Меню Вітальна сторінка Робоча Програма Змістовні модулі Тека творчих завдань Мультимедіа галерея Презентації Екзаменаційний мінимум Глосарій Журнал Тестовий контроль Форма Авторизації Користувач Пароль Запам'ятайте мене Забули пароль? Ще не зареєстровані? Реєстрація Глосарій Починається з... Містить в собі Повне зпівпадання Додати Слово Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я К Сторінок: 1 Слово Означення Кабе (Cabet) Етьєнн Кабе (Cabet) Етьєнн (1.І.1788, Діжон — 8.ХІ.1856, Сент-Луїс) — французький соціаліст-утопіст. В 1832—1834 був гене­ральним секретарем "Вільної асоціації народної освіти", яка створила в Парижі понад 40 курсів для робітників і робіт­ниць. Свої ідеї К. виклав у романі "Подорож до Ікарії" (1840). К. був прихильником тривалої і широкої шкіль­ної освіти (до 17—18 років). Особливо широко, на думку К., мають бути представлені в школі природничі науки.   Кабус-Наме "Кабус-Наме" (перс, наме, букв. — твір) — мусульманська літературно-пе­дагогічна пам'ятка XI ст., написана царем перського князівства Кухістан Кей-Ковусом, внуком Кабуса, в 1082—1083 як повчання своєму синові. Більшість розді­лів цього повчання присвячено ісламу, однак автор розглядає також широке коло питань, пов'язаних з навчанням і вихо­ванням. Багато тверджень відзначаються широтою гуманістичного погляду на життя, віддзеркалюють освіченість і передо­ві етичні погляди свого часу. В "К.-н." підкреслюється важливість систематичного й самостійного навчання, послідовно проводиться думка щодо всебічного фізич­ного й духовного розвитку людини, важли­ва роль відводиться моральному вихованню молоді.   Кадети Кадети (від франц. саdet, букв. — молодший) — 1) У Росії та інших країнах у XVIII — на початку XX ст. звання вихованців привілейованих військово-навчальних закладів закритого типу (див. Кадетський корпус). 2) В арміях багатьох держав — курсант військово-навчального закладу.   Кадетський корпус Кадетський корпус — в Україні й Росії до 1917 закритий середній привіле­йований військово-навчальний заклад. К. к. готували вихованців, головним чином дітей офіцерів і дворян, до офі­церської служби і вступу до військових училищ. К. к. мали сім класів, давали реальну середню освіту й військово-фізичну підготовку. К. к. існували в Києві, Полтаві, Харкові, Одесі.   Кадимізм Кадимізм (від араб. кадим — старий) — релігійна течія серед мусульман Росій­ської імперії, яка захищала стару мусуль­манську школу з її схоластичним змістом і методами навчання та виховання. Кадимісти боролися проти вивчення в мектебах рідної і російської мов, істо­рії, географії, природознавства тощо, за збереження тілесних покарань.   Кадимістські школи Кадимістські школи — конфесіо­нальні (релігійні) навчальні заклади в мусульманських народів Російської імпе­рії. Ділилися на мектеби (початкові училища) і медресе (середні; рідше вищі навчальні заклади). К. ш. як старометодні дістали свою назву в другій поло­вині XIX ст., коли на противагу їм з'явилися новометодні джадидистські школи. В К. ш. не допускалося вивчення світських наук, рідної і росій­ської мов, навчання велося арабською й перською мовами.   Каднер Каднер (Кadner Отакар (11.V.1870, Угоніце — 6.V.1936, Подебради) — чеський педагог, з 1907 — доцент, а з 1919 — професор педагогіки Карлова університету в Празі. Директор Чехо-Словацького педа­гогічного інституту імені Я. А. Коменського (1919—1922), Державної педагогіч­ної академії (1931 —1936). На початку своєї наукової діяльності займався досліджен­нями в галузі експериментальної педагогі­ки й педагогічної психології, пізніше зайнявся дослідженнями в галузі історії педагогіки. Опублікував трилогію ("Істо­рія педагогіки", "Основи загальної педаго­гіки", "Розвиток і сучасна система школи"), в якій дослідив історію педаго­гічних ідей і розвитку школи, починаючи з найдавніших часів.   Казеннокоштний студент Казеннокоштний студент (від польс. koszt — витрати на утримання) — застаріла назва студента, який перебуває на повному утриманні держави (на відмі­ну від "власнокоштного", котрий живе за власні кошти). Виникла в Київському університеті під польським впливом.   Каїров Іван Андрійович Каїров Іван Андрійович (26.ХІІ.1893, Рязань — 29.Х. 1978, Москва) — росій­ський педагог, діяч освіти, дійсний член АПН СРСР. Президент АПН Росії (1946—1967). У 1929—1948 — завідувач кафедри педагогіки в московських вузах. У 1942—1950 — головний редактор жур­налу "Советская педагогика". В 1949— 1956 — міністр освіти Росії. Вів дослід­ження в галузі теорії та історії педагогіки, морального виховання.   Камінецький Ярослав Григорович Камінецький Ярослав Григорович (нар. 28.VІІ.1941, с. Зарудці Львівської обл.) — педагог, кандидат економічних наук, член-кореспондент АПН України з 1997. Закінчив Львівський університет. Працював у закладах та органах управ­ління профтехосвітою. З 1991 працює у Львівському науково-практичному центрі Інституту педагогіки і психології профе­сійної освіти АПН України.   Кампанелла (Саmpanella) Томмазо Кампанелла (Саmpanella) Томмазо (5.ІХ.1568, Стіло, Італія — 21.V.1639, Париж) — італійський філософ, поет, політичний діяч. У творі "Місто Сонця" зобразив ідеальний суспільний лад, при якому люди живуть на засадах повної політичної і економічної рівності. Нав­чання й виховання підростаючого поко­ління, на думку К., одна з основ, на якій будується розумно влаштоване суспіль­ство. Думки К. про демократичне і все­бічне виховання та освіту в умовах спра­ведливого суспільного ладу, висока оцінка ролі праці, увага до вивчення природни­чих наук, ряд міркувань про наочність у навчанні стали його вкладом у педагогіку ХVІІ ст.   Кампе (Саmpe) Йоахім Генріх Кампе (Саmpe) Йоахім Генріх (29.VІ. 1746, Дензен — 22.Х.1818, Браун­швейг) — німецький педагог-філантропініст, один із засновників дитячої літера­тури в Німеччині. К. був вихователем і домашнім учителем Олександра і Вільгельма Гумбольдтів, викладав у філантро-піні Й. Б. Базедова в Дессау. К. орга­нізував і очолив видання колективної 16-томної праці педагогів-філантропіністів "Загальний огляд всієї шкільної і виховної справи, здійснений товариством ви-хователів-практиків", яка є енциклопе­дією філантропічної педагогіки.   Кан Ювей Кан Ювей (19.ІІІ.1858. повіт Наньхай, пров. Гуандун — 31.ІІІ.1927, Ціндао) — китайський вчений, лідер реформістсько­го руху в Китаї наприкінці XIX ст., педагог. Виступав проти старої системи освіти, за створення сучасних шкіл. Вперше   в Китаї висунув ідею громадського вихо­вання дітей дошкільного віку, відстоював необхідність здійснення морального,  ро­зумового  й  фізичного  виховання  учнів. Виступав на захист прав жінок на освіту. Опрацював проект реформи освіти в Китаї.   Кандидатський мінімум Кандидатський мінімум — екзамени, які складають аспіранти й пошукувачі наукового ступеня кандидата наук, що  готуються  до  захисту дисертації у вузах і науково-дослідних установах України. К. м. включає екзамени з трьох предметів: філософії, однієї з іноземних мов (англійської, французької, німецької, іспанської чи італійської) і спеціальності   згідно з темою дисертації.   Канішенко Леонід Олексійович Канішенко Леонід Олексійович (нар.5.І.1929,   с.   Буринь Сумської  обл.)   —український педагог, діяч освіти, дійсний член АПН України. В 1979—1992 працював заступником міністра вищої освіти  України,   з   1992   —  академік – секретар Відділення педагогіки і психології вищої  школи АПН України. Досліджує проблеми економічної освіти.   Кант (Каnt) Іммануїл Кант (Каnt) Іммануїл (22.ІV.1724, Кеніг­сберг —12.ІІ.1804, там само) —німецький філософ, зачинатель класичної німецької філософії.  Під впливом Ж.-Ж.  Руссо і Й. Б. Базедова зацікавився питаннями виховання. Вважав, що людина стає люди­ною лише завдяки вихованню і є єдиною істотою, яка його потребує. Приучування дітей до моральної діяльності згідно з внутрішніми принципами розуму та ідеєю обов'язку є, за К., головним завданням виховання. В цілому педагогіка К. спрямо­вана на виховання людей, які вміють терпіти й підкорятися. Управління школа­ми, на думку К., має бути в руках освічених педагогів, а не урядових чиновників. Вчення К. істотно вплинуло на педагогічні ідеї Й. Г. Песталоцці і широко використо­вувалося педагогікою кінця XIX — почат­ку XX ст.   Кантемір Дмитро Костянтинович Кантемір Дмитро Костянтинович (5.ХІ.1673, Ясси, Молдова — 1.IX. 1723, маєток  Дмитрівка Харківської губ.) — молдовський учений, просвітитель і політичний     діяч, молдовський господар 1693 і 1710— 1711, член Берлінської АН (з 1714). Мету виховання  вбачав  у  підготовці  мудрої, чесної і правдивої людини, яка прагне до душевного    спокою    шляхом    пізнання природи.   Засобами   виховання   вважав навчання, вправи, самопізнання, приклад життя великих людей.   Кантоністські школи Кантоністські школи (нім. Каntonist  — призваний на військову службу,від франц. саnton — округ) — навчальні  заклади для солдатських синів. Мали на , меті підготовку добре навчених і відданих  урядові солдатів. Виникли в Російській  імперії в 1805 внаслідок реорганізації гар­нізонних   шкіл,   заснованих   Петром   І. У школах навчання тривало з 7 до  18 років.   Існували  інженерні,  топографічні, артилерійські та інші К. ш. З 1856 К. ш. були   перетворені   в   початкові   військові училища.   Каптєрев Петро Федорович Каптєрев Петро Федорович (19.VІІ. 1849, с. Кленово Московської обл. —7.IX. 1922, Вороніж) — російський педагог і психо­лог, автор праць з дитячої і педагогічної психології, педагогіки й історії педагогіки. Розвивав окремі прогресивні ідеї К. Д. Ушинського і Я. А. Коменського, дав психологічне обґрунтування найваж­ливіших проблем дидактики. Багато зро­бив для поширення психологічних знань серед учителів.   Карл Великий Карл Великий (лат. Саrolus Magnus;  2.ІХ.742—28.І.814, Ахен) — король з 768, імператор з 800 Франкської держави. Прагнув за допомогою духовенства й церкви здійснити просвітительську програму, викладену в указах 787 і 789 років. Грамотність розглядається в указах як один з важливих засобів зміцнення й поширення християнства серед підкорених народів. Усі монастирі й собори зобов'язувалися відкривати школи для навчання хлопчиків церковному співу, читанню, письму, граматиці, арифметиці.   Карман (Каrman) Мор Карман (Каrman) Мор (1843, Сегед — 1915, Будапешт) — угорський педагог, послідовник Гербарта. Опрацьований ним навчальний план гімназій (1879), а також його методичні праці протягом кількох десятиріч визначали напрям діяльності середніх навчальних закладів в Угорщині. З ініціативи К. при Будапештському уні­верситеті було створено інститут для під­готовки учителів середніх шкіл і дослідна гімназія.   Карно (Сагnot) Лазар-Іпполіт Карно (Сагnot) Лазар-Іпполіт (1801— 1888) — міністр освіти Франції. Опрацю­вав 1848 проект системи народної освіти, яким передбачалася загальна обов'язкова безплатна початкова освіта і значне роз­ширення курсу навчання. Релігія виклю­чалася з навчального плану школи. Пе­редбачалися заходи, спрямовані на залу­чення до навчання в середній і вищій школі талановитих дітей з простого на­роду.   Карпухіна Аза Михайлівна Карпухіна Аза Михайлівна (нар. 9.V. 1935, Новосибірськ) — український пси­холог, член-кореспондент АПН України з 1992. Працює завідувачем відділу НДІ психології АПН України, досліджує про­блеми взаємозв'язку і взаємовпливу психофізіологічного стану та ефективнос­ті й надійності діяльності людини.   Категоріальний апарат педаго­гіки Категоріальний апарат педаго­гіки — система понять, в яких відоб­ражено предмет педагогіки, її знання про педагогічну дійсність. Педагогіка, як і інші науки, широко використовує філо­софські поняття (вони є її методологіч­ною базою), а також створює розгалуже­ну сітку власних понять, які поділяють на загальнопедагогічні й часткові.   Катехізис Катехізис — церковний посіб­ник, в якому викладено основи христи­янського віровчення (переважно у формі запитань і відповідей). Спочатку К. являв собою усну настанову, що передувала хрещенню осіб, навернених у християн­ство. Переносно — умовна назва популярних посібників, в яких викла­даються основи науки або мистецтва в запитально-відповідній формі, наприклад, музикальний катехізис.   Катехізична бесіда (катехізація) Катехізична бесіда (катехізація) — метод навчання у середньовічній школі шляхом механічного заучування напам'ять питань і готових на них відпо¬відей. Почав застосовуватися в XI ст. К. б. засуджена багатьма прогресивними педа¬гогами.   Каунтс (Соunts) Джордж Сільвестер Каунтс (Соunts) Джордж Сільвестер (9.ХІІ.1889, поблизу Болдуїн-Сіті, шт. Канзас — 10.ХІ.1974, Белвілл) — амери­канський педагог і соціолог. В 1918—1956 викладав педагогіку у вузах США. Прези­дент Американської федерації учителів (1939—1942). Відстоював демократичні традиції американської освіти, розвивав концепцію школи як "культурного інстру­менту" перетворення суспільства, його гуманізації і демократизації. Дотримую­чись у цілому позицій прагматичної педа­гогіки, критикував властиві їй ідеї педоцентризму, полемізував з трактуванням адаптації до соціального оточення як мети виховання, відкидав уявлення про полі­тичну нейтральність освіти.   Кафедра Кафедра  — 1) У стародавніх Греції та Римі — місце для виступів риторів, філо­софів. 2) В християнській церкві — підви­щення, з якого проголошуються пропові­ді. 3) Крісло єпископа (архієрея) під час "богослужіння, у переносному значенні — єпархія (єпископський округ). 4) У навчаль­них закладах, лекторіях, актових залах — місце для викладача, доповідача. 5) К. у вузах — основна навчально-наукова група, що здійснює навчальну, методичну й нау­ково-дослідну роботу з однієї або кількох пов'язаних між собою наукових спеціаль­ностей, а також підготовку й підвищення кваліфікації кадрів.   Кафедра педагогіки Кафедра педагогіки — об'єднання професорів, доцентів, асистентів вищого навчального закладу, які працюють у галузі теорії та історії педагогіки. К. п. організує навчальну діяльність з педаго­гіки й історії педагогіки (складання робо­чих планів, самостійна робота студентів і аспірантів, педагогічна практика); нау­ково-дослідну роботу (плани наукових досліджень, впровадження в практику до­сягнень науки, співпраця з учителями та органами освіти).   Кафедральні школи Кафедральні школи — в епоху середньовіччя середні навчальні заклади в найбільших містах Західної Європи, орга­нізовані при соборах, що були єпископ­ськими кафедрами. Див. Соборні школи.   Квадривіум Квадривіум (від лат. quadrivium, букв. — перехрещення чотирьох доріг) — підвищений курс світської освіти в серед­ні віки в Західній Європі. Складався з чотирьох наук: арифметики, геометрії, астрономії, музики — і вивчався після тривіуму (граматика, риторика, діа­лектика). К. і тривіум становили "сім вільних мистецтв" і разом з богослов'ям являли собою зміст середньої освіти. В Україні К. вивчали в братських школах   Квачала Ян Квачала Ян (1862—1934) — словацький історик педагогіки, визначний дослідник життя й діяльності Я. А. Коменського. К. підготував до видання лис­тування останнього. Написав ряд праць про Кампанеллу, вивчав історію реформації в Словаччині.   Квінтіліан Марк Фабій Квінтіліан Марк Фабій (Markus Fabius Quintilianus ; бл. 35, Калагуріс, сучасна Калаорра, Іспанія — бл. 96, Рим) — давньоримський теоретик ораторського мистецтва, педагог. Головна його праця — "Про виховання оратора" (12 книг) — одне з перших джерел вивчення римської  педагогіки (див. Римське виховання). К. вважав, що майже всі діти мають здібності до навчання й тому вчитель повинен знати і враховувати у своїй роботі індивідуальні особливості і здібності дитини. Починати навчання пропонував щонайраніше. Дово­див перевагу шкільного виховання й навчання. Виступав проти тілесних пока­рань. К. — перший з теоретиків педагогі­ки, який розробив методику навчання, обґрунтував і сформулював ряд дидактич­них принципів і правил. Педагогічні ідеї К. набули широкої популярності в XVI— XVII ст., після того, як італійським гума­ністом Поджо було знайдено повний текст праці К. "Про виховання оратора".   Кей (Кеу) Еллен Кароліна Кей (Кеу) Еллен Кароліна (11.XII. 1849, Сундсхольм — 25.ІV.1926, Странд) — шведська письменниця, громадський діяч, прихильниця теорії вільного виховання. Стала відомою на початку XX ст. працями про виховання. В основу педагогічного процесу К. клала особистий досвід дитини, її інтерес і самостійність,  критикувала стару школу, її методи й  закликала дорослих поважати дитину. Мета освіти, на думку К., у формуванні людини з "новими думками й вчинками".   Келер Вольфганґ Келер Вольфганґ (21.І.1887, Таллінн — 11.VІ.1967, Лебанон, Нью-Гемпшир) — німецький психолог, один із засновників гештальтпсихології. Широко відомими стали його наукові спостереження (1913—1940), узагальнені в книзі "Дослідження інтелекту людиноподібних мавп". У своїх висновках К. не проводить чіткої межі між психікою мавп та людини. Його тлумачення інтелекту антропоїдів було піддано критиці в подальшому розвитку зоопсихології. У 40—60-х роках досліджував електричну активність мозку.   КЕМБРИДЖ-ПЛАН КЕМБРИДЖ-ПЛАН (Саmbridge Plan) — система організації навчальної діяльності  в   школі,   яка  дістала   свою   назву  від  м. Кембридж у штаті Массачусетс (США),  де вона розроблялася ряд років і на почат­ку XX ст. знайшла найбільш широке засто­сування. К.-п. полягав у тому, що учні, здатні засвоїти курс елементарної школи прискореним темпом, повинні були дістати можливість закінчити 9-річний курс за 8 і навіть 7 років. З цією метою комплек­тувалися невеликі групи учнів, рівень знань і темп навчання яких приблизно однаковий. Допускалося переведення з групи в групу не лише наприкінці, а й у середині навчального року. Окремі учні при цьому могли вивчати різні предмети в різних навчальних групах.   Керґомар (Кergomard) Поліна Керґомар (Кergomard) Поліна (24.ІV.1838, Бордо — 13.ІІ.1925, Париж) — францу­зький педагог, теоретик і практик дошкільного виховання. В 1879—1917 — головний інспектор материнських шкіл; учасник реформи народної освіти 1881— 1882 (автор програм для дошкільних закладів). Редактор педагогічного журналу "Друг дитинства" (1881—1886). Основою правильного виховання К. вважала повагу до особистості дитини. З ініціативи К. у 1881 у Франції організовані материнські школи. Розроблена під керівництвом К. програма виховання дітей у них з незнач­ними змінами застосовується й сьогодні в дошкільних закладах Франції. К. опрацю­вала зміст розумового виховання дошкіль­ників. У вихованні головним вважала ви­роблення моральних звичок і "споглядан­ня добра". У Франції заснована премія для виховательок материнських шкіл імені К. (1927).   Кеттел (Саttell) Джеймс Маккін Кеттел (Саttell) Джеймс Маккін (25.V. 1860, Істон — 20.І.1944, Ланкастер) — американський психолог, перший у світі професор психології (1888). Проводив тестологічні дослідження індивідуально-психологічних якостей людини. К. пер­шим вжив англійське слово "тест" (ви­пробування) для позначення психодіагностичної методики. Опрацював 50 тестів для вимірювання чутливості, часу реакції тощо. Вважав, що за допомогою цих тес­тів можна оцінити інтелектуальні здібнос­ті індивіда. В 90-ті роки провів класичні експерименти по вивченню обсягу уваги і навичок читання.   Києво-Братський монастир Києво-Братський монастир  — православний монастир у Києві з навчаль­ним закладом, який в XVII—XVIII ст. був     центром освіти в Україні. При К.-Б. м.  1615 було відкрито Київську братську  школу (1701—1817 —Київська академія). З 1819 по 1920 в К.-Б. м.        містилася Київська   духовна   ака­демія.   Києво-Могилянська академія Києво-Могилянська академія —перша вища школа в Україні. Заснована 1632. Див. Київська академія.   Київська академія Київська академія — перший вищий навчальний заклад і визначний освітній і культурний центр в Україні. Початок її поклала Київська братська школа (заснована 1615), яка 1632 об'єдналася з Лаврською школою (заснована 1631). Об'єднана школа стала називатися Києво-Могилянською колегією на честь свого протектора митрополита П. Могили. У 1701 вона дістала титул і права академії й почала називатися Київською акаде­мією. Курс навчання в К. а. тривав 12 ро­ків і поділявся на 8 класів: фару (підго­товчий клас), інфиму (молодший клас), граматику, синтаксиму і вищі — поети­ку, риторику, філософію й богослов'я. Студенти набували філологічну підготов­ку, знання мов: слов'янської, української літературної, грецької, латинської, польської, оволодівали поетичним і риторич­ним мистецтвом, вивчали класичну грецьку та римську й частково серед­ньовічну літературу, історію, географію, філософію й богослов'я. З часом у К. а. було введено курс російської, французь­кої, німецької і староєврейської мов, чисту й мішану математику (тригономет­рію, фізику, астрономію, архітектуру), а в останні роки існування академії — класи домашньої й сільської економіки й медицини. Значне місце відводилося художній і музичній освіті. К. а. була визначним науковим осередком. Тут формувався один з центрів філософської думки слов'янського світу в цілому. В К. а. відбувалося становлення україн­ської літературної мови, склалася літера­турна й поетична школа. Щороку в К. а. навчалося від 500 до 2000 студентів. Віко­вих обмежень не було. Для бідних учнів існувала бурса. К. а. була також важли­вим просвітительським центром. Вона заснувала колегії в Гощі, Вінниці, Кременці, Чернігові, Харкові, Переяславі й постійно їм допомагала. В академії навчалися Єпіфаній Славинецький, Симеон Полоцький, Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Григорій Сковоро­да та інші визначні діячі XVII—XVIII ст. У 1817 К. а. закрили й замість неї в 1817 було створено Київську духовну семіна­рію, перейменовану у 1819 в духовну ака­демію. В 1918 Київська духовна академія припинила своє існування. Відроджена в 1992 як Національний університет "Києво-Могилянська академія".   Київська братська школа Київська братська школа — орга­нізована 1615 київським богоявленським братством. Статут К. б. ш. був затвер­джений 1620 за зразком статуту Львів­ської братської школи. Першими ректорами її були І. Борецький (колишній ректор Львівської братської школи), М. Смотрицький, а в 1620—1624 — К. Сакович. Школа мала кваліфікованих світських і духовних , учителів. Учні вивчали мови: тодішню  літературну українську (слов'яноруську),  елліногрецьку, латинську й польську, а також граматику, риторику, піїтику, діа­лектику, арифметику, геометрію, астроно­мію й музику. Велику увагу звертали на релігійно-моральне й патріотичне вихо­вання учнів. В 1632 її було об'єднано з Лаврською   школою  (див. Київська академія).   Київська духовна академія Київська духовна академія — вищий духовний навчальний заклад в Україні для підготовки вищої православ­ної ієрархії і викладачів духовних семінарій. Заснована 1819. До К. д. а. прийма­ли осіб, які закінчили духовну семінарію.  Строк навчання — 4 роки. При К. д. а. діяла бурса (згодом семінарія). К. д. а. припинила діяльність на початку 1920. Відновила роботу після 1991 як духовна академія Української православної церкви.   Київська музична школа Київська музична школа - перший професійний музичний навчаль­ний заклад у місті. Відкрита Київським магістратом 1768 з метою підготовки кадрів для магістратського оркестру. До школи набирали дітей міщан. Крім музи­ки в школі викладали математику, історію, географію та мови. Існувала до 1852.   Київська рисувальна школа Київська рисувальна школа —художній   навчальний   заклад   останньої чверті XIX ст. (1875—1901), що відіграв велику роль у   підготовці   українських національних художніх кадрів. Заснована художником-педагогом М. Мурашком за допомогою передових діячів української культури. Діяльність школи заклала осно­ви художньої освіти в Києві.   Київська художня школа Київська художня школа імені Т. Г. Шевченка — середній спеціальний навчальний заклад. Заснована 1937. Має  три відділення: живописне, скульптурне та архітектурне. Заняття проводяться з V по XI клас; крім спеціальних дисциплін, учні вивчають загальноосвітні предмети.   Київське музичне училище Київське музичне училище імені Р. М. Глієра — середній спеціальний музичний навчальний заклад. Засноване 1868. У 1913 училище було перетворено на консерваторію. В 1923—1934 існувало як музичний технікум, з 1934 — музичне  училище. Має 8 відділень денного та вечірнього навчання. Готує хористів, оркестрантів, концертмейстерів, керівників самодіяльності та викладачів дитячих музичних шкіл.   Київське художнє училище Київське художнє училище (КХУ) — середній художній навчальний  заклад у Києві, який існував у 1900—1920. Засноване як тимчасові класи живопису, малювання та креслення. В 1901 класи реорганізовано в КХУ.   Київський театр юного гляда­ча Київський театр юного гляда­ча — один з провідних театрів України для дітей та юнацтва. Заснований 1924 в Києві як державний театр для дітей імені І. Франка.   Київські освітні товариства Київські освітні товариства — засновані в Києві наприкінці XIX — на початку XX ст. для поширення грамот­ності і знань серед населення. В 1882— 1907 у Волинській, Київській і Поділь­ській губерніях культурно-освітню роботу проводило "Київське товариство грамот­ності": відкривало бібліотеки-читальні при церковнопарафіяльних школах, класи для дорослих, недільні школи, надавало матеріальну допомогу учителям і учням початкових шкіл, забезпечувало початкові школи навчальними посібниками (зокрема творами Т. Г. Шевченка), організову­вало лекції й народні читання, літератур­но-музичні вечори, створювало бібліотеки тощо. Збудувало в Києві Народний дім (1902) для проведення масових освітніх заходів. Активною була діяльність "Київ­ського товариства сприяння початковій освіті" (1882—1918; до 1901 — "Комісія народних читань"), організованого педа­гогами середньої і частково вищої школи. В 1908 почали свою діяльність "Київське товариство розповсюдження грамотності" й "Товариство розповсюдження освіти в народі".   Кирилиця Кирилиця — один з двох старосло­в'янських алфавітів (другим є глаголи­ця). Названий за ім'ям Кирила (див. Кирило і Мефодій). Виникла на основі грецького унціального письма. К. корис­тувалися православні слов'яни, а також (до XIX ст.) румуни.   Кирило і Мефодій Кирило і Мефодій — брати, просві­тителі слов'ян, проповідники православ­ної християнської релігії. Перекладали слов'янською мовою грецькі церковні книги, писали й оригінальні твори. Своєю діяльністю К. і М. заклали основи слов'янської писемності й літератури.   Кирило-Мефодіївське товарист­во Кирило-Мефодіївське товарист­во — таємна політична організація в Україні, яка виступала проти кріпосного права, за створення республіканської федерації слов'янських народів. Утворила­ся в грудні 1845 — січні 1846 в Києві й існувала до кінця березня 1847. Засновни­ками товариства були М. І. Гулак, М. І. Костомаров і В. М. Білозерський. У квітні 1846 до товариства вступив Т. Г. Шевченко. Ліберальна частина К.-М. т. (Костомаров, Куліш та ін.) висту­пала за соціальні реформи, мирну пропа­ганду його ідей, християнську смирен­ність. Вона сподівалася досягти мети за допомогою виховання юнацтва й повсюдного поширення грамотності. Демократична частина К.-М. т., яку очолював Т. Г. Шевченко, виступала за знищення самодержавства, ліквідацію кріпосного права, скасування станів, об'єднання слов'янських народів у федеративну парламентську республіку з наданням кожному народові рівних прав і широкої політичної автономії. В цілому ж діяльність товариства зводи­лася до намагань розширити свій склад і поширювати грамотність серед наро­ду. Вживалися заходи до видання книг українською мовою, зокрема підручни­ків з історії, географії, сільського господарства тощо. За доносом прово­катора у квітні 1847 К.-М. т. було розгромлене царським урядом.   Кириченко Ніна Олександрівна Кириченко Ніна Олександрівна (нар. 1.II. 1930, с. Веселе Дніпропетровської обл.) — український педагог, Герой  Соціалістичної Праці (1978). З 1975  працює вчителем української мови й літе­ратури середньої школи в м. Нікополі.   Киричук Олександр Васильович Киричук Олександр Васильович (нар. 23.III. 1929, с. Воютин Волинської обл.) — український педагог і психолог, дійсний член АПН України з 1992. В 1974—1985 завідувач кафедрою педагогіки й методист початкового навчання Київського педагогічного інституту (тепер Україн­ський педагогічний університет імені М. Драгоманова); в 1985—1990 — завіду­вач кафедрою соціальної і педагогічної психології Київського Національного уні­верситету імені Т. Г. Шевченка; з 1990 — директор НДІ психології, з 1993 — академік-секретар Відділення психології і дефектології АПН України.   Кіндерманн (Кіndermann) Фердинанд Кіндерманн (Кіndermann) Фердинанд (27.1Х.І740, Краловіце, Чехія — 25.V. 1801, Литомержице, там само) — австрійський педагог, організатор шкільної справи в Чехії. Діяльність К. належить до періоду шкільних реформ Марії Терезії та Йосифа II. За активної участі К. була заснована велика кількість так званих індус­тріальних шкіл. Пізніше заснував жіночу сімейну школу й додаткову сільськогосподарську школу, які припи­нили своє існування після його смерті.   Кініки Кініки, кінічна школа — філософська школа в Стародавній Греції.  Заснована в IV ст. до н. є. Антісфеном. Назва походить від гімнасію на пагорбі Кіносарг в Афінах, де Антісфен проводив з учнями заняття. К. виступали з крити­кою вчення Сократа і Платона про об'єктивне існування загальних понять — ідей добра, справедливості, краси та ін. і вважали, що реально існують більш конкретні, сприймані чуттями речі. Особ­ливу увагу приділяли проблемам етики.   Кіношрифт Кіношрифт — наочний посібник у навчанні глухих і глухонімих зоровому сприйманню усної мови. К. виготов­ляється за принципом розрізної азбуки, однак замість букв використовуються зняті за допомогою кіноапарата кадри із зображенням нижньої частини обличчя в момент вимовлення різних звуків мови.   Кіфарист Кіфарист  — приватний учи­тель в Афінах класичного періоду, який за плату навчав хлопчиків 7—14 років музиці й співу, а також знайомив їх з поезією (див. Афінське виховання).   Класична освіта Класична освіта - один з основних напрямів загальної освіти, в основу якої покладено вивчення латинської та грецької мов, античної літератури й історії. Виникла в епоху Відродження у зв’язку з посиленим інтересом до античної культури. К.о. відіграла позитивну роль в історії освіти, познайомивши світ з античною культурою, що було особливо важливо в епоху боротьби із середньовічним релігійно-схоластичним вихованням. З часом вона набула  формально-граматичного ухилу, який появився вже з відкриттям першої класичної  гімназії Штурма, де головна увага приділялася вивченню латинської і грецької мов. Теоретично обгрунтувати  необхідність К.о. прагнув німецький педагог Й.Ф.Гербарт. Остаточно система К.о. сформувалася в першій половині ХІХ ст.( Англія, Німеччина, Франція). Розвиток промисловості, науки й техніки змушував вводити в навчальний план класичної гімназії природничо-наукові предмети ,що привело до створення особливого типу середньої загальноосвітньої школи-реальної гімназії і до поступового розширення реальної освіти. На сьогодні К.о. повністю зберігається в Іспанії, Португалії і в деяких типах шкіл Англії, Франції тощо.   Класна дама Класна дама-вихователька, яка призначалася на допомогу начальникам жіночих гімназій і прогімназій Російської імперії і виконувала функції, аналогічні функціям класного наставника в середніх чоловічих навчальних закладах. В тих випадках, коли К.д. мала свідоцтво на звання домашньої вчительки, вона мала право викладати один з предметів у жіночих прогімназіях або в трьох нижчих класах жіночих гімназій.   Класний наглядач Класний наглядач — в Російській імперії помічник класного настав­ника, який здійснював нагляд за учнями гімназій і реальних училищ. До обов'язків К. н. входило спостереження за поведінкою учнів в класі і поза класом (на вулицях, в театрах, на приватних квартирах, де жили іногородні учні), а також за виконанням учнями церковних обрядів.   Класний наставник Класний наставник — в царській  Росії викладач гімназій і реальних училищ, який ніс відповідальність за вихо­вання учнів і здійснював нагляд за їхньою поведінкою. Статутом гімназій 1864 в кожній гімназії вводилися по 2 посади вихователів з вищою освітою: одна для нижчих, друга для вищих класів. Статутами гімназій 1871 і реальних учи­лищ 1872 були запроваджені посади К. н. (по одній на кожен клас). Обов'язки К. н. повинні були виконувати штатні викладачі, які за це одержували відповід­ну доплату до основної зарплати.   Класно-урочна система навчання Класно-урочна система навчання — система організації навчального процесу в школі, за якою навчання прово­диться з постійним складом учнів за сталим розкладом, а основною формою навчання є урок. У своєму історичному розвитку К.-у. с. н. пройшла тривалий і складний шлях. Вона прийшла на зміну індивідуальному навчанню, яке широко практикувалося в школах старо­давнього світу й середньовіччя. З розвит­ком промисловості індивідуальне навчання як форма організації навчальних занять  у школі стало неприйнятним, оскільки не   забезпечувало охоплення великої кількості учнів. Деякі риси К.-у. с. н. спостерігалися в середньовіччя в монастирських школах. Дальший розвиток К.-у. с. н. дістала в епоху Відродження, коли почався поділ дітей на класи за знаннями, в школах стали застосовувати навчальні плани. У 20—30-х роках XVI ст. К.-у. с. н. застосовувалася в загальнодоступних початкових школах Чехії, Польщі, Угорщини, Литви, Саксо­нії. Велику роль у становленні принципів К.-у. с. н. відіграв Я. А. Коменський. У XVI ст. К.-у. с. н. поступово витісняє інди­відуальну форму навчання в братських школах України і Білорусі. Розвиток К.-у. с. н. в XIX ст. пов'язаний з опра­цюванням К. Д. Ушинським теорії уроку. К.-у. с. н. є основною в сучасній україн­ській школі. Науковці та учителі-практики наполегливо працюють над її вдоскона­ленням і модернізацією.   Клафкі (Кlаfkі) Вольфганґ Клафкі (Кlаfkі) Вольфганґ (нар. 1.IX. 1927, Ангербурґ, тепер Венгожево, Польща) — німецький дидакт, з 1963 — професор Марбурзького університету. В 1969—1970 керував опрацюванням лекційного радіокурсу "Наука про вихо­вання". В цій та інших працях сформулював "критично-конструктивну" концепцію дидактики. К. відводить у ній вирішальну роль змісту освіти, який, на його думку, визначає як "мету навчання", так і специ­фічну "мету учня", а також плануванню, організаційним формам, методам й засо­бам навчання. Виховання К. розглядає як вид соціальної комунікації. Дидактика К. опрацьована в дусі загальнодемократично­го руху за оновлення школи.   Климент Охридський Климент Охридський (Величський, Словенський) (бл. 840 — 27.VІІ.916, Охрид) — перший слов'ян­ський письменник, просвітитель, най­ближчий соратник Кирила й Мефодія. Створював школи для дітей, а також учи­лища для дорослих з викладанням в них слов'янською мовою, які готували свяще­ників і учителів для дитячих шкіл; сам викладав різні предмети. Заснував першу староболгарську Охридську школу й першу слов'яноболгарську школу. Наго­лошував на величезному освітньому й виховному значенні рідної мови і сприяв поширенню староболгарської писемності й культури серед народу. Ім'я К. О. носить Софійський університет. Канонізований православною церквою.   Кляйн (Кlein) Фелікс Кляйн (Кlein) Фелікс ( 25 .ІV.1849, .Дюссельдорф —22.VІ.1925, Ґеттінґен) —  німецький математик, керівник так званого «реформаторського руху» в галузі шкільної математики.К.пропонував ввести в шкільну математику елементи диференціального та інтегрального числення з відповідними застосуваннями у фізиці й техніці. Проект « реформаторів» істотно вплинув на викладання математики в інших країнах.   Княжевич Дмитро Максимович Княжевич Дмитро Максимович (6.V.1788, Санкг-Пегербурґ — 13.Х.1844, тепер с. Велика Бурімка Черкаської обл.) — український і російський освітній діяч. Будучи попечителем Одеського учбового округу (з 1837) сприяв розвиткові шкіл на півдні України, склав нові, більш удоско¬налені навчальні програми, підготував проект перетворення Рішельєвського ліцею в Одесі на університет.   Кобилянський Юліан Юліанович Кобилянський Юліан Юліанович (26.ХІІ.1859, м. Гура-Гумора на Буковині, тепер Гура-Гуморомуй, Румунія — 11.IX. 1922, Чернівці) —український філо­лог і педагог. Закінчив Чернівецький уні­верситет (1883). Працював викладачем класичних мов і літератур Чернівецької гімназії. Одним з перших почав працювати над латино-українською лексикографією. Уклав "Русько-латинський словарець для руських гімназій" (1907), "Латинсько-український словар" (1912). Автор підруч­ників з латинської мови для середніх шкіл   Кобринський Йосафат Миколайович Кобринський Йосафат Миколайович (15.ІХ.1818, м. Коломия — 14.ІІі. 1901, с. Мишин Івано-Франківської обл.) — український педагог і громадський діяч. В 1842 видав у Львові "Буквар, новим спосо­бом уложений для домашньої науки" і "Спосіб борзо виучити читати" — мето­дичний посібник до цього букваря. В них уперше в Західній Україні запровадив у шкільне навчання гражданський шрифт і запропонував прогресивний звуковий синтетичний метод навчання грамоти. Заснував у Коломиї першу читальню й народний дім.   Ковалевський Павло Іванович Ковалевський Павло Іванович (1849, Харків — 1923, Петроград) — український і російський психіатр і психолог. Створив при Харківському університеті першу в Україні самостійну кафедру психіатрії й першу психо­логічну лабораторію. В 1883—1898 К. — ректор Варшавського університету.   Ковачев Йосиф Антонов Ковачев Йосиф Антонов (14.І.1839, Штип, Македонія —31.Х. 1898, Софія) — болгарський педагог. Закінчив Київську духовну академію (1868). Прибічник активних природодоцільних методів на­вчання. Сприяв запровадженню звукового методу навчання читати в початковій шко­лі. Автор болгарського букваря й першого болгарського підручника з педагогіки. Засновник першої світської болгарської педагогічної школи (1888). Запропонував єдиний план організації 7-річної "народ­ної школи", розгорнуту програму фізично­го виховання в школах.   Когнітивна психологія Когнітивна психологія (від лат. соgnіtіо — знання, пізнання) — один з провідних напрямів сучасної зарубіжної психології, яка вивчає структуру й перебіг пізнавальних процесів людини. Виникла у США наприкінці 50-х років XX ст. як реакція на характерне для біхевіоризму заперечення ролі психічних процесів і їхньої структурної організації в діяльності людини. К. п. значну увагу приділяє навчанню. З позицій К. п. ефективне навчання можливе лише тоді, коли новий матеріал, пов'язаний з уже наявними знаннями й уміннями, включається в існуючу когнітивну структуру (ієрархічно організовану систему знань учнів).   Кодай (Коdaly) Золтан Кодай (Коdaly) Золтан (16.ХІІ.1882, м. Кечкемет — 6.ІІІ.1967, Будапешт) — угорський композитор, педагог, осново­положник системи масового музичного виховання в Угорщині. Член Угорської АН (з 1945, в 1946—1949 — її прези­дент), почесний президент Міжнародного товариства музичного виховання (1964— 1967). Основою його педагогічної концепції є обов'язкова музична освіта й музичне виховання всього народу. Голов­ним засобом музичного виховання вважав спів. К. створив навчальні посіб­ники для учнів і учителів. На основі педагогічної концепції К. в Угорщині створена єдина система музичного вихо­вання, яка охоплює дитячі садки, школи, вищі навчальні заклади.   Козачинський Михайло Козачинський Михайло (1699, м. Ямпіль Вінницької обл. — 27 .VIII. 1755, м. Слуцьк, Білорусь) — український пись­менник і педагог. Після закінчення Київ­ської академії виїхав 1733 в Сербію для організації шкіл. Був префектом і вчителем у м. Карлівцях. В Україну К. повернувся 1737. Був професором, а 1739—1746 — префектом Київської академії.   Козельський Яків Павлович Козельський Яків Павлович (бл. 1729, с. Келеберда Черкаської обл. — після 1795, с. Крутий Берег Полтавської обл.) — український і російський просвітитель. Навчався в Київській академії (1744  —  1750) та Академічому університеті при  Петербурзькій АН (1751—1757); викладав  Артилерійській та Інженерній школах, Згодом працював секретарем Сенату в Петербурзі (1767—1770; 1788—1793) та членом Малоросійської колегії в м. Глухові (1770—1778). У 1764 К. опублікував підручники "Арифметичні твердження" і "Механічні твердження".   Колегії Колегії (лат. со11еgіа) — навчальні заклади в ряді країн, зокрема в Україні (Києво-Могилянська   колегія,    1632   та інші; див. Колегіум   Колегіум Колегіум (лат. со11еgіum, букв. — товариcтво, братство, співпраця) — закритий середній,   подекуди   вищий   навчальний  заклад у XVI—XVIII ст. в Західній Європі.  В Україні К. здебільшого відкривали єзуї­ти   для   поширення   католицької   віри. Навчання велося латинською мовою й  мало    виразне    релігійне    спрямування. Крім католицьких, в Україні також були поширені православні К. Широковідомі Києво-Могилянська колегія  (див.  Київ­ська    академія),    Харківський    колегіум (заснований 1721 в Бєлгороді), Чернігів­ський колегіум і Переяславський коле­гіум. В Україні К. були також у Вінниці, Гощі, Львові, Луцьку, Тернополі та інших містах. У ході освітніх реформ XIX ст. в К.    почали   вивчатися   нові   предмети, допускалася   рідна   мова.   Термін   "К." почав означати інший, переважно світ­ський тип навчального закладу.   Колегія ПАВЛА ҐАЛАҐАНА Колегія ПАВЛА ҐАЛАҐАНА — приват­ний закритий чоловічий середній навчальний заклад у Києві, заснований багатим поміщиком Г. П. Ґалаґаном на пам'ять про сина Павла, який помер у 16-річному віці. К. П. Ґ. існувала з 1871 по 1919. Утримувалася за рахунок прибут­ків від заповіданого їй маєтку. В колегію приймалися хлопчики після закінчення чотирьох класів гімназії. Вихованцями-стипендіатами зараховувалися ті, що не мали засобів для одержання середньої освіти і які витримали конкурсні іспити. Певна частина учнів навчалася за плату — дуже високу. В 1911/12 в К. П. Ґ. було 32 стипендіати і 13 власнокоштних вихован­ців. Навчання було чотирирічне, відпові­дало V—VIII класам гімназії. Випускники одержували атестат зрілості. Навчальна робота в колегії велася по-новому. Практикувалися досліди з фізики й хімії, самостійна робота учнів над рефератами з літератури, історії, математики, проводи­лися літературно-музичні вечори, екскур­сії, вивчалася столярна й токарна справа, багато уваги приділялося вивченню іно­земних мов і загальному розвиткові вихо­ванців.   Коледж Коледж (англ. со11еgе) — навчальний заклад у Великобританії, у Співдружності країн, очолюваній Великобританією, і в США. Розрізняють три типи К.: такі, що відповідають за своїм рівнем вищій школі; що займають проміжне положення між середніми і вищими навчальними заклада­ми; такі, що відповідають рівню середньої школи і призначені для учнів, яким випов­нилося 16 років. У Великобританії К. виникли на початку XIII ст. У традиційно­му вигляді вони збереглися в старих уні­верситетах (Оксфордському й Кембридж­ському). К., що входять до складу інших університетів, найчастіше — спеціалізова­ні навчальні заклади (типу українських інститутів), які мають певну самостійність. Існують К., що не входять в університети: К. університетського типу, педагогічні, технічні, сільськогосподарські, комерцій­ні, образотворчого мистецтва, богослов'я. К. для освіти дорослих, драматичні, музичні, фізкультурні тощо. Деякі привілейовані середні школи також називаються К. Перші К. в США виникли в ХVІІ ст. Тепер це чотирирічні вищі навчальні заклади, що існують самостійно або як складова університету, і молодші К.- дворічні навчальні заклади на базі середньої школи. Звичайно в цих К. можна дістати підготовку до певних спеціальностей, які не вимагають в США вищої освіти. Є також молодші технічні К., які готують техніків. Після прийняття закону України « Про освіту» почалося перетворення окремих середніх загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів  у різного профілю коледжі (технічні, аграрні, педагогічні тощо) або ж створення нових коледжів. В цьому випадку К.-самостійний навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який реалізує неповні й (або) повні освітні програми вищої професійної освіти.   Коледжі педагогічні Коледжі педагогічні (Тгaining  Соllеges) — навчальні заклади у Великобританії, які будуються на базі середньої грама­тичної школи і призначені для підготовки вчителів для дошкільних установ, початко­вих і середніх "сучасних" шкіл. Строк навчання 2— 3 роки. Підготовка студентів складається з 4 елементів: 1) поглибленого вивчення предмета спеціалізації і   1—2  споріднених предметів; 2) менш глибокого  вивчення кількох предметів за вибором з    метою    підвищення    загальноосвітнього рівня;   3)  вивчення теоретичного  курсу педагогіки; 4) педагогічної практики.   Коледжі учительські Коледжі учительські ( Teacher Со11еgеs) — як правило, 4-річні (іноді і 5-річні) навчальні заклади в США, які готують учителів елементарних і середніх шкіл. Виникли К. у. у XX ст. з дворічних нормальних шкіл на базі середньої школи. Протягом перших 2 років дається пере­важно поглиблена загальноосвітня підго­товка, протягом III й IV року навчання — спеціальна підготовка і проводиться практика в школах.   Колеж Колеж (франц. соl1еgе) — навчальний заклад у Франції, Бельгії, франкомовних кантонах Швейцарії і провінціях Канади й ряду країн Африки та Азії — колишніх французьких колоніях. У Франції перші К.     виникли при університетах у середні віки. До 1959 французький К. — повний середній навчальний заклад, рівноцінний ліцею. З 1959 єдиним типом повної середньої школи у Франції став ліцей. Одночасно було створено загальноосвітні К. — неповні середні навчальні заклади, закінчення яких дає право вступати тільки в середні спеціальні навчальні заклади і в старші класи ліцею. В 1963 створено К. середньої освіти — навчаль­ні заклади для дітей у віці 11— 15 років, в яких об'єднано VI—IX класи ліцею, класи загальноосвітнього К. і старші класи початкової школи. В країнах Африки та Азії К., як правило, — непов­ні середні школи; в Бельгії — жіночі середні школи.   Колеж де Франс Колеж де Франс (Соllеge dе Frаnсе) -один з найстаріших науково-дослідних і навчальних закладів у Франції. Заснова­ний Франциском І між 1518 і 1530 як осе­редок  гуманізму  і  світської  освіти  на противагу  Паризькому університету,  де  панувала   кастова   рутина   й   релігійна схоластика.  Колеж складається з трьох  відділень:  природничо-математичного,  філософсько-соціологічного та історико- філологічного.   В  К.  д.  Ф.  функціонує     значна   кількість   наукових  лабораторій різного профілю. Колеж не має стабіль­них  навчальних   планів   і   програм,   не проводить ніяких екзаменів для слухачів. Професори кафедр щороку самі визна­чають теми лекційних курсів, які безпосе­редньо пов'язані з їхньою науково-дослід­ною роботою. Вхід на лекції вільний. З 1970 до К. д. Ф. запрошуються для читан­ня лекцій іноземні професори. К. д. Ф. підкоряється    безпосередньо    міністрові освіти, а професори, обрані колективом лекторів,    затверджуються    президентом Франції.   Колібабчук Володимир Захарович Колібабчук Володимир Захарович (нар. 5.V.1936, с. Стетківці Житомирської обл.) — український педагог, заслужений учитель     України, член-кореспондент АПН України з 1992. Працював директо­ром Вишнівської середньої школи № 2 Київської області. Досліджує проблеми демократизації управління школою.   Коллар (Коllаr) Ян Коллар (Коllаr) Ян (29.VII. 1793, с. Мошовце, Словаччина — 24.І.1852, Відень, похований у Празі) — поет, діяч словаць­кої і чеської культури, педагог, послідов­ник Я. А. Коменського і прибічник філан­тропізму. Виступав за організацію словацьких народних шкіл. Для початко­вих міських шкіл вважав необхідною реальну освіту; в гімназіях і ліцеях віддавав перевагу класичній освіті. Виступав за єдність навчання й виховання, індиві­дуальний підхід до учнів. Вимагав відкрит­тя в Словаччині свого університету. Вели­кого значення надавав всебічній освіті учителів. К. —автор "Букваря" і "Хресто­матії для словацьких шкіл".   Коллонтай Гуго Коллонтай Гуго (1.ІV.1750, с. Великі Дедеркали Тернопільської обл. — 28.ІІ.1812, Варшава) — польський громадський діяч, представник польсько­го Просвітительства, діяч Едукаційної комісії (1776—1786). Був автором плану розвитку шкільної системи в Польщі, здійснив реформу Ягеллонського універ­ситету. Відстоював світські науку та осві­ту, звільнені від засилля клерикалізму й релігії. Активний учасник Польського повстання 1794, за що його було ув'язнено (1794—1802). В 1802—1806 жив на Волині, де разом з Т. Чацьким заснував ліцей у Кременці.   Колоквіум Колоквіум (від лат. cоlloquium — розмова, бесіда) — 1) Одна з форм навчаль­них занять у системі освіти, що має на меті виявити й поліпшити знання студентів. Виникли в середньовічних університетах і духовних академіях. Зараз застосовуються переважно у вищих навчальних закладах, однак без оцінки виявлених на К. знань. 2) Наукові збори, на яких заслуховують і обговорюють доповіді з різних проблемних питань. 3) В Російській імперії — бесіда як форма перевірки кандидатів на будь-яку посаду. 4) В середні віки К. називали релі­гійні бесіди між представниками різних віровчень.   Колонія імені М. Ґорького Колонія імені М. Ґорького — трудова колонія для неповнолітніх право­порушників. Відкрита Полтавською губнаросвітою 25.VІІІ.1920. З жовтня 1923 колонія — у відданні Народного коміса­ріату освіти УРСР, з 1936 — у системі дитячих закладів Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР. З вересня 1920 по вересень 1928 колонію очолював А. С. Макаренко. Життя колонії А. С. Макаренко описав у "Педагогічній поемі".   Комерційні училища Комерційні училища — середні  навчальні заклади в царській Росії. Перше К. у. засноване в Україні 1811 в Одесі.  Спочатку  були  відкриті  як  професійні    школи, але фактично стали загальноосвіт­німи навчальними закладами, що мали на     меті давати учням загальну й комерційну освіту. Строк навчання тривав 7— 8 років. У 1914 в Україні було 62  К. у.   Комп'ютеризація навчання Комп'ютеризація навчання — у вузькому смислі — застосування комп'ю­тера як засобу навчання; в широкому — застосування комп'ютера в навчальному процесі з різною метою. Система комп'ю­терного навчання включає технічне (ком­п'ютер), програмне й навчальне забезпе­чення.   Комплексна система навчан­ня Комплексна система навчан­ня — система, за якою навчальний матеріал в школі вивчається за певними темами — комплексами. Побудовані на основі комплексів програми застосовува­лися наприкінці XIX й у XX ст. в бага­тьох початкових школах Німеччини, Австрії (Gesammtunterricht), у Бельгії та інших країнах Західної Європи. На початку навчання теми стосувалися предметів і явищ навколишнього життя, потім кругозір дитини поступово розширявся. В 1922 К. с. н. була запроваджена в українській школі. В основу комплек­сних програм було покладено вивчення  трудової діяльності людей; природа  вивчалася як об'єкт, на який спрямову­валася праця людини. Проте практика показала, що К. с. н. не дає учням систе­матизованих знань з основ наук і в 1931 К. с. н. була замінена предметною системою   навчання.   Комуна імені Ф.Е.Дзержинcького Комуна імені Ф. Е. Дзержинcького —дитяча трудова комуна. Заснова­на 1927 в селищі Новому Харкові (перед­містя Харкова). З 20.Х.1927 до 1.VІІ.1935 комуною керував А. С. Макаренко. Тут дістали дальший розвиток педагогічний досвід колонії імені М. Горького, ідеї поєд­нання навчання з продуктивною виробни­чою працею. Комуна була першим в Украї­ні дитячим закладом, який перейшов на повне самоутримання (з 1933). В 1932 в комуні було відкрито завод електроінстру­ментів, потім — завод плівкових фотоапа­ратів. В 1930 відкрито робфак Харківсько­го машинобудівного інституту, а 1934 — середню школу. Діяльність комуни Мака­ренко описав у книгах "Марш 30 року", "Мажор", "ФД-1", "Прапори на баштах" та ін.   Комунарська методика Комунарська методика — система умов, методів, прийомів і організаційних форм виховання, які забезпечували формування і творчий розвиток колективу дорослих і дітей на принципах гуманізму. Опрацьована І. П. Івановим і його послі­довниками в Росії наприкінці 50-х років XX ст. Основною метою й результатом застосування К. м. проголошувалося розкріпачення особистості вихователя й вихо­ванця, формування гуманістичного світо­гляду, громадянської самосвідомості людини, її здатності до соціальної творчос­ті, морального самовизначення. Збагачена у 80-ті роки ідеалами демократизації стосунків і самоврядування, творчими формами діяльності, неформальним спілкуванням К. м. дістала назву методики колективного творчого виховання.   Конант (Соnаnt) Джеймс Брайант Конант (Соnаnt) Джеймс Брайант (26.ІІІ.1893—1978) — американський учений-хімік і діяч освіти, президент Гарвардського університету (1933—1953). Освіту розглядав як фактор об'єднання різних соціальних груп і як засіб відбору талановитих людей. Написав ряд праць з соціологічних проблем освіти.   Конгреганістські школи Конгреганістські школи (Ecoles congreganistes) —школи, керовані конгреганістами (членами релігійних організа­цій, створюваних католицькою церквою) у Франції і деяких інших країнах. Виник­ли в XVII ст. у зв'язку з організацією найбільш впливової організації "Братів християнських шкіл" у Франції.   Кондільяк (Соndillac) Етьєнн-Бонно де Кондільяк (Соndillac) Етьєнн-Бонно де (30.ІХ.1715, Ґренобль — З.VІІІ.1780, Божансі) — французький філософ-просвітитель, вихователь герцога Пармського, для якого написав "Курс занять" у 13 томах. Психолого-педагогічні проблеми розглядав з позиції сенсуалізму, вважав, що навчання наукам має йти тим же порядком, що й сама наука: від фактів і дослідів до ідей і законів. К. віддавав перевагу формальній освіті, пропонував вчити дітей мислити. Самостійні, індиві­дуальні заняття учня ставив вище шкіль­них. Був одним із засновників асоціатив­ної психології.   Кондорсе (Соndorcet) Марі-Жан-Антуан-Нік Кондорсе (Соndorcet) Марі-Жан-Антуан-Нікола де (17.ІХ.1743, Рібмон — 29.ІІІ.1794, Бур-ла-Рен) — французький філософ-просвітитель,     математик.     Як представник комітету народної освіти Законодавчих зборів опрацював план організації народної освіти, який передбачав створення єдиної державної системи, яка складалася з 4 ступенів: І-4-річні початкові школи; II — 3-річні школи II ступеня; III — інститути, де дається середня загальна і спеціальна освіта; IV — ліцеї. Наступність ступенів, безплатне навчання, світськість школи, реальна та енциклопедична освіта, широка організа­ція освіти дорослих — головні риси цього просвітительського плану.   Кониський Олександр Якович Кониський Олександр Якович (18.VІІІ. 1836, с. Переходівка Чернігівської обл. — 12.ХІІ.1900, Київ) — український письменник, педагог. За участь у Київській громаді і організації недільних шкіл   1883 був висланий у Вологду, потім — у Тотьму. Для недільних шкіл видавав популярні книжки й підручники ("Україн­ські прописи",  1862; "Арифметика, або щотниця", 1863; "Перша граматика, або читання", 1883).   Конкретна методика навчання Конкретна методика навчання —педагогічна дисципліна, яка вивчає специ­фіку організації навчання з окремого навчального предмета (методика матема­тики, психології, фізики, співів тощо).   Консерваторія Консерваторія (італ. соnservatorio, первісне значення — притулок, від лат. conservo — зберігаю) — вищий музичний навчальний заклад. У XVI—XVII ст. в Іта­лії — притулки для сиріт, де навчали ремесел, пізніше — й музики. З XVIII ст. К. — спеціальний музичний навчальний заклад. Найстаріші К.: в Парижі (1784), Болоньї (1804), Мілані, Неаполі (обидві — 1808), Флоренції, Празі (обидві — 1811) та інших містах. В 1854 у Львові засновано К. Галицького музичного товариства, в 1902 — Львівський музичний інститут,— Вищий музичний інститут імені М. Лисенка, 1904 в Києві — Музично-драматичну школу Миколи Лисенка. В 1913 відкрито К. в Києві та Одесі, 1917 — у Харкові.   Консолідовані школи Консолідовані школи (Соnsolidated schools) — укрупнені школи, створювані шляхом об'єднання кількох невели­ких, часто однокомплектних шкіл, розта­шованих у малонаселеній місцевості. К. ш. обслуговують дітей у радіусі 20—30 км. Дітей підвозять до школи й розвозять додому на шкільних автобусах. Поширені в США, Австралійському Союзі й ряді інших країн.   Конфесіональні школи Конфесіональні школи (від лат. confessio — сповідання) — навчальні заклади, що перебувають на утриманні церкви й під її контролем. Основна мета К. ш. — поширення й пропаганда догма­тів певного віросповідання. Виникли в період раннього середньовіччя в Західній Європі. В ряді країн принцип конфесіо­налізму зберігає своє значення й досі, де К. ш. (католицькі, протестантські, маго­метанські тощо) є приватними школами. В Україні всі державні школи — почат­кові, середні й вищі — є світськими.   Конфуцій Конфуцій (бл. 551—479 до н. е.) — латинізоване ім'я давньокитайського філософа й педагога Кун Фу-цзи, або Кун-цзи.    К.    узагальнив    весь    досвід навчання, нагромаджений у стародавньому Китаї, і створив першу в Китаї педагогічну теорію. Заснував першу в Китаї приватну школу. Педагогічні висловлювання К. містяться в книзі « Луньюй» («Бесіди й судження»),яка є записом і систематизацією його бесід з учнями школи. К. виходив з положення про природну нерівність людей і вірив у наявність природжених етичних і інтелектуальних якостей людини : високо розвинуті люди мають знання від народження. Наслідком цих поглядів була вимога строгого обліку в процесі навчання індивідуальних особливостей і здібностей учнів. Опрацьована К. програма розвитку учнів передбачала два ступені. Спочатку  потрібно було вивчити шість «мистецтв»: етикет, музику, верхову їзду, стрільбу з лука, письмо, арифметику – і таким чином одержати початкове розумове, фізичне, моральне й художнє виховання. Після оволодіння цими знаннями й уміннями учні мали перейти до вивчення бездоганної поведінки, політики, літератури й мови. Особливу увагу К. звертав на моральне виховання, в основі якого лежала проповідь поміркованості й поваги до старших за віком і соціальним становищем. К. ставився з презирством до фізичної праці й тому заперечував трудове виховання.   Кораблебудівні інститути Кораблебудівні інститути - вищі навчальні заклади, які готують інженерів з суднобудування й судноремонту, суднових силових установок, турбобудування, будування двигунів внутрішнього згоряння, електрообладнання суден, обладнання й технології зварювального виробництва, гідроаеродинаміки, автоматики й телемеханіки. В Україні є К. і. в Миколаєві, заснований у 1910 як середній технічний навчальний заклад, в 1928 реорганізований в технічний інститут ( з 1994-Український державний морський технічний університет). Інженерів з кораблебудування готують також Одеський державний морський університет, Севастопольські державний технічний університет і військово-морський інститут.   Корецький-Сатановський Арсеній Корецький-Сатановський Арсеній ( кінець ХVІ або початок ХVІІ ст., с. Сатанів Хмельницької обл. . - після 1653)- український педагог, перекладач і лексикограф. Навчався у Львівській братській школі ( після 1630).Був викладачем Київської братської школи. Разом з Єпіфанієм Славинецьким уклав перший церковно - слов’янсько - латинський словник.   Коровай Іван Андрійович Коровай Іван Андрійович ( нар.10.VІІ.1928, с. Носівка Чернігівської обл.)- український педагог, Герой Соціалістичної Праці (1978).З 1962 працював учителем математики в середній школі-інтернаті м. Фастова Київської обл.   Корф Микола Олександрович Корф Микола Олександрович (14.VІІ.1834,Харків-25.ХІ.1883,с.Нескучне Донецької обл.) – український та російський педагог і методист, діяч у галузі народної освіти, організатор початкових земських шкіл в Україні. Захищав загальну обов’язкову початкову освіту, навчання рідною мовою, відстоював звуковий, аналітико-синтетичний метод навчання грамоти. Спеціально для сільської школи написав книгу « Наш друг» (1871),яка містила практичні поради. К. сам влаштовував школи, інспектував їх, навчав учителів, давав зразкові уроки, захищав інтереси народної школи в пресі. Був ініціатором (1867) з’їздів-курсів для вчителів народних шкіл, організатором учительських бібліотек. Вимагав навчання учнів рідною мовою.   Корчак (Korczak) Януш Корчак (Korczak) Януш (справжне прізвище та ім’я- Гольдшміт Генрік;22.VІІ.1878 або 1879, Варшава-5 або 8.VІІІ.1942, Треблінка)- польський педагог, письменник, лікар. З 1912 по 1942 працював у заснованому ним «Будинку сиріт». Під час Першої світової війни перебував в Україні і брав участь в організації роботи дитбудинку для польських дітей у Києві. Головні принципи виховної системи К. виклав у книзі « Як любити дітей».основна засада виховної системи К., на якій Ґрунтуються всі його твори й уся практична педагогічна діяльність у керованих ним дитячих установах, - це самовиховуюча активність дітей, формування в них уміння й навичок самопізнання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління. Система дитячого самоврядування, яку розробив К., спиралася на активність, самостійність і самодіяльність. В роки окупації Польщі гітлерівською Німеччиною К., героїчно боровся за життя варшавських дітей. Загинув у газових камерах Треблінки разом з 200 своїми вихованцями.   Костенечкі Костянтин Костенечкі Костянтин (друга половина ХІV- перша половина ХV ст.) - болгарський філософ і педагог, реформатор школи в Сербії. Одним з перших виступив за заміну буквоскладального методу навчання грамоті звуковим. Прихиль­ник ідеї слов'янської єдності, яка спираєть­ся на спорідненість всіх слов'янських мов.   Костюк Григорій Силович Костюк Григорій Силович (нар. 5.ХІІ.1899, с. Могильне Кіровоградської обл. — 24.І.1982, Київ) — український психолог, дійсний член АПН СРСР (з 1967), заслужений діяч науки і техніки України (з 1970). Закінчив Колегію Павла Ґалаґана (1919) та філософсько-педагогіч­ний відділ Київського університету народ­ної освіти (1923). З 1919 до 1930 вчителю­вав. З 1930 —викладач, з 1935 —профе­сор, згодом завідувач кафедри Київського педагогічного інституту (тепер Україн­ський педагогічний університет). В 1945— 1973 — директор науково-дослідного інституту психології України. Автор бага­тьох праць з проблем психології навчання , й виховання учнів, розвитку їхнього  мислення і здібностей, а також проблем теорії та історії психології. Автор підруч­ника "Психологія" для педагогічних інститутів.   Коффка (Koffka) Курт Коффка (Koffka) Курт ( 18.ІІІ.1886, Берлін -  22.ХІ.1941,Нортгемптон, США)- німецько-американський психолог, один із засновників гештальтпсихології. У систематичному вигляді свою концепцію  гештальтпсихології К. вперше виклав у  книзі "Основи психічного розвитку"  (1921). Головна праця К. — "Принципи гештальтпсихології" (1935).   Краєвич Костянтин Дмитрович Краєвич Костянтин Дмитрович (1.ІІ. 1833, с. Спаське Орловської обл. — 15.ІІ.1892, Ялта) — російський педагог-фізик, автор найбільш поширеного підручника з фізи­ки для гімназій і комерційних училищ царської Росії.   Крейцвальд (Кreutzwald) Фрідріх Рейнголь Крейцвальд (Кreutzwald) Фрідріх Рейнгольд (26.ХІІ.1803, Йиепере, Естонія — 25.VІІІ.1882, Тарту) —естонський письменник, просвітитель, фольклорист. У своїх творах і листах критикував відсталість народної освіти в Естонії виступав проти онімечування естонської інтелігенції і вимагав справді народної школи рідною ( естонською ) мовою. В такій школі, на думку К., потрібно навчати дітей природознавству, географії, історії та іноземній мові.   Кременецький ліцей Кременецький ліцей, Волинський ліцей — загальноосвітній навчальний заклад, заснований 1803—1805 Г. Коллонтаєм і Т. Чацьким у м. Кременці на базі Вищої Волинської гімназії з метою поши­рення польської культури серед україн­ського населення й підготовки чиновників і спеціалістів на Волині. Це був добре орга­нізований навчальний заклад з широкою навчальною програмою та професійним ухилом у навчанні. Крім кількох мов, мате­матики, логіки, історії, географії, фізики, хімії, літератури, вивчались астрономія, землеробство, анатомія, фізіологія, вете­ринарія, бібліографія. В К. л. були числен­ні навчальні кабінети, ботанічний сад, астрономічна обсерваторія, велика бібліо­тека; викладачі вели науково-дослідну роботу, видавали журнал. В 1831 К. л. було закрито, оскільки більшість учнів приєд­налися до польського повстання проти царизму. Матеріальну базу його частково використано при відкритті 1834 Київсько­го університету. В 1921 уряд Польщі відно­вив діяльність К. л. У 1940 на базі К. л. було створено учительський інститут; реорганізований 1952 в педагогічний інститут; 1969 його переведено до Терно­поля. В будинку ліцею з 1970 — педагогіч­не училище.   Кремень Василь Григорович Кремень Василь Григорович (нар. 25.VI. 1947, с. Любичово Сумської обл.) — доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України. В 1992 —1994 завідував відділом Національного інститу­ту стратегічних досліджень, з 1997 — керівник служби з питань внутрішньої політики адміністрації президента Украї­ни. Досліджує загальні проблеми розвитку людської особистості, професійної і полі­тичної освіти.   Кремін (Сremin) Лоренс Артур Кремін (Сremin) Лоренс Артур (31.Х.1925, Нью-Йорк — 4.ІХ.1990, там  само) — американський історик педагогі­ки. Автор праць з історії школи й педагогіки США. Критикував обмеженість  традиційного погляду на історію педагогі­ки як на історію виключно педагогіки школи і обґрунтовував необхідність вклю­чення в історико-педагогічні дослідження освітньо-виховної діяльності родини, церкви, бібліотек, преси та інших соціаль­них інституцій у їх взаємодії.   Кримський Юхим Степанович Кримський Юхим Степанович ( 1838 - 5.ХІІ.1915, м. Звенигородка Черкаської обл.)- український літератор, педагог і видавець. Автор підручників і методичних посібників з географії, арифметики, мови, брошур на етнографічно-побудові теми, краєзнавчих і бібліографічних праць.   Кройц (Kreutz) Мечислав Кройц (Kreutz) Мечислав ( 31.ХІІ.1893,Львів- 14.Х.1971,Варшава) -польський психолог і філософ. З 1934-професор психології Львівського університету ,з 1946 – Вроцлавського, в 1953-1963-професор загальної психології Варшавського університету. Вивчав епістемологічні й методологічні проблеми психології, опрацював методи психологічних досліджень і тестування. Досліджував також проблеми пам’яті,  волі,  характеру та особистості.   Кроковський Іоасаф Кроковський Іоасаф (рік народження невідомий - помер 1718,Київ)- український освітній і церковний діяч. Закінчив Київську академію. У 80-х роках ХVІІ ст. був її професором, згодом ректором (1693-1694). Збереглися рукописні латинські підручники, за якими він викладав курси риторики (1683) і філософії (1686-1687).   Кронвалдс (Kronvalds) Атіс Крістапович Кронвалдс (Kronvalds) Атіс Крістапович (15.ІV.1837, волость Кроте, Латвія- 17.ІІ.1875, Вечпіебалга)- латиський публіцист, мовознавець, педагог, борець за латинську народну школу. Педагогічні погляди К. склалися під впливом Й.Г. Песталоцці, Ф.Б. Фребеля.Він відіграв велику роль в організації латинської народної школи. К. різко критикував стан шкільної справи в Латвії, насичення програм народної школи релігійними догмами й вимагав різкого збільшення реальних предметів у навчальному плані народної школи. Був одним з перших організаторів Все латвійських учительських конференцій.   Крупська Надія Костянтинівна Крупська Надія Костянтинівна (26.ІІ.1869, Санкт-Петербург — 27.ІІ.1939, Москва) — державний і партійний діяч СРСР, теоре­тик і організатор радянської педагогіки й системи народної освіти. В 1917—1920 брала участь у створенні системи народної освіти і в опрацюванні директивних доку­ментів. Відстоювала ідеї демократизації управління народною освітою. Під керів­ництвом К. у 20-х роках були розроблені навчальні програми для шкіл. К. брала активну участь в опрацюванні теоретичних основ діяльності дитячих і юнацьких орга­нізацій, у становленні теорії і практики дошкільного виховання. Для педагогічної діяльності К. було характерне переоціню­вання ролі праці в освіті, надання переваги класовим інтересам над демократичними й загальнолюдськими в оцінці педагогіч­них явищ і нетерпимість до педагогічного інакодумства.   Крянге Йон Крянге Йон (13.ІІІ.1837, с. Гумулешті повіту Нямц — 12.І.1890, Ясси) — класик румунської і молдовської літерату­ри, педагог. К. критикував жалюгідне  становище початкової школи з неграмот­ними й відсталими учителями, прагнув замінити стару систему і старі методи навчання. В 1868 у співдружності з учите­лями видав "Новий метод письма й читан­ня" — буквар для І класу, в основу якого було покладено звуковий метод навчання. Великим є внесок К. в розвиток дитячої літератури. Метою виховання К. вважав гармонійний розвиток дитини.   Кузіне (Соusinet) Роже Кузіне (Соusinet) Роже (30.ХІ.1881, Париж — 5.ІV.1973, там само) — французький педагог, один з теоретиків нового виховання. К. відомий  головним чином як творець і пропагандист  методу так званої вільної групової роботи учнів, згідно з якою вони утворюють неве­ликі групи (від 2 до 5 чоловік) і за своїм бажанням вибирають різні види навчаль­них занять. Роль учителя при цьому зводиться лише до спостереження й пере­вірки кінцевого результату. Метод К. пору­шує принцип систематичності навчання й веде до однобічного розвитку учнів. Деякі елементи методу вільної групової роботи й тепер застосовуються у французькій початковій школі.   Культури інститути Культури інститути — вузи,  які готують бібліотекарів-бібліографів широ­кого профілю для масових, наукових, спеціальних і дитячих бібліотек, а також висококваліфікованих спеціалістів для роботи в культурно-освітніх установах. В Україні є три К. і.: Київський, Харків­ський і Рівненський.   Культурно-історична теорія Культурно-історична теорія - в психології — теорія, яка визнає істот­ний вплив на психічний розвиток людини матеріальної і духовної культури, яка створюється й змінюється в ході суспіль­но-історичного процесу. Л. С. Виготський обгрунтував теорію культурно-історичного розвитку психіки, основні поло­ження якої такі: людська психіка розвивається в діяльності; діяльність людей опосередкована знаряддями й засо­бами, які застосовуються в процесі суспільного виробництва. Духовна діяль­ність людей виникає на основі їхньої практичної діяльності й набуває схожої з нею структури і опосередковується не знаряддями праці, а своєрідними "знаряд­дями духовного виробництва", першим і найважливішим з яких є мова.   Культурно-освітні школи Культурно-освітні  школи, училища, технікуми —середні спеціаль­ні навчальні заклади, які готують кадри для масових бібліотек, клубів.   Культуровідповідності принцип Культуровідповідності принцип —відповідність виховання вимогам середовища й часу. К. п. запропонував  Ф.  А.  Дістервеґ,  який вважав,  що людину необхідно формувати відповідно   до вимог сучасної їй передової культури й науки, зокрема передової культури й науки її вітчизни   Кундер Юхан Кундер Юхан (26.ХІІ.1852, хутір Ковалі, Естонія — 24.ІV. 1888, Санкт-Петербург) — естонський педагог, письменник, громад­ський діяч, активний учасник створення першої середньої школи з навчанням естонською мовою. К. вважав необхідним індивідуальний підхід до дитини, вивчен­ня та врахування її інтересів і здібностей. Він засуджував метод механічного заучування текстів і звертав увагу педагогів і батьків на необхідність розуміння учнями прочитаного й написаного ними. К. — автор цінних для того часу підручників з природознавства для шкіл Естонії. К. — основоположник естонської дитячої літе­ратури.   Купісевич (Кupisiewicz) Чеслав Купісевич (Кupisiewicz) Чеслав (нар. 13.VІІ.1924, Сосновець) — польський педагог, член Польської АН (1976). В 1966—1969 — працював в Інституті педа­гогіки у Варшаві, в 1969—1972 — прорек­тор Варшавського університету. Працює на факультеті педагогіки. К. досліджує теорію і практику проблемного навчання. В галузі програмованого навчання опра­цював і впровадив оригінальний спосіб програмування (названий ним "варшав­ською", або "блочною" системою), який полегшує учням виконання різних інте­лектуальних операцій і ефективне вико­ристання набутих знань під час розв'язання певних проблем. Ряд праць К. присвячено технології освіти, яку він  розуміє як процес навчання й учіння з використанням різних джерел інформації.   Куратор Куратор (лат, сurator, від сurо — піклуюсь) — 1) Попечитель навчального округу. 2) Іноді — професор, який керує науковою підготовкою прикріплених до нього аспірантів.   Курдибаха (Кurdybacha) Лукаш Курдибаха (Кurdybacha) Лукаш (22.Х.1907, с. Лашки — 22.ХІІ.1972, Варшава) — польський історик педагогіки, професор Варшавського університету (1951—1972). Організатор (1953) і керівник (1963—1968) Лабораторії історії педагогіки Польської АН, у 1968—1970 — директор Інституту педагогіки Варшавського університету; в 1970—1972 — головний редактор "Педа­гогічного квартальника". К. був редактором і співавтором двотомної "Історії виховання". Досліджував педагогічну спадщину Я. А. Ко-менського й історію освіти періоду польського Відродження, історію польської школи й педагогіки у 20—30-ті роки XX ст.   Кучеренко Євгенія Маркіянівна Кучеренко Євгенія Маркіянівна (нар. 27.ХІІ.1922, с. Качанівка Вінницької обл.) — український педагог, Герой Соціалістичної Праці (1968). З 1946 працювала вчителем української мови й літератури в серед­ній школі №  74  м.Львова.Співавтор , підручника "Українська література" для V класу, відзначеного Державною премією України в 1977.   Куял (Кujal) Богумір Куял (Кujal) Богумір (27.Х.1908, Ржегоржов —28.Х. 1979, Прага) — чеський педагог і громадський діяч. В 1952—1963 —директор Інституту педагогіки Міністерства освіти,  в  1970—1979  — Інституту   педагогіки імені Я. А. Коменського Чехословацької АН. Розробляв    проблеми методології педагогічних досліджень, підвищення ефективності навчально-виховного процесу.   Кяйс Йоханнес Кяйс Йоханнес (26.ХІІ.1885,  с. Росма, Естонія — 29.VІ.1950, с. Пилва) —  естонський педагог, автор підручників і методичних посібників з природознавства й дидактики.   Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я Назад

Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")