|
|
|
Додати Слово |
|
| Р |
| Сторінок: 1 |
| Рабле (Rabelais) Франсуа | Рабле
(Rabelais) Франсуа (близько 1494, поблизу Шінона — 9.ІV.1553, Париж) — французький письменник-гуманіст, представник педагогічної думки епохи
Відродження. В сатиричному романі "Ґаргантюа і Пантагрюель" нещадно
висміював панівну в середні віки систему навчання, яка ґрунтувалася на
схоластичному заучуванні текстів. У дусі передових ідей епохи пропагував
гуманістичне виховання людини, в якому б гармонійно поєднувалися фізичний і духовний розвиток. За
Р., в школі повинні вивчатися мови, математика, астрономія, природознавство,
історія, право. Важливою складовою частиною всебічного виховання Р. вважав
мистецтво. |
| | |
| Раґґ (Rugg) Ґарольд Ордуей | Раґґ (Rugg)
Ґарольд Ордуей (1886 — 1960) — американський педагог, один з відомих представників "теорії
прогресивного виховання" (прагматичної педагогіки). У 20-х роках
керував роботою школи імені Лінкольна при Колумбійському університеті, в якій здійснив на практиці ідеї педоцентризму. Створив
ряд підручників для середньої школи. |
| | |
| Рада Європи | Рада Європи (The Council of Europe) — створена в 1949 організація об'єднує на цей час 39 держав. Програми, пов'язані
з освітою та культурою, очолює Рада з культурного співробітництва, яка складається з 4 спеціалізованих комітетів: з
питань освіти, вищої професійної освіти, культури й культурної спадщини.
Головні напрями роботи цієї Ради: впровадження основних проектів у школи, вищі
та середні навчальні заклади, поширення нових ідей, досвіду й досліджень,
підтримка зв'язків, обміну досвідом і розвитку партнерства; друкування
підручників та матеріалів з питань освіти; співробітництво з іншими
інститутами Європи й міждержавними організаціями. |
| | |
| Радгосп-технікум |
Радгосп-технікум
— середній спеціальний навчальний заклад, що готував спеціалістів сільського господарства шляхом
чергування теоретичних і практичних занять з роботою на виробництві.
Засновано 1964. Р.-т. функціонували на базі великих, передових за рівнем
виробництва радгоспів і сільськогосподарських технікумів. Строк навчання — в межах,
встановлених для середніх спеціальних навчальних закладів. В Р.-т. учні, зі знаннями з
загальноосвітніх предметів в обсязі середньої школи, діставали теоретичну і практичну
підготовку за спеціальністю, а також кваліфікацію з присвоєнням розряду однієї з робітничих професій. |
| | |
| Радкевич Валентина Олександрівна | Радкевич Валентина Олександрівна (нар.13.VІІ.1956 в
Кокчетавській обл., Казахстан) — педагог, кандидат педагогічних наук, член-кореспондент АПН України
з 1997. Працювала
майстром виробничого навчання
в середньому профтехучилищі.
З 1985 — директор вищого
професійно-художнього училища №
19 Хмельницької області. |
| | |
| Радлінська (Radlinska) Гелена | Радлінська (Radlinska) Гелена (2.V.1879, Варшава — 10.Х.1954, ( Лодзь) — польський
педагог і освітній діяч. З 1922 викладала педагогіку у варшавському вузі — Вільній вшехніці польській. Під час німецької окупації Р. викладала в підпільній Вільній вшехніці польській. В 1946—1952 — професор і завідувачка
кафедри соціальної педагогіки в
Лодзинському університеті. Досліджувала
проблеми соціальної педагогіки, зокрема
історію громадської і просвітницької
роботи, теорію освіти дорослих і самоосвіти. |
| | |
| Радхакрішнан (Radhakrishnan) Сарвелпалді | Радхакрішнан
(Radhakrishnan) Сарвелпалді (5.ІХ.1888, Тіруттані — 17.ІV.1975, Мадрас) — індійський філософ, політичний і освітній діяч, В 1949 очолив комісію з університетської освіти в Індії, рекомендації якої істотно вплинули на розвиток
вищої освіти в країні. |
| | |
| Радянська освіта | Радянська
освіта
— громадсько-педагогічний
журнал; виходив 1923—1931 у Харкові щомісяця. Журнал висвітлював найголовніші
питання поточного громадсько-педагогічного життя в Україні. У 1931
об'єднався з журналом "За політехнічну
освіту" і дістав назву — "Політехнічна школа" (виходив 1932—1934). |
| | |
| Радянська освіта (газета) | «Радянська
освіта»
— газета, заснована 1940 в Києві.
Виходила двічі на тиждень. Друкувала
матеріали про передовий педагогічний досвід, здобутки педагогічної науки і вищої школи, виховання молоді тощо. У 1991 перетворена у всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
"Освіта". |
| | |
| Радянська школа (видавництво) | "Радянська
школа", -
республіканське
видавництво, засноване 1919 як підвідділ навчально-педагогічної літератури
Всеукраїнського видавництва; в 1923 реорганізоване у видавництво "Шлях освіти",
з 1930 — "Радянська школа", з 1991 — "Освіта". Видає підручники
для учнів,
методичні посібники для вчителів і вихователів, довідники і словники; пе-дагогічну
й художню літературу, серії книжок
для школярів з різних галузей знань, науково-методичні збірники, наочні
посібники, програми, а також підручники для спеціальних шкіл, шкіл з
викладанням ряду предметів іноземними мовами. Книжкова продукція випускається
українською, російською, угорською, польською, молдовською, англійською,
німецькою і французькою мовами. Окремі редакції видавництва працюють у
Харкові, Львові, Ужгороді і Чернівцях. |
| | |
| Раєвський Олександр Миколайович | Раєвський
Олександр Миколайович (21.VІІІ.І891,
Київ — 14.ІХ.1971, там само) —- український
психолог. З 1925 — професор, з 1945 —
завідувач кафедри психології Київського
університету. Досліджував проблеми методології психологічної науки, психології
мовлення, історії психології. |
| | |
| Рай Раммохан | Рай
Раммохан (22. V.
1772 або 1774, Радхнагор, Бенгалія —
27.ІХ.1833, Брістоль, Великобританія) —
індійський філософ-просвітитель,
громадський діяч. Основними засобами подолання феодальної відсталості країни вважав реформи індуїзму та системи освіти. Був прихильником світської освіти за європейським
взірцем, заснував перший в Індії навчальний
заклад європейського типу — Індуський
коледж у Калькутті (1816) |
| | |
| Райнері (Raineri) Джованні Антоніо |
Райнері (Raineri) Джованні
Антоніо 2.ІІІ.1810 –
4.VІ.1867) - італійський педагог, 3 1847 професор і
керівник Вищої школи методики Турінському університеті,
з 1857 —член Вищої ради з питань виховання й навчання. Брав участь в опрацюванні першого шкільного закону
Італії (1848). Р. є одним з найбільш
відомих представників католицької педагогіки
періоду національного об'єднання Італії. Велику увагу Р. приділяв авторитету вчителя. Завдання педагогіки, за
Р., — розвивати допитливість учня, виховувати в нього потребу вчитися.
|
| | |
| Рання християнська педагогіка | Рання
християнська педагогіка
— сукупність уявлень про
мету й засоби виховання в період, коли християнство було
релігією пригноблених класів (І—II ст. н. є.). Основою Р. х. п. було положення, що
всі люди рівні перед Богом незалежно від
їхнього соціального й національного
походження. З метою поширення "віри Христової" уже в І
ст. відкриваються так звані школи для катехуменів (тих, що готувалися до прийняття християнства), де
роз'яснення початків християнства велося рідною мовою. Ці школи зникають тоді,
коли християнство стає державною релігією і
втрачав демократизм перших століть. |
| | |
| Рассел (Russell) Бертран | Рассел (Russell) Бертран
(18,V.1872,
Треллек, Вельс — 2.ІІ.1970, Пенріндай-драйт, там само) — англійський філософ і громадський діяч. Значну увагу у 20 — 30-х роках приділяв педагогічним проблемам. Проблемам освіти й виховання присвячені книги
"Про виховання, особливо в ранньому віці" (1926) і "Виховання
й суспільний устрій" (1932), в яких критикував "традиційну"
освіту в Англії і США за недостатню увагу до літературного й естетичного
виховання. Р. виступав як прихильник індивідуалістичної концепції виховання,
багато в чому поділяв ідеї педоцентризму. Виступав за порівняно широку
загальну освіту (з 6 до 14 років), проти
ранньої спеціалізації, був прихильником диференціації навчальних курсів у старших класах середньої школи, побудованої
на основі особистих інтересів, здібностей і нахилів учнів. Р, прагнув
здійснити свої педагогічні ідеї на практиці, організувавши в 1927 школу в
Бікон-Гіллі, якою керував до 1934. |
| | |
| Ратке (Ratke) Вольфганґ | Ратке (Ratke) Вольфганґ (18.X.1571 — 27.ІV.1635) — німецький педагог,
видатний дидакт, який опрацював систему дидактичних
правил, близьких до правил Я. А. Коменського. Р. — прихильник природовідповідного виховання. В шкільному
навчанні вважав необхідним широко використовувати різні форми наочності, йти
від конкретного до абстрактного,
систематично проводити повторення і
вправи, підтримувати в дітей інтерес до знань. Р. одним з перших
виступив за звуковий метод навчання грамоти
рідною мовою, автор праць методичного характеру й підручників. Великого
значення надавав методичній і дидактичній підготовці вчителів. |
| | |
| Реальне училище | Реальне
училище — тип середнього навчального закладу в Російській імперії та в
деяких зарубіжних країнах. В Україні одним із перших закладів реального типу
було Чернігівське ремісниче училище (1804), призначене для "нижчих
класів". В 1872 затверджено Статут
Р. у., за яким вони створювались як
середні школи з 6—7-річним строком навчання з професійним ухилом у старших
класах. В 1888 Р. у. перетворено на загальноосвітні середні школи з
переважанням у навчальних планах предметів реального циклу. |
| | |
| Редді (Reddie) Сесіл | Редді (Reddie) Сесіл (10.Х. 1858 — 6.ІІ.1932) — англійський педагог, основоположник так званого
нового виховання. Піддавши критиці схоластичну, відірвану від життя систему
виховання й навчання, однобічність навчальних курсів середньої школи з виключним переважанням у них класичних предметів, Р. виступив з ідеями, які
згодом дістали назву "нове виховання". В центрі всього навчального
процесу Р. ставив інтереси дитини, розвиток її індивідуальних особливостей. Р.
виступав за органічне поєднання природничо-наукової освіти з гуманітарною.
Свої педагогічні ідеї Р. реалізував на практиці в заснованій ним у 1889
школі-інтернаті Абботсголм. |
| | |
| Рейн (Rein) Вільгельм | Рейн (Rein) Вільгельм (10. VIII. 1847, Ейзенах — 19.ІІ.1929, Ієна) — німецький
педагог, один з найбільш визначних послідовників Гербарта в дидактиці. В
1886—1923 був професором Ієнського університету , в дослідній школі при якому
проводив велику експериментальну роботу в галузі дидактики. В цій школі Р.
реалізував навчальний план народної школи, складений ним і його співробітниками
на основі теорії інтересу Гербарта і його вчення про ступені навчання. Був
науковим редактором однієї з найбільших педагогічних енциклопедій. |
| | |
| Ректор |
Ректор
(лат. rector — керівник, управитель) — в багатьох
країнах керівник вищого навчального закладу. В епоху Відродження Р. називалися
головні вчителі і завідувачі багатокласними школами. В сучасній Франції Р. —
також особа, яка очолює навчальний округ ("академію"). |
| | |
| Рельєфне малювання, рельєфне креслення |
Рельєфне малювання, рельєфне креслення — навчальні предмети в школі сліпих, які відповідають малюванню і
кресленню в масовій школі. Курс Р. м. ґрунтується на даних наукових досліджень,
які довели широкі можливості розвитку в сліпих дітей сприймання форми, величини
предметів і зображень, формування в них просторових уявлень і понять про
елементи перспективи, які дають можливість дітям сприймати предмети і явища
дійсності й передавати їх в нескладних реалістичних малюнках. Р. м. має
загальнопізнавальне значення. Навчання Р. к. в школі сліпих будується з
використанням знань і умінь, одержаних учнями в курсі Р. м. |
| | |
| Рельєфний шрифт |
Рельєфний шрифт — шрифт, створений для
письма й читання сліпих. |
| | |
| Ремісничі училища | Ремісничі
училища — навчальні заклади системи професійно-технічної освіти. Створено 1940 з метою підготовки кваліфікованих
робітників для різних галузей народного господарства. До 1940 існували школи
фабрично-заводського учнівства (ФЗУ). Строк навчання в більшості Р. у. тривав
2—3 роки, до них приймали молодь 14—17 років, як правило, з освітою не нижче 7
класів; учні перебували на державному утриманні. В 1958 Р. у. перетворено на
міські й сільські професійно-технічні училища. |
| | |
| Репродуктивні методи навчання | Репродуктивні
методи навчання (репродукція — відтворення) — методи навчання, що грунтуються на репродуктивному характері мислення
учнів. Репродуктивними виступають словесні, наочні і практичні методи
(розповідь, лекція, бесіда, наочність, вправи, практичні завдання) у випадках,
коли зміст навчального матеріалу: а) інформативний; б) є описом способів
практичних дій; в) є принципово новим чи достатньо складним для самостійного
засвоєння учнями й подається у готовому вигляді. На Р. м. н. побудоване
програмоване навчання. |
| | |
| Рефлексологія | Рефлексологія
— природничо - науковий напрям у російській психології початку XX ст., основоположником якого був В. М. Бехтерєв. На
опрацювання рефлексологічної
теорії вплинули ідеї І. М. Сєченова про рефлекторну природу психічної
діяльності. Концепції Р. вплинули на педологію й педагогічну психологію у 20-ті
роки, сприяючи виникненню спрощено-механічного розуміння поведінки дитини. Р.
була поширена і в Україні (В. П. Протопопов, О.
С. Залужний, К С. Мокульський та ін.). |
| | |
| Рєзник Яків Борисович | Рєзник Яків Борисович (23.ІV.1892 — 17.VІ.1952) —український педагог. Педагогічну
діяльність почав у 1911 в школах Києва. В 1919 організував дитячий будинок і до
1927 керував ним. З 1924 послідовно працював в науково-дослідних установах —
НДІ єврейської культури, в Українському НДІ педагогіки. Одночасно Р. з 1927
читав курс педагогіки у вузах: Одеському
інституті народної освіти, Київському університеті, Кустанайському
учительському інституті, Київському педінституті і Старобільському учительському
інституті. Досліджував проблеми дидактики. |
| | |
| Рижський Іван Степанович | Рижський Іван Степанович (1761, Рига — 1811) — український філософ, логік. Перший ректор
Харківського університету (1805). Автор
підручника з логіки "Умослов'я, або Розумова філософія"
(1790). |
| | |
| Римське виховання | Римське виховання — антична педагогічна система, сукупність форм і методів виховання й навчання
молодого покоління в Стародавньому Римі (до VI ст. н.
є.). В епоху патріархально-родового Риму велика роль відводилася родинному
вихованню. Освіта в Римі часів республіки та імперії представлена трьома типами
шкіл" елементарними, граматичними та школами риторів. Елементарні школи
були численними й забезпечували поширення писемності серед вільного населення.
Для дітей патриціїв та вершників існували
навчальні заклади вищого типу — граматичні школи; у І ст. н.
є. з'явилися граматичні школи для дівчаток. Цей тип шкіл з деякими змінами
проіснував до кінця Римської імперії. В риторських школах юнаки здобували вищу
гуманітарну освіту. Всі школи в Стародавньому Римі були приватними і платними.
З середини І ст. до н. є. вони стали державними. Поступово навчання й виховання
в граматичних і риторських школах набуло формального характеру і сприяло
підготовці та створенню численного апарату чиновників. У V ст. н. є.
римська школа припинила своє існування, поступившись місцем християнським
школам раннього середньовіччя. |
| | |
| Ритмічна гімнастика | Ритмічна
гімнастика — система фізичних вправ, яка будується на музичній основі;
один з видів фізичного й художнього
виховання дітей. Виникла наприкінці XIX — на початку XX ст. на основі
методу швейцарського композитора та педагога Жак-Далькроза. Р. г.
сприяє розвитку в дітей музичних здібностей, загальної організованості, м'язової
свободи, ритмічності й виразності рухів.
Застосовується Р. г. в музичних, театральних, хореографічних навчальних закладах,
у дитячих садках, а також у позакласній роботі загальноосвітніх шкіл. |
| | |
| Ритор | Ритор —1) Оратор
і вчитель красномовства у Стародавньому Римі та Стародавній Греції (з V ст. до н.
є.). Видатні Р: Сократ, Цицерон, Квінтіліан та ін. 2) Оратор, що говорить
багато й пишномовно. 3) Учитель риторики — в Україні в братських школах. Іноді
Р. називали також учнів братських шкіл і
духовних семінарій по класу риторики. |
| | |
| Риторика | Риторика, реторика — наука красномовства. Виникла у
Стародавній Греції. З кінця XVI ст. у братських школах в Україні Р. викладалася
разом з поетикою (піїтикою). |
| | |
| Риторські школи | Риторські школи — навчальні
заклади, які готували ораторів і політичних діячів. Виникли в Стародавній
Греції ще у V ст. до н. є., однак остаточно оформились і дістали свою назву в Римі в III ст. Вони
будувалися на базі граматичних шкіл. Предметами навчання були грецька й римська
література, філософія, риторика, елементи математики, астрономії, музика,
основи права. В Р. ш. проводилися практичні заняття з риторики, на яких
вправлялися у виголошенні публічних промов. Риторика була сприйнята
християнською освіченістю і як шкільний предмет включалася в навчальні плани
європейських гімназій аж до XIX ст. |
| | |
| Рицарська академія | Рицарська
академія — становий навчальний заклад для синів дворян; Р. а. почали
створюватися в німецьких державах наприкінці XVI ст. і набули великого поширення після
Тридцятирічної війни (1618—1648).
Р. а. готували молодь із знатних сімей
до військової і громадянської служби. Навчальний план Р. а. був ширшим за
гімназійний: до нього входили латинська, французька, італійська, часто й
іспанська мови, математика, фізика, генеалогія, право, історія тощо. Велика
увага приділялася фехтуванню, верховій їзді, танцям. У XIX ст. Р. а.
були поступово перетворені у звичайні гімназії чи кадетські корпуси. |
| | |
| Рицарське виховання | Рицарське
виховання — система виховання синів світських феодалів, яка існувала в
середньовіччі. До 7 років хлопчики виховувалися дома під наглядом матері, після
чого їх віддавали до двору сюзерена. Тут до 14 років вони
виконували обов'язки пажів, а пізніше — до 21 року — були зброєносцями при
знатному рицарі. За ці роки молоді феодали мали оволодіти "сімома
рицарськими чеснотами" — вмінням полювати, їздити верхи, плавати,
фехтувати, стріляти з лука, грати в шашки, складати й співати вірші на честь
дами серця, а також виробити в
собі такі моральні якості, як хоробрість,
наполегливість, вірність сюзеренові тощо. З падінням рицарства зникло й Р. в. |
| | |
| Рібо (Ribot)Теодюль-Арман | Рібо
(Ribot)Теодюль-Арман (18.ХІІ.1839, Ґенган —
9.ХІІ.1916, Париж) — французький психолог і філософ. Професор Сорбонни (1885)
і Колеж де Франс (1888), де був директором першої у Франції психологічної лабораторії (1889). Р. —автор численних монографій, присвячених
увазі, пам'яті, уяві, мисленню, почуттям,
волі, характеру, природі несвідомого, історії психології. |
| | |
| Рідна школа ( громадська організація) | "Рідна
школа" — громадська культурно-освітня організація, що діяла в Східній
Галичині (1881—1939) й Західній Волині (20—30-ті роки XX ст.).
Заснована 1881 у Львові як "Руське товариство педагогічне". В 1912—1926 мала назву "Українське
педагогічне товариство", а з 1926 — "Рідна школа". Товариство
організовувало приватні школи й гімназії, дитячі садки, курси для
неписьменних. У 1938 "Р. ш."
належало 605 дитячих садків, 33 початкові й неповні середні школи, 12 гімназій, 11 ліцеїв, видавництво, книгарні. |
| | |
| Рішельєвський ліцей | Рішельєвський
ліцей в Одесі — закритий середній навчальний заклад підвищеного типу для дітей аристократії й багатого купецтва. Заснований 1817. Названий на честь колишнього новоросійського
генерал-губернатора А.-Е. Рішельє. Навчальні плани ліцею не передбачали
спеціалізації, термін навчання становив 8 років. Спочатку було два відділення
— філософське та юридично-політичне. До 1820 викладання велося французькою
мовою. При директорі І. С. Орлаї (1826—1829) було вдосконалено навчальний план
(включено математику, фізику, хімію, біологію, географію, історію та ін.),
поліпшено методи навчання, відкрито педагогічне відділення, згодом назване
педагогічним інститутом, для підготовки педагогічних кадрів для повітових і
комерційних шкіл, при якому діяла кафедра педагогіки. У 1837 організоване
фізико-математичне відділення, інститут східних мов, що готував перекладачів
для військових установ, 1843 —камеральне
відділення з кафедрами природничих та економічних наук. У 1856 попечителем
Одеського навчального округу було призначено М. І. Пирогова, з ініціативи якого
1865 Р. л. перетворено на Новоросійський університет. |
| | |
| Робітничі університети | Робітничі університети — навчальні заклади для підвищення загальноосвітніх знань і виробничої
кваліфікації робітників без відриву від виробництва. Діяли в СРСР, у тому
числі в Україні, з 1925 по 1931. Від
вступників вимагалися елементарні знання з мови, математики,
природознавства, політична грамотність. Для
тих, хто не мав загальноосвітньої і спеціальної підготовки, при Р. у.
існували підготовчі курси й консультаційні пункти. Навчання в Р. у.
проводилося, як правило, на двох відділеннях — суспільно-економічному й технічному
зі строком навчання відповідно 2 і 3 роки. Припинили свою діяльність у зв'язку
з появою нових типів навчальних закладів для дорослих. |
| | |
| Розвиваюче навчання |
Розвиваюче навчання —
спрямованість принципів, методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої
ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів: сприймання, мислення,
пам'яті, уяви тощо. Спираючись на незавершені цикли психічного розвитку дитини,
Р.н. формулює мислитель ні здібності, самостійність школярів, інтерес до
навчання, а також удосконалює різні форми сприймання. Методика Р. н. передбачає
інтенсивну розумову роботу учнів шляхом організації проблемного навчання ,
запровадження системи пізнавальних завдань, озброєння їх прийомами пізнавальної
діяльності.
|
| | |
| Роменець Володимир Андрійович | Роменець
Володимир
Андрійович ( нар. 20.V.1926, Київ) – український психолог, дійсний член АПН
України з 1992. З 1990 – професор кафедри загальної та інженерної психології
Київського Національного університету із 1991 – завідувач відділу історії та
етнопсихології АПН України. Досліджує проблеми історії та методології
психологічної науки. |
| | |
| Ромм (Romme) Шарль – Жільбер | Ромм
(Romme)
Шарль – Жільбер (1750 – 1795)- відомий діяч освіти періоду Великої Французької
революції Х VІІІст. В жовтні 1793 запропонував Конвенту план просвіти, яким
пропонувалося створити школи І, ІІ, ІІІ ступеня, які б поєднували різнобічну освіту
( природничо – наукові, технічні й гуманітарні знання) з республіканським
вихованням, а на старшому ступені давали б і професійну підготовку. Згідно з
цим планом духовенство позбавлялося права на педагогічну діяльність. |
| | |
| Росміні-Сербаті (Rosmini - Serbati) Анто | Росміні-Сербаті
(Rosmini - Serbati) Антоніо (І5.ІІІ.1792 — 1.VІІ.1855) — італійський філософ і педагог. Вищою
метою виховання вважав удосконалення особистості в дусі вимог християнської
релігії і моралі, якого можна досягти планомірним і гармонійним розвитком усіх
здібностей людини. Р.-С. був переконаним противником схоластичної школи і
єзуїтських колегій як таких, що не відповідають висунутій ним основній меті
виховання. Вищим принципом методики Р.-С. вважав відповідність послідовності
навчання в порядку зростання складності основним етапам розвитку людського
розуму. На основі цього принципу він опрацював систему виховання й розвитку
дитини в період від народження до 7-річного віку. |
| | |
| Рохов (Rohow) Фрідріх Еберхард | Рохов (Rohow) Фрідріх
Еберхард (11.Х.І734— 16.ІV.1805) — німецький педагог-філантропініст, організатор народних шкіл.
Головним завданням навчання вважав розвиток мислення дітей, для чого опрацював
спеціальну систему вправ. Основними навчальними предметами в школі Р. були
письмо, читання й лічба, дітей знайомили з природознавством і правильним
веденням сільського господарства. Високі вимоги Р. ставив до вчителя. |
| | |
| Руcова Софія Федорівна | Руcова (дівоче
прізвище — Ліндфорс) Софія Федорівна (18.ІІ.1856,
с. Олешня Чернігівської обл. —
5.ІІ.1940, Прага) — українська громадська, культурно-освітня діячка і
педагог. Після закінчення гімназії у Києві (1871) працювала в освітніх і виховних закладах. Автор шкільних підручників, досліджень з педагогіки. Працювала
в секретаріаті Центральної Ради. В 1921 емігрувала за кордон. |
| | |
| Рубінштейн Сергій Леонідович | Рубінштейн Сергій Леонідович (18.VІ.1889, Одеса — 11.І.1960, Москва) — російський
психолог, член-кореспондент АН СРСР (з 1943), академік АПН РРФСР (з 1945).
Закінчив Новоросійський (Одеський)
університет (1913). З 1919 — доцент кафедри філософії і психології Одеського університету, з 1932 по 1942 — завідувач кафедри психології Ленінградського
педінституту імені Герцена, з 1942 по 1950 —
завідувач кафедри психології Московського
університету, з 1942 по 1945 —директор Інституту психології в Москві, з 1945 — завідувач сектору психології
Інституту філософії АН СРСР. Досліджував філософські та методологічні проблеми
психології, вивчав походження психіки, сприймання,
пам'ять, мовлення, мислення. |
| | |
| Руссо (Rousseau) Жан-Жак | Руссо (Rousseau) Жан-Жак (28.VІ.1712, Женева — 2.VІІ.1778, Ерменонвіль, поблизу Парижа) — французький
філософ-просвітитель, письменник, педагог і композитор. На думку Р., виховання
повинно бути природним, або природовідповідним, тобто відповідати вікові дитини і здійснюватися
на лоні природи. Вважаючи головним природним правом людини право на свободу, Р.
висунув ідею вільного виховання, у зв'язку з чим виступав проти авторитаризму у
вихованні, заперечував необхідність покарання
дітей. Основними факторами виховання дітей Р. вважав природу, людей і предмети
навколишнього світу. В праці "Еміль, або Про виховання" Р. зробив
спробу виділити основні періоди в розвитку людини від її народження до
повноліття, накреслити завдання для кожного з них. Педагогічні ідеї Р. відіграли виключно важливу роль у розвитку поглядів
на мету, завдання й методи виховання наприкінці ХVІІІ — на початку XIX ст. Погляди Р. істотно вплинули на німецьких
педагогів-філантропіністів, на Й. Г. Песталоцці, Л. М. Толстого, Г. Спенсера,
Дж. Дьюї. |
| | |
| Руська школа |
"Руська школа" — 1)
Українське педагогічне товариство на Буковині. Засноване 1887 у Чернівцях. З
1908 перейменоване на товариство "Українська школа". Товариство було
єдиною організацією на Буковині, що поширювала освіту серед українського
населення, готувала учителів-українців, видавала підручники рідною мовою. В
1910—1922 товариство утримувало ряд дитячих притулків і жіночу семінарію. У
20-х роках XX ст. "Р. ш." припинила діяльність внаслідок поліцейських
репресій. 2) Український науково-педагогічний журнал. Орган товариства
"Руська школа". Виходив у Чернівцях 1888—1891. В журналі друкувалися
статті з педагогіки та методики навчання різних предметів, з історії
української школи тощо. "Р. ш." відстоювала впровадження в школах
Галичини й Буковини фонетичного правопису.
|
| | |
| Русько Олексій Микитович | Русько
Олексій Микитович (30.ІІІ.
1906, Бялисток, тепер Польща — 25.VІІІ.1964, Київ) — український педагог, методист «
хімії, член-кореспондент АПН РРФСР (з 1957).
В 1938—1944 —ректор Київського університету,
в 1944—1958 — заступник міністра освіти УРСР, з 1958 — директор НДІ
педагогіки України. Автор науково-методичних праць з хімії та педагогіки, підручників із загальної хімії для педагогічних
інститутів та середніх шкіл. |
| | |
| Ряппо Ян Петрович | Ряппо
Ян Петрович (11.ІV.1880, Верроський повіт, Естонія — 14.ІV.1958, Таллінн) —
український педагог і діяч народної освіти.
В 1921—1928 заступник наркома
освіти УРСР, головний редактор педагогічного журналу "Шлях освіти" (1922—1927). Автор праць з історії педагогіки,
організації народної освіти |
| | |
|
|
|
