ЗА КОМУНІСТИЧНЕ ВИХОВАННЯ - педагогічний журнал Московського міського та обласного відділів народної освіти (1930-1935).Висвітлював питання підготовки кадрів, загального обов'язкового навчання, ліквідації безграмотності, методики роботи в початковій і середній школі. Був продовженням журналу "Вісник просвітництва".

ЗА МАРКЕО-ЛЕНІНСЬКУ ПЕДАГОГІКУ - науково-педагогічний журнал, орган Українського науково-дослідного інституту педагогіки. Видавався 1925-1932 у Харкові (1925-1926 під назвою "Український вісник рефлексології та експериментальної педагогіки", 1927-1930 - "Український вісник експериментальної педагогіки та рефлексології").Друкував матеріали з педагогіки, психології, дефектології тощо.

Зав'ялова Єлизавета Миколаївна(1888-1952) - радянський педагог-дефектолог. Здійснювала практичну та дослідницьку роботу в галузі виховання та навчання розумово відсталих дітей. Активно приймала участь у з'їздах з питань дитячої дефективності. Автор підручників російської мови для допоміжної школи.

Завадовський Петро Васильович (1739-1812) - реакційний діяч, член Комісії з заснування училищ, перший міністр народного просвітництва з часу заснування міністерства (з 1802-1810).На цій посаді З. стримував спроби деяких діячів просвітництва швидко здійснити намічені на початку царствування Олександра І ліберальні заходи з створення мережі шкіл та просвітницьких закладів.

ЗАГАЛЬНА ОСВІТА - сукупність знань, основ наук про природу, суспільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині незалежно від її професії. З.о. буває початкова, основна(неповна середня) і середня. В початкову З.о. входять читання, письмо, початкові відомості з математики, природознавства, географії, вітчизняної історії, ручна праця тощо. Неповна середня З.о. включає вивчення граматики рідної мови, короткого курсу літератури, вивчення елементарних відомостей з математики, природознавства, географії, історії, іноземних мов, мистецтва, трудове навчання тощо. Середня З.о. охоплює широкі й систематичні курси рідної мови та літератури, математики. Фізики, хімії, іноземних мов, історії, географії.

ЗАГАЛЬНЕ НАВЧАННЯ, всеобуч - навчання всіх без винятку дітей певного віку в загальноосвітніх школах, що дають певний мінімум знань. В Україні початкове З.н. запроваджене у 20-х роках, в 30-х - семирічне, у 1958 - восьмирічне. За законом "Про освіту" обов'язковою є загальна середня освіта.

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА - масовий тип навчально-виховних закладів, які дають загальну освіту. Організується З.ш. за принципом єдиної школи - кожний ступінь базується на попередньому і є його продовженням.

Загродський Андрій Олександрович (2.ХІІ.1886, с.Зеленьків Черкаської обл. - 30.ХІ.1948, Київ) - український філолог і педагог. Автор праць з методики мови й підручника з української мови для V-VІІ класів (1938, перевидавався щороку до 1959).

ЗАІКОНОСПАСЬКА ШКОЛА - школа у московському Спаському монастирі. Навчала молодих піддячих різним наказам з метою підвищення їхнього освітнього рівня та підготовки з них кваліфікованих співробітників урядових закладів. Була побудована у 1665. В школі учні повинні були навчатися на латинській мові та "граматичному навчанню". Граматика слов'янської, грецької та латинської мов складала головний предмет навчання. Керував школою Полоцький Симіон.

Зайчук Валентин Олександрович (нар. 27.VІІ. 1949, Старокостянтинів Хмельницької обл.), - педагог, член-кореспондент АПН України з 1997. Закінчив Київський педагогічний інститут. Працював учителем, директором школи, в органах управління освітою. В 1995-1997 перший заступник міністра освіти України.

ЗАКОНИ 1817-19 РОКІВ "ПРО НАРОДНУ ОСВІТУ В ЛІФЛЯНДІЇ ТА КУРЛЯНДІЇ" - державні акти, які стосуються організації початкової освіти в Прибалтиці. Забезпечення шкіл було покладено на волості громади, які контролювали поміщики.

Зальцман (Salzmann) Крістіан Готхільф (1.VI.1744, Заммерда - 31.Х.1811,Шнепфенталь) німецький педагог-філантропініст (див.Філантропінізм ). У 1784 в маєтку Шнепфенталь поблизу м. Готи заснував свій філантропіт, який проіснував аж до ХХ ст. Завдання школи З. вбачав у підготовці підростаючого покоління до життя. Тому в навчальному плані його філантропіну головне місце посідали предмети реального циклу, які викладалися з широким використанням різноманітних навчальних посібників, екскурсій, спостережень учнів. Велика увага приділялася фізичному вихованню, ручній праці, праці в саду й нагороді. Вся організація життя вихованців філантропіну наближалася до родинної. З. високо оцінював роль прикладу у вихованні і ставив дуже високі вимоги до вчителя.

Занков Леонід Володимирович (23.IV.1901, Варшава - 27.ХІ.1977, Москва) - російський психолог і педагог, дійсний член АПН Росії (з 1955). Досліджував проблеми психології навчання, загальної психології й дидактики. На основі результатів дослідження взаємозв'язку навчання й розвитку опрацював систему початкового навчання, , зорієнтовану на досягнення високої якості засвоєння знань і всебічного розвитку дітей, яка пройшла експериментальну перевірку в школах.

ЗАОЧНА ОСВІТА - середня або вища освіта, яку дістають, як правило, без відриву від виробництва, в основному шляхом самостійних занять за встановленими навчальними планами й програмами. З.о. буває: загальною середньою (заочні загальноосвітні школи), середньою спеціальною (заочні відділення відповідних середніх спеціальних навчальних закладів), вищою (заочні відділення вузів або спеціальні заочні інститути).Спеціальна середня й вища З.о. є однією з форм підготовки чи підвищення кваліфікації спеціалістів для різних галузей народного господарства й культури. Ідея організації З.о. виникла в ХІХ ст. майже одночасно в різних країнах - Великобританії, Німеччині, Росії, США та ін. З.о. передували різні види самоосвіти з використанням спеціальних підручників, посібників, журналів. Система З.о. : формується й розвивається на основі спеціально створених методичних центрів - заочних шкіл, курсів, заочних відділень вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Такі центри організують опрацювання навчальних планів, програм, методичної літератури та інших посібників, здійснюють поточний контроль за навчальною діяльністю заочників, приймають екзамени. У 70-х роках традиційна З.о. почала замінюватися в Україні очно-заочною з використанням сесійного режиму. Основною сферою застосування З.о. в 50 - 70-х роках поступово ставала система вищої і середньої спеціальної школи.

ЗАОЧНІ ІНСТИТУТИ - в Україні і країнах СНД вищі навчальні заклади, які здійснюють підготовку висококваліфікованих спеціалістів для різних галузей народного господарства й культури за заочною системою освіти (див. Заочна освіта). З.і. можуть бути галузевими (енергетичні, сільськогосподарські, педагогічні тощо) і багатогалузевими - політехнічними. З 1987/88 навчального року запроваджено новий перелік спеціальностей, за якими найдоцільніше здійснювати З.о. Вона концентрується переважно у вузах, які мають денну форму навчання за відповідними або спорідненими спеціальностями, забезпечені кваліфікованими професорсько-викладацькими кадрами й необхідною навчально-лабораторною базою. В зарубіжних країнах увага до вищої і середньої спеціальної заочної освіти значно зросла в 70-х роках ХХ ст. Наприкінці 60-х років виникли державні і приватні вищі й середні спеціальні навчальні заклади, спеціалізовані на заочній формі навчання. Першим серед них став Відкритий університет, заснований у 1969 р. у Великобританії. В рамках університету діє інститут технології навчання, який досліджує проблеми програмно-методичного забезпечення З.о. Подібні навчальні заклади до середини 80-х років були створені в багатьох країнах світу. При ЮНЕСКО діє Міжнародна рада з заочної освіти, яка періодично проводить конференції за участю представників навчальних закладів і науково-дослідних центрів, що вивчають проблеми З.о. За заочною формою готується в Україні значна частина спеціалістів для сільського господарства, економіки, зв'язку, а також учителів (близько 40%) і юристів. З.о. не використовується при підготовці спеціалістів для охорони здоров'я .У 1990 в Україні діяли Український заочний політехнічний інститут у Харкові й вечірньо-заочний факультет Одеського інституту інженерів морського флоту.

ЗАОЧНІ ШКОЛИ - в Україні та інших країнах СНД середні загальноосвітні навчальні заклади для молоді. Яка бажає одержати освіту без відриву від виробництва і яка не має можливості регулярно відвідувати заняття у вечірній (змінній) школі. З.ш. можуть бути міськими, обласними й загальнодержавними. Крім самостійних З.ш. при вечірніх (змінних) загальноосвітніх школах і деяких середніх загальноосвітніх школах можуть відкриватися заочні відділення.

Запорожець Олександр Володимирович (12.ІХ.1905, Київ - 7.Х.1981, Москва) - український психолог, дійсний член АПН СРСР (з 1968). В 1929-1944 працював у Харківському педагогічному інституті імені Г. Сковороди доцентом, а потім завідувачем кафедрою психології. З 1960 директор Інституту дошкільного виховання АПН СРСР, професор Московського університету. Основні дослідження присвячено проблемам розвитку довільних рухів; ґенезу свідомого керування поведінкою людини, сприймання й мислення, умов формування емоційного ставлення суб'єкта до дійсності, питанням дошкільного навчання й виховання.

Зардабі Меліков Гасанбек(1837-1907) - азербайджанський вчений, педагог. Разом з Наримановим був ініціатором з'їзду азербайджанських вчителів у 1906. Особливу увагу приділяв світській школі, природничим наукам, фізичному вихованню, його безперервному зв'язку з розумовим та моральним вихованням.

Захаренко Олександр Антонович (нар. 2.ІІ.1937, м. Кам'янка Черкаської обл.) - український педагог, народний учитель (з 1983), дійсний член АПН України (з 1992). Працює директором Сахнівської середньої школи на Черкащині, досліджує педагогічні аспекти духовного відродження сільської школи.

Зворикін Борис Сергійович (р. 1904) - вчитель фізики, чл.-кор. АПН, автор методичних робіт та конструктор нового експериментального обладнання з фізики (електричний демонстраційний секундомір та ін., прилади до теми "Електромагнітні коливання та хвилі", а також прилади фізико-технічного характеру).

Звягинцев Євгеній Олександрович(1869-1945) - земський діяч народної освіти, організатор виставки з народної освіти в м. Курськ, керівник видання підручників видавництві Ситіна. Пропагував серед вчителів необхідність вивчення рідного краю, досліджував історію Москви. Автор підручників: "Народне життя та школа", вип.І (1912), "Земство та народна школа"(1914), "Батьківщиноведення та локалізація в народній школі "(1919).

Згуровський Михайло Захарович (нар. 30.І.1950, с. Скала-Подільська Тернопільської обл.) - відомий учений у галузі інформаційних та обчислювальних систем, доктор технічних наук, професор, дійсний член НАН України з 1995 і АПН України з 1995. З 1994 працює ректором Національного технічного університету (Київського політехнічного інституту), з 1994 - міністр освіти України. Досліджує проблеми підготовки спеціалістів у вищій школі. Оновлення національної системи освіти.

Зейдель (Seidel) Роберт (32.ХІ.1850, Кірх-берч - 19.VІІ.1933, Цюрих) - швейцарський педагог, один з перших теоретиків трудової школи. З 1910 - професор кафедри педагогіки Цюріхського університету. У 80-х роках ХІХ ст. висунув ідею про трудову школу як соціально-політичне питання. Завдання трудової школи вбачав насамперед у вихованні в дітей навичок ремісничої і сільськогосподарської праці. У 20-ті роки ХХ ст. пропагував ідеї громадянського виховання, заснованого на загальнолюдській моралі. Один з ініціаторів опрацювання соціальної педагогіки