інститутів, проблемних та галузевих лабораторій, наукових шкіл і
семінарів, обчислювальних центрів, наукових студентських товариств. Після 1992
в Україні почалося масове перетворення навчальних інститутів в У.: економічні,
лінгвістичні, медичні, лісотехнічні, педагогічні тощо. У. називають також навчальні
установи, створені на громадських засадах, що мають на меті поширення
наукових знань, — народні університети,
університети культури, університети технічного прогресу тощо. |
| | |
| Університети культури | Університети
культури — одна з форм культурно-освітньої роботи в Україні серед
трудящих з метою ідейно-політичного і естетичного виховання їх, а також
підвищення виробничої та громадської активності, розширення політичного й
культурного кругозору. Перші У. к. почали створюватися 1958 при
культурно-освітніх установах профспілок, при палацах і будинках культури заводів,
фабрик, у системі Міністерства культури, а також безпосередньо на підприємствах,
у навчальних закладах. За тематичним спрямуванням є такі види У. к.:
університети літератури і мистецтва, науки і техніки, економічних знань, університети технічного прогресу, сільськогосподарських
знань, здоров'я, педагогічних і правових знань. Строк навчання в У. к. — 2—3
роки залежно від профілю, навчального плану, складу слухачів, їхніх інтересів. |
| | |
| Університети технічного прогресу | Університети
технічного прогресу — в
Україні одна з форм підвищення культурно-технічного рівня робітників та
інженерно-технічних працівників. Почали створюватися 1959. Основне завдання У.
т. п. — ознайомлення слухачів з найновішими досягненнями науки і техніки,
технології, прогресивними методами праці, питаннями економного використання
паливно-енергетичних і матеріальних ресурсів, а також розгляд цільових
комплексних науково-технічних програм різних галузей промисловості. Строк
навчання — 2 роки. Робота У. т. п. будується на громадських засадах. |
| | |
| Утраквізм | Утраквізм
(від лат. utrasgue — на тому чи іншому боці) — система побудови навчального плану та організації
шкільного навчання, при якій
забезпечується ґрунтовна
підготовка з двох різних циклів навчальних предметів (наприклад, гуманітарні і природничо-математичні), що дає рівні можливості
продовжувати освіту на будь-якому
з відповідних факультетів вищої школи. Така система була опрацьована на початку XIX ст. під час керівництва прусським відомством
народної освіти В. Гумбольдта. В
основі її лежала ідея різносторонньої
загальної освіти. Новий
навчальний план вигідно відрізнявся від попередніх, де математика була другорядним предметом, не
приділялася належна увага рідній мові й
зовсім не вивчалося природознавство.
Забезпечуючи в дусі класицизму вирішення
завдань гуманітарної освіти, він відповідав вимогам
суспільства поліпшити вивчення математики,
фізики та нових мов. |
| | |
| Учитель | Учитель
в широкому суспільному значенні — мислитель,
громадський діяч, який
формує погляди й переконання людей, допомагає їм знайти свій шлях у житті. Учителем часто називають людину, чия мудрість і життєвий
досвід залишили глибокий слід у розвитку окремої особистості та її долі. В
педагогічному, більш вузькому
й безпосередньому, значенні учитель — це спеціаліст, який проводить навчальну й
виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів. Учитель — одна з найстаріших
професій. В Єгипті, Вавилоні та інших державах стародавнього Сходу учителями були жерці. У Стародавній Греції
учителями ставали вільнонаймані
громадяни. В Римській імперії У. був державним чиновником, який призначався від імені імператора. В середні віки
обов'язки У. виконували
священики, монахи, пізніше в містах — наймані особи. Діяльність сучасного У. включає навчання й
виховання учнів у школі, класне керівництво, проведення позакласної роботи, зв'язок з батьками і пропаганду педагогічних знань. Підготовка У. в Україні здійснюється в університетах, педагогічних інститутах і педагогічних училищах. |
| | |
| Учитель (журнал) | "Учитель"
— журнал для вчителів Галичини, орган
"Українського педагогічного товариства" (див. "Рідна школа*). Виходив 1889—1914 у Львові.
Вміщував статті з педагогіки,
психології, а також науково-популярні нариси з різних галузей знань. "У",
також систематично інформував
про розвиток шкільної справи в Україні, в Росії, в Західній Європі. |
| | |
| Учительські інститути | Учительські
інститути — навчальні заклади для підготовки
вчителів середніх класів загальноосвітніх
шкіл, що дають незакінчену вищу
педагогічну освіту. В Російській імперії
почали створюватися в XIX ст. і готували вчителів для повітових училищ, парафіяльних шкіл і училищ, а з 1912 —для вищих
початкових училищ і міських
училищ. В 1934 у зв'язку з переходом до
загального семирічного навчання
організовано дворічні У.
і., які готували учителів V—VII класів. Створювалися головним чином
при педагогічних інститутах. У 50-х
роках у зв'язку з розвитком середньої
освіти мережу У. і. значно скорочено, а
згодом частину їх реорганізовано в
педагогічні інститути, на
базі інших створено педагогічні училища. |
| | |
| Учительські семінарії | Учительські
семінарії — педагогічні навчальні заклади для
підготовки вчителів початкових шкіл.
Перші навчальні заклади такого типу
виникли в Німеччині в XIX ст. В Україні поширення набули з 60-х років XIX ст. Перші У. с. були відкриті в Коростишеві
та Острозі Волинської губернії, у
Вовчанську Харківської губернії та ін. В
основу діяльності У. с. покладено
"Проект учительської семінарії, створений К. Д. Ушинським. До У. с. приймали осіб, які закінчили
двокласні початкові училища. Навчання
тривало 3—4 роки. Після 1917 У. с. були перетворені в трирічні педагогічні курси, потім в педагогічні технікуми, а останні — в педагогічні училища. |
| | |
| Учіння | Учіння
— цілеспрямований процес засвоєння учнями знань,
оволодіння уміннями й навичками. В широкому розумінні — оволодіння різноманітним суспільним досвідом в його узагальненому
вигляді. В шкільних умовах — одна з складових процесу навчання, яка охоплює
діяльність учнів і керується учителем. Головними функціями У. є пізнавальна,
розвиваюча і виховна. Компонентами У. виступають мета, мотиви, зміст, засоби
роботи, результати. У. проводиться за такими етапами: мотивація, усвідомлення
мети і завдань (уроку, домашнього завдання, самостійної роботи); сприймання
нового матеріалу з різних джерел; осмислення, логічна обробка інформації;
узагальнення й систематизація; закріплення знань, умінь і навичок; застосування
їх у різних умовах; самоконтроль і корекція одержаних результатів. Етапи
учіння динамічні, залежно від головних дидактичних цілей навчання вони можуть
поєднуватися, скорочуватися тощо. У. і його результати багато в чому залежать
від майстерності вчителя, від активності учня, його здатності і вміння
правильно сприйняти й засвоїти те, чого навчають. |
| | |
| Учнівство | Учнівство
— в Україні одна з форм безплатного професійного навчання з метою
підготовки кваліфікованих робітничих
кадрів безпосередньо на виробництві. На підприємствах передбачене для
молоді, яка поступає на роботу після закінчення загальноосвітньої школи, а
також для осіб, які змінюють професію або здобувають суміжні професії. У.
здійснюється також у процесі навчання в навчально-курсових комбінатах, навчальних пунктах, на курсах,
створених на підприємствах (з відривом або без відриву від виробництва).
Теоретичне і виробниче навчання на підприємстві проводиться в межах робочого
часу. |
| | |
| Учнівське шкільне самоврядування | Учнівське
шкільне самоврядування
— форма участі школярів в
управлінні навчально-виховною діяльністю школи; засіб
реалізації принципу демократизації школи.
Вищий орган У. ш. с. — загальні збори (конференція) учнів школи.
Поточну роботу організовують учнівський комітет і його комісії з усіх напрямів
навчально-виховної роботи. В класах функціонують класні збори. Класні учкоми
створюють та організовують діяльність
тимчасових груп активістів
для підготовки і проведення різноманітних навчально-виховних заходів. |
| | |
| Ушинський Костянтин Дмитрович | Ушинський
Костянтин Дмитрович [2.ІІІ.1823 (за іншими даними, 1824), Тула — 2 (за
іншими даними, 3). І.1871, Одеса, похований у Києві] — російський педагог,
основоположник наукової педагогіки й народної школи в Росії. В педагогічній системі У. важливе місце посідає вчення
про мету виховання, що визначалася ним як підготовка людини до життя і праці,
як формування в людини почуття обов'язку перед народом. У. обстоював думку, що
кожний народ має право мати школу рідною
мовою. Створив цілісну дидактичну систему. Визначив основні шляхи й
засоби розвиваючого навчання, був поборником класно-урочної системи навчання,
врахування вікових і психологічних особливостей дітей. Надавав важливого
значення праці в психічному й фізичному розвиткові людини, вказував на керівну
роль школи й особи вчителя у вихованні дітей. Склав підручники для початкового навчання "Дитячий світ і Хрестоматія" (1861) та "Рідне
слово" (1864). |
| | |
| Уява | Уява — психічний процес, що полягає у створенні людиною
нових образів, думок на основі її попереднього досвіду. У. тісно пов'язана з
абстрагуючою діяльністю мислення. У. класифікують за ступенем умисності
(довільна й мимовільна), активності
(відтворююча й творча), узагальненості образів (абстрактна й конкретна)
та за змістом і видами професійної діяльності. Особливим видом У. є мрія, що полягає у створенні образів бажаного
майбутнього. Розвиток У. — необхідний
фактор підготовки підростаючого покоління до творчої діяльності. |
| | |
|
|
|
Глосарій