|
|
|
Додати Слово |
|
| Н |
| Сторінок: 1 |
| Навої Нізамеддін Мір Алішер | Навої
Нізамеддін Мір Алішер
(Алішер Навої, 9.ІІ.1441, Герат — 3.І.1501, там само) —
узбецький поет, учений і державний діяч. Н. — великий гуманіст свого часу,
противник середньовічної схоластики, деспотизму. Н. критикував сучасну йому мусульманську школу з її схоластичною системою навчання й був прихильником світської освіти. За власні кошти побудував школу і бібліотеку, забезпечував
дітей з бідних родин підручниками. |
| | |
| Наврочинський (Nawroczynski) Богдан Ром |
Наврочинський
(Nawroczynski) Богдан Роман (9.ІV.1882, Доброва Горніца - 17.І.1974, Варшава)
— видатний польський педагог і
філософ, автор численних праць з дидактики. З 1926 Н.- професор педагогіки
Варшавського університету, в період окупації організував підпільні
університетські курси. Н. був організатором народної освіти в Польші після
Першої світової війни, опрацював концепцію середньої школи, на якій позначався
великий вплив педагогіки культури і французької педагогічної думки. Досліджував
також проблеми виховання, організації шкільної системи, порівняльної
педагогіки, історії розвитку педагогічної думки в Польщі, проблеми етики й
духовного життя людини.
|
| | |
| Назарян Степан Ісайович | Назарян Степан Ісайович (27.V.1812, Тбілісі — 9.V.1879, Москва) — вірменський просвітитель, історик
літератури, педагог. Виступав за національну
світську школу, за навчання рідною мовою, за заміну грабара (давньої
вірменської мови) на нову літературну —
ашхарабар, склав підручники з психології і вірменської мови. |
| | |
| Наочність у навчанні | Наочність у навчанні — один з основних принципів дидактики, відповідно до
якого навчання будується
на конкретних образах, що
безпосередньо сприймаються
учнями. Вперше цей принцип обґрунтував Я. А. Коменський. Пізніше його розробляли Й. Г. Песталоцці, К.
Д. Ушинський. Сучасні дидакти розглядають Н. як
джерело знань, на основі якого формуються чуттєві уявлення
й поняття, як ілюстрацію до положень, що вивчаються, опору для абстрактного
мислення. Засоби наочності застосовуються перед вивченням нового матеріалу, в процесі засвоєння понять, повторення й перевірки знань тощо. |
| | |
| Народна освіта | Народна
освіта —
система освітніх і виховних закладів у країні (області, місті, районі),
що забезпечують освіту й виховання народу відповідно до інтересів і потреб суспільства
й держави. Охоплює заклади дошкільного виховання, загальноосвітні школи
всіх типів, професійно-технічні, середні спеціальні й вищі навчальні заклади, різні форми
професійного навчання й підвищення
кваліфікації працівників,
позашкільні заклади. Н. о. має
багатовікову історію. До XVIII ст. навчання
й виховання фактично були доступні лише рабовласникам, феодалам. Наприкінці
XVIII —
на початку XIX ст.
почала
складатися державна система Н. о. Видавалися закони щодо організації освіти
всіх громадян, однак вони не ліквідовували привілеїв заможних класів на освіту.
В XIX ст.
у більшості розвинутих країн було прийнято закони про загальне обов'язкове початкове
навчання всіх дітей шкільного віку. Система
Н. о. в Україні сьогодні включає
дошкільне виховання, загальну середню освіту, позашкільне виховання,
професійно-технічну освіту, середню спеціальну освіту, вищу освіту. |
| | |
| Народна педагогіка | Народна
педагогіка —
галузь емпіричних
педагогічних знань і народного досвіду, які виражаються в панівних у народі
поглядах на мету й завдання виховання, в сукупності народних засобів, умінь
та навичок виховання й навчання. Джерелами вивчення Н. п. є твори фольклору з педагогічним змістом і спрямуванням, етнографічні матеріали, народні
виховні традиції, ігри та іграшки, народні
й молодіжні свята, досвід сімейного
виховання тощо. Першим у вітчизняну педагогічну літературу термін
"Н. п." запровадив К. Д. Ушинський. Н.
п. є результатом колективного творчого внеску багатьох поколінь у
духовну культуру народу, її невід'ємною
частиною, вираженням інтересів народу. Згідно з потребами народу вона пропонувала найбільш гуманні й демократичні ідеали виховання. |
| | |
| Народна Просвіта | «Народна Просвіта» —
місячник товариства "Просвіта" у Львові, в
якому висвітлювалися проблеми
позашкільної освіти.
Виходив у 1923—-1927; редактор О. Терлецький. |
| | |
| Народна школа (двотижневик для вчителі | «Народна
школа» — двотижневик для вчителів, виходив у Коломиї 1875. |
| | |
| Народна школа (педагогічний журнал) | «Народна школа» — педагогічний щомісячний журнал
русофільського спрямування,
орган Учительського товариства
Підкарпатської Русі, виходив
у Мукачеві 1921—1938. |
| | |
| Народная педагогія въ пользу училищъ и у | «Народная педагогія въ пользу училищъ и учителей сельськихъ» — перший в Україні методичний посібник з
педагогіки для учителів народних шкіл,
підготовлений О. Духновичем.
Видана у Львові 1857. О. Духнович обстоював
у ній ідеї виховуючого навчання, виховання, пройнятого патріотизмом і
народністю. Складена у формі питань і відповідей, книга містить думки про
освіту, виховання, гармонійний розвиток дитини, формування моралі, патріотичних почуттів. У ній даються дидактичні
поради, вказівки щодо розвитку творчого мислення учнів. У зверненні до вчителя,
вміщеному в книзі, автор приділяє велику увагу його покликанню як просвітителя народу. "Н. п." відіграла
значну роль у пропаганді прогресивних педагогічних ідей на західних землях
України і в Східній Словаччині. |
| | |
| Народная Энциклопедия научных и прикладн | "Народная
Энциклопедия научных и
прикладних знаний» —енциклопедичний словник для самоосвіти.
Підготовлений до друку "Харківським товариством грамотності", виданий 1910— 1912 в 14 томах у друкарні І. Д. Ситіна в Москві. Кожний том присвячено окремій галузі
знань (І — фізико-математичні науки, II — природничі, ІІІ —
технічні, IV —
сільськогосподарські, V —
медицина, X — народна освіта тощо). |
| | |
| Народний Учитель | «Народний
Учитель» — педагогічний тижневик Всеукраїнського комітету профспілки
працівників освіти, виходив у Харкові 1925—1930 з місячними —
"Самонавчання" (1928) та
"Література і побут" (1928—1929) —
і тижневими — "Виробнича думка" (1928—1930) та "На громадській
роботі" (1928—1931) — додатками. Редагували Н. Калюжний, О. Мізерницький
та ін. В журналі співробітничали М. Попів, Я. Чепіга, О. Шумський. "Н.
у." був найкращим педагогічним журналом в Україні того часу. Він друкував
програмові статті, методичні рекомендації,
організовував дискусії на актуальні теми (зокрема, про українізацію
шкіл), містив багату хроніку й бібліографію. Закритий у зв'язку з репресіями
початку 1930-х років. |
| | |
| Народні бібліотеки | Народні бібліотеки - безплатні бібліотеки для широких верств населення
в Російській імперії. Н. б. засновувались і утримувались земствами, міськими
думами, культурно-освітніми й кооперативними організаціями, селянськими
общинами та окремими особами. Перші Н. б. в Україні виникли в 60—70-х роках XIX ст. на
Херсонщині, Харківщині, пізніше — в Одесі. Н. б. були також у Львові,
Станіславі (тепер Івано-Франківськ), Тернополі та ін. |
| | |
| Народні будинки | Народні
будинки — культурно-освітні заклади клубного типу в Російській
імперії. Виникли наприкінці XIX — на початку XX ст. Засновувалися громадськими, земськими та
іншими організаціями в містах і селах для поширення елементарних знань. При
них діяли бібліотеки, читальні, книжкові магазини, лекційні й театральні зали,
працювали різні курси чи гуртки. В Україні Н. б. існували в Києві (з 1900),
Харкові (з 1903), Львові (з 1851), а також
в Одесі, Полтаві, Житомирі, Лохвиці, Прилуках та інших містах. |
| | |
| Народні дитячі садки | Народні
дитячі садки — благодійні дошкільні заклади для виховання бездоглядних
дітей. Створювалися з кінця XIX ст. у великих містах і промислових
центрах Російської імперії філантропічними організаціями та педагогічними
товариствами й утримувалися на їхні кошти. Виховательки повинні були навчати
дітей молитвам і церковному співу, елементарній ручній праці, давати певні
відомості про природу, розвивати в них терпіння й покірність. |
| | |
| Народні університети | Народні
університети — громадські навчальні організації, що сприяють самоосвіті, культурному розвиткові й підвищенню
професійного рівня громадян. Вперше виникли в Данії й Норвегії (1864), потім в Англії, Франції та інших країнах. В Україні виникли в 70-х роках XIX ст.
Значне поширення Н. у. дістали в 1905—1906, коли вони були відкриті в більшості
губернських та повітових міст. В період царської реакції 1907—1911 майже всі Н.
у. були закриті. Відновили свою діяльність після Лютневої революції 1917.
Наприкінці 50-х років XX ст. почали
формуватися Н. у. (іноді під назвою Н. у. культури) як форма підвищення загальнокультурного рівня народу, пропаганди
досягнень науки, техніки, мистецтва й літератури. Створювалися громадськими
організаціями при клубах, будинках культури, на підприємствах, у вузах тощо. |
| | |
| Народні читання | Народні
читання — публічні читання популярних книг і брошур для дорослих і
підлітків у Російській імперії. Проводилися
освітніми товариствами, земськими діячами, вчителями та іншими представниками інтелігенції. Перші Н. ч. почалися в 60-х роках XIX ст. В
Україні організацією Н. ч. займалися київські освітні товариства,
"Харківське товариство грамотності", товариство "Просвіта"
та ін. Для цього використовували бібліотеки, народні будинки, приміщення шкіл.
Незважаючи на заборону українського слова, Н.ч. в Україні проводилися й
українською мовою читалися твори
Т.Шевченка, І. Франка та інших українських письменників. Н.ч. перебували під
суворим контролем поліції: вибір книжок для читання обмежувався особливими
каталогами, бесіди та обговорення прочитаного не допускалися. |
| | |
| Народні школи | Народні
школи ( або народні училища)- загальноосвітні навчальні
заклади початкового навчання, єдино доступні в Російській імперії для дітей
всього населення. В них навчали читанню, письму, чотирьом діям арифметики,
закону божому, а де була можливість, і церковному співу. |
| | |
| Народное образование | «Народное образование» - щомісячний публіцистично- педагогічний
журнал Міністерства освіти Росії. Видається у Москві з 1946. В ньому
розглядаються питання організації народної освіти, навчання і виховання.
Особлива увага в журналі приділяється передовому досвіду роботи кращих шкіл і
позашкільних закладів, створенню авторських і альтернативних навчальних
закладів, досвіду роботи відділів народної освіти, системі підвищення
кваліфікації педагогів тощо. |
| | |
| Наторп (Natorp) Пауль | Наторп
(Natorp)
Пауль ( 24.І.1854, Дюссельдорф- 17.VІІІ. 1924, Марбург)-німецький філософ і
педагог, один з представників так званої соціальної педагогіки. Н. розглядав
виховання як єдиний шлях до удосконалення суспільства. Вважав необхідною для
всіх лише елементарну освіту, середню й вищу- залежно від здібностей. Важливе
значення надавав позашкільній освіті як засобу постійного самовдосконалення
людини. |
| | |
| Науково-дослідницький форум з проблем ос |
Науково-дослідницький форум з проблем освіти (
WIFO-WISSENSCHAFTSFORUM BILDUNG UND GESELLSCHAFT) — створена в 1991
некомерційна асоціація, яка об'єднує спеціалістів з освіти й соціальних наук, що здійснюють дослідження
з практичною орієнтацією шляхом заключення контрактів на європейському,
національному, регіональному та муніципальному рівнях. |
| | |
| Науменко Володимир | Науменко Володимир ( 1825—8.VІІ.1919) —громадський і педагогічний діяч,
літературознавець; етнограф. Був директором заснованої ним у 1905 в Києві гімназії.
В 1918 — міністр народної освіти в останньому гетьманському кабінеті.
Розстріляний більшовиками. |
| | |
| Національна асоціація професійної освіт | Національна
асоціація професійної освіти (АFРА) — була створена 1945 у Франції як приватна організація під
керівництвом уряду, профспілок, організації промисловців. У той час головним
завданням асоціації стала підготовка громадян Франції, що поверталися з
німецького полону, до роботи по відродженню країни. На другій стадії розвитку
(1956—1973) Н. а. п. о. приділяла велику
увагу підготовці кваліфікованих кадрів для сучасних галузей промисловості
(електроніка, металообробка, автоматизовані промислові процеси тощо). Третя
стадія почалася з кризи 1973 — Н. а. п. о. мала розв'язати проблеми перепідготовки
французьких безробітних з урахуванням економічних процесів 70-х років. Асоціація
пропонує більше як 500 навчальних курсів для 300 професій; готує кадри для 40 країн світу. |
| | |
| Національна Педагогічна Академія | Національна
Педагогічна Академія (National Academy of Education) США — наукова установа, створена для підтримки наукових досліджень у
галузі педагогіки та організації дискусій щодо мети й засобів виховання в США і
за кордоном. Згідно з статутом академія нараховує 50 членів, які є
представниками різних наук або ж авторами грунтовних праць з проблем виховання.
В академії працює 4 секції: 1) історії й філософії виховання; 2) політики,
економіки, соціології та антропології виховання; 3) психології виховання; 4)
вивчення педагогічної практики. Під опікою академії функціонує Національний
інститут освіти. Діяльність академії фінансується корпорацією Карнегі, фондом
Форда, освітніми відомствами. |
| | |
| Національне виховання | Національне
виховання — це історично зумовлена і створена самим народом
сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм
соціальної практики, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих
поколінь, у процесі якої засвоюється духовна
і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна
єдність поколінь . Н. в. — це
виховання підростаючих поколінь у дусі українського виховного ідеалу на
багатовікових традиціях. Н. в. грунтується на засадах родинного виховання, на
ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють
вищі зразки виховної мудрості українського народу. Основні принципи Н. в. —
гуманізм, демократизм, народність, єдність родинного і шкільного впливу,
природовідповідність, виховання у праці, самодіяльність учнів. |
| | |
| Національний виховний ідеал | Національний виховний ідеал —базується на загальнолюдських цінностях і включає
в себе ті риси, які відповідають духовності чи звичаям даного народу.
Конкретний зміст Н. в. і. залежить від державного устрою, світогляду, релігії і
моралі, від рівня розвитку культури, від національних особливостей народу. Виховний
ідеал — це мета виховання, образ ідеальної людини, на який має орієнтуватися
педагог, виховуючи учнів. В. і. як мета виховання визначає систему освіти й
виховання, її зміст, методи, форми. |
| | |
| Національний Інститут Педагогічних Досл | Національний Інститут Педагогічних
Досліджень (NATIONAL FOR EDUCATIONAL RESEARCH) —центральний
японський центр педагогічних досліджень у Токіо, створений у 1949 з метою
організації та проведення фундаментальних і прикладних досліджень проблем
виховання, підготовки інформації та рекомендацій щодо освітньої політики в
державі. Інститут координує педагогічні дослідження багатьох регіональних
науково-дослідних інститутів і вузів, з 1967 досліджує проблеми розвитку освіти
в країнах Азії. Інститут має 5 відділів, які об'єднують понад 20 секторів,
зокрема, сектор історії виховання в Японії, філософії виховання, порівняльної
педагогіки, планування освіти, педагогічних вимірювань, професійного
виховання, а також сектори, які досліджують методику вивчення загальноосвітніх
предметів. |
| | |
| Національні школи | Національні школи — навчальні заклади, які навчають дітей їхньою
рідною мовою. |
| | |
| Наша школа | «Наша школа» — науково-педагогічний журнал, орган львівського товариства
"Учительська громада" (1909— 1911) і товариства вищих шкіл імені Г.
Сковороди в Чернівцях (з 1911). Виходив у Львові до 1916 чотири-шість разів на
рік. Був розрахований на вчителів середніх і вищих шкіл Галичини й Буковини.
"Учительська громада" на сторінках журналу домагалася автономії української
шкільної справи. Багато уваги "Н. ш." приділяла українському правописові,
давала огляд підручників, педагогічної літератури й періодики; друкувала
статистичні відомості про школи та інші матеріали. |
| | |
| Наша школа (педагогічний місячник) | "Наша школа" — педагогічний місячник українського напряму, орган
товариства "Учительська громада" в Ужгороді, виходив 1935—1938 в
Мукачеві, редагували І. Васко і В. Довгун. |
| | |
| Недільш школи | Недільш школи — 1) Безплатні школи для дорослих в Російській імперії, які працювали в неділю і святкові
дні й давали початкову освіту. Виникли в 50-ті роки XIX ст. Одна
з перших Н. ш. заснована 1858 в Полтаві. В 1859 в Києві відкрилося три Н. ш.
для робітників і ремісників. Н. ш. активно допомагав Т. Шевченко, написав для
них "Букварь южнорусскій". Пізніше буквар для Н. ш. склав О. Потебня. У 1859—1860 Н. ш. відкрилися
в багатьох містах і селах України. В 1862 Н. ш. були заборонені царським
урядом, в 1864 Н. ш. знову дозволено, але з великими обмеженнями. В 1870 X. Алчевська відкрила
Харківську жіночу недільну школу, що
проіснувала близько 50 років. 2) Навчальні заклади етнічного
або релігійного спрямування. |
| | |
| Неогуманізм | Неогуманізм — педагогічна течія, яка виникла
в Німеччині в
середині XVIII ст. і знову відродила інтерес до античної культури
відводячи в середній школі як і раніше головнем місце вивченню стародавніх мов,
неогуманісти включали в навчальні плани гімназій реальні предмети, значну увагу приділяли рідній мові.
Н. відіграв позитивну роль у розвитку
педагогіки і школи
XVIII—XIX ст.
Заслугою неогуманістів була зміна характеру освіти, відродження ідей всебічного
розвитку людини, організація підготовки вчителів в університетах. |
| | |
| Неотомізм | Неотомізм, або неофомізм, у педагогіці — філософське вчення католицизму. В 1879
енциклікою папи Льва XIII проголошений офіційною доктриною церкви. Н.
відтворює основні положення схоластичного вчення Фоми Аквінського. В енцикліці
папи Пія XI
"Християнське виховання молоді" (1929) неотомізм проголошено основою
педагогічної діяльності католицьких шкіл.
Н. вимагає будувати виховання на
пріоритеті "духовного начала", обґрунтовує ідею "гармонійного
поєднання" наукових знань і релігійної віри в шкільній освіті, принципові
науковості освіти протиставляє ідею розмежування "істин розуму" і зверхніх над ними "істин віри", які
нібито не суперечать одна одній. Педагогічна доктрина Н. виступає проти
світського характеру шкільної освіти, обґрунтовує лозунг про
"відокремлення школи від держави" й вимагає відкрити навчальні заклади для безперешкодного релігійного навчання
і пропаганди. |
| | |
| Нерсіянське училище | Нерсіянське
училище (школа, семінарія) — вірменська
єпархіальна духовна семінарія, заснована в
Тбілісі в 1824 архієпископом, а згодом патріархом усіх вірмен Нерсесом
Аштаракеці. Н. у. відіграло велику роль у громадському й культурному житті вірмен. В ньому виховувалося
багато кращих синів вірменського народу. В 1921 на базі училища була створена
середня школа. |
| | |
| Нестеренко Ганна Дмитрівна | Нестеренко Ганна Дмитрівна
(нар.17.ХІІ.1924,
с. Яблуневе Полтавської обл.) —
український педагог, член -
кореспондент АПН СРСР (з 1968) і АПН України (з 1992), Герой
Соціалістичної Праці (1960). З 1959 — директор Вербської школи-інтернату Рівненської області. |
| | |
| Нестор | Нестор (рік народження невідомий — помер після 1113) —
давньоруський письменник і літописець XI — початку XII ст. В 1073 став ченцем Києво-Печерського
монастиря. Був високоосвіченою , людиною. Н. —автор і упорядник "Повісті
временних літ". Гробниця Н. — у печерах Києво-Печерської лаври. На
вшанування Н. 1873 в Києві було засновано Історичне товариство Нестора Літописця. |
| | |
| Нечаєв Олександр Петрович | Нечаєв
Олександр Петрович
(5.ХІ.1870. IX. 1948) —російський
психолог, один із засновників російської експериментальної психології і
експериментальної педагогіки. Досліджував головним чином проблеми індивідуальних особливостей людини й питання педагогічної
психології. Організатор ряду психологічних лабораторій, першої в Росії
лабораторії експериментальної педагогіки (1901), ініціатор скликання
Всеросійських з'їздів з педагогічної
психології (1906 і 1909) та експериментальної педагогіки (1910, 1913 і
1916). |
| | |
| Нечипоренко Іван Іванович | Нечипоренко
Іван Іванович (8.X.1842, Межигір'я Київської обл. — 25.І. 1910, Київ) —
український педагог і освітній діяч. З 1865 до 1879 викладав історію й географію в гімназіях Полтави, Немирова,
Мурома. У 1879—1890 був директором Колегії Павла Ґалаґана в Києві. Багато
уваги приділяв активізації методів навчання, самостійній роботі учнів. |
| | |
| Ничкало Нелля Григорівна | Ничкало Нелля Григорівна (нар.26. IX. 1939, с.
Старогнатівка Донецької обл.)
— український педагог, дійсний член АПН України з 1995. З 1981 завідувала
лабораторією профтехосвіти в НДІ педагогіки України, з 1994 — заступник
директора Інституту педагогіки і психології вищої школи, з 1997 —
академік-секретар Відділення профтехосвіти АПН України, досліджує проблеми
теорії та історії професійної освіти молоді.
|
| | |
| Ніжинський ліцей | Ніжинський ліцей князя Безбородька — один з найстаріших вищих навчальних
закладів в Україні. Заснований 1820 на кошти князя І. Безбородька в Ніжині як
Гімназія вищих наук (гуманітарного профілю). Призначалася для дітей небагатого дворянства. В 1832 гімназію
реорганізовано у фізико-математичний ліцей для підготовки офіцерських кадрів. У
1840 фізико-математичний ліцей перетворено на юридичний, що мав готувати
чиновників судових установ. У 1875 ліцей реорганізовано в історико-філологічний
інститут імені князя Безбородька. Інститут
готував учителів класичних мов, російської мови та історії для середніх
навчальних закладів. У 1920 інститут перетворено в науково-педагогічний, а в
1925 — в інститут народної освіти. У 1933 інститут народної освіти
реорганізовано в педагогічний інститут, якому в 1939 присвоєно ім'я М. Гоголя,
який навчався в цьому інституті. |
| | |
| Нізамі Гянджеві Абу Мухаммед Ільяс-Юсуф |
Нізамі
Гянджеві Абу Мухаммед Ільяс-Юсуф (бл. 1141, м. Гянджа — 12.ІІІ.1203, там
само) — азербайджанський поет і мислитель-гуманіст. У Н. є система
висловлювань про розумове й моральне виховання підростаючого покоління. Основними якостями, які
треба виховувати в дітей та молоді, Н. вважав любов до своєї країни й народу,
мужність, працелюбність, скромність, правдивість. Н. глибоко вірив у силу
навчання як в освітньому, так і у виховному відношенні, високо цінував роль
учителя. Н. виступав за жіночу освіту, відстоював світську школу. У творах Н. є
цікаві дидактичні міркування. |
| | |
| Ніколенко Дмитро Федотович | Ніколенко Дмитро Федотович (7.ХІ.1899, с. Жаботин Черкаської
обл. — 17.ІХ.1993, Київ) — український психолог, один із засновників
української психології, професор (з 1974), заслужений працівник вищої школи
України (з 1980). З 1930 працював у Київському педагогічному інституті (тепер
Український педагогічний університет імені М. Драгоманова). Основні праці — в
галузі дитячої і педагогічної психології,
особистості вчителя, психології
праці, профорієнтації і профдобору, історії психології. |
| | |
| Нісімчук Андрій Сергійович | Нісімчук
Андрій Сергійович (нар. 11.ХІІ.1941, с. Четверня
Волинської обл.) — український педагог,
член-кореспондент АПН України з 1994. З 1992 працює професором Волинського
університету імені Лесі Українки. Досліджує питання економічного виховання
учнів. |
| | |
| Нове виховання | Нове
виховання, нові школи (франц. Education nouvelle, англ. New education) —
міжнародний педагогічний рух за оновлення школи й виховання, за побудову всієї навчально-виховної роботи виходячи
з інтересів дитини в даний момент. У країнах Західної Європи цей рух дістав
назву нового виховання, в Німеччині — педагогіки реформ, у США —
прогресивізму. Виник цей рух на межі XIX—XX ст., визначними представниками його були О.
Декролі, С. Френе, Р. Кузіне, А. Фер'єр та ін. Практично принципи Н. в. здійснювалися
в ряді шкіл інтернатного типу. В них
проголошувалася відмова від зубріння, формалізму і схоластики, велика увага
приділялася фізичному та естетичному вихованню, ручній праці, дитячому
самоврядуванню. В 1912 виникло "Міжнародне об'єднання нових шкіл",
яке сформулювало деякі загальні організаційні
й дидактичні положення. |
| | |
| Нокс (Knox) Джон | Нокс
(Knox) Джон (1505—1572) — шотландський
педагог і громадський діяч. Опрацював прогресивний проект системи народної
освіти, основними принципами якої були єдина освітня система від сільської
школи до університету; тісний зв'язок між окремими ланками цієї системи;
переведення учнів з однієї ланки до наступної на основі відгуків учителів або
перевідних екзаменів; загальна та однакова для всіх освіта; навчання здібних
дітей бідних батьків за рахунок церкви; обов'язкове релігійне навчання у всіх
школах. |
| | |
| Нормальна школа | Нормальна
школа — педагогічний навчальний заклад, що готує головним чином учителів
для початкової школи в ряді зарубіжних країн. Виникла в Австрії 1777, у Франції
— наприкінці XVIII ст. В XIX ст. Н. ш. поширилися в англосаксонських країнах,
де пізніше дістали назву учительських чи
педагогічних коледжів. Функціонують також у Бельгії, Люксембурзі, франкомовних кантонах Швейцарії і
провінціях Канади, в більшості країн Латинської Америки, в ряді африканських
країн. Строк навчання різний — від 3 до 6 років. У Франції є вищі Н. ш., що готують педагогів для середніх загальноосвітніх
і Н. ш. У деяких країнах є вищі технічні Н. ш. для підготовки викладачів технічних коледжів та професійних
шкіл. |
| | |
| Носенко Елеонора Львівна | Носенко Елеонора Львівна (нар. 6.VІІІ.1935, м.
Дніпропетровськ) — український педагог і психолог. З 1976 завідує кафедрою педагогічної психології та
англійської мови Дніпропетровського університету. Досліджує вплив емоцій на характеристики мови людини. З 1992
член-кореспондент АПН України. |
| | |
| Нотна система навчання сліпих | Нотна
система навчання сліпих — система
навчання сліпих музиці, побудована на
комбінаціях нотних позначень
у межах шести крапок. Основоположником її є Брайль. |
| | |
|
|
|
Глосарій