Friday, 14 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Глосарій

Починається з...
Містить в собі
Повне зпівпадання

Додати Слово

Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


У
Сторінок: 1
Слово Означення
Удовиченко Петро ПлатоновичУдовиченко Петро Платонович (17.ІІ.1914, с. Заможне Полтавської обл. — 29.V. 1992, Київ) — український історик, педагог, академік АПН СРСР з 1967. В 1967—1971 — міністр освіти України.
 
Узнадзе Дмитро МиколайовичУзнадзе Дмитро Миколайович (1.1.1887, с. Сакара, Грузія — 12.Х.1950, Тбілісі) — грузинський психолог і філо­соф, академік АН Грузії (з 1941). Закін­чив Ляйпцизький (1909) і Харківський (1913) університети. В 1915 створив першу в Грузії жіночу середню школу з викладанням грузинською мовою. Один із засновників Тбіліського університету (1918), де з його ініціативи організовано відділення психології, кафедру психології й лабораторію експериментальної психо­логії. З часу заснування (1941) Інституту психології АН Грузії був його директо­ром. У. досліджував проблеми психології мислення, мовлення, сприймання, діяль­ності тощо. Він є автором оригінальної теорії установки в психології, перших підручників     і    систематичних    курсів грузинською мовою з різних галузей психологічної науки.
 
Українська бесіда"Українська бесіда" — українські культурно-освітні товариства в Західній Україні.
 
Українська мова і література в школі"Українська мова і література в школі" — щомісячний науково-мето­дичний журнал, орган Міністерства осві­ти України. Виходить у Києві. Створено його 1963 шляхом об'єднання журналів "Українська мова в школі" (1951—1962) і "Література в школі" (1951—1962). Призначається для вчителів і викладачів української мови й літератури загаль­ноосвітніх шкіл, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів. Завдання журналу — подавати допомогу в підне­сенні науково-теоретичного й методич­ного рівня навчальної і виховної роботи з української мови та літератури.
 
Українська школа"Українська школа" — українське педагогічне товариство на Буковині. До 1908 мало назву "Руська школа". У 20-х роках припинило діяльність.
 
Українське педагогічне това­риство"Українське педагогічне това­риство" — громадська організація, що діяла в Галичині й Західній Волині з 1912 по 1926. Див.  "Рідна школа".
 
Український вільний університетУкраїнський вільний університет — перша українська вища школа за кордоном. Заснований у Відні 3 січня 1921. Мав два факультети: філософічний з двома відділами (історико-філологічним і природничо-математичним) та прав­ничий. Першим ректором був О. Колесса. 23 жовтня 1921 університет було пере­ведено до Праги.
 
Український вісник рефлексо­логії та екс"Український вісник рефлексо­логії та експериментальної педагогіки" — журнал з питань педаго­гіки й психології. Виходив 1925—1932 у Харкові. З 1927 називався "Український вісник експериментальної педагогіки і рефлексології", з 1931 — "За Марксо-Ленінську педагогіку". 
 
Уніатські школиУніатські школи — школи, що за­сновувалися католицькою церквою з метою поширення католицької релігії серед населення України, Білорусі й Литви. Почали утворюватися з 90-х років XVI ст. Після прийняття Брестської унії 1596 на уніатські було перетворено православні школи у Володимирі-Волинському, Бресті та інших містах. З пер­шої чверті XVII ст. уніатською шкільною освітою стали керувати василіани (див. Василіанські школи). За організацією, навчальними програмами та методами навчання й виховання У. ш. були схожі на єзуїтські школи. На західноукраїн­ських землях У. ш. існували до 1939.
 
УніверситетУніверситет ( від лат. universitas — сукупність) — багатопрофільний вищий навчальний заклад, де готують висококваліфіковані кадри з широкого кола спеціальностей у галузі природничих, суспільних і гуманітарних наук. Типова структура У. в Україні передбачає в ньому факультети: історич­ний, філологічний, філософський, еконо­мічний, юридичний, журналістики, фі­зичний, механіко-математичний, хіміч­ний, біологічний, геологічний, географіч­ний. Строк навчання в У. — 5—5,5 років. В У. створено розгалужену систему нау­ково-дослідних інститутів, проблемних та галузевих лабораторій, наукових шкіл і семінарів, обчислювальних центрів, нау­кових студентських товариств. Після 1992 в Україні почалося масове перетворення навчальних інститутів в У.: економічні, лінгвістичні, медичні, лісотехнічні, педагогічні тощо. У. називають також на­вчальні установи, створені на громад­ських засадах, що мають на меті поши­рення наукових знань, — народні універ­ситети, університети культури, універси­тети технічного прогресу тощо.
 
Університети культуриУніверситети культури — одна з форм культурно-освітньої роботи в Україні серед трудящих з метою ідейно-політичного і естетичного виховання їх, а також підвищення виробничої та громадської активності, розширення політичного й культурного кругозору. Перші У. к. почали створюватися 1958 при культурно-освітніх установах проф­спілок, при палацах і будинках культури заводів, фабрик, у системі Міністерства культури, а також безпосередньо на під­приємствах, у навчальних закладах. За тематичним спрямуванням є такі види У. к.: університети літератури і мистец­тва, науки і техніки, економічних знань, університети технічного прогресу, сільськогосподарських знань, здоров'я, педагогічних і правових знань. Строк навчання в У. к. — 2—3 роки залежно від профілю, навчального плану, складу слухачів, їхніх інтересів.
 
Університети технічного прог­ресуУніверситети технічного прог­ресу — в Україні одна з форм підви­щення культурно-технічного рівня робіт­ників та інженерно-технічних працівни­ків. Почали створюватися 1959. Основне завдання У. т. п. — ознайомлення слуха­чів з найновішими досягненнями науки і техніки, технології, прогресивними методами праці, питаннями економного використання паливно-енергетичних і матеріальних ресурсів, а також розгляд цільових комплексних науково-технічних програм різних галузей промисловості. Строк навчання — 2 роки. Робота У. т. п. будується на громадських засадах.
 
УтраквізмУтраквізм (від лат. utrasgue — на тому чи іншому боці) — система побудови на­вчального плану та організації шкільного навчання, при якій забезпечується ґрун­товна підготовка з двох різних циклів на­вчальних предметів (наприклад, гумані­тарні і природничо-математичні), що дає рівні можливості продовжувати освіту на будь-якому з відповідних факультетів ви­щої школи. Така система була опрацьо­вана на початку XIX ст. під час керів­ництва прусським відомством народної освіти В. Гумбольдта. В основі її лежала ідея різносторонньої загальної освіти. Новий навчальний план вигідно відріз­нявся від попередніх, де математика була другорядним предметом, не приділялася належна увага рідній мові й зовсім не ви­вчалося природознавство. Забезпечуючи в дусі класицизму вирішення завдань гума­нітарної освіти, він відповідав вимогам суспільства поліпшити вивчення матема­тики, фізики та нових мов.
 
УчительУчитель в широкому суспільному значенні — мислитель, громадський діяч, який формує погляди й переконання людей, допомагає їм знайти свій шлях у житті. Учителем часто називають людину, чия мудрість і життєвий досвід залишили глибокий слід у розвитку окремої особис­тості та її долі. В педагогічному, більш вузькому й безпосередньому, значенні учитель — це спеціаліст, який проводить навчальну й виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів. Учитель — одна з найстаріших професій. В Єгипті, Вавилоні та інших державах стародавнього Сходу учителями були жерці. У Стародавній Греції учителями ставали вільнонаймані громадяни. В Рим­ській імперії  У. був державним чиновни­ком, який призначався від імені імпера­тора. В середні віки обов'язки У. вико­нували священики, монахи, пізніше в містах — наймані особи. Діяльність су­часного У. включає навчання й вихован­ня учнів у школі, класне керівництво, проведення позакласної роботи, зв'язок з батьками і пропаганду педагогічних знань. Підготовка У. в Україні здійсню­ється в університетах, педагогічних інсти­тутах і педагогічних училищах.
 
Учитель (журнал)"Учитель" — журнал для вчителів Галичини, орган "Українського педаго­гічного товариства" (див. "Рідна школа*). Виходив 1889—1914 у Львові. Вміщував статті з педагогіки, психології, а також науково-популярні нариси з різних галу­зей знань. "У", також систематично ін­формував про розвиток шкільної справи в Україні, в Росії, в Західній Європі.
 
Учительські інститути Учительські інститути — навчаль­ні заклади для підготовки вчителів серед­ніх класів загальноосвітніх шкіл, що дають незакінчену вищу педагогічну осві­ту. В Російській імперії почали створю­ватися в XIX ст. і готували вчителів для повітових училищ, парафіяльних шкіл і училищ, а з 1912 —для вищих початко­вих училищ і міських училищ. В 1934 у зв'язку з переходом до загального семи­річного навчання організовано дворічні У. і., які готували учителів VVII класів. Створювалися головним чином при педа­гогічних інститутах. У 50-х роках у зв'яз­ку з розвитком середньої освіти мережу У.  і. значно скорочено, а згодом частину їх реорганізовано в педагогічні інститути, на базі інших створено педагогічні учи­лища.
 
Учительські семінарії Учительські семінарії — педаго­гічні навчальні заклади для підготовки вчителів початкових шкіл. Перші на­вчальні заклади такого типу виникли в Німеччині в XIX ст. В Україні поширен­ня набули з 60-х років XIX ст. Перші У. с. були відкриті в Коростишеві та Острозі Волинської губернії, у Вовчанську Хар­ківської губернії та ін. В основу діяль­ності У. с. покладено "Проект учитель­ської семінарії, створений К. Д. Ушинським. До У. с. приймали осіб, які закінчили двокласні початкові училища. Навчання тривало 3—4 роки. Після 1917 У. с. були перетворені в трирічні педаго­гічні курси, потім в педагогічні техніку­ми, а останні — в педагогічні училища.
 
УчінняУчіння — цілеспрямований процес за­своєння учнями знань, оволодіння умін­нями й навичками. В широкому розумінні — оволодіння різноманітним суспіль­ним досвідом в його узагальненому вигляді. В шкільних умовах — одна з складових процесу навчання, яка охоп­лює діяльність учнів і керується учите­лем. Головними функціями У. є пізна­вальна, розвиваюча і виховна. Компонен­тами У. виступають мета, мотиви, зміст, засоби роботи, результати. У. проводить­ся за такими етапами: мотивація, усві­домлення мети і завдань (уроку, домаш­нього завдання, самостійної роботи); сприймання нового матеріалу з різних джерел; осмислення, логічна обробка ін­формації; узагальнення й систематизація; закріплення знань, умінь і навичок; за­стосування їх у різних умовах; самокон­троль і корекція одержаних результатів. Етапи учіння динамічні, залежно від го­ловних дидактичних цілей навчання вони можуть поєднуватися, скорочуватися то­що. У. і його результати багато в чому залежать від майстерності вчителя, від активності учня, його здатності і вміння правильно сприйняти й засвоїти те, чого навчають.
 
УчнівствоУчнівство — в Україні одна з форм безплатного професійного навчання з ме­тою підготовки кваліфікованих робітни­чих кадрів безпосередньо на виробництві. На підприємствах передбачене для моло­ді, яка поступає на роботу після закін­чення загальноосвітньої школи, а також для осіб, які змінюють професію або здо­бувають суміжні професії. У. здійснюєть­ся також у процесі навчання в навчаль­но-курсових комбінатах, навчальних пунк­тах, на курсах, створених на підприєм­ствах (з відривом або без відриву від ви­робництва). Теоретичне і виробниче на­вчання на підприємстві проводиться в межах робочого часу.
 
Учнівське шкільне самовряду­ванняУчнівське шкільне самовряду­вання — форма участі школярів в уп­равлінні навчально-виховною діяльністю школи; засіб реалізації принципу демо­кратизації школи. Вищий орган У. ш. с. — загальні збори (конференція) учнів шко­ли. Поточну роботу організовують учнів­ський комітет і його комісії з усіх напря­мів навчально-виховної роботи. В класах функціонують класні збори. Класні учкоми створюють та організовують діяль­ність   тимчасових   груп   активістів   для підготовки і проведення різноманітних навчально-виховних заходів.
 
Ушинський Костянтин Дмитрович Ушинський Костянтин Дмитрович [2.ІІІ.1823 (за іншими даними, 1824), Тула — 2 (за іншими даними, 3). І.1871, Одеса, похований у Києві] — російський педагог, основоположник наукової педа­гогіки й народної школи в Росії. В педа­гогічній системі У. важливе місце посідає вчення про мету виховання, що визнача­лася ним як підготовка людини до життя і праці, як формування в людини почуття обов'язку перед народом. У. обстоював думку, що кожний народ має право мати школу рідною мовою. Створив цілісну дидактичну систему. Визначив основні шляхи й засоби розвиваючого навчання, був поборником класно-урочної системи навчання, врахування вікових і психоло­гічних особливостей дітей. Надавав важ­ливого значення праці в психічному й фізичному розвиткові людини, вказував на керівну роль школи й особи вчителя у вихованні дітей. Склав підручники для початкового навчання "Дитячий світ і Хрестоматія" (1861) та "Рідне слово" (1864).
 
УяваУява — психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, ду­мок на основі її попереднього досвіду. У. тісно пов'язана з абстрагуючою діяльніс­тю мислення. У. класифікують за ступе­нем умисності (довільна й мимовільна), активності (відтворююча й творча), уза­гальненості образів (абстрактна й кон­кретна) та за змістом і видами професій­ної діяльності. Особливим видом У. є мрія, що полягає у створенні образів ба­жаного майбутнього. Розвиток У. — не­обхідний фактор підготовки підростаючо­го покоління до творчої діяльності.
 


Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")