Wednesday, 19 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Глосарій

Починається з...
Містить в собі
Повне зпівпадання

Додати Слово

Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Е
Сторінок: 1
Слово Означення
Еббінгауз (Еббінгеаус; Ebbighaus) Герман

Еббінгауз (Еббінгеаус; Ebbighaus) Герман.(24. І, 1850, м. Бармен, тепер Вупперталь - 26. ІІ. 1909, м. Ґалле) - німецький психолог, представник експериментальної психології, стояв на позиціях психофізичного паралелізму. Започаткував експериментальне дослідження пам'яті.

 
ЕВРИСТИКА

ЕВРИСТИКА (від грец. – знаходжу, відкриваю:

  1. Спеціальні методи розв'зування задач (евристичні методи), які звичайно протиставляються формальним методам розв'язування , що спираються на точні математичні моделі. Використання евристичних методів (евристику скорочує час розв'язування задачі порівняно з методом повного перебору можливих альтернатив. Іноді в психологічній і кібернетичній літературі евристичними вважають будь-які методи, спрямовані на скорочення перебору варіантів, або індуктивні методи розв'язування задач.
  2. Організація процесу продуктивного творчого мислення (евристична діяльність). В цьому розумінні Е. розуміють як сукупність притаманних людині механізмів, за допомогою яких продовжуються процедури, спрямовані на розв'язання творчих завдань.
  3. Наука, яка вивчає евристичну діяльність; спеціальний розділ науки про мислення. Її основний об'єкт – творча діяльність; найважливіші проблеми – завдання, що пов'язані з моделями прийняття рішень.
  4. Спеціальний метод навчання (сократичні бесіди) або колективного розв'язування проблеми. Евристичне навчання, історично започатковане Сократом, полягає в пропонуванні учням серії навідних питань і прикладів. Колективний метод розв'язання складних проблем (який дістав назву „мозкового штурму”) ґрунтується на тому, що учасники колективу ставлять авторові ідеї розв'язання навідні запитання з прикладами і контр прикладами.
  5. Методична або методологічна наука, предметом якої є розв'язання проблеми в умовах неозначеності, спеціальний розділ науки про мислення. Головною проблемою Е. є усунення суперечностей).

 

 
ЕВРИСТИЧНА БЕСІДА

ЕВРИСТИЧНА БЕСІДА – запитально-відповідальна форма навчання, за якої вчитель не повідомляє учням готових знань, а вміло поставленими запитаннями, іноді навідними, які не містять прямої відповіді, змушує їх самих на основі своїх знань, уявлень, спостережень, життєвого досвіду приходити до нових понять, висновків і правил. Е. б. Виникла як реакція на зазубрювання в школах навчального матеріалу і спрямовувалась на розвиток мислительної діяльності учнів.

 
Еджворт (Edgeworth) Ричард Ловел

Еджворт (Edgeworth) Ричард Ловел (1744-1817) - англійський педагог, послідовник Ж.-Ж. Руссо. Дотримувався думки, що педагогічна теорія повинна грунтуватися на старанному вивченні дитини. Різницю в здібностях дітей пояснював вихованням. Початкове навчання, за Е., повинно мати усний характер і спиратися на досвід дітей. Е.опрацював також оригінальну методику навчання читати за допомогою спеціальних значків.

 
ЕДУКАЦІЙНА КОМІСІЯ

ЕДУКАЦІЙНА КОМІСІЯ, комісія національної едукації ( Komisja Edukacji Narodowej ) – перший у Польші й у світі центральний урядовий світський орган управління народною освітою. Створений 1773 з ініціативи прогресивних державних діячів. Існувала до 1794. Е. К. Здійснила ряд шкільних реформ. Територію польської держави було поділено на 10 навчальних округів, у тому числі Волинський (центр у Кременці) й Український (центр у Вінниці). Створено нову шкільну систему, до складу якої входили: центральнопарафіяльні школи (елементарний ступінь), нижчі та виші міські школи (середній ступінь) та 2 Академії, названі в проекті головними школами (вищий ступінь). Програми навчальних закладів було наближено до життя, запроваджено навчання польскою мовою, вчителями шкіл стали світські люди. Для навчання за новими програмами видано шкільні підручники та іншу навчальну літературу. На території України та Білорусі Е. к. Ігнорувала прагнення місцевого населення навчати дітей рідною мовою, зокрема провадила курс на згортання діючих українських шкіл і створення шкіл з польською мовою викладання.

 
ЕЙРЕНИ

ЕЙРЕНИ – ватажки загонів у закритих виховних державних закладах (анллах) устародавній Спарті. Е. призначалися з числа вихованців анлли, яка комплектувалася хлопчиками (від 7 до 18 років) панівного стану рабовласницької аристокртії (спартіатів). В анллі вихованці поділялися за віковою ознакоюна загони, які очолювали Е., котрі допомогали дорослим вихователям.

 
ЕКЗАМЕНИ

ЕКЗАМЕНИ, іспити (від лат. examen – зважування, випробування) – одна з форм перевірки знань, умінь, навичок учнів. За своєю метою Е. бувають шкільними, які завершують певний етап навчальної роботи, і державними, які дають право на вступ до школи вищого ступенянавчання або на зайняття певної посади (чину) на державній службі. Система державних Е. вперше виникла в Китаї на межі І і ІІ ст. н. е. Тут завдання шкільної освіти полягало в підготовці учнів до складання триступеневих державних екзаменів, які давали право зайняти певну посаду. В Європі Е. були запроваджені в середньовічних університетах при здобутті ступеня бакалавра чи магістра. До ХІХ ст. система Е. існувала вже у всіх європейських країнах. В україні проводять у всіх типах загальноосвітніх шкіл у дев'ятих і одинадцятих класах випускні Е., в інших класах перевідні. При вступі до середніх спеціальних і вищих навчальних закладів проводилисявступні конкурсні екзамени. В 1993 і 1994 замість Е. проводився тестовий контроль якості знань учнів. У професійно-технічних училищах, школах і на курсах, де здобувають професію, після закінчення повного курсу навчання учні складають випускні кваліфікаційні екзамени.

 
ЕКЗЕМПЛЯРИЗМ

ЕКЗЕМПЛЯРИЗМ – ( exemplum – взірець, зразок) – представники цього напряму в дидактиці вважали за можливе замінити систематичне вивчення якогось предмета розглядом окремих прикладів з нього. Так, замість цілісного вивчення історії середніх віків можна обмежитися ознайомленням з кількома відомими історичними особами, такими як Карл Великий чи Жанна д'Арк.

 
ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ – (від лат. exsistentia - існування), філософія існування – один із провідних напрямків сучасної філософії, різновид суб'єктивного ідеалізму. Основною категорією в Е. є поняття існування (екзистенція; звідси назва), яке ототожнюється з суб'єктивними переживаннями людини й оголошується первинним щодо буття. Е. протиставляє людині суспільство як щось чуже, вороже, яке руйнує індивідуальність, свободу людини. Е. применшує значення виховання та освіти в процесі формування особистості. Остання формується згідно з Е., в ході безперервно й самостійно здійснюваних дитиною актів «вибору» при відсутності будь-якого педагогічного керівництва; основні якості і властивості людини дозрівають у ній самостійно; внутрішня суть дитини, її «Я» недосяжні для серйозних педагогічних впливів. Педагогічні ідеї Е. пройняті духом індивідуалізму. На думку екзистеціалістів, головною метою навчальних занять має бути не розвиток інтелекту, а емоційне виховання.

 
ЕКСКУРСІЯ

ЕКСКУРСІЯ (від лат. excursion – поїздка, подорож, похід) – пізнавальний вид діяльності, що позитивно впливає на активне сприйняття людиною нових знань; колективні подорожі, походи до визначних місць, музеїв, промислових підприємств, на історичні об'єкти з науковою, загальноосвітньою, культурно-освітньою метою. Виникли наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. як метод навчання. Е. набула великого значення як форма і метод навчально-виховної роботи в школі, в позакласній роботі й у діяльності культурно-освітніх закладів України. За змістом Е. бувають тематичними й комплексними.

 
ЕКСПЕРИМЕНТ ПЕДАГОГІЧНИЙ

ЕКСПЕРИМЕНТ ПЕДАГОГІЧНИЙ – науково поставлений дослід у галузі навчальної чи виховної роботи, спостереження досліджуваного педагогічного явища в спеціально створених і контрольованих дослідником умовах. При цьому встановлюється залежність між тим чи іншим впливом або умовою навчання та виховання і його результатом. Одержання точних і вірогідних результатів Е. п. залежить головним чином від теоретичної позиції дослідника, вираженої в робочій гіпотезі, і методики дослідження. Е. відрізняється від спостереження активним втручанням у ситуацію дослідника, який здійснює планомірне маніпулювання однією або кількома змінними (факторами) і реєстрацію супутніх зміну поведінці об'єкта, що вивчається. Правильно поставлений Е. дає можливість перевіряти гіпотези про причинно-наслідкові відношення, не обмежуючись констатацією зв'язку (кореляції) між змінними. Розділяють традиції і факторні плани проведення Е. За традиційного планування здійснюється лише одна незалежна змінна, за факторного – кілька. Якщо досліджувана галузь відносно невідома і система гіпотез відсутня, то говорять про пілотажний Е., результати якого можуть допомогти в уточненні напряму подальшого аналізу. Коли є дві конкуруючі між собою гіпотези і Е. дає змогу вибрати одну з них, говорять про вирішальний експеримент. Контрольний Е. здійснюється з метою перевірки якихось залежностей.

В педагогіці широко використовується лабораторний експеримент, переважно у формі експериментальних занять. Часто пі час проведення педагогічних досліджень спостерігаються і зіставляються два об'єкти (наприклад, два класи чи групи): один експериментальний, другий контрольний. Враховується характеристика учнів в класу в цілому. Для підвищення об'єктивності результатів дослідження, а також виключення впливу особливостей того чи іншого класу проводиться перехресне вивчення, під час якого послідовно змінюються експериментальні класи.

 
ЕКСПЕРИМЕНТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ

ЕКСПЕРИМЕНТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ – метод пізнання психічної реальності, за якою психічні явища вивчають у спеціально створених або контрольованих дослідником умовах. Систематичне використання Е. п. почалося з другої половини ХІХ ст. (експериментальна психологія), що привело до утвердження психології як як самостійної науки. Трудність здійснення Е. п. полягає у тому, що в психологічних явищах, функціях процесах завжди великий вміст суб'єктивного.

 
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕДАГОГІКА

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕДАГОГІКА – одна з течій педагогіки кінця ХІХ – початку ХХ ст. Намагалися всі свої положення обґрунтувати даними емпіричних спостережень і спеціально поставленого експерименту. Головні представники Е. п. – В. П. Лай, Е. Мейман, Г. С. Колл, Е. П. Тормдайк та інші. Основними методами дослідження Е. п. вважала довготривалі спостереження педагогічного процесу, експеримент, вивчення дитячих праць. У центр уваги вона ставила не навчання дитини, а а вивчення її самої. Поряд з досягненнями (з'ясування закономірності фізичного розвитку дитини, дослідження відчуттів, сприймань, уваги, пам'яті дітей та ін.) Е. п. мала й ряд недоліків. Принижуючи значення педагогічної теорії, представники Е. п. недооцінювали водночас і значення повсякденної практики навчально-виховної роботи як джерела даних про дітей. Е. п. було покладено в основу педології.

 
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ – напрям в історії психології, що ґрунтувався на експериментальному вивченні психіки. Вперше психологічний експеримент застосовано ще у Х VIII ст., але як науковий напрям Е. п. виникла у другій половині ХІХ ст. Перша психологічна лабораторія створена в Німеччині (В. Вундт, 1879). Першими в Україні були психологічні лабораторії П. Ковалевського в Харкові (Кінець 80-х років) і М. Ламке в Одесі (1895). З розвитком психології відпала потреба виділяти Е. п. в окремий напрям психологічної науки, оскільки експериментальний метод став переважаючим у всіх психологічних дослідженнях.

 
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ МАЙДАНЧИК

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ МАЙДАНЧИК – затверджений відповідним органом державного управління освітою дошкільний, середній загальноосвітній, інтернатний, професійний, позашкільний, вищій або інших закладах освіти, його підрозділ, на базі якого відпрацьовуються нові соціально значущі педагогічні і наукові ідеї, технології та визначається їхня ефективність. Авторам соціально-педагогічної ініціативи може стати будь-яка особа (колектив) незалежно від місця роботи, освіти, віку й місця проживання. Реалізація ініціативи автора повинна забезпечувати вимоги держави щодо якості освіти, виховання й не завдавати шкоди здоров'ю учасників навчально-виховного процесу, статус експериментального майданчика надається після проходження спеціальної експертизи визначення відповідності ініціативи меті розвитку освіти, забезпечення оптимальних умов для реалізації ідей, що мають бути закладені в основу запропонованої ініціативи.

 
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ШКОЛИ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ШКОЛИ – школи різного типу, на базі яких органи освіти, науково-дослідні установи або окремі науковці апробовують новий зміст освіти, нові організаційні форми методи навчання та виховання. Почали замислюватися в XIX ст. У зв'язку з розвитком експериментальної педагогіки й експериментальної психології.

 
ЕКСТЕРНАТ

ЕКСТЕРНАТ – система навчання, що ґрунтується на самостійному вивченні курсу навчального закладу без відвідування занять, з наступним складанням іспитів за цей курс.

 
ЕКСТРАОРДИНАРНИЙ ПРОФЕСОР

ЕКСТРАОРДИНАРНИЙ ПРОФЕСОР– (від лат. е xtra – поза і ordo – порядок) – звання, яке надавалося молодим ученим, котрі працювали найближчими помічниками видатних професорів. У російських університетах до 1917 до Е. п. належали позаштатні професори, які обмежувалися в правах і одержували меншу зарплату, ніж ординарні професори.

 
ЕЛЕКТИВНИЙ ПРИНЦИП

ЕЛЕКТИВНИЙ ПРИНЦИП – принцип вибору предметів для вивчення самими учнями. Полягає в тому, що з певного року навчання лише частина предметів є обов'язковими, а решта – можуть вибиратися учнями (зі схваленням педагогами) з числа рекомендованих для даного року навчання або для того чи іншого профілю. Вважається, що таким способом можна забезпечити задоволення й розвиток індивідуальних нахилів і здібностей учнів. Е. п. застосовується в середній і вищій школі багатьох країн і особливо в США. З 1991 Е. п. застосовується в середній загальноосвітній школі України.

 
ЕЛЕКТРОТЕХНІКА В ШКОЛІ

ЕЛЕКТРОТЕХНІКА В ШКОЛІ – навчальний предмет, який в 1957-1964 входив до складу комплексного курсу „Основи виробництва” в ІХ-Х класах. У зв‘язку з відмовою в загальноосвітній школі від виробничого навчання був замінений вивченням основ електротехніки в системі трудового навчання.

 
ЕЛЕМЕНТАРНА ШКОЛА

ЕЛЕМЕНТАРНА ШКОЛА– (від лат. Elementariu – початковий) – те ж саме, що й початкова школа. Термін „Е. ш.” дуже поширений у зарубіжних країнах. Зміст навчання в Е. ш. Всіх країн приблизно однаковий: рідна мова (читання й письмо), арифметика, початкові відомості з історії, природознавства й географії своєї країни, малювання й співи тощо.

 
Еліаде - Радуліску - (Eliade - Radulescu

Еліаде - Радуліску - (Eliade - Radulescu) Іон (1802 - 1872) - румунський письменник, учений, один з основоположників румунської національної школи. Склав для неї кілька підручників рідною мовою. Виступав на захист гармонічного поєднання розумового, морального та фізичного виховання. Був прихильником жіночої освіти.

 
Еліот (Eliot) Чарльз Вільям

Еліот (Eliot) Чарльз Вільям (1834 - 1926) - американський дія освіти, який запропонував елективний принцип. Був прихильником природничо-наукової освіти, яка найбільше відповідала потребам американської промисловості, що швидко розвивалася.

 
ЕЛЛІНІСТИЧНА ОСВІТА

ЕЛЛІНІСТИЧНА ОСВІТА, Еллінізм (грец. Ěλληνμός , від ‘Ěλλην – еллін, грек) – умовна назва періоду країни Східного Середземномор'я з часу завоювань Олександра македонського (334-323 до н. е.) до підкорення цих країн Стародавнім Римом (завершилося 30 до н. е.). Зростання виробничих сил після греко-македонського задоволення значною мірою сприяло дальшому розвитку наук і шкільної освіти. Поряд з мусичними школами в епоху Е. виникли граматичні , де викладалися мови й література, музика, елементи математики та астрології. Змінився й характер гімнасіїв . У них гімнастичне виховання відійшло на задній план, а його місце зайняла поглиблена теоретична підготовка. Ефебія в цей період втратила військовий характер і перетворилася на своєрідну вищу школу.

 
Елькін Давид Генріхович

Елькін Давид Генріхович (31.ХІ.1895, Воронеж - 6.VI.1983, Одеса) - український психолог. В 1921 закінчив Одеський університет, де викладав 1922-1977, з 1934 професор психології Одеського університету. Досліджував проблеми навичок, сприймання, пам'яті, історії психології. В центрі уваги Е. - проблема сприймання, зокрема сприймання часу.

 
ЕМІЛЬ, АБО ПРО ВИХОВАННЯ

ЕМІЛЬ, АБО ПРО ВИХОВАННЯ– соціально–педагогічний трактат Ж. Ж. Руссо. Написаний у формі роману, який зображує виховання, покликане сформувати нових людей і здійснити через тих перетворення суспільства. Видано у Парижі 1762.

 
ЕМПІРИЧНА ПЕДАГОГІКА

ЕМПІРИЧНА ПЕДАГОГІКА – (від грец. досвід) – практика навчально-виховної роботи, що склалася стихійно й не дістала теоретичного обґрунтування та узагальнення. Філософія емпіризму, визнаючи чуттєвий досвід єдиним джерелом і критерієм пізнання, виправдовує таке становище.

 
ЕМПІРИЧНА ПСИХОЛОГІЯ

ЕМПІРИЧНА ПСИХОЛОГІЯ – один з основних напрямків психології Х VIII – XIX ст. Ґрунтувалася на чуттєвому „досвіді” на противагу умоглядній, раціональній психології. Представники Е. п. (Д. Гартлі, Дж. С. Міль, Г. Спенсер та ін.) вважали предметом психології дослідження явищ свідомості, а методом психології – самоспостереження. Тепер термін „Е. п.”вживається в трьох основних значеннях:

 

  1. для позначення психологічних напрямів і шкіл, що підкреслено орієнтуються на здобуття фактів, розглядаючи це як передумову формулювання будь-яких теоретичних висновків;
  2. для позначення напрямків, що ґрунтуються на фактичному матеріалі, одержаному поза експериментальним шляхом;
  3. для виділення концепцій, підходів, які принципово уникають теоретичних узагальнень.

 

 
ЕНЦИКЛОКЛОПЕДИЗМ ДИДАКТИЧНИЙ

ЕНЦИКЛОКЛОПЕДИЗМ ДИДАКТИЧНИЙ – теорія визначення змісту загальної освіти, яка головним завданням освіти вважає передання учням якомога більшої кількості знань. Стара назва Е. д. дидактичний матеріалізм. Результатом Е. д. є перевантаження шкільних програм великою кількістю деталей – подробиць, що не сприяє ні міцному засвоєнню основних знань, ні розвитку мислення учнів, застосуванню ними знань у нових теоретичних і практичних ситуаціях.

 
ЕНЦИКЛОПЕДІЇ І СЛОВНИКИ ПЕДАГОГІЧНІ

ЕНЦИКЛОПЕДІЇ І СЛОВНИКИ ПЕДАГОГІЧНІ – наукові видання, систематизоване коло знань з педагогіки, народної освіти й суміжних наук. Е. і с. п. ставлять своїми завданнями: розкрити у стислій формі теорію і практику навчання та виховання в цілому або окремих їхніх галузей, описати педагогічну термінологію. За змістом можуть бути універсальним або галузевими (середня чи вища школа, сімейне виховання тощо), за структурою – словниковими або систематичними. Педагогічні енциклопедії грунтуються звичайно на національному матеріалі й характеризують стан педагогіки та народної освіти переважно у своїй власній країні, тому нерідко називаються національними педагогічними енциклопедіями. Деякі педагогічні енциклопедії є окремими томами універсальних енциклопедій.

 
Епе (Ерее) Шарль-Мішель

Епе (Ерее) Шарль-Мішель(25.ХІ. 1712-23. ХІІ. 1789) - французький сурдопедагог. У 1770 відкрив у Перижі перше у світі училище (інститут) для глухих. Своєю метою Е. ставив дати глухим учням розумове й моральне виховання. Для цього розробив систему навчання (так званий мімічний метод методичних знаків), засновану на використанні жестико-мімічної мови як засобу пізнання і спілкування глухих. Система Е. застосовувалась в багатьох країнах світу.

 
ЕРАЗМ

ЕРАЗМ – програма розвитку мобільності у сфері вищих навчальних закладів Європейського Союзу. Нею надається допомога в обміні студентами та викладачами, а також у співпраці між європейськими вузами. Чотири відсотки всіх студентів ЄС користуються можливістю повчитися деякий час в іншій країні Європейського Союзу.

 
Еразм Роттердамський

Еразм Роттердамський - (Erasmus von Rotterdam; псевданим Герхарда, Герхардса; 28.Х. 1466 або 1469, Роттердам - 12.VII. 1536, Базель) - видатний учений - гуманіст епохи Відродження. Значну увагу приділяв проблемам освіти й педагогіки. Високо оцінюючи роль виховання, вбачав його головне завдання у виробленні в дітей різного віку моральності і благочестя. Різко критикував зміст і схоластичні методи навчання в тодішніх школах. Під час вивчення стародавніх мов вважав необхідним основну увагу звертати не на формальне оволодіння граматикою, а на читання латинських і грецьких класиків. Вимагав, щоб навчання було легким і приємним для учнів, грунтувалося на їхніх інтересах і розвивало самодіяльність дітей. Як і всі гуманісти , Е. Р. Був прихильником м'якої дисципліни в школі.

 
ЕРГОНОМІКА ПЕДАГОГІЧНА

ЕРГОНОМІКА ПЕДАГОГІЧНА – розділ педагогіки, яка вивчає порблеми оптимізації матеріальних умов шкільної праці; робочих місць учня й учителя, оптимізацію дидактичних засобів, проблеми техніки безпеки й гігієни праці, умови відпочинку, а також естетику школи і її оточення.

 
ЕРОТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ

ЕРОТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ (від грец. Еротема - запитання) – метод діалогу, стара назва методу навчання, який спирається на постановку вчителем запитань за темою уроку та одержання за допомогою учнів відповідей на них. Е. м. н. бувають трьох видів: бесіда в молодших класах, дискісія і проблемний метод у старших класах.

 
ЕСЕНСІАЛІЗМ

ЕСЕНСІАЛІЗМ (від лат. Essentia – істота, суть) – напрям у педагогіці США, що виник у 30-х роках ХХ ст. як опозиція педагогіці програсивізму, яка називалася також експерименталізмом і була відображенням філософії прагматизму в педагогіці. Якщо назва «прогресивізм» вказувала на ідеї прогресу у вихованні, то назва «есенсіалізм» підкреслює те, що має становити «есенсію», толбто суть навчально-виховної роботи, діяльності. Прогресивізм обгрунтований у багатьох працях Д. Дьюї, був дуже поширений в американській педагогіці, есенсіалізм виступив з його серьйозною критикою. Це відбулося на з'їзді вчителів в Атлантік-Сіті в1938, де есенсіалісти виступили з «маніфестом», в якому різко критикували педагогічні погляди Д. Дьюї, висловлені ним у праці «Моє педагогічне кредо». Якщо прогресивісти виступали переважно як педоцентристи, то есенсіалісти виступали швидше як дидактоцентристи, вважаючи вчителя центром процесу навчання й виховання. Прогпесивісти наголошували на «вільному розвитку особистості», а есенсіалісти на її «формуванні». З часом виникли певні модифікації цих двох педагогічних течій.

 
ЕСТЕРН

ЕСТЕРН – (від лат. externus – зовнішній сторонній) – особа, яка склала екзамени при навчальному закладі , не навчаючись в ньому. Е., що успішно склав іспити дістає такі самі права, як і особи, що закінчили повний курс цього навчального закладу. До 1017 Е. В Росії називалися й учні, які не жили в закритих інтернатах при школах, а лише відвідували заняття, та позаштатні лікарні, які безплатно працювали в лікарнях або інших закладах, щоб набути практику.

 
Естковський (Estkowski) Еварист

Естковський (Estkowski) Еварист (26. Х. 1820, Джомзгун, поблизу Познані - 15. VIII. 1856, Зоден тепер у ФРМ) - польський педагог, діяч народної освіти. Працював у початкових школах і учительській семінарії в Познані. В 1848 організував перше в Польші педагогічне товариство, був засновником і редактором (1848 - 1853) першого польського педагогічного журналу "Польська школа". Досліджував проблеми початкової освіти й підготовки вчителів. Е. розробив проект недільних шкіл для тих, хто закінчив елементарну школу, розробляв пректи широкого розвитку позашкільної виховної і просвітньої роботи. Е. відіграв велику роль у пропаганді демократичних педагогічних ідейсеред польських учителів.

 
ЕТНОПЕДАГОГІКА

ЕТНОПЕДАГОГІКА – (від грец. плем'я, народ і педагогіка) – наука про народну педагогіку, Е. досліджує досвід народу, з'ясовує можливості й ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей народу в сучасній науково-педагогічній діяльності, досліджує способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою, аналізує педагогічне значення тих чи інших явищ народного життя і з'ясовує їх відповідність чи невідповідність сучасним завданням виховання.

 
ЕФЕБІЯ

ЕФЕБІЯ – (від грец. юнак) – державна організація в стародавній Греції (Афінах, Спарті) для підготовки вільнонароджених юнаків від 18 до 20 – річного віку до військової та цивільної служби. Склалася в другій половині V ст. до н.е. Після закінчення Е. вихованці ставали повноправними громадянами. В епоху еллінізму Е. включала поряд з військово-фізичною також значну освітню підготовку.

 


Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")