|
|
|
Додати Слово |
|
| Л |
| Сторінок: 1 |
| Лабораторно-бригадний метод навчання | Лабораторно-бригадний метод навчання — спосіб організації навчального процесу в школі на основі
виконання бригадами учнів самостійних навчально-лабораторних завдань, різновидність
дальтон-плану. Дістав значне поширення в
школах України в 1930— 1932. Самостійна лабораторна робота дітей,
читання книг у бригаді, підготовка доповідей, розв'язування задач розглядалися
як основний шлях вивчення навчального
матеріалу. Вчителю відводилися лише контролюючі функції. Практика
застосування Л.-б. м. як універсального методу
навчання була засуджена в 1932 партійною постановою. |
| | |
| Лаврійський Іван Васильович | Лаврійський Іван Васильович
(1773, с.
Терка, тепер Польща —1846,м.Перемишль,Польша)- український педагог і освітній
діяч. Закінчив Львівський університет, професор
цього університету (1798—1804). Пізніше — ректор Львівської духовної
семінарії, професор богословського інституту в Перемишлі. Л. написав підручник
української граматики, буквар (Перемишль, 1838), методичні посібники. Заснував
грошовий фонд для допомоги українським школам. |
| | |
| Лаврська школа | Лаврська
школа — навчальний заклад, відкритий П. Могилою 1631 у Троїцькому монастирі Києво-Печерської лаври. Була школою нового типу, організованою за
західноєвропейським зразком; давала повнішу освіту, ніж братські школи. В
1632 Л. ш. було злито з Київською братською школою і створено Колегію. Згодом
на честь її протектора П. Могили Колегія почала називатися Києво-Могилянською.
Практично це був перший вищий навчальний
заклад в Україні. Див. Київська академія. |
| | |
| Лавуазьє (Lavoisier) Антуан-Лоран | Лавуазьє
(Lavoisier) Антуан-Лоран (26.VІІІ.1743, Париж — 8.V.1794, там само) — французький учений-хімік. В 1793
опрацював пропозиції щодо реформи народної освіти з метою поширення
природничо-наукових і технічних знань. На
думку Л., основою освіти мають стати живі уявлення дітей про явища
природи. В школі першого ступеня Л. пропонував вивчати природознавство,
особливо ботаніку, дослідну фізику,
практичну геометрію, основи сільського господарства й головні способи обробки дерева і металів. Поряд
з загальноосвітніми школами другого ступеня
планувалося створювати професійні школи механічних і хімічних ремесел та
школи змішаного типу. План Л. відіграв важливу роль в історії ідей реальної
освіти. |
| | |
| Лаговський Миколай Михайлович | Лаговський Миколай Михайлович (1862-1933)-сурдопедагог, методист, професор Московського міського педагогічного інституту, автор робіт з історії та теорії сурдопедагогіки, а також навчальних посібників для навчання глухонімих. На базі багаторічної практики розробляв в своїх працях питання навчання глухонімих. |
| | |
| Ладигіна-Котс Надія Миколаївна | Ладигіна-Котс Надія Миколаївна (р.1889)-радянський
психолог, доктор біологічних наук, досліджувала поведінку вищих тварин.
Встановила та описала специфіку різних форм діяльності мавп;вивчала якісні
відмінності мислення тварин та людей, провела порівняльне дослідження психіки
дитинча мавпи та людської дитини. Розробляла нові методики дослідження
поведінки тварин. |
| | |
| Лазар(Lazar) Ґеорґе | Лазар(Lazar) Ґеорґе (1779—1822) — румунський педагог і просвітитель. Основоположник румунської народної школи. В 1818
створив перший вищий навчальний заклад з
навчанням рідною мовою — Академічну
школу філософських і математичних наук і тривалий час був її директором. |
| | |
| Лазаревський Інститут Східних Мов | Лазаревський Інститут Східних Мов (1814-1918)- приватний
навчальний заклад переважно для навчання вірмен, заснован у Москві на кошти
родини меценатів Лазаревих. Спочатку являв собою училище(«Вірменське
Лазаревські училище»),а з 1828 –інститут. Інститут готував кадри для різних
галузей суспільного, наукового, культурного життя та вчителів для вірменських
шкіл. Після встановлення Радянської
влади перетворений спочатку у Вірменський інститут, а в 1921-в Московський
інститут східнознавства |
| | |
| Лазурський Олександр Федорович | Лазурський Олександр Федорович (12. IV. 1874,
Переяслав, тепер Переяслав-Хмельницький Київської обл. — 12.ІІІ.1917) —психолог. Один з основоположників
експериментальної психології, автор
оригінальних методів наукового дослідження психіки — клінічного спостереження
і природного експерименту. Розробляв переважно питання психології особистості. |
| | |
| Лай (Lay) Вільгельм Август | Лай
(Lay) Вільгельм Август (30.VІІ.1862,, Бьотцінґен
— 9.V. 1926, Карлсруе) — німецький
педагог, теоретик експериментальної педагогіки. Словесному навчанню, яке
панувало в XIX ст., протиставив свою так звану педагогіку дії. Виходячи з даних
біології, зводив роль виховання до вироблення у дітей реакцій в основному
рухових. Головна увага в школах Л. ("школи дії") відводилася
моделюванню, драматизації, малюванню, ліпленню тощо. Л. був прихильником
виховання в дітей "німецького духу"
й релігійності. Теорія Л. відіграла деяку позитивну роль у боротьбі з
вербалізмом у навчанні. |
| | |
| Лаканаль(Lakanal) Жозеф | Лаканаль(Lakanal)
Жозеф (1762-1845)- діяч просвітництва
періоду Французької буржуазної революції XVІІІ ст. У 1778-91 викладав у
коледжах однієї з конгрегацій, в 1792-член Конвента, в 1793 працював у Комітеті
народної освіти. Влітку 1793 разом з Сійесом та Дону розробляв проект декрету
про організацію національної освіти, в якому були передбачені лише початкові
школи, що викликало його відхилення. Після 9 термідора грав керівну роль у
Комітеті народної освіти, підготував декрети про організацію нормальних шкіл,
початкових шкіл, про створення центральних шкіл. |
| | |
| Ламські школи | Ламські
школи –релігійні
навчальні заклади для підготовки лам. На територію Росії просякнули з Тібету
та Монголії разом з ламаїзмом. В школах
навчали тібетській мові, медицині, елементам астрономії та астрології,
будизській релігії та філософії.
Навчання було механічним та дуже важким (напр., треба було вивчити напам’ять 5 томів тібетської медицини та
назви всіх ліків.).Небагато з ховраків (будизських семінаристів) закінчували
повний курс, більшість все життя залишалося слугами лам. Після Жовтневої
революції Л.ш. були поступово ліквідовані. |
| | |
| Ланге Микола Миколайович | Ланге
Микола Миколайович (24.ІІІ.1858,
Санкт-Петербург — 15.ІІ.1921,
Одеса) — український і російський психолог. Один з
основоположників експериментальної психології в Україні й Росії. Працював у психологічній лабораторії
В. Вундта в Ляйпциґу (з 1883). Професор філософії Одеського університету
(1888—1921), де 1895 організував одну з перших в Україні й Росії психологічних лабораторій. Був засновником Вищих
жіночих курсів в Одесі (1903). Відомий
своїми експериментальними працями в галузі сприймання та уваги. |
| | |
| Ланжевен (Langevin) Поль | Ланжевен
(Langevin) Поль (23.І.1872, Париж —
19.ХІІ.1946, там само) — французький фізик і громадський діяч, професор
Сорбонни й Колеж де Франс. У 1945—1946 був Головою Комісії з шкільної реформи у
Франції. Опрацьований комісією проект реформи, переданий в 1947 Міністерству освіти, дістав назву плану
Ланжевена—Валлона. |
| | |
| Ланжевена-Валлона план | Ланжевена-Валлона
план — проект реформи народної освіти у Франції, опрацьований створеною в 1944 при Міністерстві
освіти комісією під керівництвом П. Ланжевена і А. Валлона. Л.-В. п. передбачав
обов'язкове навчання до 18 років, світське і безплатне навчання на всіх його
ступенях (від материнських шкіл до університетів), надання стипендій і
допомоги всім учням старших класів середніх
шкіл і студентам вузів, які цього потребують, інтенсивне будівництво
шкільних приміщень, забезпечення шкіл кваліфікованими викладачами, поліпшення
підготовки учителів і підвищення їм зарплати тощо. Автори проекту ставили своїм
завданням забезпечити всебічний розвиток особистості дитини, виховання її у
дусі демократичних і гуманістичних
ідеалів, поглибити природничо-математичну й технічну освіту, поліпшити підготовку учнів до практичної
діяльності. План було відхилено урядом Франції. |
| | |
| Ланкастер (Lancaster) Джозеф | Ланкастер
(Lancaster) Джозеф (25.ХІ. 1778, Лондон — 24.Х. 1838, Нью-Йорк) — англійський педагог, один із засновників системи взаємного навчання. В
1798 відкрив свою школу й почав педагогічну діяльність. Вважав, що дітям трудящих треба давати не лише релігійне виховання,
а й вчити їх читати, писати й лічити, мріяв поєднати навчання з виробничою
працею. В 1818 виїхав до Америки, де створював школи взаємного навчання. Згодом
вони поширилися і в інших країнах, але були піддані критиці за механіцизм у
навчанні, за недостатність знань, які вони давали. |
| | |
| Ланкастерська система | Ланкастерська система – див. Белл-ланкастерська система. |
| | |
| Ларичев Павло Опанасович | Ларичев Павло Опанасович (р.1892)- заслужений вчитель школи РРФСР, чл.-кор. АПН, автор
робіт з методики викладання математики та стабільного задачника з алгебри ,
який був нагороджений премією АПН. |
| | |
| Ластівка | "Ластівка"
,"Ластовка" —
український ілюстрований журнал для
дітей і молоді. Виходив 1869—1881 у Львові
спочатку як щотижневий додаток до газети "Учитель", з
1875 — як самостійний орган. В "Л." друкувалися вірші, оповідання
казки, статті історичного, природознавчого
та релігійного змісту, господарські поради тощо. |
| | |
| Латинська мова | Латинська
мова-одна
з найстаріших мов індоєвропейської сім’ї. За походженням є мовою племені
латинів. Тепер мертва. Розвинулась як писемна з VІ ст. до н.е. на основі говору
м. Рима. Зі зростанням Римської держави поширилась на весь Апеннінський, згодом
на Піренейський півострів, Північну Африку, Галлію та ін. Л. м. відіграла
велику роль у розвитку науки й культури. Багато слів з Л. м. стали
інтернаціоналізмами, збагатили
міжнародну термінологію. У ХХ ст. існує як офіційна мова католицької
церкви. |
| | |
| Латинський алфавіт | Латинський
алфавіт - один з найдавніших алфавітів,
створений для латинської мови.
Виник у VII ст. до н. е. Л. а. став основою
алфавітів багатьох мов Європи, а також ряду мов Африки, Америки й Азії. |
| | |
| Латинські школи | Латинські
школи — навчальні заклади (початкові або підвищеного типу) з латинською мовою
навчання. Виникли в Західній Європі у період раннього середньовіччя й панували
до XIII ст., коли почали з'являтися міські школи з рідною
мовою навчання. В період Реформації (XVI ст.)
зросла роль Л. ш. як середньої ланки в освіті, підготовчого етапу перед вступом
в університет (в Німеччині дістали назву "вчені школи"). В XVI—XVII ст. на базі Л. ш. створювалися
середні навчальні заклади, які давали класичну освіту, — гімназії або педагогіуми. |
| | |
| Лашкарашвілі Тамара Василівна | Лашкарашвілі Тамара Василівна (р.1916)
–грузинський педагог, міністр просвітництва республіки ( з 1960).Приймала
активну участь у перебудові шкіл Грузинської РСР. |
| | |
| Лебедєв Петро Петрович | Лебедєв Петро Петрович
(1875-1947)-хімік-методист, професор, прибічник «методичної системи німецького
педагога Арендта». В 1923-31 очолював у Наркомпросе РРФСР розробку всіх питань
пов’язаних з викладанням хімії в середній школі. Автор та редактор багатьох підручників
періоду 1925-32. |
| | |
| Лебединцев Костянтин Феофанович | Лебединцев
Костянтин Феофанович (25.Х.1878, м.Радам, тепер Польща — 25. IX. 1925, Київ) —український математик-методист.
Педагогічну діяльність почав у І Київському комерційному училищі та на Вищих жіночих курсах. Редагував
журнал "Педагогическая неделя". В 1909—1916 викладав у
приватній гімназії у Москві. В цей період створив кілька підручників з алгебри,
в яких знайшли відображення основні вимоги прогресивних педагогів щодо
вивчення математики в школі, пропагував ідею графічно-координатного методу в
шкільному курсі алгебри. З 1921 працював проректором Київського інституту
народної освіти. |
| | |
| Леблан (Leblanc) Рене | Леблан
(Leblanc)
Рене (1847-1917)- французький педагог, спадкоємець Салісіса з керівництва
ручною працею в загальноосвітній школі Франції. Розробив оригінальний курс
ручної праці ,в якому велику увагу приділяв зв’язку праці з шкільними предметами перш за все з геометрією. |
| | |
| Левицький Володимир Йосипович | Левицький
Володимир Йосипович (31.ХИ.1872, Тернопіль — 13.УІІ.1956, Львів) —
український математик, педагог. У 1894—1918
викладав у галицьких гімназіях. В 1920—1925 Л. викладав математику в
таємному українському університеті, з 1939 — професор Львівського університету. У 1893 надрукував першу працю
з вищої математики українською мовою. Збирав і впорядковував українську
математичну термінологію. |
| | |
| Левицький Йосип | Левицький Йосип (1801, Галичина 24.V.1860, с. Нагуєвичі, тепер с. Івана Франка
Львівської обл.) — український письменник, педагог, культурний діяч. Закінчив
Віденську духовну семінарію (1825).
Викладав церковнослов'янську мову в Перемишльській семінарії (1832— 1834, 1848—1853). Автор підручників для початкових
шкіл-букваря, арифметики тощо. |
| | |
| Левицький Микола Феодосійович | Левицький Микола Феодосійович (8.VІ.1819, Чернігівщина-14.ІІ.1885, Київ) -
український педагог. Закінчив Київську духовну семінарію(1841). З 1846
вчителював у школах Київщини, Чернігівщини, з 1858-в училищах і гімназіях
Києва. Працював над удосконаленням змісту й методики початкового навчання.
Висунув ідею нової початкової школи,
здатної розвивати розум дитини, будувати прагнення до корисної діяльності,
здійснювати фізичне, естетичне й моральне виховання. Опублікував низку
науково-методичних та інших педагогічних статей. |
| | |
| Левін (Lewin) Курт | Левін (Lewin) Курт (9.ІХ.1890,Познань-12.ІІ.1947, Ньютон, шт.
Массачусетс , США)- німецький і американський психолог. Один з найвідоміших
представників берлінської школи гештальтпсихології психології, засновник
топологічної психології. Л. належить також ряд праць з патопсихології і
соціальної психології. |
| | |
| Левітов МИКОЛАЙ ДМИТРОВИЧ | Левітов МИКОЛАЙ ДМИТРОВИЧ
(р.1890)-радянський психолог, доктор педагогічних наук, професор. Перші його
праці стосуються галузі психології праці, наступні - проблеми формування
характеру та вікової психології (старшого шкільного віку).Автор навчальних
посібників з дитячої та педагогічної психології. |
| | |
| Легкої промисловості інститути | Легкої промисловості
інститути, технологічні й текстильні-вищі навчальні
заклади, які готують інженерні кадри для підприємств, організацій і
науково-дослідних установ легкої і текстильної промисловості. В 1997 в Україні
діяли державна академія легкої промисловості України (Київ),Державна академія
харчових технологій і Академія холоду (Одеса), Український державний
університет харчових технологій і Технологічний університет Поділля. |
| | |
| Легоцький (Lehotsky) Даніел | Легоцький (Lehotsky) Даніел (1759-1840)-
словацький прогресивний педагог,
послідовник Коменського. У вихованні
особливу роль надавав взаємній любові вчителя та учнів, довірі дитині, повазі
її особистості, особистому прикладу вчителя. Запропонував проект обов’язкової
шкільної освіти для всіх дітей віком від 7 до 15 років незалежно від полу
дитини та соціального статусу. Вимагав створення інститутів з підготовки
вчителів. Свої педагогічні погляди виклав у «Knihe o mudrom a krestanskom
vychovavani dietok» (Книга про мудре християнське виховання).Невиданою
залишилась його книга «Велика азбука»,яка повинна була стати малою практичною
енциклопедією для простого народу. |
| | |
| Лейбнц, Ляйбніц (Leibniz) Ґотфрід Вільге | Лейбнц, Ляйбніц (Leibniz) Ґотфрід Вільгельм (1. VII. 1646, Ляйпциґ — 14.ХІ.1716, Ганновер) —німецький
філософ, математик, фізик, юрист, історик, мовознавець. Значну увагу приділяв
проблемам виховання. В 1668 запропонував план організації навчання дітей
дворян. Основну увагу в навчальному плані приділяв реальним предметам,
необхідним людині в практичному житті. В галузі дидактики відстоював вимогу
навчати в грі, з широким використанням засобів наочності. На розвиток німецької
педагогіки XVIII ст. істотно вплинуло висунуте Л. положення про те,
що освіта робить життя людини досконалим. Був ініціатором створення Прусської
академії наук в Берліні (1700) і її першим президентом. Брав участь у розробці
проектів розвитку освіти в Росії. |
| | |
| Лекційний метод | Лекційний
метод — метод навчання, який полягає в систематичному усному викладі викладачем розділу науки або
навчального курсу. Лекція вперше почала застосовуватися в середньовічних університетах
у формі читання й коментування викладачем
тексту якоїсь книги. Характер усного викладу навчального курсу (звичайно
латинською мовою) лекція набула у XVIII ст. Л. м. у вищих навчальних закладах є одним з
основних методів навчання. В середній школі Л. м. застосовується лише в
старших класах. |
| | |
| Лемберг Раїса Григоріївна | Лемберг Раїса Григоріївна (р.1883)- професор Казахського державного педагогічного
інституту ім. Абая (Алма-Ата). Праці Л. стосуються здебільшого галузі
дидактики: « Методи навчання у школі»(1958); «Питання методики уроку » (1957);
«Урок у початковій школі»(1948); «Практика учительської праці. Перший рік
навчання»(1927). Більш ранні праці стосуються питань взаємозв’язку загальної та
професійної освіти. |
| | |
| Ленінградський Державний Педагогічний ін | Ленінградський
Державний Педагогічний інститут ім. А. І. Герцена- вищий педагогічний
навчальний заклад, який готував вчителів для середньої школи. Був відкритий
у листопаді 1918.У створенні інституту та його роботі приймав участь
А.М. Горький, який був почесним членом
Навчальної ради.
Ім’я А. І.Герцена
надано інституту в 1920. Підготовка вчителів у інституті в 1958-1959
велась за слідуючими спеціальностями:
а)російська мова, література, історія;б) іноземна мова (англ., нім., франц.);
в) математика та креслення;г)фізика та основи виробництва; д) біологія, хімія
та основи сільського господарства;е) географія та біологія;є)фізичне
виховання;ж)дефектологія, російська мова та література;ж)дефектологія та
математика;з)педагогіка та психологія (дошкільне відділення);і)методика
початкової освіти. В інституті був факультет народів Крайньої Півночі. А також
заочне та вечірне відділення. |
| | |
| Ленінградський Державний Університет ім. | Ленінградський
Державний Університет ім. А. А. Жданова .
Був заснований в лютому 1819 на базі Головного Педагогічного інституту. В
першому випуску (1823) було 26 чоловік. За Уставом 1835 університет поділявся
на два факультети: філософський ( з відділеннями історико-філологічним та
фізико-математичним) та юридичний ( з відділеннями юридичним та камеральним). В
1839 при університеті було організоване «реальне відділення» для підготовки викладачів
технічних наук (існувало в 1839-43 та в 1849-51) та кафедра валахо-молдавської
мови; в 1854 були створені кафедри вірменської, грузинської, татарської мови. В
1854 відділення східної словесності було перетворено в факультет східних мов. У
40-60-х роках в університеті навчалися М. В. Петрашевський, М. А. Некрасов,
М.Г.Чернишевський. В склад університету за Уставами 1863 та 1884 входили такі
факультети: історико-філологічний, фізико-математичний, юридичний, східний. В
другій половині ХІХ ст. в університеті працювали багато видатних діячів
російської науки: А.М.Бутлеров, Г. І. Успенський, П. Л. Чебишев. В перші роки
Радянської влади університет об’єднався з деякими вузами:2-й Петроградський університет(б.
Психоневрологічний інститут), 3-й Петроградський університет (б.
Бестужевські курси),Археологічний, Географічний, Літературно-художній ім.Брюсова,
Історико-філологічні інститути, Вищі історико-літературні та юридичні курси. В
1958-59 в університеті були факультети: історичний, економічний, філософський, філологічний,
іноземних мов, східний, юридичний, фіз., хімічний, геологічний, географічний,
біолого-грунт. |
| | |
| Леонтьєв Олексій Миколайович | Леонтьєв Олексій Миколайович (18.ІІ.1903, Москва — 21.І.1979,
там само) — російський психолог, дійсний член АПН Росії (з 1950) і АПН СРСР (з
1968). З 1926 викладав у вузах, у 1931— 1935 працював в Україні. З 1941 —
професор Московського університету. Досліджував головним чином проблеми
розвитку психіки, вивчав питання інженерної психології. |
| | |
| Лепелетьє де Сен-Фаржо | Лепелетьє
де Сен-Фаржо (Le Peletier de Saint- Fargeau) Луї-Мішель (29.V.1760, Париж — 20.І.1793, там само) — діяч Великої
Французької революції, автор демократичного "Плану національного
виховання". План передбачав запровадження єдиної загальної безплатної
освіти дітей, організацію так званих
будинків національного виховання (з інтернатами) на утриманні держави,
де б діти всіх станів здобували однакову освіту й виховання. Навчання мало бути
світським, велика увага приділялася фізичній праці. Однак план не було запроваджено
в життя. |
| | |
| Лепешинський Пантелеймон Миколайович |
Лепешинський Пантелеймон Миколайович
(1848-1944).Приймав участь у розробці «Положення про єдину трудову школу».Був
ініціатором створення відомої школи-комуни, яка носила його ім’я. На посаді
Зам. Наркома просвітництва Туркестанської республіки в 1919-20 багато зробив
для будівництва національної школи.
|
| | |
| Лермантов Володимир Володимирович | Лермантов Володимир Володимирович (1845-1919)-методист
з фізики, виступав проти формально-схоластичного вивчення наук в дореволюційній
школі, відриву школи від життя. Важливу роль в розвитку російської
методологічної думки зіграла праця Л. «Методика фізики та зміст приладів у справності»(1907). |
| | |
| Лесґафт Петро Францович | Лесґафт
Петро Францович (З.Х.1837, Санкт-Петербург — 11.XII. 1909, поблизу Каїра, похований у Петербурзі) — російський
педагог, анатом, лікар і громадський діяч. Основоположник російської наукової
системи фізичного виховання. В 1893
організував Біологічну лабораторію, яку 1918 реорганізовано в
Природничо-науковий інститут імені
Лесгафта. У 1896 створив Курси виховательок і керівниць фізичного
виховання, на базі яких 1919 відкрито Державний інститут фізичної освіти імені
Лесгафта. У 1905—1906 заснував Вільну вищу школу і при ній вечірні курси для
робітників. |
| | |
| Лессінг (Lessing) ГОТХОЛЬД ЕФРАЇМ | Лессінг (Lessing) ГОТХОЛЬД
ЕФРАЇМ (1729-81).В творі «Die Erzie-hung des Menschengeschlechts»
(1780) Л. розглядав розвиток особистості як повторення розвитку всього людства.
На його думку, виховання грає головну роль в розвитку людини та суспільства.
Воно повинно бути загальнодоступним. |
| | |
| Лицарські академії | Лицарські
академії - станові навчальні заклади
для синів дворян.З’явилися в німецьких державах наприкінці ХVІ
ст.,набули поширення після Тридцятилітньої війни
1618—1648. Мали на меті готувати молодь до військової та цивільної служби. До навчального плану Л. а.
входили латинська, французька, німецька та інші мови, історія, математика,
фізика, етика, право, риторика, генеалогія та ін. Велика увага приділялася навчанню
верхової їзди, фехтування, стрільби, танців тощо. У другій половині XVIII ст. Л.
а. було замінено на інші навчальні заклади. |
| | |
| Лібертаризм | Лібертаризм
(від англ. liberty — свобода) — течія в зарубіжній педагогіці, представники якої заперечують
домінуючу роль держави в галузі освіти. Поширення дістала
в США у другій половині XX ст. Прихильники Л. виступають за відміну законодавства про
обов'язковість освіти й надання права вирішувати питання про освіту дітей
виключно родині. Заперечуючи державну
шкільну систему, прихильники Л. висловлюються за розвиток форм
альтернативної освіти під контролем сім'ї, аж до кооперативного навчання в
домашніх умовах при фінансовій підтримці держави. |
| | |
| Лівінґстон (Livingstone) Річард Вінн | Лівінґстон (Livingstone) Річард Вінн (23.І.1880,
Ліверпуль — 26.ХІІ.1960, Оксфорд) — англійський педагог, теоретик класичної
освіти. В полеміці з прибічниками
прагматичної педагогіки Л. відстоював пріоритет класичної освіти, яка
дає значний потенціал знань і загальнолюдських цінностей, зміцнює дисципліну
розуму й розвиває мислительні і творчі здібності. Велику увагу приділяв освіті
дорослих і створив для них в Оксфорді ряд навчальних закладів. Досліджував
ідеї античних мислителів і їхній вплив на сучасну педагогіку. |
| | |
| Ліґтгарт (Ligthart) Ян | Ліґтгарт
(Ligthart) Ян (11.І.1859,
Еде — 16.ІІ.1916, Гаага) — нідерландський педагог. В 1885—1916 — директор відомої в Нідерландах так званої відкритої школи в Гаазі, де ним впроваджувалися в практику
принципи "нового виховання": наближення шкільного життя до
реального, активізація й заохочення пізнавальної і творчої активності учнів
тощо. Заперечуючи штучний, на його думку, поділ шкільної програми на окремі
предмети, Л. організовував навчальні
заняття на основі кількох загальних тем. |
| | |
| Лікувальна педагогіка | Лікувальна
педагогіка — розділ педагогіки, який займається розробкою шляхів,
методів і прийомів виправлення психічних і фізичних дефектів. Основна ідея Л. п. полягає в тому, що при розумному
поєднанні фізіотерапії, психотерапії,
спеціального режиму з навчанням доступним знанням і формуванням навичок праці, культури поведінки можливий розвиток
дефективних дітей у розумовому,
моральному та інших відношеннях. У визначенні
меж Л. п. та її предмета єдина точка зору відсутня. На думку однієї
групи вчених, Л. п. включає в себе питання навчання й виховання всіх категорій
аномальних дітей, таким чином повністю охоплюючи дефектологію і, крім того,
лікувальну фізкультуру. Інші вчені вважають, що Л. п. має займатися питаннями
навчання й виховання лише деяких груп аномальних дітей: дітей з порушенням
інтелекту, з нервовими і психічними
захворюваннями, важковиховуваних, а також дітей з розладами рухів і з
порушеннями мови. При такому розумінні
завдань Л. п. до неї належать тільки деякі розділи дефектології і лікувальна фізкультура. |
| | |
| Лінгард і гертруда | "Лінгард
і гертруда" —
соціально-педагогічний роман у 4-х частинах, написаний Й. Г.
Песталоцці. В художній формі роман розповідає про шляхи відродження
швейцарського села, головним чином засобами виховання. Героїня роману Гертруда — селянка — вчить своїх дітей
раціонально вести господарство та одночасно дає їм елементарні знання й
релігійно-моральне виховання. За зразком такого сімейного виховання поміщик-філантроп
організує ідеальну школу для дітей селян. |
| | |
| Лінднер (Lindner) Ґустав Адольф | Лінднер (Lindner) Ґустав Адольф (11.ІІІ.1828,
Рождяловіце — 16.Х. 1887, Прага) — чеський філософ і педагог, перший
професор педагогіки й філософії оновленого
Чеського університету імені Карла IV в Празі (1882). Педагогічні погляди Л.
сформувалися під впливом Й. Ф. Гербарта і його послідовників, пізніше під
впливом праць Дарвіна і Спенсера відійшов від гербартіанства. Великим успіхом користувалися його підручники
з логіки і психології. У своїх дидактичних поглядах виходив з учення Я. А.
Коменського, був прихильником принципу природодоцільності. Л. — автор двох
підручників про виховання й навчання. Л. заснував перший чеський науково-педагогічний журнал і очолив видання німецькою мовою творів класиків педагогіки:
Коменського, Гельвеція та ін. |
| | |
| Лісові школи | Лісові
школи, санітарно-лісові школи — в Україні навчально-виховні та лікувально-оздоровчі заклади інтернатного
типу. В Л. ш. приймають дітей 7—15 років з ослабленим здоров'ям. Навчально-виховна
робота в них здійснюється відповідно до навчальних планів і програм для
загальноосвітньої дев'ятирічної школи. В класі Л. ш. не більше 25 учнів. У І—IV класах
урок триває 35 хв, у V— VII — 40 хв;
на кожному уроці проводиться фізкультхвилинка. Обов'язкові п'ятиразове
калорійне харчування, денний сон; більшість виховних заходів перенесено на
свіже повітря. Організовують Л. ш. за містом, у місцях зі сприятливими
природними і кліматичними умовами. |
| | |
| Лісотехнічний інститут | Лісотехнічний
інститут — вищий навчальний заклад, який готує висококваліфікованих
спеціалістів для лісової промисловості. В Україні в 1997 був один: Львівський
державний лісотехнічний університет. |
| | |
| Література в школі | «Література
в школі»- видавався
з 1936 (з переривом з другої половини 1941-1945).Журнал висвітлював питання
методики літератури, знайомив з передовим педагогічним досвідом вчителів. Мав
наступні відділи :теорії та історії
літератури, методики літератури, трибуна словесника, бібліографічний,
консультації, хроніки. |
| | |
| Літт (Litt) Теодор | Літт
(Litt) Теодор (27.ХІІ.1880, Дюссельдорф —
16.VII. 1962,
Бонн) —німецький філософ і педагог, один з основоположників "педагогіки
культури", в якій вбачав насамперед "методику мислення",
спрямовану на "висвічування" виховного ефекту навчання. Акцентував увагу на гуманітарній освіті. Особливого
значення Л. надавав взаємодії освіти й політики і теоретично обґрунтував необхідність політичного
виховання молоді. Л. істотно вплинув на формування офіційної освітньої
доктрини в Німеччині, а також на
соціально-критичну педагогіку й педагогічну антропологію. |
| | |
| Літц (Lietz) Герман | Літц
(Lietz) Герман (28.ІV.1868, Думге- невіц — 12.VІ.1919, Хаубінда) —німецький
педагог, прибічник нового виховання. Заснував систему приватних сільських
виховних будинків для хлопчиків і юнаків. Л. прагнув виховними засобами
створити майбутнє суспільство як "великий синтез духу й тіла, фізичної і
розумової праці". В педагогічних
творах Л. виступав послідовником Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці.
Критикував німецькі середні школи за перевантаження програм книжковими
знаннями, за однобічне захоплення вивченням іноземних мов і математики. |
| | |
| Ліхуди | Ліхуди(Ліхудієви)
брати Іоаннікій(1633-1717) та Софроній (1652-1730)-греки за національністю,
вчені, головні засновники Слов’яно-греко-латинської академії у Москві (1687).В
1685 прибули до Москви. Склали на грецькій та латинській мові підручники
граматики, риторики. З 1694 почалося гоніння на Л. з боку влади патріарха. Вони
були відсторонені від роботи в академії та ув’язнені в монастир як політично та
релігійно неблагонадійні. В подальшому при Петрі І вони були звільнені з ув’язнення
та продовжували займатися педагогічною та просвітницькою діяльністю в Росії. |
| | |
| Ліцей | Ліцей, лікей— 1) Давньогрецька
філософська школа в Афінах, заснована Арістотелем 335 до н. е. Існувала
близько восьми століть. Назва — від храму Аполлона Лікейського, поблизу якого
містилася школа. 2) Тип середнього загальноосвітнього навчального закладу в
ряді країн Західної Європи, а також у деяких країнах Латинської Америки й
Африки. 3) В Російській імперії — становий привілейований середній і вищий
навчальний заклад для дітей дворян, який готував державних чиновників усіх відомств. В Україні існували Кременецький
ліцей, Рішельєвський ліцей в Одесі і Ніжинський ліцей. Після 1990 в Україні Л.
— освітній заклад, який здійснює освітню діяльність на основі загальноосвітніх
програм середньої (повної) загальної
освіти й дає учням загальну середню освіту з поглибленим вивченням ряду предметів, як правило, природничо-наукового й технічного профілів і допрофесійною підготовкою. Ліцей
організується як заклад II і III ступенів освіти, а також як самостійна ланка III ступеня
освіти. Прийом учнів до ліцею здійснюється на конкурсній основі. Строки
навчання — 7—8 років або 2—3 роки залежно від встановленої засновником
структури. |
| | |
| Ліценціат | Ліценціат
(лат.Licentiatus, букв, —допущений) — науковий
ступінь, прийнятий у французькій системі вищої освіти, а також в університетах
Фінляндії, Швейцарії й деяких латиноамериканських країн. У сучасних французьких
університетах — перший науковий ступінь. Розрізняють Л. літератури, наук і
педагогіки. Дає право займати посаду помічника викладача в ліцеї або
продовжувати освіту в університеті. У
середньовічних університетах — проміжний ступінь між бакалавром і
доктором. |
| | |
| Лобачевський Миколай Іванович | Лобачевський
Миколай
Іванович (1792-1856) - великий російський геометр, засновник
Неевклідової геометрії. Наукові дослідження поєднував з педагогічним пошуком. У
своїй «Геометрії»(підручник був написаний в 1823,виданий в 1909) вперше
здійснив фузіонізм планіметрії та стеріометрії. У рукописах «Алгебра»(1825) та
«Настанова вчителям математики в гімназіях»(1830,найдено в архівах у 1947)
підкреслював, що математичні поняття здобуваються почуттями, а потім
уточнюються в порядку відвернення. В 1834 видав керівництво для вчителів:
«Алгебра или вычисление конечных»,де обґрунтував вчення про число та законах
алгебраїчних операцій. В 1828 на засіданні Казанського університету прочитав
доповідь «О важнейших предметах воспитания». |
| | |
| Логіка | Логіка — наука про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об'єктивної істини в процесі міркування й пізнання. Виділяють діалектичну логіку та формальну логіку, які розвиваються в тісному взаємозв'язку. Діалектична логіка досліджує змістовий аспект людського мислення, особливості прояву в ньому законів діалектики; вивчає найзагальніші категорії як форми мислення, форми буття та ступені розвитку людського пізнання; виявляє закономірності виникнення й розвитку знання в процесі взаємодії суб'єкта і об'єкта. Формальна логіка досліджує структурні аспекти людського мислення й наукового знання, абстрагуючись від їхнього змісту й розвитку. В середніх школах в Україні Л. вивчалася з 1806 по 1828 і з 1871 по 1917 в курсі філософської пропедевтики. В період з 1947 по 1956 Л. вивчалася як самостійний предмет. В сучасній школі Л. як обов’язковий предмет не вивчається. Вона може вивчатися в окремих школах як предмет за вибором учнів або факультативний курс. Виховання логічного мислення учнів здійснюється під час вивчення всіх навчальних предметів шляхом забезпечення правильного засвоєння наукових понять.
|
| | |
| Лозанов Георгі Кирілов |
Лозанов Георгі Кирілов (нар.22.VІІ.1926,Софія)-болгарський
психотерапевт і педагог. Засновник і директор НДІ сугестології Міністерства
народної освіти(1966—1985). З 1985 директор центру \"Сугестологія
і розвиток особистості\" Софійського університету. Л. опрацював концепцію про навіювання-сугестію. Ряд положень
психотерапії і психогігієни навчання лягли в основу сугестопедії —
практичного застосування сугестології в навчальному процесі.
|
| | |
| Лозова Валентина Іванівна | Лозова
Валентина Іванівна (нар.
2.ІІІ. 1937, с. Першотравневе Харківської обл.) —
український педагог, член-кореспондент АПН України з 1992. З 1982 завідує
кафедрою педагогіки Харківського
педагогічного університету імені Г. Сковороди. Досліджує проблеми пізнавальної
активності школярів. |
| | |
| Локк (Locke) Джон | Локк (Locke) Джон (29.VІІІ. 1632, Рінґтон — 28.Х.
1704, Отс) — англійський філософ, психолог, педагог, автор книг
"Деякі думки про виховання" («Some thoughts concerning education») і "Про виховання розуму" ("Of the conduct of the understanding"). Найважливішим у
вихованні вважав вироблення
характеру й волі у дітей, їх моральне виховання. Л. підкреслював необхідність індивідуального
підходу до дітей у вихованні і врахування дитячої психології. В
навчанні виступав за врахування вікових
особливостей дітей, щоб для маленьких дітей навчання було грою й
розвагою, орієнтувалося на допитливість дитини, розвивало інтерес до
навчання. Програма навчання Л. спрямовувала на повідомлення дітям реальних,
корисних знань. Підкреслювалася важливість вивчення рідної мови, математики,
натурфілософії, географії, історії, етики, права тощо. Л. був переконаним
прихильником домашнього виховання. Його
педагогічні ідеї істотно вплинули на розвиток педагогіки XVIII— XIX ст. |
| | |
| Ломоносов Михаїл Васильович | Ломоносов Михаїл Васильович (1711-65)-
великий російський учений, діяч культури та просвітництва. Основу виховання
вбачав в науці, яка удосконалює людину в розумовому та моральному відношенні.
Мета виховання-підготовка до служіння Батьківщині та народові. Багато уваги
приділяв викладанню рідної мови. Мова вчителя чи лектора повинна бути чіткою та
виразною. Л.-автор підручників для гімназій та університетів(«Риторика»,
«Граматика російської мови» та ін.). Л. заснував перший російський університет
у Москві(1775) і як демократ-просвітник мріяв, щоб він був доступним різним
верствам населення. Л. багато уваги приділяв підготовці російських вчених, які
б «впредь могли плоды свои принести отечеству».Він боровся за розвиток
російської науки, проти іноземних псевдовчень, які займали керівні місця в
Академії Наук, та сприяв перетворенню Академії в національний центр російської
науки та просвітництва. Л. вимагав відкриття гімназій при університеті для
дітей різних верств населення. Релігію він вважав гальмом загального розвитку
та викривав моральні вади духівництва(«Гимн бороде»). |
| | |
| Лонгітюдне дослідження | Лонгітюдне дослідження (від англ. Longitude — довгота) — тривале систематичне вивчення одних і тих самих піддослідних, яке дає можливість визначати
діапазон вікової та індивідуальної мінливості
фаз життєвого циклу людини. Організація Л.
д. передбачає одночасне використання інших методів: спостереження, тестування,
психографії, праксиметрії тощо. |
| | |
| Лондонський Університет | Лондонський Університет - комплекс
62 інститутів та коледжем, кожен з яких є самостійним навчальним закладом.
Заснован у 1827 у вигляді університетського коледжу, якому в 1836 присуджено
звання університету з правом приймати екзамени у екстернів та надавати наукові
ступені. Науково-дослідна та навчальна робота в галузі педагогіки зосереджена в
Педагогічному інституті Л.у. В ньому готуються до складання іспитів на диплом
вчителя початкової та середньої школи, студенти, які отримали в цьому вузі
перший науковий ступінь, а також в цьому вузі відбувається підвищення кваліфікації
вчителів. В інституті вивчаються: соціологія виховання, філософія виховання,
педагогічна психологія, порівняльна педагогіка, історія педагогіки, дидактика,
дефектологія, школознавство. Інститут щорічно видає велику кількість
публікацій(«Щорічник з питань педагогіки та народної освіти»)(разом з
Колумбійським університетом у США)-«The Year-book of Education»з 1932)
та наукові записки під назвою «Studies and Reports» (Institute of Education). |
| | |
| Лордкіпанідзе Давид Онисимович | Лордкіпанідзе Давид Онисимович (нар. 5.III. 1905, Салхино, Грузія) — грузинський педагог і
історик освіти, член-кореспондент АПН Росії (з 1957), заслужений діяч науки
Грузії (1960). З 1937 — доцент Тбіліського університету, в 1947—1960 — директор Науково-дослідного
інституту педагогічних наук Грузії, з 1963 —
завідувач кафедрою педагогіки Тбіліського
університету. Основні праці: "Дидактика Яна Амоса Коменського",
"Класик грузинської педагогіки Яків Гогебашвілі",
"Педагогічне вчення К. Д. Ушинського", "Принципи, організація і
методи навчання". |
| | |
| Лосюк Петро Васильович | Лосюк Петро Васильович (нар.4.ІІІ.1936, с. Яворів Івано-Франківської обл.) —
український педагог, член-кореспондент АПН України з 1994 р. З 1963
працює директором загальноосвітньої школи. Досліджує проблеми виховання учнів
засобами декоративно-прикладного мистецтва. |
| | |
| Лоурайс, Лаурайс (Lauwerys) Джозеф Албер | Лоурайс,
Лаурайс (Lauwerys) Джозеф Алберт (7.ХІ.1902, Брюссель — 29.VI. 1981, Гілфорд, Англія) — англійський
педагог, перший професор порівняльної
педагогіки (1946—1970), голова Комітету педагогічних досліджень в Англії. В 1970—1976 директор Атлантичного
інституту педагогіки в Галіфаксі (Канада). З 1945 постійно співробітничав з
ЮНЕСКО. Л. — один з організаторів системи "мандрівних семінарів",
засновник і президент Європейського товариства порівняльної педагогіки (1961—
1970). Одне із завдань порівняльної педагогіки Л. вбачав у прогнозуванні розвитку систем народної освіти в окремих державах.
Засобом точного порівняння педагогічних явищ на різних рівнях загальної і
професійної освіти Л. вважав міжнародну стандартну класифікацію понять і
термінів у галузі освіти. |
| | |
| Лу Сінь | Лу Сінь (справжнє ім'я і прізвище — Чжоу Шужень; 25.ІХ.1881,
Шаосін — 19.Х. 1936, Шанхай)
— китайський письменник і просвітитель, педагог.
В 1912—1926 працював у міністерстві освіти, виступав з
просвітительськими ідеями, високо
оцінював роль навчання й виховання в перетворенні суспільства. У 20-х роках Л.
С. як професор Пекінського, Сяминського й Гаунчжоуського університетів багато
зробив для виховання передової китайської інтелігенції. |
| | |
| Луарасі Петро Ніні | Луарасі
Петро
Ніні (1855-1936)- діяч албанського національного руху та просвітництва.
Заснував декілька албанських шкіл та керував ними. Для учнів, молоді писав
вірші патріотичного змісту. Виступав на захист навчання на рідній мові.
|
| | |
| Лубенець Тимофій Григорович | Лубенець
Тимофій Григорович (21.ІІ.1855, м. Кролевець, тепер
Сумської обл. — 14. IV. 1936, Київ) — український педагог і діяч народної освіти. В 1883—1889 — викладач київської гімназії, з 1899 — інспектор
народних училищ при управлінні Київського навчального округу, потім —
директор народних училищ Київської губернії. Послідовник К. Д. Ушинського. Виступав за проведення загального обов'язкового
початкового навчання, а також за навчання рідною мовою. Під псевдонімом Т.
Норец видав у Львові свій буквар українською мовою. |
| | |
| Лукашевич (Lukaszewicz) Юзеф | Лукашевич (Lukaszewicz) Юзеф (30.ХІ.1799, с. Кромплев, тепер Польща —
13.ІІ.1873, с. Таргошице, там само) — польський історик, дослідник історії народної освіти. Видав багато історичних
документів і матеріалів XVII— XVIII ст. Автор "Історії шкіл в Королівстві та
Великому князівстві Литовському з найдавніших часів і до року 1794", в
якій багато місця приділяється історії освіти на українських землях. |
| | |
| Луначарський Анатолій Васильович | Луначарський
Анатолій Васильович (11.ХІ.1875, Полтава —
26.ХІ.1933, Ментона, Франція, похований у
Москві) — російський політичний і освітній діяч, публіцист і теоретик літератури. В 1917—-1929
був першим народним комісаром освіти Російської Федерації. Л. разом з Н. К. Крупською є організатором радянської
системи навчання та виховання. Л. брав активну участь в опрацюванні директивних матеріалів про організацію радянської
системи освіти. |
| | |
| Лурія Олександр Романович | Лурія Олександр Романович (16.VІІ. 1902, Казань — 14.VIII. 1977,
Москва) — російський психолог, дійсний член АПН Росії (з 1947) і АПН СРСР (з
1968). В 1931—1934 працював у Харківському
університеті. З 1945 — професор, з 1965 — завідувач кафедрою нейропсихології і патопсихології Московського університету. Л. разом з Л. С.
Виготським досліджував питання розвитку психіки в дітей і дорослих. Опрацював
метод експериментального дослідження складних асоціативних процесів; досліджував проблеми порушення психічних
функцій при локальних ураженнях мозку. |
| | |
| Луцька братська школа | Луцька братська
школа — навчальний заклад, заснований Луцьким братством —
громадською організацією православних українських шляхтичів у Волині та міщан Луцька — близько 1617, Статут
школи засновувався на "Порядку шкільному" Львівської братської школи.
Схвалені братством "Артикули прав" містили правила поведінки
учнів. У Л. б. ш. навчалися сини міщан Луцька й православних шляхтичів Волині. В школі високого рівня досягло
вивчення граматики, риторики й поетики, хорового співу. |
| | |
| Львівська братська школа | Львівська
братська школа —
навчальний заклад, перша братська школа в Україні.
Заснували її близько 1585 діячі Львівського братства Ю. Рогатинець, І.Рогатинець,
І. Красовський та ін. Статут Л. б. ш. ("Порядок шкільний") —видатна пам’ятка передової педагогічної думки. Він
передбачав демократичні основи організації школи. До Л. б. ш. приймали дітей різних станів зі Львова та з інших міст і сіл України. Молодші школярі
навчалися грамоти, старші (спу-деї)
вивчали старослов'янську, грецьку й латинську мови, граматику, риторику й
поетику, елементи філософії. Школа стала й осередком розвитку хорового співу та
українського шкільного театру. В 1591 була
надрукована грецько-старослов'янська граматика "Адельфотес", складена учнями школи й учителем
Арсенієм Еласонським. Гетьман П. Сагайдачний заповів
значні кошти напотреби школи. Л. б. ш. справила великий
вплив на розвиток освіти не тільки в Україні, а й у Білорусі, Молдові та ін. Вона виховала багатьох відомих громадських
і культурних діячів. Керівники Л. б. ш. намагалися перетворити її на вищий
навчальний заклад, однак у другій половині XVII ст. школа занепала, а у 80-х роках XVIII ст.
перестала існувати. |
| | |
| Львівський ліцей | Львівський
ліцей — загальноосвітній навчальний заклад проміжного (між середньою та
вищою школою) типу. Заснований 1805 на базі ліквідованого австрійським урядом
Львівського університету. Мав відділи філософії, права, богослов'я, хірургії,
на яких навчалося від 500 до 800 студентів, переважно дітей шляхти, духовенства
й купецтва. В 1817 ліцей реорганізовано в університет. |
| | |
| Львівський Таємний Університет | Львівський
Таємний Університет — вищий
навчальний заклад, що діяв нелегально на громадських засадах у Львові
1921—1925. Заснований у відповідь на заборону приймати студентів українського
походження до Львівського університету. Мав філософський, юридичний і медичний
факультети, на яких навчалися понад 1 тис. студентів. Першим ректором був В.
Щурат. При Л. т. у. 1921—1922 діяло два курси таємної політехніки
(політехнічного інституту). |
| | |
| Львівський Університет | Львівський
Університет імені Івана Франка — один з найстаріших центрів слов'янської науки й культури.
Заснований у 1661. Пройшов складний шлях розвитку й перетворень в умовах Речі
Посполитої (до 1772), Австрійської і Австро-Угорської монархій (до 1918),
польської держави (до 1939). До закриття в 1773 — єзуїтська академія (з правом
викладання всіх університетських дисциплін і присудження наукових ступенів) в
складі 3 факультетів (богословський, юридичний, філософський). З 1784 відновлений
як австрійський світський університет з викладанням латинською мовою. У 1803
професор П. Д. Лодій заснував в університеті педагогічний інститут. При
університеті діяла гімназія, в 1787—1808 так званий Руський інститут (Studium Ruthenum) з викладанням українською літературною мовою того часу. В 1805 університет
закрито; на його базі працював ліцей. В
1817 ліцей знову дістав статус університету. Мовами навчання стали
німецька й латинська. З 1879 запроваджено викладання польською мовою. В 1918—1939 польський університет мав
4 факультети. З ініціативи українського студентства було створено український
таємний університет. З 1939 радянський університет з викладанням українською
мовою. В 50—70-ті роки став одним з провідних наукових центрів України. В 1991
у складі університету було 13 факультетів. |
| | |
| Львов Василь Миколайович | Львов
Василь
Миколайович (1859-1907)- російський зоолог, професор Московського університету,
автор підручника зоології для середніх навчальних закладів(1901) в якому
відбивалися еволюційні ідеї Дарвіна. На думку Л., вивчення зоології слід
розпочинати з хребетних(від риб до вищих ссавців),а потім переходити до
безхребетних тварин. |
| | |
| Львов Костянтин Іванович | Львов
Костянтин
Іванович(1895-1950)- радянський педагог, доктор педагогічних наук, професор
МГПІ ім. В. П. Потьомкіна, член-кореспондент АПН .Автор робіт «Основи
організації просвітницької праці»(1923), «Клубна робота в школі»(1926,разом з
А.Ф. Родіним). |
| | |
| Любен Август-Генріх | Любен
Август-Генріх
(1804-73)- німецький педагог, методист з природознавства. Вважав необхідним,
щоб учні самостійно спостерігали та описували «твори природи».Насправді його
методика звелась до того, що учні вчили напам’ять зовнішні ознаки рослин
та тварин.
|
| | |
| Любовський Петро Михайлович | Любовський Петро Михайлович (роки народження і смерті
невідомі) — український філософ, психолог і педагог першої чверті XIX ст. Викладав у гімназії в Харкові.
Пропагував патріотичні ідеї любові до вітчизни, до її культури. |
| | |
| Любомська Євгенія Михайлівна | Любомська
Євгенія Михайлівна (18.ІІІ.1929, с. Саморідне
Черкаської обл.)- український педагог, Герой
Соціалістичної Праці (1978). З 1962 працює вчителькою української
мови й літератури у Жашківській
середній школі № 2 Черкаської області. |
| | |
| Людина як предмет виховання | "Людина
як предмет виховання" — капітальний за змістом і науковим рівнем
психолого-педагогічний трактат К. Д. Ушинського, в якому на високому для свого
часу науковому рівні ставляться й розв'язуються провідні проблеми розвитку
психіки в онтогенезі. |
| | |
| Люксембург Роза | Люксембург Роза (1871-1919)- одна з засновників компартії Німеччини. Відстоювала принцип єдиної шкільної системи, науковості навчання. Заперечувала вплив релігії на освіту. Підкреслювала необхідність індивідуального підходу до учня, вимагала, щоб навчання було пов’язане з життям(практикою діяльності),сприяло самостійному мисленню та всебічному розвитку особистості.
|
| | |
| Лютер (Luther) Мартін | Лютер (Luther) Мартін (10.ХІ.1483 Айслебен, Саксонія —18.ІІ.1546,
там само ) — діяч Реформації в Німеччині, основоположник лютеранства. Л.
виступав за те, щоб міські ради відкривали школи початкової освіти, які б
охоплювали навчанням усіх дітей. Основним завданням школи вважав релігійне
виховання. Великого значення надавав вивченню стародавніх мов. Л.-автор
катехізису, який кілька століть був головною книгою для читання в народних
школах Німеччини. |
| | |
| Лян ці-Чао | Лян ці-Чао (23.ІІ.1873,повіт
Сіньхой,пров.Гуандун-19.І.1929,Пекін) -китайський політичний діяч, педагог,
журналіст. Виступав за використання досвіду західних країн у галузі освіти.
Запропонував проект організації в країні цілісної системи освіти, яка включала
б дошкільні заклади, початкову школу, середню школу, різні професійні навчальні
заклади, вузи. Проект Л. Ц. не був підтриманий офіційною владою та учительською
громадськістю. |
| | |
|
|
|
Глосарій