|
|
|
Додати Слово |
|
| О |
| Сторінок: 1 |
| О воспитании чад | "О воспитании чад" — один із перших друкованих посібників з виховання
дітей у сім'ї. Перші 200 примірників книги надруковано у Львівській братській
друкарні 1609. Основну його частину становить церковнослов'янський переклад
повчань "отців церкви", насамперед Іоанна Златоустого. На думку
деяких дослідників, упорядником "О в. ч." був І. Борецький — ректор
Львівської братської школи. Упорядник піддає сумніву вчення церкви про визначення долі людини наперед. Радить батькам віддавати
дітей у науку, оскільки наука — джерело всього доброго. Вважає, що виховання
треба починати з раннього віку, що навички, прищеплені з дитинства, визначають
поведінку людини протягом усього життя.
Книга збереглася у двох примірниках: у Львівському музеї українського
мистецтва й у Софійській народній бібліотеці (Болгарія). |
| | |
| Обов'язкове навчання |
Обов'язкове
навчання — принцип освітньої політики, здійснюваний державою, відповідно до
якого діти певного віку в законодавчому порядку повинні здобути освіту в установленому обсязі. В Україні обов'язковою є
середня загальна освіта.
|
| | |
| Обскурантизм | Обскурантизм
(від лат. obscurans — той, що затемнює, потьмарює) — мракобісся, вкрай
вороже ставлення до науки, освіти й соціального прогресу. Термін виник у XVI ст. у
зв'язку з поширенням Просвітительства і боротьбою проти реакційних ідей у
Західній Європі. |
| | |
| Огієнко Іван | Огієнко Іван (15.І.1882, м. Брусилів Житомирської обл.
—29. III. 1972,
м. Вінніпег) — український мовознавець та історик церкви, педагог, громадський
діяч. У 1918—1920 — ректор Кам'янець-Подільського університету, з 1919 — міністр
народної освіти Української Народної
Республіки. У 1926—1932 — професор Варшавського
університету. Від 1947 проживав у Вінніпезі, з 1951 — голова Української
православної церкви в Канаді. |
| | |
| Однокласні початкові школи | Однокласні
початкові школи —навчальні заклади в Російській імперії, які
створювалися на основі Положення про двокласні і однокласні школи (1869) та інструкції
для двокласних сільських шкіл. У великих населених пунктах відкривалися
однокласні школи з 3-річним строком навчання, з одним учителем. О. п. ш. не
витримали конкуренції з земськими школами, в яких давалися глибші знання. |
| | |
| Однокомплектна школа | Однокомплектна школа — початкова
школа, в якій навчання дітей усіх класів веде один учитель. О. ш. працює за
програмою звичайної початкової школи. |
| | |
| Оконь (Окon) Вінценти | Оконь
(Окon) Вінценти (нар. 22.І.1914,
Чойєнець) — польський педагог і психолог;
1955—1984 — професор Варшавського
університету; 1961—1972 —директор Інституту педагогіки; 1972—1974 —
директор Інституту педагогічних досліджень; з 1973 — член Польської Академії
наук; в 1981 заснував Польське педагогічне товариство, редактор польських
педагогічних журналів. Науково-дослідна робота О. та його праці присвячені головним
чином теорії навчального процесу, проблемного навчання, всебічного розвитку
особистості, змісту освіти, історії розвитку педагогічної думки. О. досліджує
також психологічні основи процесу навчання. |
| | |
| Олександрович Тихін | Олександрович Тихін (рік народження
невідомий — помер 1746) — український педагог. З 1743 — викладач піїтики
й риторики в Київській академії. Автор підручника з піїтики. |
| | |
| Олігофренопедагогіка | Олігофренопедагогіка
— наука про виховання, навчання і шляхи корекції недоліків
розвитку розумово відсталих дітей. Виникла як певний етап у розвитку медицини й
педагогіки. Перше глибоке клінічне вивчення розумової відсталості провів
французький психіатр Ескіроль (1772—1840).
Французький лікар і педагог Е. Сеген опрацював першу педагогічну систему
виховання й навчання розумово відсталих дітей, яка ґрунтувалася на розвитку
активності, дієздатності розумово відсталої дитини, за допомогою спеціального
режиму та особливих вправ-тренувань органів чуття, уваги, волі. О. виокремилася
в самостійну галузь педагогічної науки наприкінці XIX — на
початку XX ст. Змістом О. як науки є 1) вчення про суть розумової відсталості в
дітей, про шляхи й засоби педагогічного і психологічного вивчення особливостей
аномальної дитини; 2) теорія навчання (дидактика) розумово відсталої дитини;
3) наукове обґрунтування змісту навчання
розумово відсталих дітей у допоміжній школі; 4) аргументування часткових
методик навчання розумово відсталих дітей окремим навчальним предметам; 5)
розроблення принципів і методів виховання в розумово відсталих дітей позитивних
моральних якостей; 6) формування структури допоміжної школи як
спеціальної. Опрацювання
проблем теорії О. і підготовка наукових та
педагогічних кадрів для роботи в допоміжних школах в Україні ведеться в Науково-дослідному
інституті дефектології АПН України й на кафедрах дефектологічних факультетів. |
| | |
| Онацька Надія Василівна | Онацька Надія Василівна (нар. 9.ІІ.1923, с. Лісняки Київської
обл.) — український педагог, Герой Соціалістичної Праці (1978). З 1953 працює
вчителем у Києві, з 1961 —
директор Київської середньої школи № 173. |
| | |
| Опорна школа | Опорна
школа — загальноосвітня школа, яка є методичним центром кількох найближчих
шкіл. Завданнями О. ш. є використання, пропаганда і впровадження в практику
інших шкіл досягнень психолого-педагогічної науки, вивчення й поширення досвіду
кращих учителів самої О. ш. і прикріплених до неї шкіл; допомога органам освіти
в організації методичної роботи, в підвищенні кваліфікації й педагогічної
майстерності вчителів тощо. Вищі педагогічні навчальні заклади, дослідницькі й
науково-методичні установи широко залучають О. ш. до проведення
експериментальної роботи. |
| | |
| Оптимальності принцип | Оптимальності
принцип у педагогіці (від лат. optimus — найкращий) — пов'язує мету навчання та виховання
й засоби її досягнення в навчально-виховній діяльності. О. п. потребує
досягнення педагогом чи учнями максимального пізнавального чи
навчально-виховного ефекту за мінімальних затрат матеріальних засобів і зусиль
учителя та учнів. |
| | |
| Оптимізація процесу виховання | Оптимізація
процесу виховання — забезпечення цілісного циклу виховного процесу,
що включає діагностування рівня вихованості учня й формулювання мети,
планування та організацію діяльності, контроль і регулювання діяльності й
відносин, аналіз виховних результатів. |
| | |
| Оптимізація процесу навчання | Оптимізація
процесу навчання — вид управління навчальним
процесом, що забезпечує оптимальне (найкраще,
найдоцільніше за даних умов) функціонування навчально-виховної системи. О. п. н.
— вибір оптимального варіанта процесу навчання в конкретній педагогічній
ситуації. Основні критерії О. п. н.: результативність і якість вирішення навчально-виховних
завдань; витрати часу й зусиль педагогів та учнів, які затрачені на їх
досягнення. О.п.н. включає:1) формулювання
мети і завдань навчання на кожен урок (чи іншу його форму);2) відповідність
змісту навчання меті і завданням; 3) вибір доцільного поєднання форм навчальної діяльності учнів (індивідуальна, парна, групова); 4) раціональне
поєднання методів навчання;5) складання плану вивчення розділу, теми;6) здійснення
плану;7)аналіз результатів і оцінка оптимальності плану. |
| | |
| Оратор |
Оратор (лат, orator, від оrо —
говорю) — особа, яка виголошує промову, володіє
майстерністю публічного виступу.
|
| | |
| Організаційна форма навчання, форма орга | Організаційна
форма навчання, форма організації навчання- ( зовнішній вигляд,
зовнішній контур)- зовнішній вигляд організації навчального процесу, який
пов’язаний з кількістю учнів, місцем і часом їхнього навчання й порядком його
реалізації. В Ф.о.н. органічно поєднуються мета, зміст, методи навчання.
Основні Ф.о.н. у школі: урок, екскурсія, факультатив, домашня робота, заняття в
навчальних майстернях, урок- лекція, співбесіда, практикум, консультація,
семінар ; форми позакласної навчальної роботи: предметні гуртки, наукові
товариства, олімпіади, конкурси. Структура кожної з форм навчання включає ті
самі елементи, що й процес навчання: цільовий, мотиваційно- стимулюючий,
змістовний, операційно- діяльнісний, емоційно- вольовий, контрольно-
регулювальний, оцінювально- результативний. |
| | |
| Органон | Органон- загальна назва трактатів
Аристотеля з логіки,в яких розроблено вчення про дедукцію як метод пізнання.
"Новий Органон" (1620) — твір англійського вченого Ф. Бекона, в якому
викладено новий науковий метод — обробку
результатів досвіду за допомогою індукції. |
| | |
| Ординарний професор | Ординарний професор
(від лат. оrdinarius — звичайний) — звання штатних професорів
університетів Російської імперії,
на відміну від позаштатних (екстраординарних), які були дещо обмежені в правах
і одержували меншу зарплату. |
| | |
| Орлай Іван Семенович | Орлай
Іван Семенович (1770, с.
Паладь, тепер Комаринці Закарпатської обл. — 11.ІІІ.1829, Одеса) — вітчизняний учений-медик,
педагог і освітній діяч. В 1821—1826
—директор гімназії в Ніжині (М. Гоголь вважав його незрівнянним педагогом); 1826-1829 очолював Рішельєвський
ліцей в Одесі. Критикував хаотичний стан освіти в Росії, вимагав запровадити
загальну освіту для всіх станів населення.
Метою виховання вважав підготовку громадян,
корисних батьківщині. Як просвітитель пропагував демократичні принципи
народної освіти, обстоював ідею народності в навчанні, висловив цінні думки
щодо розвитку вищої школи. |
| | |
| Осадчий Максим Романович | Осадчий
Максим Романович ( нар.3.ІІ.1918, смт Миколаївка Дніпропетровської області)-
український педагог, Герой Соціалістичної Праці ( 1968). В 1943-1944 працював
учителем математики в школах Ростовської області, з 1944- у м. Макіївці-
учителем математики, заступником директора, директором середніх шкіл. |
| | |
| Освіта |
Освіта - духовне обличчя людини, яке складається під впливом
моральних і духовних цінностей, що є надбанням її культурного кола, а також
процес виховання, самовиховання, впливу, шліфування, тобто процес формування
обличчя людини. При цьому головним є не обсяг знань, а поєднання останніх з
особистісними якостями, вміння самостійно розпоряджатися своїми знаннями. За
означенням, прийнятим ХХ сесією ЮНЕСКО, під освітою розуміється процес і
результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, при якому вона
досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання. В освіті завжди є як
формальний аспект, тобто духовна діяльність або духовна здатність ( яка
розглядається поза залежністю від відповідного даному часу матеріалу) , так і
матеріальний , тобто зміст освіти.
Значення, в якому поняття "освіта"
вживається зараз, усталилося наприкінці XVIII ст., особливо під впливом
Ґете, Песталоцці та неогуманістів, і означало тоді загальний духовний процес
формування людини на противагу виховним методам прихильників просвітителів. З
цього часу дане поняття набуло більш широкого значення. Звичайно говорять про
загальну освіту, яка дається в школі, і про спеціальну освіту (наприклад, наукову,
технічну, музичну). Спеціальні і професійні знання можуть розглядатися як
освіта в справжньому значенні цього слова тільки в тому випадку, коли вони
пов'язані з загальною освітою. Освіта як захист проти сил, що
"знеособлюють" людину, в демократичному суспільстві стає питанням
життя як для окремих людей, так і для всього суспільства в цілому. Розуміння
цього питання викликає розвиток руху за народну освіту. Розрізняють загальну і
спеціальну О. Загальна О. (початкова і середня) дає знання, прищеплює уміння й
навички, потрібні кожній людині у повсякденному житті. Спеціальна О. озброює
людину знаннями, уміннями та навичками, необхідними для працівника певної
галузі. |
| | |
| Освіта (педагогічний тижневик) | "Освіта" — педагогічний тижневик, виходить в Україні з 1991. |
| | |
| Освітні товариства | Освітні товариства в Україні - громадські організації, які
проводили культурно-освітню роботу серед населення України в другій
половині XIX — на початку XX ст.
Найпомітнішою була
діяльність "Київського товариства грамотності" (1882—1907), "Київського товариства сприяння
початковій освіті" (1882—1918),
"Харківського товариства
грамотності" (1869), а в Західній Україні —
"Товариства наукових викладів імені Петра Могили",
заснованого 1907 у Львові, товариства "Руська бесіда" на Буковині
(1869—1918), товариства "Просвіта".
О.т. організовували бібліотеки, читальні, клуби, недільні школи, видавали
підручники, науково-популярну літературу, поширювали сільськогосподарські
знання, проводили публічні лекції , літературно - музичні вечори та інші
культурно - освітні заходи. |
| | |
| Осиповський Тимофій Федорович | Осиповський Тимофій Федорович
(2.ІІ.1765, с. Осипово
Владимирської обл. — 24.VІ.1832,
Москва) — український математик, педагог.
З 1803 брав і активну участь у створенні Харківського
університету. З
1805 був професором цього університету, у 1813 —1820 - ректором. О. є автором
тритомного "Курсу математики" — одного з кращих на той час
вітчизняних університетських
посібників у цій галузі. |
| | |
| Основна загальноосвітня школа | Основна
загальноосвітня школа — загальноосвітній заклад, який здійснює освітній процес,
реалізує загальноосвітні програми основної загальної освіти; з
урахуванням фінансових можливостей і наявності умов здійснює диференційоване
навчання; видає документ про обов’язкову
основну загальну освіту. Організується
як самостійна основна загальноосвітня школа, так і в складі середньої
загальноосвітньої школи. Строк навчання- 5-6 років. |
| | |
| Особистісний підхід | Особистісний
підхід - послідовне ставлення
педагога до вихованця як до особистості, як до самосвідомого відповідального
суб’єкта власного розвитку і як до суб’єкта виховної взаємодії. О. п. – базова
ціннісна орієнтація педагога, яка визначає його позицію у взаємодії з кожною
дитиною й колективом. Сучасне розуміння особистісного ( або особистісно –
центрованого) підходу визначали в 60-ті роки представники напряму гуманістичної
психології ( К. Роджерс, А. Маслоу, Р. Мей, В. Франкль), які твердили. Що
повноцінне виховання можливе лише в тому випадку, коли школа служитиме лабораторією для відкриття
унікального « Я» кожної дитини. О. п. передбачає допомогу вихованцю в
усвідомленні себе особистістю, у виявленні, розкритті його можливостей,
становленні самосвідомості, в здісненні особистісно значущих і суспільно
прийнятних самовизначення, самореалізації та самоутвердження. |
| | |
| Особистісні тести | Особистісні
тести - категорія психологічних тестів, призначених для
виявлення та оцінювання якостей темпераменту й характеру особистості.
Найважливішою рисою О. т. є їхня спрямованість на виявлення поведінки, типової
для певної особи. О. т. бувають: тести об’єктивного оцінювання поведінки й самоописові тести. |
| | |
| Оссолінеум | Оссолінеум,
львівський
інститут Оссолінських – культурно – освітня установа. Заснований 1817 у Львові
Ю.М. Оссолінським. У складі О. було два основні відділи – бібліотека і музей. В
О. концентрувалися книги переважно слов’янських,
зокрема польських, авторів з питань філософії, літератури, історії, географії і
права.
У 1823 з інститутом об’єднано музей імені Любомирських, а 1921 – бібліотеку
Павліковських.
В 1946 основні фонди О. було передано Польщі. |
| | |
| Оссолінський (Ossolinski) Юзеф Максиміл | Оссолінський
(Ossolinski)
Юзеф Максиміліан ( 1748, Воля – Мелецька, Польща – 17.ІІІ. 1826, Відень) –
польський просвітитель, письменник, історик. З 1722 жив у Галичині ( з 1793 – у
Відні) і виступав за розвиток освіти в ній. В 1817 заснував у Львові культурно
– освітню установу – Оссолінеум. |
| | |
| Острозька школа | Острозька
школа — греко-слов'яно-латинська колегія, перша українська школа вищого
рівня. Серед сучасників відома під назвою "академія". Заснована
близько 1576 в м. Острозі К. К. Острозьким. Стала значним освітнім центром
антикатолицького спрямування. В школі викладали слов'янську, грецьку й латинську
мови й так звані "вільні науки" (граматику,
арифметику, риторику, логіку та ін.). На високому рівні було поставлено
вивчення музики та хорового співу, тут розвинувся широковідомий в Україні і в
Білорусі "острозький наспів". Першим ректором школи був письменник
Г. Смотрицький. При школі діяли друкарня й науково-літературний гурток. О. ш.
мала велике значення для поширення освіти серед населення і організації школи
в Україні, а також впливала на пізніше відкриті братські школи у Львові, Києві,
Луцьку, Вільнюсі, Бресті. Перестала існувати 1636. Відроджена в 1994. |
| | |
| Оуен (Оwen) Роберт | Оуен (Оwen) Роберт (17.V.1771, Нью-таун,
Вельс — 17.ХІ.1858, там само) — англійський
соціаліст-утопіст, письменник, громадський діяч, педагог. Розвивав вчення французьких матеріалістів XVIII ст. про залежність характеру людей від впливу навколишнього середовища. О.
вважав, що шляхом зміни нерозумних умов життя і правильно поставленого
виховання підростаючого покоління можна створити "раціональні
характери" і тим самим ліквідувати злидні й суспільні біди. Керуючи
прядильним підприємством у Нью-Ленарку (Шотландія), О. створив "Новий
інститут для утворення характеру" (1816), до якого входили: "Школа
для маленьких дітей" (1—6 років), яка складалася з ясел для дітей від 1
року до 3 і дитячого садка для дітей від 4 до 6 років, а також початкова школа для дітей 6—10 років. Вечорами в "Новому
інституті" проводилися заняття для підлітків від 10 до 17 років, для
дорослих організовувалися лекції. Велика
увага приділялася фізичному й естетичному вихованню. До 10 років дівчат
навчали домоводству, а хлопчиків — найпростішим видам ремісничої праці. З
10-річного віку навчання в школі поєднувалося з участю в промисловій праці. |
| | |
| Охорович (Ochorowicz) Юліан | Охорович (Ochorowicz) Юліан (23.ІІ.1850, Радзімін, тепер Польща — 1.V.1917, Варшава) — український
і польський психолог. В
1875—1882 — доцент кафедри
психології Львівського університету (тут
його лекції слухав
І. Франко). В 1882—1892
жив у Парижі, де разом з Ж. М. Шарко, Ш. Ріше та Т. Рібо розробляв наукові проблеми гіпнозу й методики психотерапії. |
| | |
| Охридська школа | Охридська школа — перша
болгарська народна школа, заснована наприкінці ІХ ст. в області Кутмічевіце
(Македонія) Климентом Охридським. О. ш. була загальнодоступною,
демократичною установою. Вона відіграла велику
роль у розвитку й поширенні слов'янської
писемності й культури в середньовічній Болгарії. Слідом за нею виникли й перші
слов’яно – болгарські школи. В них було два відділення – нижче й вище. На нижчому відділенні
давалася початкова грамота, на вищому читалися і тлумачилися церковні та
світські книги. Готувалися майбутні вчителі й церковні діячі. |
| | |
|
|
|
Глосарій