Wednesday, 19 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Глосарій

Починається з...
Містить в собі
Повне зпівпадання

Додати Слово

Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


П
Сторінок: 1
Слово Означення
Паблік скулз"Паблік скулз" (Publik schools) — приватні привілейовані середні школи в Англії, які зберігають аристократичні традиції і доступні через дуже високу плату за навчання лише заможним бать­кам. Назва "П. с." була дана на початку XIX ст. групі кращих граматичних шкіл з інтернатами. Зараз усі "П. с." є фор­мально незалежними від держави на­вчальними закладами, якими керують опікунські ради. Більшість "П. с." при­значена для хлопчиків. Тривалість на­вчання в них — 5 років (13—18), після закінчення приватної підготовчої школи. Навчальний процес у "П. с." організуєть­ся за системою фуркації на основі дифе­ренційованих навчальних планів і програм. Велика увага приділяється самостійній роботі учнів, якою керують тьютори. Навчальний план за своїм обсягом збігається з планом граматичної школи, однак у ньому велика увага приділяється вивченню класичних мов. Останнім часом зросла кількість учнів, які спеціалізуються в галузі природничо-математичних і технічних наук. У "П. с." склалася своєрідна система морального виховання, відома як "система виховання характеру". Неабияку роль відіграють спортивні ігри, що розглядаються як важливий засіб не лише фізичного, а й морального виховання.
 
Павлов Платон ВасильовичПавлов Платон Васильович (19.Х.1823, с. Таможенне Нижньогородської обл. — 11.V.1895, Санкт-Петербург) — україн­ський освітній і громадський діяч, про­фесор Київського університету. Один з організаторів перших приватних неділь­них шкіл у Києві (1859). П. був членом ряду товариств, безпосередньо пов'язаних з освітою: Вільного економічного това­риства, Київського товариства грамот­ності тощо.
 
Палаци і будинки піонерівПалаци і будинки піонерів дитячі позашкільні заклади в СРСР і УРСР для культурно-освітньої масової роботи й виховання дітей у комуністич­ному дусі. П. і б. п. існували районні, обласні, центрально-республіканські. Ро­бота в них велася під керівництвом комсомолу й місцевих відділів освіти, широко практикувалася гурткова робота з різних видів техніки та мистецтва (дитячі оркестри, хори, ансамблі пісні і танцю, гуртки образотворчого мистецтва, драматичні тощо). П. і б. п. організову­вали конкурси, олімпіади, диспути, кон­ференції, дитячі вистави, екскурсії. В П. і б. п. створювалися різні кабінети, ла­бораторії, бібліотеки. П. і б. п. були та­кож методичними центрами піонерської роботи, в них працювали консультаційні пункти для піонервожатих і вчителів. П. і б. п. почали створюватися в УРСР у першій половині 1920-х років.
 
ПалестраПалестра — гімнастична школа в Стародавній Греції, навчальний заклад закритого типу (державний або приват­ний). У П. хлопчики віком 12—16 роки училися бігати, стрибати, боротися, кида­ти диск і спис під керівництвом учителя  гімнастики (педотриба). В П. проводи­лись і виховні бесіди. Але основною метою навчання в П. був розвиток краси­вого тіла, сили, здоров'я. Навчання тривало 2—3 роки.
 
ПансіонПансіон (франц. реnsion, від лат. реnsio — платіж, внесок, орендна або квартирна плата) — середні, іноді вищі закриті навчальні заклади з гуртожитком і повним утриманням учнів у Російській імперії та деяких інших країнах для дітей дворян і буржуазії (чоловічі й жіночі). В Україні П. почали створюватися у другій половині XVIII ст., найбільшого поши­рення набули в 1800—1830-х роках. П. створювали й навчали в них переважно іноземці (французи та німці). Предмета­ми навчання були насамперед іноземні мови, література, музика, спів, маляр­ство, танець; особлива увага приділялася вихованню світських манер. Розпоря­дженням російського міністерства освіти 1828 П. мали дотримуватися тих самих навчальних програм, що й державні школи.
 
ПансофіяПансофія— термін, запропо­нований Я. А. Коменським для позна­чення задуманої ним своєрідної енцик­лопедії знань. Завдання П. —дати широ­кий філософський синтез знань, стати ніби "єдиною всеохоплюючою наукою наук". Коменський вважав, що поширен­ня П. сприятиме духовному відродженню людства.
 
Парафіяльні школиПарафіяльні школи — початкові школи при церковних парафіях, які створювалися в Україні вже з XI ст. Учи­телями в них були священики, частіше дяки, іноді мандрівні. У XVXVIII ст. в Україні П. ш. стали найпоширенішим типом шкіл. На Лівобережжі в першій половині XVIII ст. П. ш. існували майже при кожній парафії. Значно менше було П. ш. на Правобережжі (за польського панування). За статутом 1804 вони дістали офіційну назву П. ш. і діяли як однокласні школи; за статутом 1828 в багатьох місцевостях відкривалися двокласні П. ш. Відтоді діяли такі типи П. ш.: школи грамоти, однокласні (2—3 роки на­вчання) і двокласні (4—5 років). У П. ш. навчали елементарної грамоти. На почат­ку XX ст. церковнопарафіяльні школи становили близько 46,5 % усіх початко­вих шкіл. У 1917 церковні школи реор­ганізовано в загальноосвітні світські.
 
Партицький Омелян ОсиповичПартицький Омелян Осипович (1840, с. Тейсарів Львівської обл. — 20.І.1895, Львів) — український мовознавець, ет­нограф, історик та педагог. В 1871— 1895 — професор української мови в  учительській семінарії у Львові. Склав ряд підручників з української мови й літератури для народних шкіл. Брав ак­тивну участь у діяльності товариства "Просвіта". Редагував "Газету школьну" (1875—1879).
 
Партійна освіта в СРСРПартійна освіта в СРСР — складова    ідейно-виховної    роботи    комуністичної   партії, яка розв'язувала подвійне завдан­ня: 1) здійснювала професійну підготовку радянських і партійних керівників для всіх ступенів партійного й державного апарату і 2) підвищення ідейно-політич­ного рівня як членів партії, так і поза­партійного активу. П. о. здійснювалась у системі політичної самоосвіти, в гуртках по вивченню поточної політики, в семі­нарах по вивченню історії Комуністичної партії СРСР, основ марксизму-ленінізму, наукового комунізму чи атеїзму, в універ­ситетах марксизму-ленінізму. До участі в цих формах роботи залучалися й поза­партійні, навіть у приховано-примусовому порядку, особливо ті, що працювали в царині освіти й культури. Перевага надавалась організованим формам П. о. (гуртки, семінари, школи, університети тощо), а самоосвіта контролювалася лекторами кабінетів політичної освіти.
 
Пархоменко Володимир Дмитрович Пархоменко Володимир Дмитрович (нар. 16.ХІІ.1933, м. Ашгабад) —україн­ський учений в галузі хімії та технології неорганічних матеріалів, педагог, член-кореспондент АПН України з 1994. З  1989 працював міністром вищої і середньої спеціальної освіти України, з 1991 першим заступником Голови Державного комітету з питань науки і технологій, а з 1995 — директор Українського інсти­туту науково-технічної й економічної інформації.
 
Педагогіка в "дії"Педагогіка в "дії" — течія в реформа­торській педагогіці кінця XIX — початку XX ст. в Німеччині, яка зводила виховання до вироблення реакцій і була спробою біологізувати педагогіку. Засновни­ком П. "д." був німецький педагог В. Лай.
 
Педагогіка і психологія"Педагогіка і психологія" —  вісник АПН України, науково-теоретич­ний та науково-організаційний журнал, орган Президії АПН України. Видається в Києві з 1993. Висвітлює проблеми  планування, координації та організації наукових досліджень, підвищення їхньої ефективності, впровадження досягнень психолого-педагогічних наук у практику.
 
Педагогіка культуриПедагогіка культури — напрям у педагогічній думці, який розглядає процес навчання як зустріч людської осо­бистості з об'єктивними цінностями (здобутками) культури, їх інтеріоризацію і  в результаті збагачення духовних сил людини й творення нових цінностей. Виник і розвинувся в Європі з початку XX століття і до 30-х років. Згідно з кон­цепцією П. к. освітня діяльність по­в'язана із світом обов'язків людини та її покликань.
 
Педагогіка особистостіПедагогіка особистості — течія в німецькій педагогіці, яка виникла наприкінці XIX ст. Головні її представники Г. Гаудіґ, Е. Лінде, Е. Вебер важливим завданням виховання вважали формування особис­тості на основі високорозвинутої розумо­вої самостійності. У зв'язку з цим особливого значення вони надавали навчанню  дітей найбільш раціональним методам розумової праці. Значною заслугою Гаудіґа і його співробітника О. Шейбнера було детальне опрацювання методики навчання дітей прийомам розумової пра­ці, вмінню спостерігати, вести бесіду, переказувати зміст прочитаного, само­стійно готувати доповіді тощо. В навчаль­ному процесі, організованому в дусі П. о., центр ваги переносився з діяльності вчителя на діяльність учня, однак при збереженні провідної ролі учителя.
 
Педагогіка співробітництваПедагогіка співробітництва напрям педагогічного мислення і практичної діяльності, спрямований на демократизацію й гуманізацію педагогіч­ного процесу. П. с. — спільна діяльність  учителя та учнів, що ґрунтується на взає­морозумінні й гуманізмі, на єдності їхніх інтересів і прагнень, метою якої є особистісний розвиток школярів у процесі навчання й виховання
 
Педагогічна академіяПедагогічна академія — вищі педагогічні курси в Російській імперії. Заснована 1908 в Петербурзі зусиллями ліберальної інтелігенції, об'єднаної в так звану Лігу освіти (1906-1917). П. а. утримувалася на приватні пожертви. Давала  науково-педагогічну підготовку діячам народної освіти та вчителям, які вже ма­ли вищу освіту, сприяла розвиткові педа­гогічної науки. В складі слухачів П. а. були й педагоги з України. Навчання тривало 2 роки. До навчального плану П. а. входили переважно педагогічні дис­ципліни, а також психологія, анатомія й фізіологія людини, історія, філософія, іс­торія мистецтв, історія літератури тощо. У 1915 П. а. припинила діяльність за браком коштів.
 
Педагогічна думка"Педагогічна думка" — журнал колегії Павла Ґалаґана, який видавався в 1904—1905 (по два випуски на рік).
 
Педагогічне товариство імені Г. Сковород"Педагогічне товариство імені Г. Сковороди" - товариство вчителів середніх загальноосвітніх і спеціальних шкіл та викладачів вищої школи на Буковині. Заснував 1908 В. Міцкевич. Ставило за мету згуртувати й організувати всіх учителів Буковини, вивчати стан викладання у школах і намічати шляхи його поліпшення, сприяти розвиткові українських шкіл. Налагодити підготовку й випуск шкільних підручників. Члени товариства виступали з лекціями та доповідями в Народному університеті, організовували гуртки мовознавців, шевченкознавців, етнографів. З початком першої світової війни товариство припинило роботу.
 
Педагогічне товариство Украї­ниПедагогічне товариство Украї­ни - добровільна науково-громадська організація, що сприяє всебічному і глибокому дослідженню теоретичних проблем педагогіки. Створене 1960. Його завданням є наукове опрацювання акту­альних проблем навчання й виховання дітей у школі, родині, дошкільних і по­зашкільних установах, вивчення досяг­нень світової педагогічної науки і практики й узагальнення педагогічного досвіду. Члени товариства поряд з нау­ковою діяльністю ведуть пропаганду педагогічних знань серед населення. Товариство видає збірники, брошури тощо.
 
Педагогічний музей київськийПедагогічний музей київський - педагогічний заклад, який
проводив науково-просвітну й методичну роботу серед учителів. Заснований в 1902 при Управлінні Київського навчального округу. Його завдання полягало в демонстрації матеріалів про стан народної освіти в Україні, Російській імперії і за кордоном та в лекційній пропаганді. Демонструвалися наочні посібники, предмети шкільної гігієни й фізичного виховання, навчальні посібники. Музей мав педагогічну бібліотеку, яка обслуговувала вчителів Києва й висилала книги в усі пункти навчального округу. При музеї був зразковий фізичний кабінет. У вересні 1911 на кошти мецената С. С. Могілевцева спорудили спеціальний будинок для музею, що сприяло розширенню його діяльності. Держава не виділяла коштів на утримання музею, його засоби склада­лися з невеликих відрахувань середніх навчальних закладів і міських училищ. Музей припинив свою роботу в 1920.
Тепер в його приміщенні діє Київський будинок учителів.
 
Педагогічний музей УкраїниПедагогічний музей України заснований 1977 у Києві. Входить до складу АПН України. У фондах музею — матеріали, що висвітлюють історію освіти й педагогічної науки в Україні.
 
Педагогічні з’їздиПедагогічні з’їзди - з'їзди вчите­лів, які скликаються для обговорення стану і проблем дальшого розвитку народної освіти й педагогічної науки. В Російській імперії систематично проводи­лися з 60-х років XIX ст. Найвідомішими з'їздами, які відбулися в Україні, були з'їзд учителів початкових народних шкіл Херсонської губернії під керівництвом М. О. Корфа (1881); Київський педаго­гічний з'їзд (1916), на якому виступили відомі українські вчені-педагоги М. Ф. Даденков, О. М. Астряб, О. Ф. Музиченко, Е. Д. Жураківський та ін. З'їзд працівни­ків освіти України 1992 обговорив проб­леми розбудови української національної школи.
 
Педагогічні інститути Педагогічні інститути — вищі навчальні заклади, які готують учителів для всіх типів шкіл, вихователів і педа­гогів для позашкільних і дошкільних установ, викладачів загальноосвітніх дисциплін для професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закла­дів. Поряд з денною формою навчання функціонує заочна і вечірня. У П. і. ведеться науково-дослідна робота, П. і. систематично надають науково-методич­ну допомогу школам, учителям, вихова­телям.
 
Педагогічні класиПедагогічні класи додаткові класи в середніх жіночих навчальних закладах у Російській імперії для підго­товки вчительок початкових шкіл. За положенням 1870 при жіночих гімназіях створювалися восьмі додаткові однорічні класи, навчальний план яких передбачав вивчення курсу педагогіки (з окремим розділом дидактики), методики вивчення  предметів початкового навчання, а також проходження педагогічної практики у підготовчому і І—III класах гімназії. Особи, які закінчували П. к., одержували звання домашньої вчительки або домаш­ньої наставниці з правом викладання в початковій школі і молодших класах жіно­чої гімназії. У 1892 в окремих гімназіях П. к. перетворено на дворічні. В 1940— 1950-х в Україні у ряді середніх шкіл існували одинадцяті П. к. для підготовки вчителів початкової школи. Випускники цих класів прирівнювалися у правах до випускників педагогічних училищ.
 
Педагогічні курсиПедагогічні курси — одна з форм підготовки,   підвищення  кваліфікації та перепідготовки   вчителів   загальноосвітньої   школи   й   викладачів   спеціальних  навчальних закладів. В Російській імперії у другій половині XIX ст. в системі педа­гогічної освіти було створено літні 4—6-тижневі П. к., які організовувалися для підвищення кваліфікації вчителів зем­ствами та міськими управами. Після закриття педагогічних інститутів при уні­верситетах (1859—1863) діяли дворічні П. к. при навчальних округах. У 60—70-х роках XIX ст. відкрито Вищі жіночі курси. Вони готували вчительок для жіночих гімназій і молодших класів чоло­вічих гімназій. Функціонували Фребелівські курси, які готували виховательок для родин і дитячих садків за системою Ф. Фребеля (в Києві, Одесі, Харкові та інших містах). При деяких вищих почат­кових училищах і прогімназіях діяли дворічні П. к. У 1920—1960-х в Україні діяли стаціонарні вищі педагогічні курси різних профілів по підготовці викладачів педагогічних та інших спеціальних дисциплін для середніх спеціальних і професійно-технічних навчальних закла­дів з числа тих, що закінчили вузи.
 
Педагогічні товаристваПедагогічні товариства — добро­вільні громадські організації вчителів, діячів педагогічної науки й народної осві­ти, які сприяють розробці актуальних проблем і питань теорії і практики навчання та виховання. В Україні діяли товариства "Рідна школа" (1881) у Льво­ві, яке до 1926 називалося "Українське педагогічне товариство"; "Руська школа" (1877) і "Педагогічне товариство імені Г. Сковороди" в Чернівцях; Київське пе­дагогічне товариство імені К. Д. Ушинського (1899); Київське фребелівське педа­гогічне товариство (1908); Київське облас­не педагогічне товариство (1916) та ін. Організовували їх, як правило, представ­ники прогресивної інтелігенції. В 1929— 1935 існувало товариство педагогів-марксистів (Харків). У 1960 засноване Педагогічне товариство України у Києві.
 
Педагогічні училищаПедагогічні училища — середні спеціальні навчальні заклади для підго­товки вчителів початкових класів загаль­ноосвітніх шкіл та вихователів дошкіль­них закладів. Перші середні педагогічні навчальні заклади в Україні створено в 20-ті роки; до 1937 — вони називалися педагогічними технікумами, до 1944 — педагогічними школами.   П.  у.  готують учителів початкових класів загальноосвіт­ніх шкіл, вихователів та музичних керів­ників дошкільних закладів, учителів співів і музичного виховання, учителів праці та креслення у IV—Х класах. У навчальних планах і програмах для П. у. поряд із загальноосвітньою і професійно-педагогічною підготовкою значне місце відводиться педагогічній та виробничій практиці.
 
Педагогічні читання"Педагогічні читання" — періодичне проведення за певною тематичною програмою виступів учителів та інших працівників народної освіти з узагальне­ним висвітленням передового педагогіч­ного досвіду. Можуть організовуватися в масштабі школи, району, міста, області і країни. "П. ч." є масовою формою твор­чої самодіяльності учителів, важливим способом залучення їх до вивчення, уза­гальнення й поширення передового педа­гогічного досвіду та опрацювання на цій основі актуальних проблем педагогіки.
 
ПедологіяПедологія — в буквальному розу­мінні слова — наука про дітей, фактич­но — сукупність психологічних, анатомо­фізіологічних, біологічних, соціологічних концепцій психічного й фізичного роз­витку дітей і молоді. Виникнення П. було зумовлене проникненням у психологію і педагогіку еволюційних ідей і розвитком прикладних галузей психології і експери­ментальної педагогіки. Основоположник П. — американський психолог С. Холл. У 1899 в Чикаго заснував першу педоло­гічну лабораторію. На початку XX ст. П. дістала значне поширення в країнах Європи. Проблеми П. досліджували Е. Мейман — у Німеччині; А. Біне — у Франції; Піццолі — в Італії; В. М. Бехтерєв, Ґ. І. Россолімо, О. П. Нечаєв — у Росії та ін. Позитивним у П. було пере­несення психологічного експерименту з" лабораторії  до   школи,    що   сприяло побудові навчально-виховної роботи на основі вивчення дитини, її вікових і психологічних особливостей, умов життя. Разом з тим П. ґрунтувалася на визнанні фаталістичної зумовленості долі дітей біологічними й соціальними факторами, впливу спадковості й середовища, які вважалися незмінними. Головним спосо­бом вивчення дітей вважалися тестові випробування, за допомогою яких визна­чався "розумовий вік" і "коефіцієнт ро­зумової обдарованості". П. була піддана різкій критиці в постанові ЦК ВКП(б) від 4 липня 1936. Ця критика супрово­джувалася запереченням усього позитив­ного, що було зроблено прихильниками П., і зрештою призвело до істотної недооцінки проблеми вікового розвитку й вікових особливостей, завдало шкоди розвитку дитячої психології і педагогіки.
 
ПедономПедоном — керівник дер­жавного виховного закладу в Спарті (Стародавня Греція). Призначався старій­шинами з числа знатних аристократів. П. наглядав за моральною поведінкою і військово-фізичними вправами вихован­ців, карав їх за погані вчинки. Див. Спартанське виховання.
 
ПедотрибПедотриб  — керівник фізичного виховання в гімнас­тичних школах Стародавніх Афін — палестрах; в інших афінських виховних закладах. П. називалися вчителі гімнас­тики. Див. Афінське виховання.
 
ПедоцентризмПедоцентризм — один з напрямів у педагогіці, який твердить, що зміст, організація і методи навчання (особливо в початковій школі) визначаються лише безпосередніми, спонтанними інтересами й потребами дітей, а не соціально-економічними умовами й потребами суспільства. На практиці це виражається в організації, замість систематичного навчання з дітьми, бесід, ігор та інших занять за "центрами інтересів" дітей. Педоцентричні ідеї становлять значну частину педагогічної системи Ж.-Ж. Руссо. Ідеї П. були яскраво виражені в системі О. Декролі (Бельгія),  в "школах дії", якими керував А. Ферр'єр (Швейцарія), в педагогічному досвіді Р. Кузіне (Франція). Педоцентричні ідеї притаманні й американському філософу та педагогу Дж. Дьюї.
 
Пелаґич ВасоПелаґич Васо (1838, с. Горний Жабар — 25.І.1899, Пожареваць) — сербський педагог. Заснував у Сербії (в Баня-Лука) духовну семінарію, де проповідував передові ідеї. Відстоював принцип  народності виховання, виступав за полі­тичну освіту учнів, за виховання у молоді поваги до праці. Великого значення нада­вав керівній ролі вчителя в процесі вихо­вання.
 
Пелех Петро МихайловичПелех Петро Михайлович (12.ІІІ.1887,с. Доброчин Львівської обл. — 15.Х.1961,Київ)—український психолог. З 1912 працював викладачем логіки й психології, а також грецької й латинської мов у Тернопільській гімназії. З 1917 працював у Києві в університеті та інших вузах, викладачем латинської й української мови філософії й психології. З 1945 по 1959 — співробітник НДІ психології України. Досліджував психологію праці, психологію особистості, а також історію вітчизняної психології. Опрацював латинські рукописи психологічних курсів, що читалися в Київській академії.
 
Перемишльська державна гім­назіяПеремишльська державна гім­назія з українською мовою навчання — друга (після академічної гімназії у Львові) за часом заснування й значенням ук­раїнська гімназія в Галичині, створена 1888. Спочатку це були паралельні класи з українською мовою навчання при польській гімназії, з 1895 після відкриття повних 8 класів — самостійна гімназія класичного типу. Після шкільної рефор­ми 1932. П. д. г. була реорганізована на 4-річну загальноосвітню гімназію і 2-річний ліцей з двома профілями: гуманітар­ним і природничо-математичним. П. д. г. належала до найбільших українських гім­назій у Галичині. З початком Другої світової війни гімназія припинила існу­вання.
 
Переяславський колегіумПереяславський колегіум — середній навчальний заклад, відкритий 1738 в м. Переяславі (тепер Переяслав - Хмельницький). Його основною метою була підготовка духівництва для боротьби проти унії й католицизму на Правобереж­жі. Навчання в П. к. проводилось за зразком Києво-Могилянської колегії. При колегіумі була бурса, де жили іногородні учні. Строк навчання тривав шість років. Тут викладали латинську, грецьку, поль­ську та російську мови, поетику, ритори­ку, діалектику, арифметику, геометріїю, історіїю, співи. В колегіумі навчалися діти духівництва, козацької старшини, міщан, селян. В 1753 викладачем поетики в П. к. був Г. Сковорода. З кінця 80-х років XVIII ст. П. к. називався семінарією. Піс­ля відкриття 1799 класу філософії, а 1800 — класу богослов'я став суто духов­ним навчальним закладом. В 1862 семінарію переведено до Полтави.
 
Перипатетична школаПерипатетична школа,  перипатетики  — філософська школа, заснована Арістотелем в Афінах 335 до н. є. Назва, очевидно, походить від його звички викладати своє вчення учням під час прогулянок. П. ш. зробила значний внесок у розвиток філософії, ма­тематики, астрономії та ботаніки.
 
Перло многоцънное"Перло многоцънное" — збірка творів реліїійно-моралізаторської літера­тури, пам'ятка української культури XVII ст. Написана й видана вченим бо­гословом і педагогом, архімандритом Чернігівського уніатського монастиря Кирилом Ставровецьким (Транквіліоном) в 1646 в Чернігові; вдруге видана 1699 в Могильові. Збірка складається з кількох прозових творів та 21 вірша, написаних тогочасною книжною україн­ською мовою. Книга поряд з богослов­ським і молитовним мала й педагогічне призначення; була визнана єретичною й вилучена.
 
Песталоцці (Pestalozzi) Йоганн Генріх Песталоцці (Pestalozzi) Йоганн Генріх (12.І.1746, Цюріх — 17.ІІ.1827, Бруґґ) — швейцарський педагог-демократ, один з основоположників народної школи, ви­значний дидакт. Керував відомими ви­ховними закладами в Швейцарії: "Установою для бідних" у Нейґофі (1774- 1780), притулком для сиріт у Станці (1798—1799), інститутами в Бургдорфі (1800—1804) та Івердоні (1805—1825). П. основну роль відводив вихованню, яке повинне забезпечити дітям добру трудову підготовку й одночасно розвинути їхні фізичні і духовні сили. Виховання і на­вчання, за П., мають бути природовідповідними з урахуванням природи дитини, закладених у ній задатків. Основним зав­данням морального виховання вважав розвиток у дітей високих моральних  якостей, навичок і переконань. Навчання прагнув будувати на психологічній осно­ві, зокрема на чуттєвому пізнанні. Вели­кого значення надавав наочності в на­вчальному процесі, яка допомагає розви­вати спостережливість. П. висунув ідею розвиваючого    навчання,   сформулював дидактичні принципи послідов­ності й поступовості у навчанні, відстою­вав принцип систематичності, дотриман­ня яких забезпечувало б міцність засвоєння знань. П. — основоположник методики початкового навчання рідної мови, арифметики, елементарної геомет­рії, географії. Велику увагу приділяв тру­довому вихованню дітей.
 
Петерсен (Реtersen) ПетерПетерсен (Реtersen) Петер (26.VІ.1884, Кросенвіг —21. III. 1952, Ієна) —німецький педагог. З 1920 по 1923 керував експери­ментальною школою в Гамбургу, з 1923 по 1950 працював професором педагогіки й керував школою при Ієнському уні­верситеті, в якій було опрацьовано й застосовано на практиці так званий ієна-план, в якому намагався синтезу­вати всі прогресивні педагогічні ідеї. Вва­жав, що навчанню й вихованню властиві суперечливі тенденції (перше сприяє формуванню індивідуалізму, друге — колективізму), які повинні взаємно нейтралізуватися шляхом навчання в за­гальній народній школі, яка працює на основі самоврядування й відбору дітей за принципом обдарування.
 
ПетраПетра — програма освіти й підготовки молоді до трудового життя Європейсько­го Союзу, яку було започатковано в 1989. Метою програми є підвищення якості освіти з огляду на вимоги спільного ринку.
 
Петраківська Юлія ФедорівнаПетраківська Юлія Федорівна (29.Х. 1900, Київ — 25.VІ.1969, там са­мо) — український педагог, методист до­шкільного виховання, заслужений учи­тель України (з 1957). З 1916 працювала в дитячих садках Києва; 1924—1967 очо­лювала дитячий садок заводу "Арсенал". Автор ряду методичних праць з дошкіль­ної педагогіки.
 
Пильчиков Дмитро ПавловичПильчиков Дмитро Павлович  (7.ХІІ.1821, Херсонська губернія — 17.Х.1893, Харків) —    український  громадський  і   культурний діяч,  педагог.  У  1846—1864 викладав у  Полтавському   кадетському   корпусі.    В 1859—1862 — один з організаторів неділь­них шкіл у Полтаві.
 
Пирогов Микола ІвановичПирогов Микола Іванович (25.ХІ.1810,Москва — 5.ХІІ.1881, с. Вишня, тепер у межах м. Вінниці) — знаменитий учений-хірург, діяч народної освіти в Україні,  педагог. Працюючи в Україні, сприяв організації недільних шкіл, був ініціатором створення університету в Одесі, відіграв велику роль у розвитку Київського уні­верситету, був попечителем Київського навчального округу. Виступав проти об­меження права на освіту за становими положеннями і національною ознакою, ранньої спеціалізації, захищав загально­освітню школу як основну ланку системи освіти, в 60-х роках запропонував свій проект системи освіти. Характерною рисою всіх методичних пошуків П. було цілеспрямоване прагнення підкорити вирішення всіх методичних питань го­ловному завданню — формуванню лю­дини, розумовому й духовному розвитко­ві дитини.
 
Піаже (Ріaget) ЖанПіаже (Ріaget) Жан (9.VІІІ.1896, Невшатель — 16.ІХ.1980, Женева) — швейцар­ський психолог, філософ і педагог. Про­фесор університету Женеви (1940—1971) і директор Інституту педагогічних наук імені Ж.-Ж. Руссо в цьому університеті (з 1929); директор Міжнародного бюро виховання в Женеві (1929—1967); заснов­ник Міжнародного центру генетичної епістемології в Парижі (1955). Здійснив чимало досліджень з генетичної психоло­гії, зокрема з проблем генезису й розвит­ку інтелекту. Вагомий його внесок у психологію мислення й дитячу психоло­гію, в розробку проблем взаємозв'язку психології і логіки. Важливе місце в пра­цях П. займали дослідження процесів формування в дітей понять числа, прос­тору, часу, руху, швидкості тощо.
 
Пібоді (Реаbodу) Елізабет ПалмерПібоді (Реаbodу) Елізабет Палмер (16.V.1804 — 4.І.1894) — американський педагог, послідовниця Ф. Фребеля, го­лова Американського фребелівського товариства. В 1860 відкрила в Бостоні перший дитячий садок у США; заснувала журнал з дошкільного виховання.
 
Підтиченко Марія МаксимівнаПідтиченко Марія Максимівна (6.VІ.1912, с. Чорноглазівка Дніпропет¬ровської обл. — 28.VІІ.1991, Київ) — український педагог, філософ, дійсний член АПН СРСР (з 1968). У 1956—1970 - ректор, з 1970 — професор-консультант Київського педагогічного інституту (тепер Український педагогічний університет).
 
ПієтизмПієтизм (від лат. ріеtas — благочес­тя) — релігійна течія,   яка виникла  в  XVII ст. серед заможної частини німецького бюргерства і спрямована проти  догматичного   лютеранства.   П.   істотно  вплинув на розвиток педагогіки XVII — початку XVIII ст. Характерними особли­востями педагогічних поглядів пієтистів був  акцент  на  релігійне   виховання  й сувору дисципліну в школі. Педагоги-пієтисти обґрунтовували необхідність давати в школі реальну освіту, виробляти прак­тичні вміння, запровадження в навчаль­ний  план  вивчення ремесел.   Пієтисти започаткували відкриття реальних шкіл у Німеччині. У ХVІІІ ст. на противагу педагогіці П. виникли педагогічні течії – філантропізм і неогуманізм.
 
Пільгук Іван ІвановичПільгук Іван Іванович (20.ХІІ.1899, с. Решетилівка Полтавської обл. — 18.VІІ.1984, Київ) —український літературознавець, педагог. З 1932 викладав літературу у вузах, працював в Інституті літератури імені Т. Шевченка Національ­ної Академії наук України. Брав участь у написанні підручників з української літе­ратури для середніх шкіл і вузів.
 
Платон, АрістоклПлатон справжнє ім'я — Арістокл; 428 або 427 до н. є., Афіни — 348 або 347 до н. є., там само) — давньо­грецький філософ. Близько 384 до н. є. П. заснував філософську школу — Ака­демії платонівську. П. відомий і як тео­ретик виховання та педагог. Виховання громадян вважав основним завданням держави. З перших днів народження діти повинні виховуватись у спеціальних за­кладах; з 3 до 7 років — при храмах у школах гри або в садку; з 7 до 17 — навчатися в школі письма, читання, му­зики; з 17 до 20 — здобувати військово-гімнастичну освіту, з 20 до 30 — філо­софську освіту, потрібну майбутнім правителям. П. категорично виступав проти освіти рабів. В Україну вчення П. проникло ще за часів Київської Русі. Його ідеї викладалися в курсах філософії Києво-Могилянської академії XVII ст., хоч українські філософи Г. Сковорода, Ф. Прокопович, Г. Кониський критику­вали ряд його положень.
 
Платун-планПлатун-план (від англ. рlatооn — взвод або загін) — форма організації навчальних занять, при якій учні не мають постійного класного приміщення, а організовані у "взводи" або "мандрівні класи" і переходять з однієї "лаборато­рії" до іншої. П.-п. запропонував супер-інтендант міста Герц — Вірт, розробле­ний у США. Передбачав розвиток само­діяльності дітей (зокрема, гри протягом усього дня), а також максимальне вико­ристання шкільного приміщення. На­справді ж ця форма організації навчаль­ної роботи не забезпечувала системи знань, П.-п. тепер не застосовується.
 
Повітові училищаПовітові училища — неповні середні школи в Російській імперії. Засновані 1804. Відкривались у повітових та губернських містах для дітей купців, міщан, дрібних службовців. Спочатку метою П. у. було готувати учнів до вступу в гімназію. До 2-річного курсу навчання входили закон Божий, граматика, історія, арифметика, географія, початкові правила геометрії, фізики й природознавства, малювання, каліграфія тощо. З 1828 запроваджено трирічний строк навчання, наступність з гімназією скасовано, викладання фізики й природознавства припинено. При деяких П. у. існували професійні курси. В 1872 П. у. реорганізовано в міські училища. В Україні перші П. у. виникли в Ніжині, Полтаві, Прилуках, Сумах, Чернігові.
 
Повторювальні школиПовторювальні школи — на­вчальні заклади в Російській імперії для колишніх   учнів   початкових   шкіл,   які бажали поновити й розширити одержані в минулому знання. Перші П. ш. було відкрито з ініціативи М. О. Корфа в Олександрійському повіті Єкатеринославської губернії. За прикладом цього повіту в 70—80-х роках XIX ст. П. ш. виникли в багатьох губерніях Російської імперії. Заняття в П. ш. вели вчителі земських шкіл у неділю та у вечірній час. Крім повторення програми початкової школи, учням іноді повідомляли додат­кові відомості з граматики, арифметики, історії, географії.
 
ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА"ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА", "Повчання Володимира Мономаха своїм дітям" — визначна пам'ятка літе­ратури   Київської Русі. Збереглася Лаврентіївському списку "Повісті  временних літ". Написана, ймовірно, 1117. Це оригінальний твір, у якому Володи­мир Мономах висловлює думки загаль­нодержавного, політичного й морального характеру, повчає своїх дітей бути розум­ними   правителями, самим учитися й поширювати освіту, власною поведінкою давати приклад іншим.
 
Поетапного формування розумових дій концПоетапного формування розумових дій концепція — запропоноване П. Я.  Гальперіним учення про складні багатопланові зміни, пов'язані з утворенням у людини нових дій, образів і понять. В П. ф. р. д. к. виділяються шість етапів,  на яких відбуваються  ці зміни.   На   першому   етапі   формується мотиваційна основа дії; на другому — складається схема орієнтуючої основи дії; на третьому — виникає  дія в матеріальній формі; на четвертому — відбувається "гучна спеціалізована мова"; на п'ятому — поступово зникає зовнішній, звуковий
бік мови; на шостому — мовний процес "зникає" зі свідомості, залишаючи в ній лише кінцевий результат — предметний зміст дії.
 
Позашкільна освітаПозашкільна освіта — сукупність форм культурно-освітньої, загальноос­вітньої та виховної роботи серед дорос­лого населення. В Україні почала розви­ватися в другій половині XIX ст. П. о. займалися освітні товариства, земства, профспілки (після 1905), недільні школи, народні будинки, народні університети та інші культурно-освітні установи для до­рослих. Після 1917 П. о. включена була в загальну систему народної освіти. Після 1920 дістала назву політико-освітньої, пізніше — культурно-освітньої.
 
ПозитивізмПозитивізм у педагогіці (від лат. роsitivus — позитивний) — педагогічні теорії і течії, методологічною основою яких є положення про те, що досвід людини, її відчуття є єдиним і виключ­ним джерелом знання, а безпосередній збіг наукового положення з фактом — єдиним і абсолютним критерієм істини. В педагогіку позитивізм почав проникати з кінця XIX ст., що виражалося в прин­циповій відмові від усіх педагогічних тео­рій, а згодом — у проголошенні єдиним завданням педагогічної науки реєстрацію й вимірювання фактів. В педагогіці таки­ми фактами вважалися психічні й інте­лектуальні здібності дитини. Проникнен­ня позитивізму знайшло вираження та­кож у крайньому утилітаризмі при визначенні мети й завдань виховання, змісту освіти. Одним з перших і найвідоміших представників П. у п. є англій­ський філософ і педагог Г. Спенсер. Най­більш послідовне вираження П. у п. знайшов в експериментальному напрямі в педагогіці, який вва­жав, що одержання нових істин і підтвер­дження старих може здійснюватися ви­ключно експериментальним шляхом. Позитивістський характер має прагма­тична педагогіка, згідно з якою вихован­ня полягає в підготовці дитини до успіш­ної дії в конкретній
 
Поліграфічні інститутиПоліграфічні інститути — вищі навчальні заклади, які готують спеціаліс­тів для поліграфічної промисловості, видавництв і книжкової торгівлі. В 1994 в Україні був один П. і. — Український імені Івана Федорова у Львові. Заснова­ний у 1930. В 1994 перейменований в Українську академію друкарства.
 
ПолітехнікумПолітехнікум (від полі., й техні­кум) — в Україні середній технічний навчальний заклад, що має відділення з різних спеціальностей. В Англії — на­вчальні заклади типу індустріальних шкіл, які виникли на початку XIX ст. у зв'язку з розвитком великої машинної індустрії; давали елементи технічної й загальної освіти. Ряд політехнікумів те, й нині.
 
Політехнічна освітаПолітехнічна освіта — навчання яке дає знання про головні галузі й нау­кові принципи виробництва, формує загальнотехнічні практичні навички, необ­хідні для участі в продуктивній праці. Основна мета П. о. — гармонійний роз­виток особистості, насамперед якостей, які допомагають включитися в процес су­спільного виробництва.
 
Політехнічна школаПолітехнічна школа в Парижі (Ecole politechnigue) — один з центрів французької науки й технічної освіти. Виникла під час Великої Французької революції (1794) для задоволення гострої потреби в інженерах. Навчання в П. ш. дає широкі знання в галузі математики, фізики та хімії і розвиває математичне мислення. В П. ш. вивчається й низка гуманітарних предметів. Випускники школи вступають на старші курси спеціальних вищих технічних шкіл. Для вступу в П. ш. треба скласти дуже складні екзамени.
 
Політехнічні й індустріальні інститутиПолітехнічні й індустріальні інститути — виші технічні навчальні заклади, які готують інженерів дня різних галузей народного господарства — маши­нобудування, металургійної, енергетич­ної, хімічної, гірничої, паливної промис­ловості, будівництва, промисловості буді­вельних матеріалів тощо. До 1994 в Україні було 6 політехнічних інститутів  (у Вінниці, Донецьку, Києві, Львові, Одесі, Харкові) з 9 філіалами та 4 індус­тріальні інститути (у Дніпродзержинську, Запоріжжі, Краматорську й Херсоні). У 1994—1995 всі політехнічні і Дніпродзержинський індустріальний інститут реор­ганізовані в технічні університети, а Запорізький індустріальний — в інженер­ну академію.
 
Помагайба Василь Іванович Помагайба Василь Іванович (14.І.1892—25.ХІІ.1972, Київ) — україн­ський   педагог,   автор   підручників  для початкової школи. Досліджував питання дидактики, принципи, закони й методи організації навчального процесу.
 
Попечитель гімназіїПопечитель гімназії (або прогімназії) — в Російській імперії особа, яка  здійснювала нагляд за станом навчального закладу. Виділявся з числа дворян або інших іменитих громадян. П. г. не мав права давати розпорядження, а повідом­ляв про помічені недоліки керівникам гімназій чи педагогічній раді, а в окремих випадках звертався до попечителя на­вчального округу.
 
Попечитель навчального округуПопечитель навчального округу — адміністративна службова особа в системі управління освітою Російської імперії, яка здійснювала керівництво всіма навчальними закладами Міністер­ства народної освіти на території підві­домчого округу. П. н. о. контролював їх­ню роботу за допомогою окружних ін­спекторів. Наприкінці XIX — на початку XX ст. при П. н. о. створювалися попе­чительські ради у складі інспектора, рек­тора університету, керівників середніх пе­дагогічних та інших навчальних закладів.
 
Попечитель початкового на­родного училищПопечитель початкового на­родного училища — в Російській імперії особа, яка обиралася Міською ду­мою звичайно з числа її членів для здій­снення громадського контролю за діяль­ністю училища й виконанням вказівок та розпоряджень керівництва училища.
 
Попечительства шкільніПопечительства шкільні — зем­ські установи в Російській імперії, які піклувалися про благоустрій шкіл і поліп­шення становища учителів, знаходили кошти на господарські потреби, забезпе­чення учнів посібниками та одягом, орга­нізацією при школах бібліотек і публіч­них читань.
 
Постовойтов Євген ПавловичПостовойтов Євген Павлович (нар. З.ІV.1946, м. Потсдам) —український пе­дагог, член-кореспондент АПН України з 1995. З 1986 директор школи-інтернату № 15 м. Києва. Досліджує проблеми на­вчання та виховання дітей з наслідками поліомієліту й церебральними паралічами.
 
Початкова школа"Початкова школа" — щомісячний педагогічно-методичний журнал, орган Міністерства освіти України. Виходить з 1969 у Києві. Друкує статті з питань організації навчально-виховного процесу в початкових класах, матеріали на допомогу викладачам педінститутів, педучи­лищ, керівникам органів народної освіти і шкіл, батькам.
 
Початкові училищаПочаткові училища — загальноос­вітні навчальні заклади, в яких навчають елементарної грамоти. Є в багатьох країнах світу. Школи початкової освіти відомі з давніх часів. У 988 існувала школа у Києві. В 1086 у Києві відкрито перше жіноче початкове училище. П. у. засно­вані були також у Львові (XIII ст.), Закар­патті (XIII ст.). Головна увага в П. у. приділялася читанню молитовних книг, крім того, навчали письма, лічби та ін. В Україні в XVIXVII ст. такі школи засновувалися братствами. На Лівобереж­ній Україні існували так звані козацькі, народні, полкові та інші школи. Назву "початкові училища" в Російській імперії встановлено Статутом 1864.
 
Прагматична педагогікаПрагматична педагогіка — одна з поширених педагогічних течій у США, Англії та деяких інших країнах, в основі якої лежать ідеї прагматизму; відома також під назвами "інструменталізм", "експерименталізм", "конструктивізм", прогресивізм" (або "прогресивне виховання"). Засновник П. п. — Дж. Дьюї. Основні ідеї П. п.: 1) погляд на вихован­ня як на постійну реконструкцію особис­того досвіду дітей; 2) в основу навчання і виховання кладуться спонтанні інтереси й потреби дитини в даний час (педоцентризм); 3) методом навчання є діяльність (ігрова, трудова), у процесі якої діти по­біжно набувають знань і навичок, необ­хідних для кращого виконання поставле­них перед ними завдань. Прихильники П. п. вважали, що поліпшення роботи школи може стати засобом перебудови існуючого соціального ладу в дусі примирення класових інтересів різних верств суспільства. Окремі ідеї П.п. були поширені у вітчизняній школі наприкінці 20-х – на початку 30- років ХХст.
 
ПрефектПрефект (англ. рrefect, від лат. рraefectus — начальник, глава) — учень, член шкільного самоврядування в англійських "паблік скулз", граматичних школах і, рід­ше, в середніх технічних і "сучасних" школах (де П. звичайно називається мо­нітором), призначений чи обраний стар­шим у класі. П. є помічником учителя в справі організації життя класу, до його обов'язків входить нагляд за дисци­пліною в класі.
 
Приват-доцентПриват-доцент (нім. Рrivatdocent, від лат. Рrivatium docensтой, що навчає приватно) — вчене звання позаштатного викладача вищої школи в Російській імперії та країнах Західної Європи, яке відповідає званню доцента; викладач, який має таке звання.
 
Приватні навчальні закладиПриватні навчальні заклади загальноосвітні і спеціальні навчальні заклади, які належать приватним особам, благодійним, освітнім, релігійним та  іншим організаціям. До 1918 в Україні були приватні однокласні й двокласні училища, прогімназії, гімназії, пансіони тощо. З 1918 по 1990 всі школи в Україні були державними. Згідно з законом України "Про освіту" почали створюва­тися приватні навчальні заклади. В США, Канаді, Японії, країнах Західної Європи, Латинської Америки та ін. П. н. з. займають значне місце в системі народної освіти.
 
Природовідповідності принципПриродовідповідності принцип - педагогічний принцип, згідно з яким вихователь у своїй діяльності повинен  керуватися  факторами  природного розвитку дитини. Зародки цієї ідеї зустрічаються ще у творах античних мислителів  — Демокріта,  Платона, Арістотеля.  Всебічне обґрунтування  П.  п. дістав у  працях Я. А. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, І Й. Г. Песталоцці, Ф. А. Дістервеґа та інших, хоча вони тлумачили його по – різному.
Ідея П. п. дістала велике поширення в педагогіці XVIII—XIX ст. В сучасній нау-ковій педагогіці поняття П. п. не застосовується, а його основний зміст вичер-пується принципом врахування вікових особливостей дітей.
 
Приходські училищаПриходські училища — один з типів початкової школи в Російській імперії (див. Парафіяльні школи). В Ук­раїні в XVIIXVIII ст. існували общинні, або приходські, школи. В навчальний план П. у. входили читання, письмо, перші дії арифметики, закон Божий, короткі відомості з природознавства.
 
Прісняков Володимир ФедоровичПрісняков Володимир Федорович (нар. 18.VІ.1937, с. Козинка Дніпропетровської обл.) — український учений у галузі теплотехніки, педагог, заслужений діяч науки України, дійсний член АПН України з 1992. З 1986 —ректор Дніпро­петровського університету.
 
Прістлі (Рriestley) ДжозефПрістлі (Рriestley) Джозеф (13.ІІІ.1733, і Філдгед, поблизу Лідса — 6.ІІ. 1804, Нортамберленд, США) — видатний англійський хімік, філософ і педагог-теоретик. Критикуючи педагогічні течії, що базува¬лися на визнанні природжених розумових здібностей, П. доводив, що всі якості людської особистості формуються у процесі навчання і виховання на основі асоціативних зв'язків. Виступав проти захоплення класичною освітою, вимагав розширення змісту освіти за рахунок природничо-наукових предметів і запровадження активних методів навчання.
 
Проблемне навчанняПроблемне навчання — один з типів розвиваючого навчання, істот­ною відмінністю якого є зближення пси­хології мислення людини з психологією навчання. П. н. найповніше відповідає завданням розвитку творчого мислення учнів (студентів). Суть П. н. полягає в пошуковій діяльності учнів, яка почина­ється з постановки питань, розв'язання проблем і проблемних завдань, закладе­них у навчальних програмах і підручни­ках, у проблемному викладі й поясненні знань учителем, у різноманітній самос­тійній роботі учнів. У проблемному запи­танні, на відміну від непроблемного, завжди є прихована суперечливість. Усві­домлена суперечність — одна сторона проблемної ситуації. Велике значення має також мотиваційна сторона проблем­ної ситуації, наявність в учня такого рівня знань, умінь і навичок, який був би достатнім, щоб почати пошук невідо­мого результату або способу виконання завдання. Інакше учень не "прийме" проблеми й вона втратить значення на­вчальної.
 
Проблемний виклад знаньПроблемний виклад знань — ме­тод навчання, при якому вчитель не ли­ше повідомляє учням готові знання (кін­цеві висновки науки), а й відтворює пев­ною мірою шлях їх відкриття. Технологія П. в. з. має такий вигляд: учитель форму­лює проблему, виявляє внутрішні проти­річчя, що виникають під час її розв'язання, роздумує вголос, висловлюючи припу­щення (гіпотезу), обговорює його, дово­дить істинність з допомогою експеримен­ту (чи розповіді про дослід, що був проведений ученими), формулює висно­вок. Тобто, при П. в. з. учитель демон­струє учням сам шлях наукового мислен­ня, спонукає учнів до активної співучасті в науковому пошуку. Педагогічні перева­ги П. в. з.: більша доказовість, а значить знання усвідомленіші й можуть стати пе­реконаннями учнів; наукове мислення, адже виклад учителя — еталон наукового пошуку; вища емоційність, що стимулює інтерес до навчання.
 
ПрогімназіїПрогімназії (віл лат. рrо — перед, замість і гімназія) — неповні середні навчальні заклади в Російській імперії і Німеччині. В Російській імперії засновані 1864. Строк навчання тривав 4—6 років. За навчальними планами і програмами відповідали чотирьом молодшим класам гімназії. Випускники П. без вступних екзаменів могли продовжувати навчання в наступних класах гімназії. Чоловічі П. з 1866 мали право проводити екзамени на звання парафіяльного вчителя та на перший класний чин. Ліквідовані 1918. Почали відновлюватися після 1992. У Німеччині П. мали 6 класів і поділялися на класичні та реальні.
 
Програмоване навчанняПрограмоване навчання — метод навчання людини з використанням програми управління (її часто називають і програмою навчання) процесом за­своєння знань, умінь та навичок, складе­ної так, що на кожному ступені навчаль­ного процесу чітко обумовлюються ті знання, уміння й навички, які мають бути засвоєні, і контролюється процес засвоєння. Для реалізації програм управ­ління використовуються програмовані підручники й навчальні машини. При П. н. насамперед формулюється загальна мета навчання й послідовність етапів, у процесі виконання яких вона досягаєть­ся, для кожного етапу формуються порції навчального матеріалу, а також розроб­ляються запитання, вправи й контрольні завдання, що дають змогу оцінювати ступінь досягнення учнем мети етапу. Після одержання відповіді на запитання або виконання вправи чи завдання учневі негайно повідомляють про те, чи пра­вильно він відповів, а в ряді випадків зазначають тип допущених помилок і видають порції навчального матеріалу з поясненням цих помилок.
 
Проективні методикиПроективні методики — тестові методики, що використовуються для дослідження особистості. До найбільш застосовуваних П. м. належать тест Роршаха, тематичний аперцепційний тест, тест Розенцвейґа та ін. Термін "про­ективні методики" запропонований ні­мецьким психологом Франком (1939). Найсуттєвіша ознака П. м. — викорис­тання невизначених (слабоструктурованих) стимулів (наприклад, багатозначних сюжетних картинок, аморфних зобра­жень). Передбачається, що в процесі інтерпретації таких стимулів виявляються тенденції, установки, емоційні стани та інші якості особи, в тому числі й несві­домі.
 
Прокопенко Іван ФедоровичПрокопенко Іван Федорович (нар.  10. VI. 1936,    с.     Васильки    Полтавської обл.) – український педагог, дійсний член АПН України з 1992.З 1980- ректор Харківського педагогічного університету імені Г. Сковороди. Досліджує економіч­ні проблеми народної освіти.
 
Прокопович Феофан (Єлеазар)Прокопович Феофан (Єлеазар) (18.VІ.1681, Київ — 19.ІХ.1736, Петер­бург) — український і російський церков­ний та громадський діяч, просвітитель, відомий на Заході як Самуїл Церейський. Закінчив Києво-Могилянську колегію (1698), продовжував навчання за кордо­ном. Був професором риторики в Київській академії, з 1710 був її ректором. В 1716 за викликом Петра І виїхав до Петербурга і фактично став на чолі російської православної церкви. В 1721 організував школу, в якій застосовували­ся передові для того часу методи вихо­вання. П. — автор букваря "Перше учен­ня отрокам" (1721), курсу поетики латинською мовою "De arte poetica". Педагогічні ідеї П. викладено в "Духов­ному регламенті" (в розділі про школу для духовенства, 1721).
 
Проміжні школиПроміжні школи — школи, які йдуть за початковими, але не дають закінченої середньої освіти. Були створе­ні в ряді країн наприкінці XIX — на початку XX ст. П. ш. є в основному ту­пиковими школами, їхні випускники не дістають права на вступ до середньої школи. До П. ш. належать "відділення для нездібних" в так званих головних школах Австрії, "проміжні школи без екзаменів" у Данії, так звані середні "сучасні" школи в Англії, "проміжні професійні школи" в Італії, "проміжні школи" в деяких землях Німеччини і в Північній Ірландії, "школи рідною мо­вою" в ряді залежних країн чи країн, що розвиваються. В деяких країнах П. ш. є проміжним ступенем між початковими і старшими класами середніх шкіл (на­приклад, "реальна" школа в Норвегії, молодші середні школи в Шотландії).
 
Просвіта"Просвіта" — культурно-освітня гро­мадська організація, що існувала з другої половини XIX до кінця 30-х років XX ст. Заснована в грудні 1868 у Львові з метою поширення освіти серед народу. За стату­том Львівська "П." засновувала в містах і містечках філії, а в селах — читальні й бібліотеки. Філії "П." були в Бережанах, Дрогобичі, Коломиї, Станіславі (тепер Івано-Франківськ), Тернополі й інших містах. "П." видавала твори українських письменників, популярні брошури, шкільні підручники, газети "Читальня" та "Письмо Просвіти", "Народний ка­лендар" тощо. В Західній Україні "П." існувала до 1939. На початку XX ст. поча­ли засновуватися організації "П." і в тій частині України, що входила до складу Російської імперії [в Києві, Полтаві, Катеринославі (тепер Дніпропетровськ), Одесі, Чернігові та інших містах], а також серед української еміграції в США, Кана­ді; після Першої світової війни — на За­карпатті. "П." припинили своє існування на початку 20-х років XX ст. Відроджена у травні 1991.
 
Професійно-технічні навчальні закладиПрофесійно-технічні навчальні заклади — училища й школи різного типу, які готують кваліфікованих робіт­ників. В Російській імперії П.-т. н. з. з'явилися на початку XVIII ст. В 1917— 1920 в Україні діяли профшколи, школи-клуби, навчально-показові майстерні, школи учнівства. У 20-ті роки створено школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ); в 40-ві роки — ремісничі училища; залізничні училища; школи фабрично-заводського навчання (ФЗН). У 1954 відкрито технічні училища. В 1958—1959 П.-т. н. з. усіх типів реорганізовані в міські й сіль­ські професійно-технічні училища (ПТУ). В 1966 відновлено технічні училища. В 1969 створено середні професійно-техніч­ні училища.
 
Пряшівське літературне това­риствоПряшівське літературне това­риство "Литературное заведение" в Пряшеві — культурно-просвітницька організація закарпатської інтелігенції у Пряшеві. Заснована 1850 з ініціативи О. В. Духновича при підтримці прогре­сивної чеської і словацької інтелігенції. Ставило за основну мету поширювати ос­віту серед українського населення Авст­рії. Видало перші підручники для почат­кової школи — буквар, граматику й гео­графію, автором яких був О. В. Духнович. В 1852 П. л. т. припинило діяльність.
 
Пуританське вихованняПуританське виховання — виховання в дусі аскетизму, релігійності, бережливості і слухняності. В найбільш яскравій формі П. в. здійснювалося в пуританських релігійних громадах Англії XVIXVII ст., в кальвіністських, ква­керських і братських організаціях.
 
Пуркинє Ян Евангеліста Пуркинє Ян Евангеліста (17.ХІІ.1787, Лібоховіце, Чехія — 28.11.1869, Прага) — чеський біолог та громадський діяч. Займався також питан­нями освіти й виховання. В ряді своїх , праць запропонував проект демократичної шкільної системи. Критикував гуманітарний   напрям школи і пропагував природничі науки як частину загальної освіти. Брав участь у створенні першої промислової школи в Празі. Виступав за навчання в Празькому університеті рід­ною мовою. В1846 виявив в архіві м.Лешно "Велику дидактику,, Я. А. Коменського.
 
Путь просвещения"Путь просвещения" — щомісяч­ний науково-педагогічний журнал, що виходив в 1922—1931 в Харкові українською і російською мовами. З 1926 називався "Шлях освіти", з 1931 — "Комуністична освіта", з  1945 — "Радянська школа", з 1991 — "Рідна школа".
 
П’єрон (Ріеrоn) АнріП’єрон (Ріеrоn) Анрі (18.VІІ.1881, Париж — 6.ХІ.1964, там само) — французький психолог і психофізіолог. Засновник Інституту психології (1921) і Національного інституту профорієнтації (1928). З 1912 до 1952 був директором психологічної лабораторії Сорбонни. Визначний представник природничо-наукової психології у Франції. Відомий переважно своїми працями з психофізіології відчуттів, загальної та експериментальної психології і психології тварин. Тривалий час керував найбільшою у Франції лабораторією експериментальної психології в Сорбонні.
 
П’ятикнижжя"П’ятикнижжя" (в іудаїзмі — Тора, тобто Закон, або Вчення) — назва перших п'яти книг Біблії, авторство яких приписується пророкові Мойсею. В "П." вміщено вчення про виникнення світу й людей, про рай, всесвітній потоп, походження "богообраного" єврейського народу, про встановлення іудейської релігії, її ритуалів і вимог.
 


Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")