Меню Вітальна сторінка Робоча Програма Змістовні модулі Тека творчих завдань Мультимедіа галерея Презентації Екзаменаційний мінимум Глосарій Журнал Тестовий контроль Форма Авторизації Користувач Пароль Запам'ятайте мене Забули пароль? Ще не зареєстровані? Реєстрація Глосарій Починається з... Містить в собі Повне зпівпадання Додати Слово Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я М Сторінок: 1 Слово Означення Магістр Магістр (лат. magister  — начальник, учитель) — 1) У Стародавньому Римі — назва ряду посад. 2) У Візантії — при­дворний титул. 3) У Західній Європі за середніх віків — голова католицького духовно-лицарського ордену. 4) В серед­ньовічній школі — викладач "семи вільних мистецтв", пізніше — ступінь випускників філософських факультетів університетів. У вищих навчальних закла­дах США, Великобританії та інших країн — академічний ступінь. З 1992 сту­пінь магістра запроваджено в Україні як завершеного освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця, який на основі отриманої раніше кваліфікації бакалавра здобув поглиблені спеціальні вміння та знання інноваційного характеру у вищому закла­ді освіти IV рівня, має досвід їх застосу­вання і продукування нового знання для вирішення професійних завдань у певній галузі економіки, промисловості, науки, техніки, культури. Програма підготовки надає випускникові знання й навички наукової, педагогічної та дослідницької діяльності. Випускникові присвоюється кваліфікація магістра й видається дип­лом, в якому зазначається спеціальність підготовки або галузь знань.   Магницький Леонтій Пилипович Магницький Леонтій Пилипович (1669-1739) – російський математик, автор першого російського друкованого курсу математики «Арифметика сиречь наука числительная» (1703), який слугував у Росії до середини ХVІІІ ст. основним підручником арифметики, алгебри, геометрії та тригонометрії. З 1701 до кінця життя викладав математику в Московській школі математичних та навігаційних наук – перше реальне училище в світі. Вів велику роботу з підготовки вчителів для початкової школи.   Магницький Михайло Леонтійович Магницький Михайло Леонтійович (1778-1855)- державний діяч першої половини ХІХ ст., реакціонер. Зробив Олександру І донос на Казанський університет, оголосив його « осередком невір’я»,запропонував університет закрити та « урочисто зруйнувати». Став опікуном Казанського навчального округу, звільнив прогресивно налаштованих професорів та замінив їх реакціонерами, які мало що розуміли в науках, після чого наукова та навчальна діяльність у Казанському університеті була послаблена. М. розробив реакційну інструкцію для університетів, яка була уведена в дію по всім навчальним округам, замінив собою Статут 1804. Обвинувачений у великих фінансових зловживаннях був відсторонений від посади.   Мадзігон Василь Миколайович Мадзігон Василь Миколайович (нар. З.Х.1937, с. Карпівці Житомирської обл.) —український педагог, з 1995 віце-президент АПН України. Досліджує про­блеми трудового навчання школярів.   Мазуркевич Олександр Романович Мазуркевич Олександр Романович (9.ІХ.1913, с. Жабокрич Вінницької обл. —  8.Х. 1995, Київ) — український літературознавець і педагог, академік АПН СРСР  (з 1968) і АПН України (з 1992). Автор   праць з історії, теорії та методики україн­ської літератури, історії педагогіки.   Макаренко Антон Семенович Макаренко Антон Семенович (13.ІІІ. 1888, м. Білопілля Сумської обл. — 1.IV. 1939, Москва) — український педа­гог, письменник. У 1920 організував по­близу Полтави трудову колонію імені Горького для неповнолітніх правопоруш­ників. З кінця 1927 керував комуною іме­ні Ф. Е. Дзержинського, заснованою у передмісті Харкова. В 1935-4936 пра­цював у Києві заступником начальника відділу трудових колоній Народного ко­місаріату внутрішніх справ, 1936—1937 керував трудовою колонією в Броварах. З 1937 жив у Москві. М. створив наукову методику виховної роботи з дитячим колективом, поєднання навчання з про­дуктивною працею, моральним, фізич­ним і естетичним вихованням. Багато зробив для розвитку теорії сімейного виховання. Свій досвід і педагогічні погляди М. виклав у творах "Марш 30-го року" (1932), "Педагогічна поема" (1932—1935), "Книга для батьків" (1937), "Прапори на баштах" (1938).   Макарушка Остап Макарушка Остап (9.VІІІ.1867, м. Яво­рів Львівської обл. — 21.ХІ.1931, Львів) — український педагог і філолог. У 1894— 1905 учителював у Львівській та Коло­мийській гімназіях, з 1910 — директор Львівської жіночої семінарії. Автор праць з мовознавства та з педагогіки. Написав кілька посібників з латинської та старо­грецької мов для гімназій.   Максим Грек Максим Грек (біля 1475-1556)-  вчений- монах, письменник, публіцист. За походженням албанець ( за іншими джерелами- грек), здобув освіту в Італії, знаходився під впливом Савонароли. В 1518 був запрошений до Москви Василієм ІІІ для перекладу та виправлення  «богослужебных книг».В Москві своєю просвітницькою діяльністю накликав на себе гнів духівництва та монахів. Відомий різнобарвною та плідною діяльністю з викриття вад духівництва та тяганини у судах;прибічник гуманного відношення до людей, особливо к дітям.   Максименко Сергій Дмитрович Максименко Сергій Дмитрович (нар. 15.ХІІ.1941, с. Запрудця Київської обл.) — український психолог, дійсний член АПН України з І995. З 1997 —директор інсти­туту психології імені Г. С. Костюка АПН України. Досліджує проблеми психології навчальної діяльності учнів.   Максимович Іоанн Максимович Іоанн (грудень 1651, м. Ніжин — 21.VІІ.1715, Тобольськ) — український письменник, педагог, церковний діяч. Вихованець, згодом професор Києво-Могилянської колегії. Як архієпископ чернігівський заснував (з 1697) Чернігівський колегіум. Автор духовно-повчальних творів, пропо­відей, щоденника.   Максимович Михайло Олександро­вич Максимович Михайло Олександро­вич (15.ІХ.1804, хутір Тимківщина, тепер с. Богуславець Черкаської обл. — 22.ХІ.1873, хутір Михайлова гора Чер­каської обл.) — український вчений-природознавець, історик, фольклорист і письменник. В 1834—-1835 — перший ректор новоствореного Київського уні­верситету, а потім декан філософського факультету.   Максимович Павло Павлович Максимович Павло Павлович ( 1817-92)-земський діяч народної освіти, засновник Тверської жіночої учительської школи його імені. Навчальний курс школи з п’ятерічним терміном навчання був ширше курсу вчительської семінарії МНП. При школі було зразкове початкове училище, в якому проходили практику вихованки школи. В 1871 М. запропонував тверському земству проект реформи дитячих притулків та розвитку дитячих садків.   Макушин Петро Іванович Макушин Петро Іванович (1844-1926)- діяч  просвітництва Сибіру. Відкрив перший в Сибіру книжковий магазин в м. Томськ (1873),заснував сільські бібліотеки при школах (до 600) та Товариство опіки народною освітою, побудував в 1912 Дім науки в Томську, при якому в 1916 за його ініціативою був влаштований народний університет. Був видавцем та редактором  газети « Сибірське життя». Після Жовтневої революції М.продовжував працювати в галузі просвітництва ( в товаристві « Геть безграмотність», у державному Сибірському видавництві).   Малинін Олександр Федорович Малинін Олександр Федорович (1834-88)- російський педагог, математик, один з засновників та перший директор Московського вчительського інституту, автор підручників з елементарної математики. Підручники, написані разом з К.П.Буреніним: « Керівництво арифметики» (1867), «Збірник арифметичних задач…»(1866), « Керівництво алгеброю та збірник задач з алгебри для гімназій» (1870)- відрізняються простотою та ясністю форми викладу, розташуванням матеріалу в порядку зростання  трудності засвоєння, що надало широку популярність цим книгам.   Малі народні училища Малі народні училища —навчальні заклади в Російській імперії для непривілейованих станів з дворічним строком навчання. Створювалися за Статутом 1786, переважно у повітових  містах. У губернських містах були початковим ступенем головних народних учи­лищ. У М. н. у. вивчали: читання, пись­мо, елементарний курс граматики, ариф­метики, закон Божий, чистописання, малювання та ін. В 1803 М. н. у. пере­творено на повітові училища.   Мальований Юрій Іванович Мальований Юрій Іванович (нар. 27.ХІ.1939, м. Фастів) — український педагог, член-кореспондент АПН Украї­ни з 1995. В 1966—1976 — директор київської середньої школи № 92 імені Івана Франка, в 1976—-1993 завідував лабораторією в НДІ педагогіки України, з 1993 — вчений секретар Відділення дидактики, методик та інформаційних технологій навчання АПН України. Досліджує методологічні й теоретичні проблеми розбудови української освітньої системи, змісту й методів навчання мате­матики в середній школі.   Мамедгулу-Заде Джаліл Мамедгулу-Заде Джаліл (1869-1933)- азербайджанський суспільний діяч, письменник-демократ. Редактор революційно- сатиричного журналу « Молла Насреддін».Вів педагогічну роботу в сільських школах. Продовжував традицію Ахундова, сприяв розповсюдженню впливу передової російської культури на педагогічний рух у Азербайджані. Критикував стару школу, боровся за світську школу та навчання на рідній мові.     Мамонтов Яків Андрійович Мамонтов Яків Андрійович (4.ХІ.1888, хутір Стрілиця, тепер с. Шапошникове Сумської обл. — 31.І.1940, Харків) — український письменник, історик і тео­ретик театру, педагог, прихильник методу естетичного виховання. З 1920 працює у Харківському інституті народної освіти, на Харківських педагогічних курсах імені Г. Сковороди; з 1926 — в Українському НДІ педагогіки. Досліджував проблеми педагогічної творчості, здійснив спробу наукової класифікації всіх відомих на той час педагогічних ідей і напрямів вітчиз­няної і зарубіжної педагогіки.   Мамурян Матевос Мамурян Матевос (1839-1901)- західно вірменський просвітник, педагог, публіцист. Як організатор та інспектор народної освіти в Із мірі та Константинополі на протязі багатьох років виступав проти абстрактності в навчанні, відірваності його від життя. В публіцистичних та педагогічних статтях пропагував демократичні принципи та методи загальної та ремісничої освіти. М. боровся за встановлення тісних педагогічних зв’зків між Східною та Західною Вірменією.   Мандинян Седрак Мандинян Седрак (1844-1915)- вірменський педагог. Отримав вищу педагогічну освіту в Німеччині, в значній мірі знаходився під впливом педагогіки Гербарна. Написав ряд підручників вірменської та російської мови, арифметики, багато статей, присвячених новим європейським та російським педагогічним течіям.   Манн (Mann) Хорас Манн (Mann) Хорас (4. V. 1796, Франк­лін, шт. Массачусетс — 2.VІІІ.1859,Йєллоу-Спрінґс, шт. Огайо) — амери­канський педагог і громадський діяч. У 30—40-х роках XIX ст. очолив громад­сько-педагогічний рух за поліпшення шкільної справи. Відстоював право кожної особистості на свободу та освіту незалежно від раси, національності майнового стану. Заснував перші педаго­гічні навчальні заклади й перший педа­гогічний журнал у США «Common School Journal». Ідеї М. та його діяльність істотно вплинули на розвиток американ­ської школи й педагогіки.   Маннгеймська шкільна система Маннгеймська шкільна система — система навчання в народній школі, яка ґрунтується на поділі учнів; залежно від рівня підготовки й здібностей. Опрацьована й застосована м. Маннгеймі німецьким педагогом Зікінґером. Дістала поширення в Німеч­чині на початку XX ст. За М. ш. с. всі школи діляться на три категорії. А — нормальна   восьмирічна школа. Після закінчення 1 класу невстигаючі перево­дяться в школи групи В, а після II класу найздібніші переходять в особливі підго­товчі класи, які готують до вступу в се­редні школи. У класі — 45 учнів. В — допоміжна шестирічна школа. В ній навча­ються нормальні за розумовими здібнос­тями діти, які відстають з інших причин. Після ліквідації прогалин у знаннях діти можуть повернутися до нормальної шко­ли. Ті, що продовжують відставати, закін­чують шестирічний курс, причому в V— VI класах вивчається в скороченому вигля­ді програма всієї восьмирічної народної школи. Кількість учнів у класі — 30 чо­ловік. С — спеціальна восьмирічна школа для розумово відсталих, де протягом 8 ро­ків вивчається курс чотирьох класів звичайної школи. Клас складається з 15 чоловік.   Маноральна система Маноральна система (від лат. manus — рука і os, оrіs — рот) — система ручних знаків, які доповнюють недоступ­ні окові елементи артикуляції. Опрацьо­вана данським сурдопедагогом Форггам-мером в 1900 (Mund-Hand-System). Знаки М. с. не передають звуків мови, а служать лише допоміжним засобом чи­тання з губ. Через складність і трудність для опанування М. с. не дістала в ук­раїнських школах широкого поширення.   Мануйлов Олександр Мануйлов Олександр (1861-1929)- професор політичної економіки, ректор Московського університету (1905-11), міністр народного просвітництва Тимчасового уряду. На цій посаді відмінив деякі найбільш реакційні циркуляри царського МНП.   Марбурзька система Марбурзька система — система математичних і хімічних знаків для сліпих. Опрацьована Комісією з точних наук, створеною об'єднанням сліпих Німеччини, які займалися академічною роботою. Вперше видана в Марбурзі-на-Лані в 1919. Знаками цієї рельєфно-точкової системи з певними змінами й доповненнями друкується тепер уся навчальна та інша математична літерату­ра для сліпих.   Маріїнські жіночі гімназії Маріїнські жіночі гімназії – середні жіночі загальноосвітні заклади Відомства закладів імператриці Марії. Виникли в 1862 з маріїнських жіночих училищ, мали 7-річний строк навчання. За своїми навчальними планами та програмами мало відрізнялися від жіночих гімназій МНП, давали дещо менший об’єм знань. В 1911 було 35  М. ж. г., у яких навчалося більше ніж 16 тис. учениць, переважно з привілейованих станів населення.   Маріїнські жіночі училища Маріїнські жіночі училища- 1.Середні жіночі навчальні заклади відомства імператриці Марії. Перше училище було відкрито в 1858 в Петербурзі. В 1862 училища були переіменовані в Маріїнськім жіночі гімназії.2. 4-річні загальноосвітні жіночі школи Відомства закладів імператриці Марії, які були проміжною сходинкою між початковою школою грамоти та середніми жіночими навчальними закладами. Перше 4-річне М. ж. у. було відкрито в Петербурзі в 1882.Училища призначались для дівчат нижчих станів міського населення, які не мали змоги навчатися у гімназіях. Давали загальну елементарну освіту. В них викладалися закон божий, російська мова, арифметика, географія та історія Росії, природознавство, чистописання, співи, малювання, креслення. Особлива увага приділялась релігійному вихованню та підготовці до домашнього господарства. Навчання було платним.   Марков Володимир Миколайович Марков Володимир Миколайович (1884-1945)- радянський педагог, діяч народної освіти, професор, член-кореспондент АПН. Автор статей з питань виховної роботи та організації народної освіти.   Маркович Светозар Маркович Светозар ( 1846-75) – сербський суспільний діяч та педагог. На формування його світогляду великий вплив мали ідеї російських революційних демократів, з якими він познайомився під час  перебування в Росії (1866-69). М. розвивав прогресивні педагогічні погляди, спираючись на досвід І Інтернаціоналу, агентом-кореспондентом російської секції якого він був. М. виступав за виховання всебічно розвинутих людей, які можуть змінити суспільство та природу, поєднувати особисті інтереси з боротьбою за соціалістичні ідеали та народну справу.   Маркосян Акоп Арташесович Маркосян Акоп Арташесович (р.1904)-фізіолог-педагог, член-кореспондент АПН, дослідник впливу фізіологічно активних речовин на збудливість кори головного мозку. Автор підручника нормальної фізіології ( 1949) ; « Фізіології людини та тварини».Навчально-методичного посібника для студентів – заочників педагогічних інститутів» (1951) ; монографії « Дослідження І.П. Павлова в галузі кровообігу та травлення» (1953) та ін.    Маркушевич Олексій Іванович Маркушевич Олексій Іванович (20.ІІІ.1908, Москва — 4.VІІ.1979, там само) — російський математик і педагог, дійсний член АПН Росії в 1950—1957, а потім 1964—1976 її віце-президент. 1965— 1970 М. очолював Комісію АН СРСР і АПН СРСР  з питань шкільної реформи. М. — головний редактор "Дитячої ен­циклопедії", "Енциклопедії елементарної математики" та інших видань для учите­лів і для учнів.   Мартинова Раїса Юр'ївна Мартинова Раїса Юр'ївна (нар.18.ІІ.1950, Донецьк) — педагог, член-кореспондент АПН України з 1997. Після закінчення Ізмаїльського педінституту  працювала вчителькою, асистентом кафедри іноземних мов Одеського педін­ституту імені К. Д. Ушинського. З 1993 — директор Інституту методів навчання іно­земних мов АПН України. Автор підруч­ників з англійської мови для середньої школи.   Масальський Володимир Іванович Масальський Володимир Іванович (25.VІІ.1896, Київ — 14.І.1979, там само) — український мовознавець, педагог.  1960—1971 завідував кафедрою слов'янської філології Київського університету. М. є автором ряду посібників з методики навчання української і російської мов у середній школі.   Масарик (Masaryk) Томаш Гаррик Масарик (Masaryk) Томаш Гаррик ( 1850-1937)- перший президент Чехословацької Республіки, який мав досить вагомий  вплив на чеську педагогіку. Займаючись політичною та публіцистичною діяльністю, критикував елементи феодалізму в шкільній системі Автор-Угорщини. Вважав, що задача « соціального виховання» полягає в примиренні класових антагонізмів, які повинні здійснюватись шляхом « виховання гуманності».   Масе (Mace) Жан Масе (Mace) Жан (1815-1894)- французький педагог та діяч просвітництва, організатор Французької ліги просвітництва. Один з видавців (з 1864) « Magazin d’education et de recreation ». ( « Журнал для освіти та розваг»).    Маслоу (Мaslow) Абрахам Гарольд Маслоу (Мaslow) Абрахам Гарольд (1.ІV.1908, Нью-Йорк — 8.VІ.1970, Пало Альто, шт. Каліфорнія) —американський психолог, провідний представник гума­ністичної психології, президент Амери­канської психологічної асоціації (1967). М. опрацював стратегію цілісного аналізу вищих сутнісних проявів людини. Теорія особистості М. послужила одним із дже­рел гуманістичного виховання. В річищі ідей М. в зарубіжній педагогіці розв'я­зуються практичні питання виховання обдарованих дітей.   Массалітинова Надія Йосипівна Массалітинова Надія Йосипівна (1876-1921)- російський педагог та діяч в галузі дошкільного та фізичного виховання дітей, прибічник системи П.Ф.Лесгафта. Розробляла педагогічні питання дитячої гри. М.- організатор та керівник курсів з підготовки педагогів для дитячих  майданчиків. З 1913 приймала участь у роботі московського товариства « Дитяча праця та відпочинок», з 1919- в роботі першої  дослідної станції з народної освіти.    Математика в школі «Математика в школі» - двомісячний методичний журнал Міністерства просвітництва РРФСР. Під цією назвою почав виходити в 1918. Мав різні назви. В 1937 знову виходить як « Математика в школі». З 1941-1946-не виходив. Мав наступні відділи: науково-популярний; з історії математики; методика; з досвіду;радянські педагоги-математики; за кордоном; критика та бібліографії; хроніка. Центральне місце в журналі займали методика викладання та опис передового педагогічного досвіду.   Математичне просвітництво «Математичне просвітництво»- неперіодична математична збірка, яка була розрахована на широке коло математичної громадськості, в тому числі  на викладачів математики старших класів середньої школи та студентів педагогічних вузів. Мала наступні відділи: « Наукові повідомлення», « Науково - методичні повідомлення», «Науково-методична хроніка». Журнал заснован у 1934 ( до війни вийшло 13 випусків). Поновлен виданням у 1957.   Материнська школа Материнська школа — 1) Перший ступінь в педагогічній системі Я. А. Коменського. Охоплювала виховання й навчання дітей у сім'ї до 6-річного віку. 2) Дошкільний заклад у Франції й деяких інших країнах для дітей від 2 до 6 років. М. ш. нерідко організовуються безпосе­редньо при початкових школах ряду кра­їн як так звані класи для малят, до яких приймають дітей з 4 років.   Материнський метод навчання глухонімих Материнський метод навчання глухонімих — метод формування усної мови, в основі якого лежить наслі­дування. Основоположниця М. м. н. — американський сурдопедагог Сарра Фуллер, яка відкрила в Бостоні в 1888 навчальний заклад для глухонімих до­шкільників. М. м. н. протиставляється метод активного втручання педагога в навчання вимові, вихованню свідомої ар­тикуляції, яка поліпшує вимову дітей. Цього методу дотримується вітчизняна сурдопедагогіка.   Материнські школи в Франції Материнські школи в Франції - дошкільні заклади для дітей від 2-6 років, які здійснювали свою роботу в дусі принципів та методів Монтессорі та Декролі. Засновані за законом від 2 серпня 1881. Звичайно  материнські школи мають три класи : молодший для малят  2-4 років ,середні - для дітей 4-5 років, старші для дітей 5-6 років. Працюють Материнські школи як правило 6 годин на день. До програми входять вільні ігри та ігри спеціального направлення, пісні, малювання, розвиток мови, читання уголос, бесіди , вправи та спостереження, в багатьох школах у програму входять також ознайомлення з читанням, лічбою, письмом. У низці випадків Материнські школи організовують безпосередньо при початкових школах та називають « класами для малят».   Матеріальна освіта Матеріальна освіта — теорія загальної освіти, яка виникла в 40—50-х роках XIX ст. Представники М. о. вважа­ли, що головним завданням навчання є оволодіння знаннями фактів і недооці­нювали або зовсім не визнавали необхід­ності розвитку особистості учня. М. о. протистоїть теорія формальної освіти, відповідно до якої основними завданнями навчання є розвиток розумо­вих здібностей учнів, а знання основ наук має другорядне значення. Сучасна теорія освіти визнає єдність процесу засвоєння знань і загального розумового розвитку учнів.   Матрикул Матрикул (від лат. matricula — спи­сок) — застаріла назва залікової книжки студентів вищого навчального закладу. Введено вперше в середньовічних універ­ситетах.   Маттіас ( Matthias) Адольф Маттіас ( Matthias) Адольф ( 1847-1917)- німецький педагог та методист з давньої та німецької мови, автор « Geschichte des deutschen Unterrichts» ( 1907).   Махмудбеков Махмудбек Махмудбеков Махмудбек ( 1849- 1923)- азербайджанський педагог - методист, автор ряду цінних для свого часу підручників методичних посібників. Вів боротьбу за чистоту азербайджанської мови, пропагував новий алфавіт.   Мацько Любов Іванівна Мацько Любов Іванівна (нар. 9.ІІ.1939,с. Стара Переяславка Київської обл.) — український  філолог,   педагог,  член-кореспондент  АПН  України  з 1994. З 1986 — професор, а з 1988 — завідувачка  кафедри Українського педагогічного уні­верситету імені М. Драгоманова. Автор на­вчальних посібників для середніх шкіл і педвузів. Досліджує проблеми стилістики й культури української мови, методики навчання української мови в школі та вузі.   Машетас Пранас Машетас Пранас (19.ХІІ. 1863, Пустельнінкай — 14.ІХ.1940, Каунас)  —  литовський педагог і дитячий  письменник, перекладач художньої літератури для дітей,  організатор народної освіти, автор букварів, підручників математики для школи.   Медалі шкільні Медалі шкільні  — до 1917 нагородження медалями здійснювалося на основі Статуту гімназії (1828). Золоті і срібні медалі присуджувалися випускникам, які мали відмінні успіхи з усіх предметів  гімназійного курсу, радою гімназії. В  1944 були запроваджені медалі під , назвою "За відмінні успіхи і зразкову поведінку. 3 1992 медалі почали нази­ватися "За особливі успіхи в навчанні". Ними нагороджуються випускники середніх загальноосвітніх шкіл і профе­сійних навчальних закладів. Особи, наго­роджені медалями, користуються пільга­ми при вступі до вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.   Медико-педагогічний вісник Медико - педагогічний вісник - журнал , який був присвячений проблемам лікувально- виховної роботи з розумово відсталими дітьми. Видавався в Петербурзі з 1885 -1887 ( всього 18 номерів),редактором та видавцем був І .В. Маляревський. З журналом співробітничали А.Я.Герд, В.А.Вагнер та інші.    Мединський Євгеній Миколайович Мединський Євгеній Миколайович ( 1885- 1957)- радянський історик педагогіки, дійсний член АПН, автор першого радянського підручника з історії педагогіки ( три частини 1925-1929), а також автор багатьох книг та статей з історії педагогіки та школи та статей з проблем позакласної освіти. М багато уваги приділяв підготовці науково - педагогічних кадрів. Нагороджений медаллю К.Д. Ушинського.   Медична освіта Медична освіта - система фахової підготовки й удосконалення    лікарів, провізорів, середнього медичного персо­налу й науково-педагогічних медичних кадрів. В Україні 1787—1797 діяла вища Єлизаветградська медико-хірургічна шко­ла; 1773—1784 середній медичний персо­нал готував Медичний колегіум у Львові. В Київській академії на початку XIX ст. функціонували медичні класи. При Львівському університеті медичний факультет існував 1784—1805 і 1894— 1939. При Харківському (1805), Київсько­му (1841) університетах, Новоросійському університеті в Одесі (1900) були створені медичні факультети. В 1912—1916 були відкриті Вищі жіночі медичні курси в Києві (з 1916 — Жіночий медичний інститут), Харкові, Одесі й Катериносла­ві. В середині XIX ст. були створені середні медичні заклади. На початку 20-х років XX ст. на базі медичних факульте­тів почали створюватися медичні інсти­тути.   Медична психологія Медична психологія — розділ психології, що вивчає роль психіки в умовах виникнення й перебігу хвороб людини, а також відновлення її здоров'я. Засновником М. п. вважають німецького психолога й філософа XIX ст. Р. Г. Лотце. До М. п. входять клінічна психологія, атопсихологія, клінічна психосоматологія, клінічна нейропсихологія, сихофармакологія та ін. М. п. велику увагу приділяє вивченню переживань па­цієнтів від раннього дитинства до момен­ту настання хвороби. М. п. допомагає лі­карям точніше діагностувати хвороби, використовувати прийоми психотерапії, психогігієни і психопрофілактики.   Медичний колегіум Медичний колегіум  у  Львові  — середня   медична   школа,   що   готувала цирульників та акушерок. Заснований 1773. Курс навчання в М. к. тривав три роки; викладання велося польською і німецькою мовами. В 1784 М. к. об'єд­нався з медичним факультетом Львів­ського університету.   Медичні інститути Медичні інститути університети, академії — вищі навчальні заклади, які готують лікарів і провізорів. В Україні функціонують М. і. у Харкові, Сімферо­полі, Львові, Чернівцях, Тернополі; ме­дичні університети у Луганську, Вінниці, Донецьку, Запоріжжі, Києві, Одесі, Су­мах, Ужгороді, Харкові; медичні академії в Дніпропетровську, Полтаві (стоматоло­гічна); медичні інститути народної меди­цини в Дніпропетровську і Києві. В усіх М. і., у., а. є аспірантура і клінічна орди­натура.   Медичні училища Медичні училища — середні спеціальні навчальні заклади в Україні, які готують спеціалістів із середньою медич­ною і фармацевтичною освітою. Строки навчання в М. у. (від 2 до 3,5 років) за­лежать від обсягу загальноосвітньої підго­товки учня і обраної ним спеціальності. В Україні функціонують дев'яносто де­в'ять М. у.   Медіа-освіта Медіа-освіта (англ. Media education,  від лат. media — засоби) — напрям у пе­дагогіці, представники якого виступають за вивчення школярами закономірностей масової комунікації (преси, телебачення, радіо, кіно тощо). Основними завдання­ми М.-о. є підготовка нового покоління до життя в сучасних інформаційних умо­вах, до сприймання й розуміння різної інформації, усвідомлення наслідків її впливу на психіку тощо.   Медресе Медресе (араб.) — середня  й  вища школа в мусульман у країнах Близького й Середнього Сходу. Поширилася у IX— XIII ст. в країнах, де переважало насе­лення, яке сповідувало іслам. Готували служителів культу, вчителів початкових мусульманських шкіл — мектебів, а також службовців державного апарату. В період середньовіччя М. були значними центрами культури. В 60-ті роки XX ст. склалося два основних типи М.: світські середні або вищі загальноосвітні школи (входять в систему народної освіти) і М. — читання Корану, що готує служи­телів культу.   Межов Володимир Ізмаїлович Межов Володимир Ізмаїлович ( 1831- 94) – російський бібліограф , автор 50 бібліографічних робіт різної тематики, із яких деякі являють собою капітальні праці, в тому рахунку і з педагогіки та народної освіти за період з 1859-1888.   Мез’єр Августа Володимирівна Мез’єр Августа Володимирівна ( 1869-1935)- російський бібліограф та літературознавець, постійний співробітник журналу « Російська школа», перекладач книг у видавництвах О. Н. Попової, Ф.Ф. Павленкова, І.Д. Ситіна. Першою працею  М. був бібліографічний покажчик з ботаніки в книзі С.А. Борецького « Серед квітів» ( 1899).   Мейман ( Meumann) Ернст Мейман  ( Meumann) Ернст (29.VІІІ. 1862, Ірдінген — 26.ІV.1915, Гамбург) — німецький педагог і психолог, засновник експериментальної педагогіки. Був співробітником В. Вундта в Ляйпцигу. З 1897 — професор філософії та пе­дагогіки послідовно в Цюріху, Кенігсбер­зі, Мюнстері та ін. Один з перших авто­рів праць, присвячених психології дитини. М. намагався синтезувати різні психоло­гічні концепції розвитку дитини, її здіб­ностей, успішності навчання тощо й по­класти їх в основу теорії та практики виховання. Автор ряду праць з естетики.   Меламед Меламед (давньоєвр. — той, що навчає) — господар і учитель хедера, а також домашній учитель інших — єврейської мови (іврит) і основ релігійного віровчення (Біблії й Талмуда). М. мали помічників — бехелферів.   Меланхтон Меланхтон ((Melanchthon; справжнє прізвище — Шварцерд (Schwarzerd)) Філіпп (16.ІІ.1497, Бретген — 19.ІV.1560, Віттенберґ) — німецький гуманіст і діяч реформації, теолог і педагог. За пропо­зиціями М. були реорганізовані університети в Ляйпциґу, Гейдельберзі, Тюбінгені, Ростоку, а також відкриті нові в Ке­нігсберзі, Марбурзі, Ієні. М. належить план   організації   шкільної   системи   в Саксонії (1528), який став зразком для багатьох інших німецьких держав. Для шкіл і університетів, відкритих в епоху Реформації, М. склав нові підручники з граматики, логіки, риторики, історії, ети­ки, природознавства та інших предметів.   Мельников Михайло Іванович Мельников Михайло Іванович (р. 1894) – радянський методист - біолог, доктор педагогічних наук. Займався розробкою методики викладання основ дарвінізму на основі вчення Мічурина.   Мельников Михайло Олексійович Мельников Михайло Олексійович ( р.1887)- радянський педагог, професор, методист з початкової школи , дійсний член АПН. Розробляв питання змісту та методики навчання дітей молодшого шкільного віку, а також особливостей навчально- виховної роботи в мало комплектній сільській школі. Автор підручників та методичних посібників з російської мови для початкової школи, один з авторів та редакторів « Довідникової книги вчителя початкової школи» ( 1941) та « Початкової школи» ( 1950). Нагороджений медаллю К.Д.Ушинського.   Менделеєв Дмитро Іванович Менделеєв Дмитро Іванович ( 1834-1907)- великий російський вчений, прогресивний діяч просвітництва. Багато років викладав у вищих навчальних закладах. З великою увагою ставився до питань народного просвітництва, організації та методики викладання в середній та вищій школі. Найважливішими предметами загальної освіти М. вважав мови ( рідну та іноземну), математику та природознавство. Педагогічна спадщина М. є цінним внеском у вітчизняну педагогіку.   Мензбир Михайло Олександрович Мензбир Михайло Олександрович ( 1855-1935)- російський зоолог- дарвініст. Основні праці М. присвячені орнітології та зоогеографії. Він займався також питаннями методики шкільного природознавства та є автором кращого підручника зоології для середньої школи – « Навчальний курс зоології» , ч.1 та 2 (1901-1902).   Менчинська Наталя Олександрівна Менчинська Наталя Олександрівна (р.1905)- радянський психолог, член- кореспондент АПН. Розробляла питання психології навчання арифметиці. Також є автором робіт із питань засвоєння понять у школі. Нагороджена медаллю К.Д.Ушинського.   Метод Метод  — спосіб організації практичного й теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями розглядуваного об'єкта. З розвитком науки відбувається розвиток і диференціація М., що приводить до виникнення вчення про М. — методології. В науковій методології поєднуються в історично визначеній формі об'єктивні і суб'єктивні моменти людської діяльності.   Метод проектів Метод проектів — організація навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й вико­нання практичних завдань — проектів. М. п. виник у другій половині XIX ст. в школах США. Поширився на початку XX ст. Базується на теоретичних концеп­ціях прагматичної педагогіки. У 20-х роках XX ст. М. п. привернув увагу українських педагогів, які вважали, що критично перероблений М. п. зможе забезпечити розвиток творчої ініціативи й самостійності учнів і сприятиме здійс­ненню безпосереднього зв'язку між на­буттям учнями знань і вмінь та застосуванням їх у розв'язанні практичних зав­дань. Однак універсалізація М. п. і розвиток комплексної системи навчання привели до різкого зниження загальноос­вітньої підготовки учнів. В 60—70-х роках у США розгорнулася критика М. п., застосування якого привело до зниження рівня теоретичних знань учнів загаль­ноосвітніх шкіл з основ наук. Проте засоби, аналогічні М. п., продовжують застосовувати в американських школах.   Метод цілих слів Метод цілих слів у навчанні  грамоти —один з аналітичних методів  навчання грамоті, за яким початковий етап навчання становить запам'ятовування»  дітьми шляхом зорового сприймання значної кількості цілих слів і їх графічного позначення без складового і звуко-буквеного аналізу. Виник на початку XX ст. в США.   Методика розвиваючого на­вчання Методика розвиваючого на­вчання — сукупність змісту, методів і прийомів навчання, спрямованих на розвиток   розумових   (і   фізичних)   сил учня, в основі вибору яких лежить ідея орієнтування не на досягнутий (актуаль­ний) рівень розвитку учня, а на "зону ближнього розвитку" (Л. С. Виготський). Це означає, що перед учнями ставляться завдання й вимоги, які дещо переви­щують їхні можливості, але які вони можуть виконати при певній допомозі вчителя. Основою М. р. н. виступає пра­вильне (точне) визначення характеру й рівня складності навчальних завдань, які може подолати учень. Воно вимагає де­тальної діагностики вчителем рівня його актуального розвитку.   Мехтизаде Мехти Мамед огли Мехтизаде Мехти Мамед огли ( р. 1903)-азербайджанський радянський педагог та діяч просвітництва, доктор педагогічних наук, професор, міністр просвітництва республіки. М.- автор праць з історії педагогіки та школи в Азербайджані та підручника з педагогіки на азербайджанській мові.   Мечников Ілля Мечников Ілля (1845-1916)- видатний російський біолог, один з засновників порівняльної патології, еволюційної ембріології, мікробіології, та імунології, прогресивний суспільний діяч. Він вказував на необхідність виховання у учнів еволюційного розуміння природи, висловлював думку,що вивчення будови та життя тварин треба розпочинати з попереднього ознайомлення з будовою та життям людського організму. Це допоможе учням зрозуміти факти будови та діяльності відповідних органів тварин, а також зрозуміти  еволюцію походження організмів.   Михненко Григорій Кирилович Михненко Григорій Кирилович (нар. 17. VIII. 1910, с.  Насташка Київської обл.) — український педагог, Герой Соціалістичної   Праці   (1968),   заслужений   учитель України    (1958).    Протягом    1948—1975 працював   директором   Боровицької   се­редньої школи Черкаської області.   Міжнародна Асоціація з Оцінювання Дослід Міжнародна Асоціація з Оцінювання Досліджень в Освіті ( The International Association of the Evaluation of Educational Achievement) — незалежне,  неурядове міжнародне това­риство дослідницьких центрів, створене у 1959 з метою проведення міжнаціональних емпіричних   досліджень з освіти,  Основний напрям роботи — порівняльний аналіз освітянської політики, результатів науково-педагогічних досліджень та їх впровадження в практику в різних си­стемах освіти.   Міжнародна Федерація Профспілок Працівни Міжнародна Федерація Профспілок Працівників Освіти (Federation Internationale Syndicate de l’Enseignement) — утворена в 1946 Інтернаціона­лом працівників освіти і Міжнародним виробничим секретаріатом працівників освіти. Видає кількома мовами журнал "Учителі світу".   Міжнародна Федерація Руху за Сучасну Шко Міжнародна Федерація Руху за Сучасну Школу (Federation Internationale des Mouvements de l’Ecole Moderne) –міжнародна організація вчителів, метою якої є запровадження в школах су­часних навчальних програм і методів навчання, спрямованих на розвиток пі­знавальної активності й самостійності дітей і молоді. З цією метою видаються дидактичні матеріали, організовуються курси для учителів і учнів.   Міжнародна Федерація Учителів Початкової Міжнародна Федерація Учителів Початкової Школи-(FEDERATION INTERNATIONALE DES ASSOCIATIONS D’ INSTITUTEURS)- Встановлений 1949 Міжнародною демок­ратичною федерацією жінок. У 1959 ООН було прийнято Декларацію прав дитини. Відзначається щороку 1 червня.   Міжнародний рух за реформи Міжнародний  рух  за  реформи (Іnternational Movement Towards Educational Change) — організація, створена у Парижі 1972. Основне завдання — спільне вивчення наслідків реформ і розвитку в освіті. Головні напрями робо­ти: дослідження в галузі освітянської політики (політології), розвиток та орга­нізація менеджменту, експериментальна робота, надання технічної допомоги. Основною метою діяльності організації є підтримка освітянських реформ, проек­тів, створення мережі навчальних закла­дів до 2020 року.   Міжнародний День студентів Міжнародний День студентів —день міжнародної солідарності студентів у боротьбі за мир і демократизацію осві­ти. Встановлений 1941 в Лондоні на між­народній зустрічі студентів країн, що боролися проти фашизму. Відзначається щороку 17 листопада — в день страти німецькими фашистами керівників Сою­зу студентів Чехо-Словаччини — учасни­ків Руху Опору.   Міжнародний інститут плану­вання освіти Міжнародний інститут плану­вання освіти (Institut International de Planification de l’Education) — наукова установа ЮНЕСКО, утворена в 1956 в Парижі з метою підготовки спеціалістів у галузі планування освіти, а також на­дання допомоги окремим країнам в опра­цюванні прогнозів і планів розвитку освіти.   Міжнародний Союз Студентів Міжнародний Союз Студентів (МСС) — об'єднання демократичних сту­дентських організацій. Заснований 1946 на І Всесвітньому конгресі студентів у Празі. Мета МСС — захист прав і інтересів сту­дентів, зміцнення дружби та співробіт­ництва між народами; демократизація освіти.   Міжнародний Фонд "Відродження" Міжнародний Фонд "Відродження" — недержавна неприбуткова доброчинна організація, що сприяє становленню в Україні відкритого демо­кратичного суспільства. Фонд заснували 1990 Українська Рада Миру, товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка та Українська екологічна асоціація "Зеле­ний світ" спільно з відомим американ­ським фінансистом та філантропом Джорджем Соросом. Міжнародний Фонд "Відродження" здійснює фінансову, матеріально-технічну, організаційну й методичну підтримку з програм освіти й науки, громадянського суспільства, куль­тури, екології та охорони здоров'я. Освіт­ні програми передбачали трансформацію гуманітарної освіти: створення нових навчальних програм, підручників і посіб­ників для середніх шкіл та вузів; підтрим­ку вищої освіти; сприяння розвиткові загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, авторських шкіл; сприяння вивченню іноземних мов, навчанню за кордоном тощо.   Міжнародний Юнацький День Міжнародний Юнацький День (МЮД) — міжнародне свято прогресив­ної молоді. Відзначалося щороку 1915— 1945. МЮД був встановлений рішенням Міжнародної соціалістичної конференції молоді в Берні (1915) з метою мобілізації молоді на боротьбу проти імперіалістич­ної війни.   Мілль (Mill) Джон Стюарт Мілль (Mill) Джон Стюарт ( 20.V.1806, Лондон-8.V.1873, Авіньйон, Франція)- англійський філософ, психолог, економіст і громадський діяч. Основні педагогічні погляди М. викладені в його промові (1867) під час обрання його ректором університету святого Андрія в Шотландії, в якій він відстоював принцип поєднання природничо- наукової й гуманітарної освіти. Однак на практиці запропонував навчальний план, за яким багато часу відводилося на вивчення стародавніх мов, значно менше уваги приділялося математиці й природознавству і зовсім виключалися нові мови й література.   Мільтон (Milton) Джон Мільтон (Milton) Джон ( 9.ХІІ.1608, Лондон- 8.ХІ.1674, там само)- англійський поет, публіцист, політичний діяч. В 1640- 1646 був учителем у створеній ним школі. В навчальний план школи включав математику, історію, географію, фортифікацію, мови й багато інших предметів, які мали вивчатися шляхом читання в оригіналі праць античних мислителів латинською і грецькою мовами. Поряд з енциклопедичною освітою вважав необхідним забезпечувати дітям всебічний фізичний розвиток і моральне виховання. Виступав проти схоластичних методів навчання; пропонував скоротити вивчення латини до одного року й використовувати її як засіб, а не самоціль. Існуючи університети М. пропонував замінити більш демократичними коледжами, розташованими в кожному графстві.   Місіонерські школи Місіонерські школи — навчально-виховні заклади, які відкриваються й утримуються релігійними (переважно християнськими) місіями для поширення християнства й підготовки місіонерів з місцевого населення. Перші М. ш. виникли під час хрестових походів. В Ук­раїні М. ш. не було, хоч діяльність чис­ленних католицьких навчальних закладів у XVI — на початку XX ст. за своїм спрямуванням була близькою до місіо­нерства.   Міське училище Міське училище — в   Російській імперії та деяких країнах початкове учи­лище підвищеного типу. В Росії М. у. створені за Положенням 1872 на базі повітових училищ і парафіяльних шкіл. Призначалися для дітей дрібних урядов­ців, торговців, ремісників та ін. Навчан­ня тривало 6 років. Програми М. у. не узгоджувалися з програмами гімназій і таким чином уряд не допускав "нижчі" верстви населення до середньої і вищої освіти. М. у. були майже в усіх містах України. В 1912 М. у. було реорганізовано у вищі початкові училища. Учителів для М. у. готували окремі вчительські інсти­тути (перший був відкритий в Україні у Глухові 1874).   Міські школи Міські школи — елементарні або середні навчальні заклади в Європі, які створювалися з ініціативи й за підтримки бюргерства (в Німеччині та Шотландії — бюргерські школи). Виникли в XIII ст. у зв'язку з потребою міського населення в спеціальній практичній освіті, головним чином на базі гільдейських і цехових шкіл. Крім традиційних навчальних предметів (читання, письмо, основи латинської граматики і, як правило, релі­гія), у М. ш. навчали складанню ділових паперів, рахівництву, давали початкові відомості з географії та історії. Навчання в М. ш. велося латинською мовою. В XIV ст. почали виникати приватні школи з рідною мовою навчання. На основі М. ш. рідної мови в XVII—XVIII ст. створювалися початкові народні школи.   Міхайлеску (Мihailescu) Штефан Міхайлеску (Мihailescu) Штефан (1846—1899)  румунський педагог і видатний діяч культури. Один з органі­заторів "Товариства просвіти румунсько­го народу" й "Товариства фізики і при­родничих наук". Виступав за створення  демократичної школи, яка б давала нау­кову освіту. Виховання молодого поко­ління, за М, має ґрунтуватися на ви­вченні основ наук, особливо природ­ничих.   Мнемоніка Мнемоніка - система засобів; які полегшують запам’ятовування  й збільшують обсяг пам’яті.В основі лежить процес створення нових асоціацій між об'єктами, що важко запам'ятовуються. Мнемонічні зв'язки підкріплюють запам'ятання матеріалу, але не компенсують його.   Могила Петро Симеонович Могила Петро Симеонович (10.І.1597, Молдова —- 11.І.1647, Київ) — політич­ний, церковний та освітній діяч України, митрополит Київський і Галицький (з 1632). Освіту здобув у Львівській брат­ській школі, слухав лекції в раді захід­ноєвропейських університетів. В 1631 відкрив лаврську школу, яка 1632 була об'єднана з Київською братською школою і 1633 дістала назву Києво-Могилянська колегія (з 1701 — Київська ака­демія). В 1634 відкрив філіал цієї колегії у Вінниці, а 1636 створив латинську коле­гію в Кременці. За ініціативою М. було засновано Слов'янсько-греко-латинську академію в м. Яссах (1640).   Могильницький Іван Могильницький Іван (1777-1831) -культурно-освітній і церковний діяч на західноукраїнських землях. Був каноні­ком, виконував одночасно обов'язки наглядача шкіл Перемишльської єпархії, сприяв поширенню українських народ­них шкіл. Автор першої в Галичині граматики української мови (1829), яка востаннє була видана 1910. Заснував перше в Галичині культурно-освітнє то­вариство (1816).   Моджевський (Мodrzewski) Фрич Анджей Моджевський (Мodrzewski) Фрич Анджей (нар. бл. 1503, Волборж, помер восени 1572, там само) — польський педагог-публіцист епохи Відродження. Розглядав школу й виховання як один з основних засобів розвитку держави, виступав за звільнення школи й вихован­ня від релігійного впливу, за піднесення рівня науки та освіти в країні, за підви­щення авторитету учительської професії.   Мокін Борис Іванович Мокін Борис Іванович (нар. 3.І.1943, с. Старі Бабани Черкаської обл.) — український учений у галузі електротех¬ніки, педагог, дійсний член АПН України з 1992. З 1985 — завідувач кафедри, з 1987 — проректор, а з 1989 — ректор Вінницького політехнічного інституту. З 1990 по 1994 — депутат Верховної Ради України.   Моллахана Моллахана (молла — вчитель або вчений, хана — місце, де навчають) — середньовічна мусульманська школа при мечеті. Викладання вели мулли.   Молода Україна «Молода Україна» — дитячий журнал, що видавався в Києві в 1906 і 1908—1914 роках; щомісячний додаток до журналу Рідний край; видавець і редактор Олена Пчілка. З журналом співробітничали  Христя Алчевська, Леся Українка, Мак­сим Рильський та ін. Журнал друкував чудову перекладну літературу для дітей.   Моляко Валентин Олексійович Моляко Валентин Олексійович (нар. 24.VII. 1937, с. Вереміївка Полтавської обл.) — український психолог, дійсний член АПН України з 1992. З 1991 завідує лабораторією Інституту психології АПН України. Досліджує проблеми психології творчості.   Монастирські школи Монастирські школи — середньо­вічні школи при монастирях з навчанням латинською мовою. Засновувалися різни­ми орденами монахів. М. ш. поділялися на зовнішні і внутрішні. В перших навча­лися миряни, в других — майбутні мона­хи. Вивчалися предмети тривіуму, а при великих монастирях — і квадривіуму.   Монітор Монітор (англ.monitor, від лат.monitor- той, що контролює)-1) Старший учень, помічник учителя в школах, які працюють за белл-ланкастерською системою взаємного навчання. Такі школи існували в Англії, США, Франції, Швейцарії, Бельгії, Росії наприкінці ХVІІІ- на початку ХІХ ст. М.щоденно до занять готувалися вчителем до проведення уроків. М.повинні були якомога точніше передати все, чому їх навчав учитель.2) В деяких англійських середніх школах М.- учень, який виконує обов’язки старости класу.   Монотехнічна освіта Монотехнічна освіта, монотехнізм – напрям радянської педагогічної думки 20-х років ХХ ст., який відображав один з підходів до проблеми взаємозв’язку загальної і професійної освіти і принципу політехнізму. Термін « монотехнізм» виник як антонім поняття « політехнізм» , не відображаючи, однак ,усього змісту поняття й не виступаючи протилежним йому за змістом. Прибічниками М.о.виступали діячі Нарком осу України Г. Ф. Гринько, Я.П. Ряппо та ін. Концепція М.о. виникла під впливом кризи кваліфікованої робочої сили й неспроможності школи розв’язати цю проблему. Ідея « монізму» ( єдності професійної освіти) найповніше відображена в концепції Г.Ф. Гринька. Запропонована ним система була прийнята в Україні й затверджена законом про освіту. Прибічники М.о. вимагали перенесення центра ваги в змісті освіти в бік посилання професійного начала. Монотехнічний підхід до змісту освіти полягав у скороченні загальноосвітнього циклу до практично необхідного, надання йому спеціального спрямування. Оскільки платформа М. о. ставила під сумнів правильність програмних положень кому­ністичної партії, вона була визнана "реві­зіоністською". Поняття монотехнізму пробували відродити у 50-ті роки для характеристики того напряму в педагогі­ці, який пропонував запровадити в школі продуктивну працю й елементи профе­сійного навчання (виробничого). Його використовували як ярлик з негативним політизованим забарвленням.   Монро (Monroe) Пол Монро (Monroe) Пол (1869—1947) — американський педагог, історик педагогі­ки, редактор 5-томної "Педагогічної енциклопедії" (" A Cyclopedia of Education"). Започаткував дослідження з порів­няльної педагогіки в США. Будучи  першим директором Міжнародного інституту Колумбійського університету (1923), М. організував вивчення систем шкільної освіти в країнах Азії та Латин­ської Америки, опрацьовував проекти реорганізації шкіл у цих країнах, брав участь у діяльності різних просвітитель­ських місій.   Монтень (Montaigne) Мішель де Монтень (Montaigne) Мішель де (28.ІІ.1533, замок Монтень, поблизу Бордо — 13.ІХ.1592, там само) — фран­цузький філософ і письменник епохи Відродження. М. гостро критикував су­часну йому школу за те, що вона вчила некритично сприймати чужі думки, сліпо слідувати за авторитетами й перекону­вав, що таке навчання тренує пам'ять, однак не розвиває розуму, учить цитувати й коментувати, однак не вчить мислити. М.   вважав,  що освіта має  насамперед розвивати розум учня, самостійність його думки, критичне ставлення до будь-яких поглядів і авторитетів. Поряд з розвитком розуму найважливіше завдання освіти, за М., — виховання високих моральних якостей. Програма теоретичної освіти, запропонована М., включала фізику й геометрію, які в XVI ст. в колежах і уні­верситетах Франції не вивчалися. Високо оцінюючи освітнє та виховне значення історії, М. засуджував зведення вивчення історії до засвоєння дат і імен. М. вимагав виявляти індивідуальні особливості учня й шукати підхід, якого потребує своєрід­ність кожної дитячої особистості. Педаго­гічні ідеї М. істотно вплинули на подаль­ший розвиток педагогічної думки.   Монтессорі (Моntessori) Марія Монтессорі (Моntessori) Марія (31.VIII. 1870, К'яравалле, поблизу Анкони — 6. V.1952, Нордвейк-ан-Зе, Нідер­ланди) — італійський педагог та лікар. У 1896 закінчила Римський університет (одна з перших жінок, яка одержала ступінь док­тора медицини). Автор поширеної в за­рубіжних країнах методики виховання дітей у дошкільних закладах ("будинках дитини") і початкових школах. Педаго­гічна система М. — різновидність теорії вільного виховання й сенсуа­лізму в педагогіці. Основою навчання в дошкільному й молодшому шкільному віці М. вважала сенсорне виховання, яке здійснювала за допомогою організації нав­колишнього середовища і занять з дидак­тичним матеріалом. Головна форма вихо­вання й навчання, за системою М. — са­мостійні індивідуальні заняття дітей або спеціально розроблений М. індивідуаль­ний урок, основа якого — стислість, про­стота і об'єктивність знань. Заслугою М. є впровадження в практику дошкільних закладів систематичних антропометрич­них вимірювань за допомогою присто­сованої до дітей апаратури. Слабкі сторо­ни системи М. (заперечення активної ролі педагога, недооцінка гри як основ­ного виду діяльності дошкільників, пере­важне використання штучно створеного навчального матеріалу і т. д.) неоднора­зово піддавалися критиці з боку прогре­сивних педагогів. Система М. завоювала популярність у багатьох країнах; її дидак­тичний матеріал і прийоми навчання ляг­ли в основу для створення більш доско­налих систем навчання й виховання дітей.   Мор (Моге) Томас Мор (Моге) Томас (7.ІІ.1478, Лондон — 6.VІІ. 1535, там само) — англійський мислитель-гуманіст, політичний діяч, один із засновників утопічного соціаліз­му. З іменем М. нерозривно пов'язані такі педагогічні ідеї, як гармонійний розвиток особистості, повна рівність в освіті всіх громадян, зв'язок школи з життям, реальний напрям в освіті, поєд­нання навчання дітей з їхньою участю в продуктивній праці, рівноправність розу­мової й фізичної праці, широка органі­зація самоосвіти громадян і прилучення їх до науки.   Мороз Олексій Григорович Мороз Олексій Григорович (нар. 14.І.1940, с. Новоселиця Черкаської обл.) — український педагог, дійсний член АПН України. З 1981 завідував ка­федрою наукових основ управління шко­лою, з 1986 — декан педагогічного факультету Київського педагогічного інституту (тепер   Український   педагогічний університет). В 1992—1994 — заступник міністра освіти України, з 1994 —дирек­тор інституту післядипломної освіти при Київському Національному університеті імені Т. Шевченка, з 1997 — професор Українського педагогічного університету імені М. Драгоманова. Досліджує пробле­ми вищої педагогічної освіти.   Моррісон ( Morrison) Генрі Клінтон Моррісон ( Morrison) Генрі Клінтон (7.Х.1871, Олд-Таун — 19.ІІІ.1945, Чика­го) — американський педагог, у 1928— 1945 — професор педагогіки Чиказького університету. М. опрацював уявлення про поелементний розклад змісту освіти на суму цілісних "одиниць засвоєння", кож­на з яких має комплексний характер і включає основні компоненти змісту осві­ти. Спираючись на ці уявлення, М. вису­нув ідею дидактичного циклу, спрямова­ного на обов'язкове повне засвоєння запланованих "одиниць". Ця ідея М. роз­вивається в сучасній теорії і практиці навчання на основі концепції "повного засвоєння".   Музиченко Олександр Федорович Музиченко Олександр Федорович (1878—1940) — український педагог, ме­тодист. До 1917 викладав педагогіку в Ніжинському історико-філологічному ін­ституті, пізніше працював у навчальних  закладах Києва; у 20-х роках — професор  педагогіки в Київському інституті народ­ної освіти, завідував трудовою школою в Києві. Відомий як методист початкової школи і автор праць з теорії та історії педагогіки.   Музична освіта Музична освіта — сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для практичної музичної діяльності, а також процес їх засвоєння; система потрібних для цього навчальних осередків. М. о. зародилася ще до н. є. в стародавніх Китаї, Греції, Індії та інших країнах. В епоху середньовіччя в більшості європейських країн М. о. перебувала під впливом католицької церкви. В Україні в XV—XVI ст. основними осередками М. о. були братства. Братські школи в Києві, Острозі, Львові та інших містах готували кваліфікованих музикантів-регентів і співаків церковних хорів. З другої половини XVII ст. центром М. о. стала Київська академія. В 1727 відкрився Харківський колегіум (при ньому 1770 — музичні класи), 1738 — Переяславський колегіум та Глухівська співацька школа, 1768 — Київська музична школа (з 1831 — Київська міська капелія). Нині в Україні початкову М. о. надають музичні школи, середню — музичні та музично-педагогічні училища й середні спеціальні музичні школи, вишу — консерваторії, музично-педагогічні інститути, музичні факультети при педагогічних інститутах та інститутах мистецтв, культури.   Мукачівська учительська семінарія Мукачівська учительська семінарія - середній педагогічний навчаль­ний заклад на Закарпатті. Створена 1914 для підготовки вчителів народних (почат­кових) шкіл. До М. у. с. приймали юна­ків і дівчат з неповною середньою осві­тою. Навчання тривало 4 роки. З 1914 по 1918 семінарія була угорською, з 1919 по 1939 викладання проводилось україн­ською та російською мовами. В 1945 замість М. у. с. було відкрито педагогічне училище.   Мурашко Микола Іванович Мурашко Микола Іванович (20.V.1844, Глухів — 22.ІХ.1909, Київ) — україн­ський живописець і педагог. В 1875 засну­вав приватну художню школу, яка увій­шла в історію українського мистецтва під назвою Київської рисувальної школи (1875—1901). Школа відіграла важливу роль у розвитку образотворчого мистец­тва і художньої освіти в Україні.   Мусичне виховання Мусичне виховання - система розумового та естетичного виховання дітей у Стародавній Греції ( Афіни). Включала в себе літературну та музичну світу та ознайомлення з елементами наук. Складалася з кількох послідовних ступенів: школи граматиста, школи кіфари ста й гімназію. В ранній період старогрецького виховання музика була основним елементом у системі М. в. Пізніше , в епоху еллінізму, в змісті М.в. значне місце відводилось граматиці, філософії тощо.   Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я Назад

Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")