Wednesday, 19 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Глосарій

Починається з...
Містить в собі
Повне зпівпадання

Додати Слово

Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Л
Сторінок: 1
Слово Означення
Лабораторно-бригадний метод навчанняЛабораторно-бригадний метод навчання — спосіб організації навчального процесу в школі на основі виконання бригадами учнів самостійних навчально-лабораторних завдань, різно­видність дальтон-плану. Дістав знач­не поширення в школах України в 1930— 1932. Самостійна лабораторна робота дітей, читання книг у бригаді, підготовка доповідей, розв'язування задач розгляда­лися як основний шлях вивчення на­вчального матеріалу. Вчителю відводили­ся лише контролюючі функції. Практика застосування Л.-б. м. як універсального методу навчання була засуджена в 1932 партійною постановою.
 
Лаврійський Іван ВасильовичЛаврійський Іван Васильович  (1773, с. Терка, тепер Польща —1846,м.Перемишль,Польша)- український педагог і освітній діяч. Закінчив Львівський університет, профе­сор цього університету (1798—1804). Піз­ніше — ректор Львівської духовної семі­нарії, професор богословського інституту в Перемишлі. Л. написав підручник укра­їнської граматики, буквар (Перемишль, 1838), методичні посібники. Заснував грошовий фонд для допомоги україн­ським школам.
 
Лаврська школаЛаврська школа — навчальний за­клад, відкритий П. Могилою 1631 у Тро­їцькому     монастирі     Києво-Печерської лаври. Була школою нового типу, орга­нізованою за західноєвропейським зраз­ком; давала повнішу освіту, ніж брат­ські школи. В 1632 Л. ш. було злито з Київською братською шко­лою і створено Колегію. Згодом на честь її протектора П. Могили Колегія почала називатися Києво-Могилянською. Практично це був перший вищий навчальний заклад в Україні. Див. Київ­ська академія.
 
Лавуазьє (Lavoisier) Антуан-Лоран Лавуазьє (Lavoisier) Антуан-Лоран (26.VІІІ.1743, Париж — 8.V.1794, там само) — французький учений-хімік. В 1793 опрацював пропозиції щодо рефор­ми народної освіти з метою поширення природничо-наукових і технічних знань. На думку Л., основою освіти мають стати живі уявлення дітей про явища природи. В школі першого ступеня Л. пропонував вивчати природознавство, особливо бота­ніку, дослідну фізику, практичну геомет­рію, основи сільського господарства й головні способи обробки дерева і металів. Поряд з загальноосвітніми школами другого ступеня планувалося створювати професійні школи механічних і хімічних ремесел та школи змішаного типу. План Л. відіграв важливу роль в історії ідей реальної освіти.
 
Лаговський Миколай МихайловичЛаговський Миколай Михайлович (1862-1933)-сурдопедагог, методист, професор Московського міського педагогічного інституту, автор робіт з історії та теорії сурдопедагогіки, а також навчальних посібників для навчання глухонімих. На базі багаторічної практики розробляв в своїх працях питання навчання глухонімих.
 
Ладигіна-Котс Надія МиколаївнаЛадигіна-Котс Надія Миколаївна (р.1889)-радянський психолог, доктор біологічних наук, досліджувала поведінку вищих тварин. Встановила та описала специфіку різних форм діяльності мавп;вивчала якісні відмінності мислення тварин та людей, провела порівняльне дослідження психіки дитинча мавпи та людської дитини. Розробляла нові методики дослідження поведінки тварин.
 
Лазар(Lazar) ҐеорґеЛазар(Lazar) Ґеорґе (1779—1822) — румунський педагог і просвітитель. Осно­воположник румунської народної школи. В 1818 створив перший вищий навчаль­ний заклад з навчанням рідною мовою — Академічну школу філософських і мате­матичних наук і тривалий час був її ди­ректором.
 
Лазаревський Інститут Східних МовЛазаревський  Інститут Східних Мов (1814-1918)- приватний навчальний заклад переважно для навчання вірмен, заснован у Москві на кошти родини меценатів Лазаревих. Спочатку являв собою училище(«Вірменське Лазаревські училище»),а з 1828 –інститут. Інститут готував кадри для різних галузей суспільного, наукового, культурного життя та вчителів для вірменських шкіл. Після  встановлення Радянської влади перетворений спочатку у Вірменський інститут, а в 1921-в Московський інститут східнознавства
 
Лазурський Олександр ФедоровичЛазурський Олександр Федорович (12. IV. 1874, Переяслав, тепер Переяслав-Хмельницький Київської обл. — 12.ІІІ.1917) —психолог. Один з осново­положників експериментальної психоло­гії, автор оригінальних методів наукового дослідження психіки — клінічного спос­тереження і природного експери­менту. Розробляв переважно питання психології особистості.
 
Лай (Lay) Вільгельм АвгустЛай (Lay) Вільгельм Август (30.VІІ.1862,, Бьотцінґен — 9.V. 1926, Карлсруе) — німецький педагог, теоретик експериментальної педагогіки. Словес­ному навчанню, яке панувало в XIX ст., протиставив свою так звану педагогіку дії. Виходячи з даних біології, зводив роль виховання до вироблення у дітей реакцій в основному рухових. Головна увага в школах Л. ("школи дії") відводи­лася моделюванню, драматизації, малю­ванню, ліпленню тощо. Л. був прихиль­ником виховання в дітей "німецького духу" й релігійності. Теорія Л. відіграла деяку позитивну роль у боротьбі з верба­лізмом у навчанні.
 
Лаканаль(Lakanal) Жозеф Лаканаль(Lakanal) Жозеф (1762-1845)- діяч  просвітництва періоду Французької буржуазної революції XVІІІ ст. У 1778-91 викладав у коледжах однієї з конгрегацій, в 1792-член Конвента, в 1793 працював у Комітеті народної освіти. Влітку 1793 разом з Сійесом та Дону розробляв проект декрету про організацію національної освіти, в якому були передбачені лише початкові школи, що викликало його відхилення. Після 9 термідора грав керівну роль у Комітеті народної освіти, підготував декрети про організацію нормальних шкіл, початкових шкіл, про створення центральних шкіл.
 
Ламські школиЛамські школи –релігійні навчальні заклади для підготовки лам. На територію Росії просякнули з Тібету та  Монголії разом з ламаїзмом. В школах навчали тібетській мові, медицині, елементам астрономії та астрології, будизській  релігії та філософії. Навчання було механічним та дуже важким (напр., треба було вивчити  напам’ять 5 томів тібетської медицини та назви всіх ліків.).Небагато з ховраків (будизських семінаристів) закінчували повний курс, більшість все життя залишалося слугами лам. Після Жовтневої революції Л.ш. були поступово ліквідовані.
 
Ланге Микола МиколайовичЛанге Микола Миколайович (24.ІІІ.1858, Санкт-Петербург — 15.ІІ.1921, Одеса) — український і російський психолог. Один з основоположників експеримен­тальної психології в Україні й Росії. Працював у психологічній лабора­торії В. Вундта в Ляйпциґу (з 1883). Професор філософії Одеського універси­тету (1888—1921), де 1895 організував одну з перших в Україні й Росії психо­логічних лабораторій. Був засновником Вищих жіночих курсів в Одесі (1903). Відомий своїми експерименталь­ними працями в галузі сприймання та   уваги.
 
Ланжевен (Langevin) ПольЛанжевен (Langevin) Поль (23.І.1872, Париж — 19.ХІІ.1946, там само) — французький фізик і громадський діяч, професор Сорбонни й Колеж де Франс. У 1945—1946 був Головою Комісії з шкільної реформи у Франції. Опрацьова­ний комісією проект реформи, переданий в 1947 Міністерству освіти, дістав назву плану Ланжевена—Валлона.
 
Ланжевена-Валлона планЛанжевена-Валлона план — проект реформи народної освіти у Франції,  опрацьований створеною в 1944 при Міністерстві освіти комісією під керівництвом П. Ланжевена і А. Валлона. Л.-В. п. передбачав обов'язкове навчання до 18 років, світське і безплатне навчання на всіх його ступенях (від материн­ських шкіл до університетів), надан­ня стипендій і допомоги всім учням старших класів середніх шкіл і студентам вузів, які цього потребують, інтенсивне будівництво шкільних приміщень, забез­печення шкіл кваліфікованими виклада­чами, поліпшення підготовки учителів і підвищення їм зарплати тощо. Автори проекту ставили своїм завданням забез­печити всебічний розвиток особистості дитини, виховання її у дусі демократич­них і гуманістичних ідеалів, поглибити природничо-математичну й технічну освіту, поліпшити підготовку учнів до практичної діяльності. План було відхи­лено урядом Франції.
 
Ланкастер (Lancaster) ДжозефЛанкастер (Lancaster) Джозеф (25.ХІ. 1778, Лондон — 24.Х. 1838, Нью-Йорк) — англійський педагог, один із засновників системи взаємного навчання. В 1798 відкрив свою школу й почав педа­гогічну діяльність. Вважав, що дітям трудящих треба давати не лише релігійне виховання, а й вчити їх читати, писати й лічити, мріяв поєднати навчання з виробничою працею. В 1818 виїхав до Америки, де створював школи взаємного навчання. Згодом вони поширилися і в інших країнах, але були піддані критиці за механіцизм у навчанні, за недостат­ність знань, які вони давали.
 
Ланкастерська системаЛанкастерська системадив. Белл-ланкастерська система.
 
Ларичев Павло ОпанасовичЛаричев Павло Опанасович (р.1892)- заслужений вчитель школи РРФСР, чл.-кор. АПН, автор робіт з методики викладання математики та стабільного задачника з алгебри , який був нагороджений премією АПН.
 
Ластівка"Ластівка" ,"Ластовка" — український ілюстрований журнал для дітей і молоді. Виходив 1869—1881 у Львові спочатку як щотижневий додаток до газети "Учитель", з 1875 — як самостійний орган. В "Л." друкувалися вірші, оповідання казки, статті історичного, природознав­чого та релігійного змісту, господарські поради тощо.
 
Латинська моваЛатинська мова-одна з найстаріших мов індоєвропейської сім’ї. За походженням є мовою племені латинів. Тепер мертва. Розвинулась як писемна з VІ ст. до н.е. на основі говору м. Рима. Зі зростанням Римської держави поширилась на весь Апеннінський, згодом на Піренейський півострів, Північну Африку, Галлію та ін. Л. м. відіграла велику роль у розвитку науки й культури. Багато слів з Л. м. стали інтернаціоналізмами, збагатили  міжнародну термінологію. У ХХ ст. існує як офіційна мова католицької церкви.
 
Латинський алфавітЛатинський алфавіт -  один   з  найдавніших   алфавітів,   створений   для латинської мови. Виник у VII ст. до н. е. Л. а. став основою алфавітів багатьох мов Європи, а також ряду мов Африки, Аме­рики й Азії.
 
Латинські школиЛатинські школи навчальні заклади (початкові або підвищеного типу) з латинською мовою навчання. Виникли в Західній Європі у період раннього середньовіччя й панували до XIII ст., коли почали з'являтися міські школи з рідною мовою навчання. В період Рефор­мації (XVI ст.) зросла роль Л. ш. як середньої ланки в освіті, підготовчого етапу перед вступом в університет (в Німеччині дістали назву "вчені школи"). В XVIXVII ст. на базі Л. ш. створюва­лися середні навчальні заклади, які дава­ли класичну освіту, — гімназії або педагогіуми.
 
Лашкарашвілі Тамара ВасилівнаЛашкарашвілі Тамара Василівна (р.1916) –грузинський педагог, міністр просвітництва республіки ( з 1960).Приймала активну участь у перебудові шкіл Грузинської РСР.
 
Лебедєв Петро Петрович Лебедєв Петро Петрович (1875-1947)-хімік-методист, професор, прибічник «методичної системи німецького педагога Арендта». В 1923-31 очолював у Наркомпросе РРФСР розробку всіх питань пов’язаних з викладанням хімії в середній школі. Автор та редактор багатьох підручників періоду  1925-32.
 
Лебединцев Костянтин Феофанович Лебединцев Костянтин Феофанович (25.Х.1878, м.Радам, тепер Польща — 25. IX. 1925, Київ) —український математик-методист. Педагогічну діяльність почав у І Київському комерційному учи­лищі та на Вищих жіночих курсах. Реда­гував журнал "Педагогическая неделя". В 1909—1916 викладав у приватній гімназії у Москві. В цей період створив кілька підручників з алгебри, в яких знайшли відображення основні вимоги прогресив­них педагогів щодо вивчення математики в школі, пропагував ідею графічно-коор­динатного методу в шкільному курсі алгебри. З 1921 працював проректором Київського інституту народної освіти.
 
Леблан (Leblanc) РенеЛеблан (Leblanc) Рене (1847-1917)- французький педагог, спадкоємець Салісіса з керівництва ручною працею в загальноосвітній школі Франції. Розробив оригінальний курс ручної праці ,в якому велику увагу приділяв зв’язку  праці  з  шкільними предметами  перш за все з геометрією.
 
Левицький Володимир Йосипович Левицький Володимир Йосипович (31.ХИ.1872, Тернопіль — 13.УІІ.1956, Львів) — український математик, педа­гог. У 1894—1918 викладав у галицьких гімназіях. В 1920—1925 Л. викладав мате­матику в таємному українському універ­ситеті, з 1939 — професор Львівського університету. У 1893 надрукував першу працю з вищої математики українською мовою. Збирав і впорядковував україн­ську математичну термінологію.
 
Левицький ЙосипЛевицький Йосип (1801, Галичина 24.V.1860, с. Нагуєвичі, тепер с. Івана Франка Львівської обл.) — український письменник, педагог, культурний діяч. Закінчив Віденську духовну семінарію (1825).    Викладав    церковнослов'янську мову в Перемишльській семінарії (1832— 1834, 1848—1853). Автор підручників для початкових шкіл-букваря, арифметики тощо.
 
Левицький Микола ФеодосійовичЛевицький Микола Феодосійович (8.VІ.1819, Чернігівщина-14.ІІ.1885, Київ) - український педагог. Закінчив Київську духовну семінарію(1841). З 1846 вчителював у школах Київщини, Чернігівщини, з 1858-в училищах і гімназіях Києва. Працював над удосконаленням змісту й методики початкового навчання. Висунув ідею  нової початкової школи, здатної розвивати розум дитини, будувати прагнення до корисної діяльності, здійснювати фізичне, естетичне й моральне виховання. Опублікував низку науково-методичних та інших педагогічних статей.
 
Левін (Lewin) КуртЛевін (Lewin) Курт (9.ІХ.1890,Познань-12.ІІ.1947, Ньютон, шт. Массачусетс , США)- німецький і американський психолог. Один з найвідоміших представників берлінської школи гештальтпсихології психології, засновник топологічної психології. Л. належить також ряд праць з патопсихології і соціальної психології.
 
Левітов МИКОЛАЙ ДМИТРОВИЧЛевітов МИКОЛАЙ ДМИТРОВИЧ (р.1890)-радянський психолог, доктор педагогічних наук, професор. Перші його праці стосуються галузі психології праці, наступні - проблеми формування характеру та вікової психології (старшого шкільного віку).Автор навчальних посібників з дитячої та педагогічної психології.
 
Легкої промисловості інститутиЛегкої промисловості інститути,  технологічні й текстильні-вищі навчальні заклади, які готують інженерні кадри для підприємств, організацій і науково-дослідних установ легкої і текстильної промисловості. В 1997 в Україні діяли державна академія легкої промисловості України (Київ),Державна академія харчових технологій і Академія холоду (Одеса), Український державний університет харчових технологій і Технологічний університет Поділля.
 
Легоцький (Lehotsky) ДаніелЛегоцький (Lehotsky) Даніел (1759-1840)- словацький прогресивний  педагог, послідовник  Коменського. У вихованні особливу роль надавав взаємній любові вчителя та учнів, довірі дитині, повазі її особистості, особистому прикладу вчителя. Запропонував проект обов’язкової шкільної освіти для всіх дітей віком від 7 до 15 років незалежно від полу дитини та соціального статусу. Вимагав створення інститутів з підготовки вчителів. Свої педагогічні погляди виклав у «Knihe o mudrom a krestanskom vychovavani dietok» (Книга про мудре християнське виховання).Невиданою залишилась його книга «Велика азбука»,яка повинна була стати малою практичною енциклопедією для простого народу.
 
Лейбнц, Ляйбніц (Leibniz) Ґотфрід ВільгеЛейбнц, Ляйбніц (Leibniz) Ґотфрід Вільгельм (1. VII. 1646, Ляйпциґ — 14.ХІ.1716, Ганновер) —німецький філо­соф, математик, фізик, юрист, історик, мовознавець. Значну увагу приділяв проблемам виховання. В 1668 запропону­вав план організації навчання дітей дворян. Основну увагу в навчальному плані приділяв реальним предметам, необхідним людині в практичному житті. В галузі дидактики відстоював вимогу навчати в грі, з широким використанням засобів наочності. На розвиток німецької педагогіки XVIII ст. істотно вплинуло висунуте Л. положення про те, що освіта робить життя людини досконалим. Був ініціатором створення Прусської академії наук в Берліні (1700) і її першим прези­дентом. Брав участь у розробці проектів розвитку освіти в Росії.
 
Лекційний методЛекційний метод — метод навчан­ня, який полягає в систематичному усно­му викладі викладачем розділу науки або навчального курсу. Лекція вперше почала застосовуватися в середньовічних універ­ситетах у формі читання й коментування викладачем тексту якоїсь книги. Характер усного викладу навчального курсу (звичайно латинською мовою) лекція набула у XVIII ст. Л. м. у вищих навчаль­них закладах є одним з основних методів навчання. В середній школі Л. м. засто­совується лише в старших класах.
 
Лемберг Раїса ГригоріївнаЛемберг Раїса Григоріївна (р.1883)- професор  Казахського державного педагогічного інституту ім. Абая (Алма-Ата). Праці Л. стосуються здебільшого галузі дидактики: « Методи навчання у школі»(1958); «Питання методики уроку » (1957); «Урок у початковій школі»(1948); «Практика учительської праці. Перший рік навчання»(1927). Більш ранні праці стосуються питань взаємозв’язку загальної та професійної освіти.
 
Ленінградський Державний Педагогічний інЛенінградський Державний Педагогічний інститут ім. А. І. Герцена- вищий педагогічний навчальний заклад, який готував вчителів для середньої школи. Був  відкритий  у листопаді 1918.У створенні інституту та його роботі приймав участь А.М. Горький, який був почесним  членом Навчальної ради. Ім’я  А. І.Герцена  надано інституту в 1920. Підготовка вчителів у інституті в 1958-1959 велась за слідуючими   спеціальностями: а)російська мова, література, історія;б) іноземна мова (англ., нім., франц.); в) математика та креслення;г)фізика та основи виробництва; д) біологія, хімія та основи сільського господарства;е) географія та біологія;є)фізичне виховання;ж)дефектологія, російська мова та література;ж)дефектологія та математика;з)педагогіка та психологія (дошкільне відділення);і)методика початкової освіти. В інституті був факультет народів Крайньої Півночі. А також заочне та вечірне відділення.
 
Ленінградський Державний Університет ім.Ленінградський Державний Університет ім. А. А.   Жданова . Був заснований в лютому 1819 на базі Головного Педагогічного інституту. В першому випуску (1823) було 26 чоловік. За Уставом 1835 університет поділявся на два факультети: філософський ( з відділеннями історико-філологічним та фізико-математичним) та юридичний ( з відділеннями юридичним та камеральним). В 1839 при університеті було організоване «реальне відділення» для підготовки викладачів технічних наук (існувало в 1839-43 та в 1849-51) та кафедра валахо-молдавської мови; в 1854 були створені кафедри вірменської, грузинської, татарської мови. В 1854 відділення східної словесності було перетворено в факультет східних мов. У 40-60-х роках в університеті навчалися М. В. Петрашевський, М. А. Некрасов, М.Г.Чернишевський. В склад університету за Уставами 1863 та 1884 входили такі факультети: історико-філологічний, фізико-математичний, юридичний, східний. В другій половині ХІХ ст. в університеті працювали багато видатних діячів російської науки: А.М.Бутлеров, Г. І. Успенський, П. Л. Чебишев. В перші роки Радянської влади університет об’єднався з деякими  вузами:2-й Петроградський університет(б. Психоневрологічний інститут), 3-й Петроградський університет (б. Бестужевські курси),Археологічний, Географічний, Літературно-художній ім.Брюсова, Історико-філологічні інститути, Вищі історико-літературні та юридичні курси. В 1958-59 в університеті були факультети: історичний, економічний, філософський, філологічний, іноземних мов, східний, юридичний, фіз., хімічний, геологічний, географічний, біолого-грунт.
 
Леонтьєв Олексій МиколайовичЛеонтьєв Олексій Миколайович (18.ІІ.1903, Москва — 21.І.1979, там само) — російський психолог, дійсний член АПН Росії (з 1950) і АПН СРСР (з 1968). З 1926 викладав у вузах, у 1931— 1935 працював в Україні. З 1941 — професор Московського університету. Досліджував головним чином проблеми розвитку психіки, вивчав питання інже­нерної психології.
 
Лепелетьє де Сен-ФаржоЛепелетьє де Сен-Фаржо (Le  Peletier  de Saint- Fargeau) Луї-Мішель (29.V.1760, Париж — 20.І.1793, там само) — діяч Великої Французької рево­люції, автор демократичного "Плану національного виховання". План перед­бачав запровадження єдиної загальної безплатної освіти дітей, організацію так званих будинків національного виховання (з інтернатами) на утриманні держави, де б діти всіх станів здобували однакову освіту й виховання. Навчання мало бути світським, велика увага приділялася фі­зичній праці. Однак план не було запро­ваджено в життя.
 
Лепешинський Пантелеймон Миколайович

Лепешинський Пантелеймон Миколайович (1848-1944).Приймав участь у розробці «Положення про єдину трудову школу».Був ініціатором створення відомої школи-комуни, яка носила його ім’я. На посаді Зам. Наркома просвітництва Туркестанської республіки в 1919-20 багато зробив для будівництва національної школи.

 
Лермантов Володимир ВолодимировичЛермантов Володимир Володимирович (1845-1919)-методист з фізики, виступав проти формально-схоластичного вивчення наук в дореволюційній школі, відриву школи від життя. Важливу роль в розвитку російської методологічної думки зіграла праця Л. «Методика фізики та зміст  приладів у справності»(1907).
 
Лесґафт Петро ФранцовичЛесґафт Петро Францович (З.Х.1837, Санкт-Петербург — 11.XII. 1909, поблизу Каїра, похований у Петербурзі) — росій­ський педагог, анатом, лікар і громад­ський діяч. Основоположник російської наукової системи фізичного виховання. В 1893 організував Біологічну лабораторію, яку 1918 реорганізовано в Природничо-науковий інститут імені Лесгафта. У 1896 створив Курси виховательок і керівниць фізичного виховання, на базі яких 1919 відкрито Державний інститут фізичної освіти імені Лесгафта. У 1905—1906 заснував Вільну вищу школу і при ній вечірні курси для робітників.
 
Лессінг (Lessing) ГОТХОЛЬД ЕФРАЇМЛессінг (Lessing) ГОТХОЛЬД ЕФРАЇМ (1729-81).В творі «Die Erzie-hung des Menschengeschlechts» (1780) Л. розглядав розвиток особистості як повторення розвитку всього людства. На його думку, виховання грає головну роль в розвитку людини та суспільства. Воно повинно бути загальнодоступним.
 
Лицарські академії

Лицарські академії - станові навчальні заклади для синів дворян.З’явилися в німецьких державах наприкінці ХVІ ст.,набули поширення після Тридцятилітньої війни 1618—1648. Мали на меті готувати молодь до військової та цивільної служби. До навчального плану Л. а. входили латинська, французька, ні­мецька та інші мови, історія, математика, фізика, етика, право, риторика, генеало­гія та ін. Велика увага приділялася на­вчанню верхової їзди, фехтування, стріль­би, танців тощо. У другій половині XVIII ст. Л. а. було замінено на інші навчальні заклади.

 
ЛібертаризмЛібертаризм (від англ. liberty — сво­бода) — течія в зарубіжній педагогіці, представники якої заперечують доміную­чу роль держави в галузі освіти. Поши­рення дістала в США у другій половині XX ст. Прихильники Л. виступають за відміну законодавства про обов'язковість освіти й надання права вирішувати питання про освіту дітей виключно роди­ні. Заперечуючи державну шкільну систе­му, прихильники Л. висловлюються за розвиток форм альтернативної освіти під контролем сім'ї, аж до кооперативного навчання в домашніх умовах при фінан­совій підтримці держави.
 
Лівінґстон (Livingstone) Річард ВіннЛівінґстон (Livingstone) Річард Вінн (23.І.1880, Ліверпуль — 26.ХІІ.1960, Оксфорд) — англійський педагог, теоре­тик класичної освіти. В полеміці з прибічниками прагматичної педагогіки Л. відстоював пріоритет класичної освіти, яка дає значний потенціал знань і загаль­нолюдських цінностей, зміцнює дисцип­ліну розуму й розвиває мислительні і творчі здібності. Велику увагу приділяв освіті дорослих і створив для них в Оксфорді ряд навчальних закладів. До­сліджував ідеї античних мислителів і їхній вплив на сучасну педагогіку.
 
Ліґтгарт (Ligthart) ЯнЛіґтгарт (Ligthart) Ян (11.І.1859, Еде — 16.ІІ.1916, Гаага) — нідерландський педа­гог. В 1885—1916 — директор відомої в Нідерландах так званої відкритої школи в Гаазі, де ним впроваджувалися в прак­тику принципи "нового виховання": на­ближення шкільного життя до реального, активізація й заохочення пізнавальної і творчої активності учнів тощо. Запере­чуючи штучний, на його думку, поділ шкільної програми на окремі предмети, Л. організовував навчальні заняття на ос­нові кількох загальних тем.
 
Лікувальна педагогіка Лікувальна педагогіка — розділ педагогіки, який займається розробкою шляхів, методів і прийомів виправлення психічних і фізичних дефектів. Основна ідея Л. п. полягає в тому, що при розум­ному поєднанні фізіотерапії, психотера­пії, спеціального режиму з навчанням доступним знанням і формуванням нави­чок праці, культури поведінки можливий розвиток дефективних дітей у розумово­му, моральному та інших відношеннях. У визначенні меж Л. п. та її предмета єдина точка зору відсутня. На думку однієї групи вчених, Л. п. включає в себе питання навчання й виховання всіх кате­горій аномальних дітей, таким чином повністю охоплюючи дефектологію і, крім того, лікувальну фізкультуру. Інші вчені вважають, що Л. п. має займатися питаннями навчання й виховання лише деяких груп аномальних дітей: дітей з порушенням інтелекту, з нервовими і психічними захворюваннями, важковиховуваних, а також дітей з розладами рухів і з порушеннями мови. При такому розу­мінні завдань Л. п. до неї належать тільки деякі розділи дефектології і лікувальна фізкультура.
 
Лінгард і гертруда"Лінгард і гертруда" — соціально-педагогічний роман у 4-х частинах, напи­саний Й. Г. Песталоцці. В художній фор­мі роман розповідає про шляхи відрод­ження швейцарського села, головним чином засобами виховання. Героїня ро­ману Гертруда — селянка — вчить своїх дітей раціонально вести господарство та одночасно дає їм елементарні знання й релігійно-моральне виховання. За зраз­ком такого сімейного виховання поміщик-філантроп організує ідеальну школу для дітей селян.
 
Лінднер (Lindner) Ґустав АдольфЛінднер (Lindner) Ґустав Адольф (11.ІІІ.1828, Рождяловіце — 16.Х. 1887, Прага) — чеський філософ і педагог, перший професор педагогіки й філософії оновленого Чеського університету імені Карла IV в Празі (1882). Педагогічні погляди Л. сформувалися під впливом Й. Ф. Гербарта і його послідовників, піз­ніше під впливом праць Дарвіна і Спенсера відійшов від гербартіанства. Вели­ким успіхом користувалися його підруч­ники з логіки і психології. У своїх дидактичних поглядах виходив з учення Я. А. Коменського, був прихильником принципу природодоцільності. Л. — ав­тор двох підручників про виховання й навчання. Л. заснував перший чеський науково-педагогічний журнал і очолив ви­дання німецькою мовою творів класиків педагогіки: Коменського, Гельвеція та ін.
 
Лісові школиЛісові школи, санітарно-лісові шко­ли — в Україні навчально-виховні та лікувально-оздоровчі заклади інтернатно­го типу. В Л. ш. приймають дітей 7—15 років з ослабленим здоров'ям. Навчаль­но-виховна робота в них здійснюється відповідно до навчальних планів і прог­рам для загальноосвітньої дев'ятирічної школи. В класі Л. ш. не більше 25 учнів. У І—IV класах урок триває 35 хв, у VVII — 40 хв; на кожному уроці прово­диться фізкультхвилинка. Обов'язкові п'ятиразове калорійне харчування, ден­ний сон; більшість виховних заходів пе­ренесено на свіже повітря. Організовують Л. ш. за містом, у місцях зі сприятливи­ми природними і кліматичними умовами.
 
Лісотехнічний інститутЛісотехнічний інститут — вищий навчальний заклад, який готує високо­кваліфікованих спеціалістів для лісової промисловості. В Україні в 1997 був один: Львівський державний лісотехніч­ний університет.
 
Література в школі«Література в школі»- видавався з 1936 (з переривом з другої половини 1941-1945).Журнал висвітлював питання методики літератури, знайомив з передовим педагогічним досвідом вчителів. Мав наступні відділи :теорії та  історії літератури, методики літератури, трибуна словесника, бібліографічний, консультації, хроніки.
 
Літт (Litt) Теодор Літт (Litt) Теодор (27.ХІІ.1880, Дюссель­дорф — 16.VII. 1962, Бонн) —німецький філософ і педагог, один з основополож­ників "педагогіки культури", в якій вбачав насамперед "методику мислення", спрямовану на "висвічування" виховного ефекту навчання. Акцентував увагу на гуманітарній освіті. Особливого значення Л. надавав взаємодії освіти й політики і теоретично обґрунтував необхідність по­літичного виховання молоді. Л. істотно вплинув на формування офіційної освітньої доктрини в Німеччині, а також на соціально-критичну педагогіку й педа­гогічну антропологію.
 
Літц (Lietz) ГерманЛітц (Lietz) Герман (28.ІV.1868, Думге- невіц — 12.VІ.1919, Хаубінда) —німець­кий педагог, прибічник нового вихован­ня. Заснував систему приватних сільських виховних будинків для хлопчиків і юна­ків. Л. прагнув виховними засобами створити майбутнє суспільство як "вели­кий синтез духу й тіла, фізичної і розу­мової праці". В педагогічних творах Л. виступав послідовником Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці. Критикував німецькі середні школи за перевантаження прог­рам книжковими знаннями, за однобічне захоплення вивченням іноземних мов і математики.
 
ЛіхудиЛіхуди(Ліхудієви) брати Іоаннікій(1633-1717) та Софроній (1652-1730)-греки за національністю, вчені, головні засновники Слов’яно-греко-латинської академії у Москві (1687).В 1685 прибули до Москви. Склали на грецькій та латинській мові підручники граматики, риторики. З 1694 почалося гоніння на Л. з боку влади патріарха. Вони були відсторонені від роботи в академії та ув’язнені в монастир як політично та релігійно неблагонадійні. В подальшому при Петрі І вони були звільнені з ув’язнення та продовжували займатися педагогічною та просвітницькою діяльністю в Росії.
 
ЛіцейЛіцей, лікей— 1) Давньо­грецька філософська школа в Афінах, заснована Арістотелем 335 до н. е. Існу­вала близько восьми століть. Назва — від храму Аполлона Лікейського, поблизу якого містилася школа. 2) Тип середньо­го загальноосвітнього навчального закла­ду в ряді країн Західної Європи, а також у деяких країнах Латинської Америки й Африки. 3) В Російській імперії — становий привілейований середній і вищий навчальний заклад для дітей дворян, який готував державних чинов­ників усіх відомств. В Україні існували Кременецький ліцей, Рішельєвський ліцей в Одесі і Ніжинський ліцей. Після 1990 в Україні Л. — освітній заклад, який здійснює освітню діяльність на основі загальноосвітніх програм серед­ньої (повної) загальної освіти й дає учням загальну середню освіту з поглибленим  вивченням ряду предметів, як правило,  природничо-наукового й технічного  профілів і допрофесійною підготовкою. Ліцей організується як заклад II і III ступенів освіти, а також як самостійна ланка III ступеня освіти. Прийом учнів до ліцею здійснюється на конкурсній основі. Строки навчання — 7—8 років або 2—3 роки залежно від встановленої засновником структури.
 
ЛіценціатЛіценціат (лат.Licentiatus, букв, —до­пущений) — науковий ступінь, прийня­тий у французькій системі вищої освіти, а також в університетах Фінляндії, Швейцарії й деяких латиноамериканських країн. У сучасних французьких уні­верситетах — перший науковий ступінь. Розрізняють Л. літератури, наук і педаго­гіки. Дає право займати посаду помічни­ка викладача в ліцеї або продовжувати освіту в університеті. У середньовічних університетах — проміжний ступінь між бакалавром і доктором.
 
Лобачевський Миколай ІвановичЛобачевський Миколай Іванович (1792-1856) - великий російський геометр, засновник Неевклідової геометрії. Наукові дослідження поєднував з педагогічним пошуком. У своїй «Геометрії»(підручник був написаний в 1823,виданий в 1909) вперше здійснив фузіонізм планіметрії та стеріометрії. У рукописах «Алгебра»(1825) та «Настанова вчителям математики в гімназіях»(1830,найдено в архівах у 1947) підкреслював, що математичні поняття здобуваються почуттями, а потім уточнюються в порядку відвернення. В 1834 видав керівництво для вчителів: «Алгебра или вычисление конечных»,де обґрунтував вчення про число та законах алгебраїчних операцій. В 1828 на засіданні Казанського університету прочитав доповідь «О важнейших предметах воспитания».
 
ЛогікаЛогіка — наука про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об'єктивної істини в процесі міркування й пізнання. Виділяють діа­лектичну логіку та формальну логіку, які розвиваються в тісному взаємозв'язку. Діалектична логіка досліджує змістовий аспект людського мислення, особливості прояву в ньому законів діалектики; вивчає найзагальніші категорії як форми мислення, форми буття та ступені  розвитку людського пізнання; виявляє закономірності виникнення й розвитку знання в процесі взаємодії суб'єкта і об'єкта. Формальна логіка досліджує структурні аспекти людського мислення й наукового знання, абстрагуючись від їхнього змісту й розвитку. В середніх школах в Україні Л. вивчалася з 1806 по 1828 і з 1871 по 1917 в курсі філософської пропедевтики.   В період з 1947 по 1956  Л. вивчалася  як самостійний предмет. В сучасній школі Л. як обов’язковий предмет не вивчається. Вона може вивчатися в окремих школах як предмет за вибором учнів або факультативний курс. Виховання логічного мислення учнів здійснюється під час вивчення всіх навчальних предметів шляхом забезпечення правильного засвоєння наукових понять.
 
Лозанов Георгі Кирілов

Лозанов Георгі Кирілов (нар.22.VІІ.1926,Софія)-болгарський психотерапевт і педагог. Засновник і директор НДІ сугестології Міністерства народної освіти(1966—1985). З 1985 директор центру \"Сугестологія і розвиток особистості\" Софійського університету. Л. опрацював концепцію про навіювання-сугестію. Ряд положень психотерапії і психогігієни навчання лягли в основу сугестопедії — практичного застосування сугестології в навчальному процесі. 


 
Лозова Валентина Іванівна Лозова Валентина Іванівна (нар. 2.ІІІ. 1937, с. Першотравневе Харківської обл.) — український педагог, член-кореспондент АПН України з 1992. З 1982 завідує кафедрою педагогіки Харківського педагогічного університету імені Г. Сковороди. Досліджує проблеми пізнавальної активності школярів.
 
Локк (Locke) ДжонЛокк (Locke) Джон (29.VІІІ. 1632, Рінґтон — 28.Х. 1704, Отс) — англійський філософ, психолог, педагог, автор книг "Деякі думки про виховання" («Some thoughts concerning education») і "Про виховання розуму" ("Of the conduct of the understanding"). Найважливішим у вихо­ванні вважав вироблення характеру й волі у дітей, їх моральне виховання. Л. підкреслював необхідність індивідуально­го підходу до дітей у вихованні і враху­вання дитячої психології. В навчанні виступав за врахування вікових особли­востей дітей, щоб для маленьких дітей навчання було грою й розвагою, орієнту­валося на допитливість дитини, розвива­ло інтерес до навчання. Програма на­вчання Л. спрямовувала на повідомлення дітям реальних, корисних знань. Підкрес­лювалася важливість вивчення рідної мо­ви, математики, натурфілософії, геогра­фії, історії, етики, права тощо. Л. був пе­реконаним прихильником домашнього виховання. Його педагогічні ідеї істотно вплинули на розвиток педагогіки XVIIIXIX ст.
 
Ломоносов Михаїл ВасильовичЛомоносов Михаїл Васильович (1711-65)- великий російський учений, діяч культури та просвітництва. Основу виховання вбачав в науці, яка удосконалює людину в розумовому та моральному відношенні. Мета виховання-підготовка до служіння Батьківщині та народові. Багато уваги приділяв викладанню рідної мови. Мова вчителя чи лектора повинна бути чіткою та виразною. Л.-автор підручників для гімназій та університетів(«Риторика», «Граматика російської мови» та ін.). Л. заснував перший російський університет у Москві(1775) і як демократ-просвітник мріяв, щоб він був доступним різним верствам населення. Л. багато уваги приділяв підготовці російських вчених, які б «впредь могли плоды свои принести отечеству».Він боровся за розвиток російської науки, проти іноземних псевдовчень, які займали керівні місця в Академії Наук, та сприяв перетворенню Академії в національний центр російської науки та просвітництва. Л. вимагав відкриття гімназій при університеті для дітей різних верств населення. Релігію він вважав гальмом загального розвитку та викривав моральні вади духівництва(«Гимн бороде»).
 
Лонгітюдне дослідженняЛонгітюдне дослідження (від англ. Longitude — довгота) — тривале си­стематичне вивчення одних і тих самих піддослідних, яке дає можливість визна­чати діапазон вікової та індивідуальної мінливості фаз життєвого циклу людини. Організація Л. д. передбачає одночасне використання інших методів: спостере­ження, тестування, психографії, праксиметрії тощо.
 
Лондонський УніверситетЛондонський Університет - комплекс 62 інститутів та коледжем, кожен з яких є самостійним навчальним закладом. Заснован у 1827 у вигляді університетського коледжу, якому в 1836 присуджено звання університету з правом приймати екзамени у екстернів та надавати наукові ступені. Науково-дослідна та навчальна робота в галузі педагогіки зосереджена в Педагогічному інституті Л.у. В ньому готуються до складання іспитів на диплом вчителя початкової та середньої школи, студенти, які отримали в цьому вузі перший науковий ступінь, а також в цьому вузі відбувається підвищення кваліфікації вчителів. В інституті вивчаються: соціологія виховання, філософія виховання, педагогічна психологія, порівняльна педагогіка, історія педагогіки, дидактика, дефектологія, школознавство. Інститут щорічно видає велику кількість публікацій(«Щорічник з питань педагогіки та народної освіти»)(разом з Колумбійським університетом у США)-«The Year-book of Education»з 1932) та наукові записки під назвою «Studies and Reports»   (Institute of Education).
 
Лордкіпанідзе Давид ОнисимовичЛордкіпанідзе Давид Онисимович (нар. 5.III. 1905, Салхино, Грузія) — грузинський педагог і історик освіти, член-кореспондент АПН Росії (з 1957), заслужений діяч науки Грузії (1960). З 1937 — доцент Тбіліського університету, в 1947—1960 — директор Науково-дослід­ного інституту педагогічних наук Грузії, з 1963 — завідувач кафедрою педагогіки Тбіліського університету. Основні праці: "Дидактика Яна Амоса Коменського", "Класик грузинської педагогіки Яків Гогебашвілі", "Педагогічне вчення К. Д. Ушинського", "Принципи, органі­зація і методи навчання".
 
Лосюк Петро ВасильовичЛосюк Петро Васильович (нар.4.ІІІ.1936, с. Яворів Івано-Франківської  обл.) — український педагог, член-кореспондент АПН України з 1994 р. З 1963 працює директором загальноосвітньої школи. Досліджує проблеми виховання учнів засобами декоративно-прикладного мистецтва.
 
Лоурайс, Лаурайс (Lauwerys) Джозеф АлберЛоурайс, Лаурайс (Lauwerys) Джозеф Алберт (7.ХІ.1902, Брюссель — 29.VI. 1981, Гілфорд, Англія) — англій­ський педагог, перший професор порів­няльної педагогіки (1946—1970), голова Комітету педагогічних досліджень в Англії. В 1970—1976 директор Атлантич­ного інституту педагогіки в Галіфаксі (Канада). З 1945 постійно співробітничав з ЮНЕСКО. Л. — один з організаторів системи "мандрівних семінарів", заснов­ник і президент Європейського това­риства порівняльної педагогіки (1961— 1970). Одне із завдань порівняльної педа­гогіки Л. вбачав у прогнозуванні розвитку систем народної освіти в окремих держа­вах. Засобом точного порівняння педаго­гічних явищ на різних рівнях загальної і професійної освіти Л. вважав міжнародну стандартну класифікацію понять і термі­нів у галузі освіти.
 
Лу СіньЛу Сінь (справжнє ім'я і прізвище — Чжоу   Шужень;   25.ІХ.1881,   Шаосін   19.Х. 1936,     Шанхай)         китайський письменник  і  просвітитель,   педагог.  В 1912—1926 працював у міністерстві освіти, виступав з просвітительськими ідея­ми,  високо оцінював роль навчання й виховання в перетворенні суспільства. У 20-х роках Л. С. як професор Пекінсько­го, Сяминського й Гаунчжоуського уні­верситетів багато зробив для виховання передової китайської інтелігенції.
 
Луарасі Петро НініЛуарасі Петро Ніні (1855-1936)- діяч албанського національного руху та просвітництва. Заснував декілька албанських шкіл та керував ними. Для учнів, молоді писав вірші патріотичного змісту. Виступав на захист навчання на рідній мові.  
 
Лубенець Тимофій ГригоровичЛубенець Тимофій Григорович (21.ІІ.1855, м. Кролевець, тепер Сумської обл. — 14. IV. 1936, Київ) — український педагог і діяч народної освіти. В 1883—1889 — викладач  київської гімназії, з 1899 — інспектор народних училищ при управ­лінні Київського навчального округу, по­тім — директор народних училищ Київ­ської губернії. Послідовник К. Д. Ушинського. Виступав за проведення загального обов'язкового початкового навчання, а також за навчання рідною мовою. Під псевдонімом Т. Норец видав у Львові свій буквар українською мовою.
 
Лукашевич (Lukaszewicz) ЮзефЛукашевич (Lukaszewicz) Юзеф (30.ХІ.1799, с. Кромплев, тепер Поль­ща — 13.ІІ.1873, с. Таргошице, там са­мо) — польський історик, дослідник історії народної освіти. Видав багато істо­ричних документів і матеріалів XVIIXVIII ст. Автор "Історії шкіл в Королів­стві та Великому князівстві Литовському з найдавніших часів і до року 1794", в якій багато місця приділяється історії освіти на українських землях.
 
Луначарський Анатолій Васильович Луначарський Анатолій Васильович (11.ХІ.1875, Полтава — 26.ХІ.1933, Ментона, Франція, похований у Москві) — російський політичний і освітній діяч, публіцист і теоретик літератури. В 1917—-1929 був першим народним комісаром освіти Російської Федерації. Л. разом з Н. К. Крупською є організатором радян­ської системи навчання та виховання. Л. брав активну участь в опрацюванні директивних матеріалів про організацію радянської системи освіти.
 
Лурія Олександр РомановичЛурія Олександр Романович (16.VІІ. 1902, Казань — 14.VIII. 1977, Москва) — російський психолог, дійсний член АПН Росії (з 1947) і АПН СРСР (з 1968). В 1931—1934 працював у Харківському уні­верситеті. З 1945 — професор, з 1965 — завідувач кафедрою нейропсихології і патопсихології Московського університе­ту. Л. разом з Л. С. Виготським дослід­жував питання розвитку психіки в дітей і дорослих. Опрацював метод експери­ментального дослідження складних асо­ціативних процесів; досліджував пробле­ми порушення психічних функцій при локальних ураженнях мозку.
 
Луцька братська школаЛуцька   братська   школа   — навчальний заклад, заснований Луцьким братством — громадською організацією православних українських шляхтичів у Волині та міщан Луцька — близько 1617, Статут школи засновувався на "Порядку шкільному" Львівської братської школи. Схвалені братством "Артикули прав" містили правила поведінки учнів. У Л. б. ш. навчалися сини міщан Луцька й православних шляхтичів Волині. В школі високого рівня досягло вивчення грама­тики, риторики й поетики, хорового співу.
 
Львівська братська школаЛьвівська братська школа — на­вчальний заклад, перша братська школа в Україні. Заснували її близько 1585 діячі Львівського братства Ю. Рогатинець, І.Рогатинець, І. Красовський та ін. Статут Л. б. ш. ("Порядок шкільний") —видатна  памятка передової педагогічної думки. Він передбачав демократичні основи організації школи. До Л. б. ш.  приймали дітей різних станів зі Львова та з інших міст і сіл України. Молодші школярі навчалися грамоти, старші (спу-деї) вивчали старослов'янську, грецьку й латинську мови, граматику, риторику й поетику, елементи філософії. Школа стала й осередком розвитку хорового співу та українського шкільного театру. В 1591 була надрукована грецько-старослов'янська граматика "Адельфотес", складена учнями школи й учителем Арсенієм Еласонським. Гетьман П. Са­гайдачний    заповів    значні    кошти    напотреби школи. Л. б. ш. справила вели­кий вплив на розвиток освіти не тільки в Україні, а й у Білорусі, Молдові та ін. Вона виховала багатьох відомих громад­ських і культурних діячів. Керівники Л. б. ш. намагалися перетворити її на вищий навчальний заклад, однак у другій половині XVII ст. школа занепала, а у 80-х роках XVIII ст. перестала існувати.
 
Львівський ліцейЛьвівський ліцей — загальноосвітній навчальний заклад проміжного (між середньою та вищою школою) типу. Заснований 1805 на базі ліквідованого австрійським урядом Львівського універ­ситету. Мав відділи філософії, права, богослов'я, хірургії, на яких навчалося від 500 до 800 студентів, переважно дітей шляхти, духовенства й купецтва. В 1817 ліцей реорганізовано в університет.
 
Львівський Таємний УніверситетЛьвівський Таємний Університет — вищий навчальний заклад, що діяв нелегально на громадських засадах у Львові 1921—1925. Заснований у відпо­відь на заборону приймати студентів українського походження до Львівського університету. Мав філософський, юри­дичний і медичний факультети, на яких навчалися понад 1 тис. студентів. Пер­шим ректором був В. Щурат. При Л. т. у. 1921—1922 діяло два курси таємної полі­техніки (політехнічного інституту).
 
Львівський УніверситетЛьвівський Університет імені Івана Франка — один з найстаріших центрів слов'янської науки й культури. Заснований у 1661. Пройшов складний шлях розвитку й перетворень в умовах Речі Посполитої (до 1772), Австрійської і Австро-Угорської монархій (до 1918), польської держави (до 1939). До закриття в 1773 — єзуїтська академія (з правом викладання всіх університетських дис­циплін і присудження наукових ступенів) в складі 3 факультетів (богословський, юридичний, філософський). З 1784 від­новлений як австрійський світський уні­верситет з викладанням латинською мовою. У 1803 професор П. Д. Лодій за­снував в університеті педагогічний інсти­тут. При університеті діяла гімназія, в 1787—1808 так званий Руський інститут (Studium Ruthenum) з викладанням ук­раїнською літературною мовою того часу. В 1805 університет закрито; на його базі працював ліцей. В 1817 ліцей знову дістав статус університету. Мовами навчання стали німецька й латинська. З 1879 за­проваджено викладання польською мо­вою. В 1918—1939 польський університет мав 4 факультети. З ініціативи україн­ського студентства було створено ук­раїнський таємний університет. З 1939 радянський університет з викладанням українською мовою. В 50—70-ті роки став одним з провідних наукових центрів України. В 1991 у складі університету було 13 факультетів.
 
Львов Василь Миколайович Львов Василь Миколайович (1859-1907)- російський зоолог, професор Московського університету, автор підручника зоології для середніх навчальних закладів(1901) в якому відбивалися еволюційні ідеї Дарвіна. На думку Л., вивчення зоології слід розпочинати з хребетних(від риб до вищих ссавців),а потім переходити до безхребетних тварин.
 
Львов Костянтин ІвановичЛьвов Костянтин Іванович(1895-1950)- радянський педагог, доктор педагогічних наук, професор МГПІ ім. В. П. Потьомкіна, член-кореспондент АПН .Автор робіт «Основи організації просвітницької праці»(1923), «Клубна робота в школі»(1926,разом з А.Ф. Родіним).
 
Любен Август-Генріх Любен Август-Генріх (1804-73)- німецький педагог, методист з природознавства. Вважав необхідним, щоб учні самостійно спостерігали та описували «твори природи».Насправді його методика звелась до того, що учні вчили напам’ять зовнішні ознаки рослин та тварин.  
 
Любовський Петро Михайлович Любовський Петро Михайлович (роки народження і смерті невідомі) — український філософ, психолог і педагог першої чверті XIX ст. Викладав у гімназії  в Харкові.  Пропагував патріотичні ідеї любові до вітчизни, до її культури.
 
Любомська Євгенія МихайлівнаЛюбомська Євгенія Михайлівна (18.ІІІ.1929, с. Саморідне Черкаської обл.)- український педагог, Герой Соціалістичної Праці (1978). З 1962 працює вчитель­кою  української  мови й літератури  у Жашківській середній школі № 2 Чер­каської області.
 
Людина як предмет вихован­ня"Людина як предмет вихован­ня" — капітальний за змістом і науко­вим рівнем психолого-педагогічний трактат К. Д. Ушинського, в якому на висо­кому для свого часу науковому рівні ставляться й розв'язуються провідні про­блеми розвитку психіки в онтогенезі.
 
Люксембург РозаЛюксембург Роза (1871-1919)- одна з засновників компартії Німеччини. Відстоювала принцип єдиної шкільної системи, науковості навчання. Заперечувала вплив релігії на освіту. Підкреслювала необхідність індивідуального підходу до учня, вимагала, щоб навчання було пов’язане з життям(практикою діяльності),сприяло самостійному мисленню та всебічному розвитку особистості.
 
Лютер (Luther) МартінЛютер (Luther) Мартін (10.ХІ.1483 Айслебен, Саксонія —18.ІІ.1546, там само ) — діяч Реформації в Німеччині, ос­новоположник лютеранства. Л. виступав за те, щоб міські ради відкривали школи початкової освіти, які б охоплювали навчанням усіх дітей. Основним завданням школи вважав релігійне виховання. Великого значення надавав вивченню стародавніх мов. Л.-автор катехізису, який кілька століть був головною книгою для читання в народних школах Німеччини.
 
Лян ці-ЧаоЛян ці-Чао (23.ІІ.1873,повіт Сіньхой,пров.Гуандун-19.І.1929,Пекін) -китайський політичний діяч, педагог, журналіст. Виступав за використання досвіду західних країн у галузі освіти. Запропонував проект організації в країні цілісної системи освіти, яка включала б дошкільні заклади, початкову школу, середню школу, різні професійні навчальні заклади, вузи. Проект Л. Ц. не був підтриманий офіційною владою та учительською громадськістю.
 


Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")