Wednesday, 19 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Глосарій

Починається з...
Містить в собі
Повне зпівпадання

Додати Слово

Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Р
Сторінок: 1
Слово Означення
Рабле (Rabelais) ФрансуаРабле (Rabelais) Франсуа (близько 1494, поблизу Шінона — 9.ІV.1553, Париж) — французький письменник-гуманіст, пред­ставник педагогічної думки епохи Від­родження. В сатиричному романі "Ґаргантюа і Пантагрюель" нещадно висмію­вав панівну в середні віки систему навчання, яка ґрунтувалася на схоластич­ному заучуванні текстів. У дусі передових ідей епохи пропагував гуманістичне виховання людини, в якому б гармонійно  поєднувалися фізичний і духовний розви­ток. За Р., в школі повинні вивчатися мо­ви, математика, астрономія, природо­знавство, історія, право. Важливою скла­довою частиною всебічного виховання Р. вважав мистецтво.
 
Раґґ (Rugg) Ґарольд ОрдуейРаґґ (Rugg) Ґарольд Ордуей (1886 — 1960) — американський педагог, один з відомих представників "теорії прогресивного виховання" (прагматичної педаго­гіки). У  20-х роках керував роботою школи імені Лінкольна при Колумбійському університеті, в якій здійснив на практиці ідеї педоцентризму. Створив ряд підруч­ників для середньої школи.
 
Рада ЄвропиРада Європи (The Council of Europe) — створена в 1949 організація об'єднує на цей час 39 держав. Програми, пов'язані з освітою та культурою, очолює Рада з культурного співробітництва, яка складається з 4 спеціалізованих комітетів: з питань освіти, вищої професійної осві­ти, культури й культурної спадщини. Головні напрями роботи цієї Ради: впро­вадження основних проектів у школи, вищі та середні навчальні заклади, поши­рення нових ідей, досвіду й досліджень, підтримка зв'язків, обміну досвідом і роз­витку партнерства; друкування підручни­ків та матеріалів з питань освіти; співро­бітництво з іншими інститутами Європи й міждержавними організаціями.
 
Радгосп-технікум

Радгосп-технікум — середній спеціальний навчальний заклад, що готував спеціалістів сільського господарства шля­хом чергування теоретичних і практичних занять з роботою на виробництві. Засно­вано 1964. Р.-т. функціонували на базі великих, передових за рівнем виробниц­тва радгоспів і сільськогосподарських технікумів. Строк навчання — в межах, встановлених для середніх спеціальних навчальних закладів. В Р.-т. учні, зі знаннями з загальноосвітніх предметів в обсязі середньої школи, діставали тео­ретичну і практичну підготовку за спе­ціальністю, а також кваліфікацію з при­своєнням розряду однієї з робітничих професій.

 
Радкевич Валентина Олександрівна Радкевич Валентина Олександрівна (нар.13.VІІ.1956  в  Кокчетавській обл., Казахстан) — педагог, кандидат педагогічних   наук,  член-кореспондент   АПН    України   з   1997.   Працювала   майстром     виробничого    навчання    в    середньому профтехучилищі. З 1985 — директор ви­щого   професійно-художнього   училища № 19 Хмельницької області.
 
Радлінська (Radlinska) ГеленаРадлінська (Radlinska) Гелена (2.V.1879, Варшава — 10.Х.1954, ( Лодзь) — польський педагог і освітній  діяч. З 1922 викладала педагогіку у варшавському вузі — Вільній вшехніці польській. Під час німецької окупації Р. викладала в підпільній Вільній вшехніці польській. В 1946—1952 — професор і завідувачка кафедри соціальної педагогі­ки в Лодзинському університеті. Дослід­жувала проблеми соціальної педагогіки, зокрема історію громадської і просвіт­ницької роботи, теорію освіти дорослих і самоосвіти.
 
Радхакрішнан (Radhakrishnan) СарвелпалдіРадхакрішнан (Radhakrishnan) Сарвелпалді (5.ІХ.1888, Тіруттані — 17.ІV.1975,  Мадрас) — індійський філософ, політич­ний і освітній діяч, В 1949 очолив комісію з університетської освіти в Індії, реко­мендації якої істотно вплинули на розви­ток вищої освіти в країні.
 
Радянська освітаРадянська освіта — громадсько-педагогічний журнал; виходив 1923—1931 у Харкові щомісяця. Журнал висвітлював найголовніші питання поточного громадсько-педагогічного життя в Україні. У 1931 об'єднався з журналом "За політехнічну освіту" і дістав назву — "Політех­нічна школа" (виходив 1932—1934).
 
Радянська освіта (газета)«Радянська освіта» — газета, заснована  1940 в Києві.  Виходила двічі на тиждень. Друкувала матеріали про передовий педагогічний досвід, здобутки педагогічної науки і вищої школи, вихован­ня молоді тощо. У 1991 перетворена у всеукраїнський громадсько-політичний тижневик "Освіта".
 
Радянська школа (видавництво)"Радянська школа", - республі­канське видавництво, засноване 1919 як підвідділ навчально-педагогічної літерату­ри Всеукраїнського видавництва; в 1923 реорганізоване у видавництво "Шлях освіти", з 1930 — "Радянська школа", з 1991 — "Освіта". Видає підручники для учнів, методичні посібники для вчителів і вихователів, довідники і словники; пе-дагогічну й художню літературу, серії  книжок для школярів з різних галузей знань, науково-методичні збірники, на­очні посібники, програми, а також під­ручники для спеціальних шкіл, шкіл з викладанням ряду предметів іноземними мовами. Книжкова продукція випус­кається українською, російською, угор­ською, польською, молдовською, англій­ською, німецькою і французькою мова­ми. Окремі редакції видавництва працюють у Харкові, Львові, Ужгороді і Чернівцях.
 
Раєвський Олександр Миколайович Раєвський Олександр Миколайович (21.VІІІ.І891, Київ — 14.ІХ.1971, там само) —- український психолог. З 1925 — професор, з 1945 — завідувач кафедри  психології Київського університету. Досліджував проблеми методології психоло­гічної науки, психології мовлення, історії психології.
 
Рай РаммоханРай Раммохан (22. V. 1772 або 1774, Радхнагор, Бенгалія — 27.ІХ.1833, Брістоль, Великобританія) — індійський філософ-просвітитель, громадський діяч.  Основними засобами подолання фео­дальної відсталості країни вважав рефор­ми індуїзму та системи освіти. Був при­хильником світської освіти за європей­ським взірцем, заснував перший в Індії навчальний заклад європейського типу — Індуський коледж у Калькутті (1816)
 
Райнері (Raineri) Джованні Антоніо

Райнері (Raineri) Джованні Антоніо 2.ІІІ.1810 4.VІ.1867) - італійський педагог, 3 1847 професор і керівник Вищої школи методики Турінському університеті, з 1857 —член Вищої ради з питань виховання й навчання. Брав участь в опрацюванні першого шкільного закону Італії (1848). Р. є одним з най­більш відомих представників католицької педагогіки періоду національного об'єд­нання Італії. Велику увагу Р. приділяв авторитету вчителя. Завдання педагогіки, за Р., — розвивати допитливість учня, виховувати в нього потребу вчитися.

 
Рання християнська педаго­гікаРання християнська педаго­гіка — сукупність уявлень про мету й засоби виховання в період, коли хрис­тиянство було релігією пригноблених класів (І—II ст. н. є.). Основою Р. х. п. було положення, що всі люди рівні перед  Богом незалежно від їхнього соціального  й національного походження. З метою  поширення "віри Христової" уже в І ст. відкриваються так звані школи для катехуменів (тих, що готувалися до прийнят­тя християнства), де роз'яснення початків християнства велося рідною мовою. Ці школи зникають тоді, коли християн­ство стає державною релігією і втрачав демократизм перших століть.
 
Рассел (Russell) БертранРассел (Russell) Бертран (18,V.1872, Треллек, Вельс — 2.ІІ.1970, Пенріндай-драйт, там само) — англійський філософ    і громадський діяч. Значну увагу у 20 —  30-х роках приділяв педагогічним проблемам.  Проблемам освіти й виховання присвячені книги "Про виховання, особ­ливо в ранньому віці" (1926) і "Вихован­ня й суспільний устрій" (1932), в яких критикував "традиційну" освіту в Англії і США за недостатню увагу до літератур­ного й естетичного виховання. Р. виступав як прихильник індивідуалістичної концепції виховання, багато в чому поді­ляв ідеї педоцентризму. Виступав за порівняно широку загальну освіту (з 6 до 14 років), проти ранньої спеціалізації, був прихильником диференціації навчальних курсів у старших класах середньої школи, побудованої на основі особистих інтере­сів, здібностей і нахилів учнів. Р, прагнув здійснити свої педагогічні ідеї на практи­ці, організувавши в 1927 школу в Бікон-Гіллі, якою керував до 1934.
 
Ратке (Ratke) ВольфганґРатке (Ratke) Вольфганґ (18.X.1571 — 27.ІV.1635) — німецький педагог, видат­ний дидакт, який опрацював систему дидактичних правил, близьких до правил Я. А. Коменського. Р. — прихильник природовідповідного виховання. В шкіль­ному навчанні вважав необхідним широ­ко використовувати різні форми наоч­ності, йти від конкретного до абстракт­ного, систематично проводити повторення і вправи, підтримувати в дітей інтерес до знань. Р. одним з перших виступив за звуковий метод навчання грамоти рідною мовою, автор праць методичного харак­теру й підручників. Великого значення надавав методичній і дидактичній підго­товці вчителів.
 
Реальне училищеРеальне училище — тип середнього навчального закладу в Російській імперії та в деяких зарубіжних країнах. В Україні одним із перших закладів реального типу було Чернігівське ремісниче училище (1804), призначене для "нижчих класів".  В 1872 затверджено Статут Р. у., за яким  вони створювались як середні школи з 6—7-річним строком навчання з профе­сійним ухилом у старших класах. В 1888 Р. у. перетворено на загальноосвітні се­редні школи з переважанням у навчаль­них планах предметів реального циклу.
 
Редді (Reddie) СесілРедді (Reddie) Сесіл (10.Х. 1858 — 6.ІІ.1932) — англійський педагог, осново­положник так званого нового виховання. Піддавши критиці схоластичну, відірвану від життя систему виховання й навчання, однобічність навчальних курсів середньої  школи з виключним переважанням у них  класичних предметів, Р. виступив з ідеями, які згодом дістали назву "нове вихо­вання". В центрі всього навчального про­цесу Р. ставив інтереси дитини, розвиток її індивідуальних особливостей. Р. висту­пав за органічне поєднання природничо-наукової освіти з гуманітарною. Свої пе­дагогічні ідеї Р. реалізував на практиці в заснованій ним у 1889 школі-інтернаті Абботсголм.
 
Рейн (Rein) ВільгельмРейн (Rein) Вільгельм (10. VIII. 1847, Ейзенах — 19.ІІ.1929, Ієна) — німець­кий педагог, один з найбільш визначних послідовників Гербарта в дидактиці. В 1886—1923 був професором Ієнського університету , в дослідній школі при якому проводив велику експериментальну роботу в галузі дидактики. В цій школі Р. реалізував навчальний план народної школи, складений ним і його співробіт­никами на основі теорії інтересу Гербарта і його вчення про ступені навчання. Був науковим редактором однієї з найбільших педагогічних енциклопедій.
 
Ректор

Ректор (лат. rector — керівник, упра­витель) — в багатьох країнах керівник вищого навчального закладу. В епоху Відродження Р. називалися головні вчи­телі і завідувачі багатокласними школа­ми. В сучасній Франції Р. — також особа, яка очолює навчальний округ ("акаде­мію").

 
Рельєфне малювання, рельєф­не креслення

Рельєфне малювання, рельєфне креслення — навчальні предмети в школі сліпих, які відповідають малюванню і кресленню в масовій школі. Курс Р. м. ґрунтується на даних наукових досліджень, які довели широкі можливості розвитку в сліпих дітей сприймання форми, величини предметів і зображень, формування в них просторових уявлень і понять про елементи перспективи, які дають можливість дітям сприймати предмети і явища дійсності й передавати їх в нескладних реалістичних малюнках. Р. м. має загальнопізнавальне значення. Навчання Р. к. в школі сліпих будується з використанням знань і умінь, одержаних учнями в курсі Р. м.

 
Рельєфний шрифт

Рельєфний шрифт — шрифт, створений для письма й читання сліпих.

 
Ремісничі училищаРемісничі училища — навчальні заклади системи професійно-технічної освіти. Створено 1940 з метою підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей народного господарства. До 1940 існували школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ). Строк навчання в більшості Р. у. тривав 2—3 роки, до них приймали молодь 14—17 років, як правило, з освітою не нижче 7 класів; учні перебували на державному утриман­ні. В 1958 Р. у. перетворено на міські й сільські професійно-технічні училища.
 
Репродуктивні методи навчанняРепродуктивні методи навчання (репродукція — відтворення) — мето­ди навчання, що грунтуються на репро­дуктивному характері мислення учнів. Репродуктивними виступають словесні, наочні і практичні методи (розповідь, лекція, бесіда, наочність, вправи, прак­тичні завдання) у випадках, коли зміст навчального матеріалу: а) інформатив­ний; б) є описом способів практичних дій; в) є принципово новим чи достатньо складним для самостійного засвоєння учнями й подається у готовому вигляді. На Р. м. н. побудоване програмоване на­вчання.
 
РефлексологіяРефлексологія  — природничо - науковий напрям у російській психології початку XX ст., основоположником якого був В. М. Бехтерєв.   На  опрацювання  рефлексологічної теорії вплинули ідеї І. М. Сєченова про рефлекторну природу психічної діяльності. Концепції Р. вплинули на педологію й педагогічну психологію у 20-ті роки, сприяючи виникненню спрощено-механічного ро­зуміння поведінки дитини. Р. була поши­рена і в Україні (В. П. Протопопов, О. С. Залужний, К С. Мокульський та ін.).
 
Рєзник Яків БорисовичРєзник Яків Борисович (23.ІV.1892 — 17.VІ.1952) —український педагог. Педа­гогічну діяльність почав у 1911 в школах Києва. В 1919 організував дитячий будинок і до 1927 керував ним. З 1924 послідовно працював в науково-дослідних установах — НДІ єврейської культури, в Українському НДІ педагогіки. Одночасно Р. з 1927 читав курс педагогіки у вузах: Одеському інституті народної освіти, Київському університеті, Кустанайському учительському інституті, Київському педінституті і Старобільському учитель­ському інституті. Досліджував проблеми дидактики.
 
Рижський Іван СтепановичРижський Іван Степанович (1761, Рига  — 1811)  — український філософ, логік. Перший ректор Харківського уні­верситету (1805). Автор підручника з логі­ки "Умослов'я, або Розумова філософія" (1790).
 
Римське вихованняРимське виховання антична педагогічна система, сукупність форм і методів виховання й навчання молодого   покоління в Стародавньому Римі (до VI  ст. н. є.). В епоху патріархально-родового Риму велика роль відводилася родинному вихованню. Освіта в Римі часів респуб­ліки та імперії представлена трьома типами шкіл" елементарними, граматичними та школами риторів. Елементарні школи були численними й забезпечували поши­рення писемності серед вільного насе­лення. Для дітей патриціїв та вершників існували    навчальні    заклади    вищого типу — граматичні школи; у І ст. н. є. з'явилися граматичні школи для дівчаток. Цей тип шкіл з деякими змінами проіс­нував до кінця Римської імперії. В риторських школах юнаки здобували вищу гуманітарну освіту. Всі школи в Стародавньому Римі були приватними і платними. З середини І ст. до н. є. вони стали державними. Поступово навчання й виховання в граматичних і риторських школах набуло формального характеру і сприяло підготовці та створенню числен­ного апарату чиновників. У V ст. н. є. римська школа припинила своє існуван­ня, поступившись місцем християнським школам раннього середньовіччя.
 
Ритмічна гімнастика Ритмічна гімнастика — система фізичних вправ, яка будується на музич­ній основі; один з видів фізичного й художнього виховання дітей. Виникла наприкінці XIX — на початку XX ст. на основі методу швейцарського композито­ра та педагога Жак-Далькроза. Р. г. сприяє розвитку в дітей музичних здіб­ностей, загальної організованості, м'язо­вої свободи, ритмічності й виразності рухів. Застосовується Р. г. в музичних, театральних, хореографічних навчальних закладах, у дитячих садках, а також у позакласній роботі загальноосвітніх шкіл.
 
РиторРитор —1) Оратор і вчитель красномовства у Стародавньому Римі та Стародавній Греції (з V ст. до н. є.). Видатні Р: Сократ, Цицерон, Квінтіліан та ін. 2) Оратор, що говорить багато й пишномовно. 3) Учитель рито­рики — в Україні в братських школах. Іноді Р. називали також учнів братських шкіл і духовних семінарій по класу рито­рики.
 
РиторикаРиторика, реторика — наука красномовства. Виникла у Стародавній Греції. З кінця XVI ст. у братських школах в Україні Р. викладалася разом з поетикою (піїтикою).
 
Риторські школиРиторські школи  навчальні заклади, які готували ораторів і політичних діячів. Виникли в Стародав­ній Греції ще у V ст. до н. є., однак остаточно оформились і дістали свою назву в Римі в III ст. Вони будувалися на базі граматичних шкіл. Предметами навчання були грецька й римська літера­тура, філософія, риторика, елементи математики, астрономії, музика, основи права. В Р. ш. проводилися практичні заняття з риторики, на яких вправлялися у виголошенні публічних промов. Рито­рика була сприйнята християнською освіченістю і як шкільний предмет вклю­чалася в навчальні плани європейських гімназій аж до XIX ст.
 
Рицарська академіяРицарська академія — становий навчальний заклад для синів дворян; Р. а. почали створюватися в німецьких держа­вах наприкінці XVI ст. і набули великого поширення після Тридцятирічної війни  (1618—1648). Р. а. готували молодь із  знатних сімей до військової і громадян­ської служби. Навчальний план Р. а. був ширшим за гімназійний: до нього входи­ли латинська, французька, італійська, часто й іспанська мови, математика, фі­зика, генеалогія, право, історія тощо. Ве­лика увага приділялася фехтуванню, верховій їзді, танцям. У XIX ст. Р. а. були поступово перетворені у звичайні гімназії чи кадетські корпуси.
 
Рицарське вихованняРицарське виховання — система виховання синів світських феодалів, яка існувала в середньовіччі. До 7 років хлопчики виховувалися дома під наглядом матері, після чого їх віддавали до  двору сюзерена. Тут до 14 років вони виконували обов'язки пажів, а пізніше — до 21 року — були зброєносцями при знатному рицарі. За ці роки молоді фео­дали мали оволодіти "сімома рицарськи­ми чеснотами" — вмінням полювати, їздити верхи, плавати, фехтувати, стріля­ти з лука, грати в шашки, складати й співати вірші на честь дами серця, а також  виробити   в   собі   такі   моральні якості, як хоробрість, наполегливість, вірність сюзеренові тощо. З падінням рицарства зникло й Р. в.
 
Рібо (Ribot)Теодюль-АрманРібо (Ribot)Теодюль-Арман (18.ХІІ.1839, Ґенган — 9.ХІІ.1916, Париж) — фран­цузький психолог і філософ. Професор Сорбонни (1885) і Колеж де Франс (1888), де був директором першої у Франції психологічної лабораторії (1889). Р. —автор численних монографій, присвя­чених увазі, пам'яті, уяві, мисленню, почуттям, волі, характеру, природі несві­домого, історії психології.
 
Рідна школа ( громадська організація)"Рідна школа" — громадська культур­но-освітня організація, що діяла в Схід­ній Галичині (1881—1939) й Західній Во­лині (20—30-ті роки XX ст.). Заснована 1881 у Львові як "Руське товариство педагогічне". В 1912—1926 мала назву "Українське педагогічне товариство", а з 1926 — "Рідна школа". Товариство орга­нізовувало приватні школи й гімназії, дитячі садки, курси для неписьменних. У 1938 "Р. ш." належало 605 дитячих садків, 33 початкові й неповні середні школи, 12 гімназій, 11 ліцеїв, видавництво, кни­гарні.
 
Рішельєвський ліцейРішельєвський ліцей в Одесі — закритий середній навчальний заклад  підвищеного типу для дітей аристократії  й багатого купецтва. Заснований 1817.  Названий на честь колишнього новоро­сійського генерал-губернатора А.-Е. Рішельє. Навчальні плани ліцею не перед­бачали спеціалізації, термін навчання становив 8 років. Спочатку було два від­ділення — філософське та юридично-політичне. До 1820 викладання велося французькою мовою. При директорі І. С. Орлаї (1826—1829) було вдоскона­лено навчальний план (включено мате­матику, фізику, хімію, біологію, геогра­фію, історію та ін.), поліпшено методи навчання, відкрито педагогічне відділен­ня, згодом назване педагогічним інститу­том, для підготовки педагогічних кадрів для повітових і комерційних шкіл, при якому діяла кафедра педагогіки. У 1837 організоване фізико-математичне відді­лення, інститут східних мов, що готував перекладачів для військових установ, 1843 —камеральне відділення з кафедрами природничих та економічних наук. У 1856 попечителем Одеського навчального округу було призначено М. І. Пирогова, з ініціативи якого 1865 Р. л. перетворено на Новоросійський університет.
 
Робітничі університети Робітничі університети навчальні заклади для підвищення загаль­ноосвітніх знань і виробничої кваліфіка­ції робітників без відриву від виробни­цтва. Діяли в СРСР, у тому числі в Україні, з 1925 по 1931. Від вступників вимагалися елементарні знання з мови, математики, природознавства, політична грамотність. Для тих, хто не мав загальноосвітньої і спеціальної підготовки, при Р. у. існували підготовчі курси й консультаційні пункти. Навчання в Р. у. проводилося, як правило, на двох відді­леннях — суспільно-економічному й тех­нічному зі строком навчання відповідно 2 і 3 роки. Припинили свою діяльність у зв'язку з появою нових типів навчаль­них закладів для дорослих.
 
Розвиваюче навчання

Розвиваюче навчання — спрямо­ваність принципів, методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можли­востей школярів: сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо. Спираючись на незавершені цикли психічного розвитку дитини, Р.н. формулює мислитель ні здібності, самостійність школярів, інтерес до навчання, а також удосконалює різні форми сприймання. Методика Р. н. передбачає інтенсивну розумову роботу учнів шляхом організації проблемного навчання , запровадження системи пізнавальних завдань, озброєння їх прийомами пізнавальної діяльності.

 
Роменець Володимир АндрійовичРоменець Володимир Андрійович ( нар. 20.V.1926, Київ) – український психолог, дійсний член АПН України з 1992. З 1990 – професор кафедри загальної та інженерної психології Київського Національного університету із 1991 – завідувач відділу історії та етнопсихології АПН України. Досліджує проблеми історії та методології психологічної науки.
 
Ромм (Romme) Шарль – ЖільберРомм (Romme) Шарль – Жільбер (1750 – 1795)- відомий діяч освіти періоду Великої Французької революції Х VІІІст. В жовтні 1793 запропонував Конвенту план просвіти, яким пропонувалося створити школи І, ІІ, ІІІ ступеня, які б поєднували різнобічну освіту ( природничо – наукові, технічні й гуманітарні знання) з республіканським вихованням, а на старшому ступені давали б і професійну підготовку. Згідно з цим планом духовенство позбавлялося права на педагогічну діяльність.
 
Росміні-Сербаті (Rosmini - Serbati) АнтоРосміні-Сербаті (Rosmini - Serbati) Антоніо (І5.ІІІ.1792 — 1.VІІ.1855) — іта­лійський філософ і педагог. Вищою метою виховання вважав удосконалення особистості в дусі вимог християнської релігії і моралі, якого можна досягти планомірним і гармонійним розвитком усіх здібностей людини. Р.-С. був пере­конаним противником схоластичної школи і єзуїтських колегій як таких, що не відповідають висунутій ним основній меті виховання. Вищим принципом мето­дики Р.-С. вважав відповідність послідов­ності навчання в порядку зростання складності основним етапам розвитку людського розуму. На основі цього принципу він опрацював систему вихо­вання й розвитку дитини в період від народження до 7-річного віку.
 
Рохов (Rohow) Фрідріх ЕберхардРохов (Rohow) Фрідріх Еберхард (11.Х.І734— 16.ІV.1805) — німецький педагог-філантропініст, організатор на­родних шкіл. Головним завданням навчання вважав розвиток мислення ді­тей, для чого опрацював спеціальну си­стему вправ. Основними навчальними предметами в школі Р. були письмо, читання й лічба, дітей знайомили з при­родознавством і правильним веденням сільського господарства. Високі вимоги Р. ставив до вчителя.
 
Руcова Софія ФедорівнаРуcова (дівоче прізвище — Ліндфорс) Софія Федорівна (18.ІІ.1856, с. Олешня Чернігівської обл. — 5.ІІ.1940, Прага) — українська громадська, культурно-освітня діячка і педагог. Після закінчення гімназії у Києві (1871) працювала в освітніх і виховних закладах. Автор шкільних підручників, досліджень з педагогіки. Працювала в секретаріаті Центральної Ради. В 1921 емігрувала за кордон.
 
Рубінштейн Сергій ЛеонідовичРубінштейн Сергій Леонідович (18.VІ.1889, Одеса — 11.І.1960, Моск­ва) — російський психолог, член-кореспондент АН СРСР (з 1943), академік АПН РРФСР (з 1945). Закінчив Новоро­сійський (Одеський) університет (1913). З 1919 — доцент кафедри філософії і психології Одеського університету, з 1932 по 1942 — завідувач кафедри психології Ленінградського педінституту імені Герцена, з 1942 по 1950 — завідувач ка­федри психології Московського універ­ситету, з 1942 по 1945 —директор Інсти­туту психології в Москві, з 1945 — заві­дувач сектору психології Інституту філософії АН СРСР. Досліджував філо­софські та методологічні проблеми пси­хології, вивчав походження психіки, сприймання, пам'ять, мовлення, мислення.
 
Руссо (Rousseau) Жан-ЖакРуссо (Rousseau) Жан-Жак (28.VІ.1712, Женева — 2.VІІ.1778, Ерменонвіль, поблизу Парижа) — французький філософ-просвітитель, письменник, педагог і композитор. На думку Р., виховання по­винно бути природним, або природовідповідним, тобто відповідати вікові дитини і здійснюватися на лоні природи. Вважаючи головним природним правом людини право на свободу, Р. висунув ідею вільного виховання, у зв'язку з чим виступав проти авторитаризму у ви­хованні, заперечував необхідність пока­рання дітей. Основними факторами вихо­вання дітей Р. вважав природу, людей і предмети навколишнього світу. В праці "Еміль, або Про виховання" Р. зробив спробу виділити основні періоди в розвитку людини від її народження до повноліття, накреслити завдання для кожного з них. Педагогічні ідеї Р. віді­грали виключно важливу роль у розвитку поглядів на мету, завдання й методи виховання наприкінці ХVІІІ — на почат­ку XIX ст. Погляди Р. істотно вплинули на німецьких педагогів-філантропіністів, на Й. Г. Песталоцці, Л. М. Толстого, Г. Спенсера, Дж. Дьюї.
 
Руська школа

"Руська школа" — 1) Українське педагогічне товариство на Буковині. Засноване 1887 у Чернівцях. З 1908 перейменоване на товариство "Українська школа". Товариство було єдиною організацією на Буковині, що поширювала освіту серед українського населення, готувала учителів-українців, видавала підручники рідною мовою. В 1910—1922 товариство утримувало ряд дитячих притулків і жіночу семінарію. У 20-х роках XX ст. "Р. ш." припинила діяльність внаслідок поліцейських репресій. 2) Україн­ський науково-педагогічний журнал. Орган товариства "Руська школа". Виходив у Чернівцях 1888—1891. В журналі друку­валися статті з педагогіки та методики навчання різних предметів, з історії української школи тощо. "Р. ш." відсто­ювала впровадження в школах Галичини й Буковини фонетичного правопису.

 
Русько Олексій МикитовичРусько Олексій Микитович (30.ІІІ. 1906, Бялисток, тепер Польща — 25.VІІІ.1964, Київ) — український педагог, методист « хімії, член-кореспондент АПН РРФСР (з 1957). В 1938—1944 —ректор Київського університету, в 1944—1958 — заступник міністра освіти УРСР, з 1958 — директор НДІ педагогіки України. Автор науково-методичних праць з хімії та педагогіки, підручників із загальної хімії для педаго­гічних інститутів та середніх шкіл.
 
Ряппо Ян ПетровичРяппо Ян Петрович (11.ІV.1880, Верроський повіт, Естонія — 14.ІV.1958, Таллінн) — український педагог і діяч  народної освіти. В 1921—1928 заступник  наркома освіти УРСР, головний редактор педагогічного журналу "Шлях освіти" (1922—1927). Автор праць з історії педа­гогіки, організації народної освіти
 


Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")