Wednesday, 19 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Глосарій

Починається з...
Містить в собі
Повне зпівпадання

Додати Слово

Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


В
Сторінок: 1
Слово Означення
Вайтид ( Whitehead ) Альфред Морт

Вайтид ( Whitehead ) Альфред Морт (15. II .1861, Рамснейт, Великобритания – 30. XII .1947, Кембридж, США) – англо-американський філософ і педагог, один з основоположників математичної логіки. З 1914 – професор Кембриджського і Лондонського університетів, 1924-1937 - Гарвардського університету (США). Член Британської академії (з 1931). Педагогічні погляди Вайтида викладені в низці його статей, доповідей, лекцій, книзі „Мета виховання та інші твори” (1929). Вайтид створив оригінальну теорію навчання, названу ним „теорією ритму в навчанні”. В цій теорії він виходив з того, що різні навчальні предмети й методи їх вивчення мають відповідати певним періодам інтелектуального розвитку учнів. Вайтид твердив, що цей розвиток іде по спіралі, з повторенням циклів. Кожний завершальний відрізок навчального процесу Вайтид розподіляв на три щаблі: 1) романтики; 2)точності узагальнення одержаних знань. Вайтид виступав за широку загальну освіту, за розумне поєднання гуманітарної і природничо-наукової освіти.

 
Валлон ( Wallon ) Амрі

Валлон ( Wallon ) Амрі (15. III .1879, Париж – 1. X II .1962, там само) – французький освітній діяч, психолог, громадський діяч. Працював у галузі дитячої та генетичної психології, патопсихології і прикладної психології. В 1945 керував Комісією з реформи освіти у Франції (Комісія Ланжевена-Валлона), був президентом Міжнародної федерації профспілок працівників освіти.

 
ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР 1863

ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР 1863 – розпорядження царського уряду Росії про заборону друкування літератури українською мовою. Автор циркуляра – міністр внутрішніх справ П.О.Валуєв твердив, нібито „ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може”. Циркуляром заборонялося друкувати українською мовою будь-яку літературу, крім художньої. З 1863 року видання книжок українською мовою в межах Російської імперії майже припинилося. Валуєвський циркуляр – один з проявів шовіністичної політики царського самодержавства, спрямованої на посилення національного гноблення українського народу.

 
ВАЛЬДОРВСЬКА ПЕДАГОГІКА

ВАЛЬДОРВСЬКА ПЕДАГОГІКА – сукупність методів і прийомів виховання й навчання, яка грунтується на антропософській інтерпретації розвитку людини як цілісної взаємодії тілесних, душевних і духовних факторів. Методологічні й дидактико – методичні основи „Вальдорфської педагогіки” опрацював Р.Шнейнер. Застосовується в так званих вільних вальдорфських школах (перша була відкрита в 1919). Вальдорфські школи дають повну середню освіту (12 років навчання; для вступників до університетів є XII , так званий абітурієнтський клас). Головна дійова особа в „Вальдорфській педагогіці” – класний учитель. Його обов'язком є організація майже всієї навчально – виховної роботи зі своїми учнями протягом перших 8 років навчання. Класний учитель опрацьовує зміст і навчає основним загально–освітнім предметам; створює і підтримує в інтересах виховання тісну взаємодію між учнями й учителями, між школою й батьками. Оцінки у вальдорфських школах не виставляються. Наприкінці навчального року класний учитель складає загальну психолого- педагогічну характеристику кожного учня. Вальдорфські установи автономні й не мають над собою керівних інстанцій, керуються педагогічною радою. Посада директора відсутня. Останнім часом в Україні спостерігаються спроби реалізувати ідеї „вальдорфської педагогіки” в школах та дитячих садках.

 
Вандер ( Wander ) арл Фрідріх Вільгельм

Вандер ( Wander ) арл Фрідріх Вільгельм (27. XII .1803, Фімбах, Сілезія – 4. VI .1879, Квірль, там само) – німецький педагог – демократ. Виступав за створення єдиної школи та єдиної системи народної освіти. Автор підручників, педагогічних праць.

 
Ваня ( Vana ) Йосеф

Ваня ( Vana ) Йосеф (31. VIII .1899 , Прага – 7. IX .1966, там само) – чеський педагог і психолог. З 1945 директор науково – дослідного інституту педагогіки, з 1955 – ректор Вищої педагогічної школи в Празі, з 1961 – директор Інституту педагогіки імені Я.А.Коменського Чехословацької АН, з 1962 – голова Державної наукової колегії педагогіки і психології, член Чехословацької АН.

 
Варела ( Valera ) Хосе Педро

Варела ( Valera ) Хосе Педро (19. III .1848 – 24. X .1879, Монтовідео) – уругвайський педагог; 1875–1876 – президент республіки. Розглядав освіту народу як основу демократичного ладу, створив Товариство народної освіти (1868). Автор закону (1877) про загальну обов'язкову безплатну початкову освіту , ініціатор видання „Педагогічної енциклопедії” (1878), до якої ввійшли педагогічні праці авторів ряду країн. Одним із основних завдань школи Варела вважав моральне виховання. Сформулював низку вимог у галузі шкільної гігієни.

 
ВАСИЛІАНСЬКІ ШКОЛИ

ВАСИЛІАНСЬКІ ШКОЛИ – створені в XVII ст. в Україні уніатським орденом Василіан. У XVIII ст. василіанські школи діяли в містах Барі, Умані, Каневі, Острозі, Овручі, Теребовлі, Бугачі та ін. У Західній Україні існували до 1939. Після 1991 у Львові відкрито філософський інститут отців Василіан Української греко – католицької церкви.

 
Ващенко Григорій

Ващенко Григорій (23. IV .1878, с.Богданівка Полтавської обл. – 2. V .1967, Мюнхен) – украінський педагог і психолог. З 1918 працює доцентом Українського Полтавського університету, з 1927 професор Інституту народної освіти в Полтаві, з 1936 – Сталінградського педагогічного інституту. Після Другої світової війни працює в Українському вільному університеті, а з 1950 – ректор Української богословської академії в Мюнхені. Автор ряду педагогічних праць, зокрема „Загальні методи навчання”, „Виховання волі і характеру”, „Основи естетичного виховання” тощо.

 
Ващуленко Микола Самійлович

Ващуленко Микола Самійлович (нар. I . VI .1941, с.Жовтневе Київської обл.) – український педагог – методист, дійсний член АПН України з 1995. З 1976 працює в Інституті педагогіки АПН України, з 1994 – заступником директора цього інституту, з 1995 – Головний вчений секретар президії АПН України. Автор підручників з української мови для початкової школи .

 
Вентуель Констянтин Миколайович

Вентуель Констянтин Миколайович (6. XII .1857, Санкт – Петербург – 10 . III .1947, Москва) – російський педагог, теоретик і пропагандист вільного виховання. Вентуель заперечував залежність виховання й освіти від політики і держави, біологізував процес виховання, відкидав важливі елементи організації навчально – виховної роботи (навчальні плани, програми, класно – урочну систему тощо). Школі Вентуель протиставляв „Будинок вільної дитини” – вільну общину дітей, батьків і педагогів, в якій діти повинні були діставати на основі повної самодіяльності освіту й виховання.

 
Верлань Анатолій Федорович

Верлань Анатолій Федорович (нар. 28. I .1934, Хмільник Вінницької обл.) – український учений у галузі обчислювальної техніки, педагог, доктор технічних наук, професор. У 1956 закінчив Київський політехнічний інтитут. З 1981 заступник директора Інституту проблем електродинаміки АН України. Автор ряду навчальних і методичних посібників для школи з питань інформатики та обчислювальної техніки. З 1992 член – кореспондент АПН України.

 
Вертгаймер ( Wertheimer ) Макс

Вертгаймер ( Wertheimer ) Макс (15. IV .1880, Прага – 12. X .1943, Нью – Йорк) – німецький психолог, визначний представник чештальтпсихології. З 1922 – професор Берлінського університету, з 1929 – університету у Франкфурті – на – Майні, в 1933 – (з приходом до влади фашистів) емігрував до США.

 
Вессель Микола Християнович

Вессель Микола Християнович (3. II .1834, Санкт – Петербург – 16. VI .1906, там само) – російський педагог і публіцист, редактор журналу „Учитель”. Разом з К.Д.Ушинським відстоював право на навчання дітей українською мовою в народних школах України.

 
ВЕЧІРНІ ШКОЛИ ДОРОСЛИХ

ВЕЧІРНІ ШКОЛИ ДОРОСЛИХ – з'явилися в Російській імперії в 70-х роках XIX ст. в містах і сільскій місцевості. Їхні навчальні плани і терміни навчання були різними. В 70-80-ті роки дістали поширення вечірні повторювально – додаткові курси за програмою початкової школи при міських училищах і земських школах. У 80-ті роки і особливо 90-ті в містах і промислових центрах почали з ' являтися загальноосвітні і спеціальні вечірні школи для робітників.

 
ВЕЧІРНЯ ОСВІТА

ВЕЧІРНЯ ОСВІТА – одна з форм підготовки спеціалістів вищої і середньої кваліфікації, кваліфікованих робітників, а також навчання молоді й дорослих у середніх загальноосвітніх школах без відриву від трудової діяльності. З 1958 існує один тип – вечірні (змінні) загальноосвітні середні школи. Середню спеціальну вечірню освіту здобувають у вечірніх технікумах і на вечірніх відділеннях середніх спеціальних навчальних закладів, вищу освіту – у вечірніх вузах чи на вечірніх факультетах, що існують у більшості вузів.

 
Виготський Лев Семенович

Виготський Лев Семенович (17. XI .1896, Орша – 11. VI .1934, Москва) – російський психолог. Закінчив (1917) Московський університет. З 1924 працював у Московському інституті експериментальної психології, потім у заснованому ним Інституті дефектології. Автор досліджень у галузі загальної, дитячої та патологічної психології.

 
ВИКЛАДАННЯ

ВИКЛАДАННЯ – діяльність учителя (викладача) в процесі навчання. Воно полягає в постановці перед учнями (студентами) пізнавального завдання, повідомлені нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів по засвоєнню, закріпленню й застосуванню знань, у перевірці якості знань, умінь і навичок.

 
ВИКЛАДАЧ

ВИКЛАДАЧ – у широкому розумінні слова – працівник вищої, середньої спеціальної або загальноосвітньої школи, який викладає якийсь навчальний предмет; у вузькому розумінні слова – штатна посада у вузах і середніх спеціальних навчальних закладах.

 
ВИПРАВНО–ТРУДОВА ПЕДАГОГІКА

ВИПРАВНО–ТРУДОВА ПЕДАГОГІКА – галузь педагогічної науки, яка вивчає організовану діяльність по виправленню осіб, які вчинили карні злочини й засудженні до різних видів покарання. Виправно– трудова педагогіка як відносно самостійна галузь науки формувалася на початку 60-х років XX ст., однак ії основи були закладені вже в середині XIX ст. в рамках правових, пенітенціарних і психилогічних досліджень.

 
ВИРОБНИЧЕ НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

ВИРОБНИЧЕ НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ – форма трудового навчання, яке проводилося в IX - XI класах загальноосвітньої середньої школи України (1953-1966) з метою дати випускникам професійну підготовку для праці в одній з галузей народного господарства чи культури.

 
ВИХОВАННЯ

ВИХОВАННЯ – процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів. У широкому розумінні виховання – це вся сума впливів на психіку людини, спрямованих на підготовку її до активної участі у виробничому, громадському й культурному житті суспільства. Сюди входять як спеціально організований вплив виховних закладів, так і соціально – економічні умови, що діють певною мірою стихійно. У вузькому розумінні слова виховання є планомірним впливом батьків і школи на виховання. Метою виховання є сприяння розвиткові у вихованця виявленого обдарування чи стримання якихось задатків відповідно до мети („ідеал виховання”). Засобом виховання є насамперед приклад, який вихователь подає вихованцеві, потім – наказ (вимога й заборона), переконання, привчання й навчання. Виховання поширюється на тіло, душу й дух і ставить завданням утворення із задатків і здібностей, що розвиваються гармонійною цілою, а також набуття підростаючим вихованцем сприятливих для нього самого і для суспільства душевно – духовних установок стосовно до інших людей, сім ' ї, народу, держави тощо. Виховання з боку батьків і школи припиняється з втратою ними авторитету у вихованця.

 
ВИХОВАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНЕ

ВИХОВАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНЕ (альтернативне шкільному) – популярні в Західній Європі та США пошуки нових форм організації виховання, альтернативного щодо „звичайного” виховання, роботи „звичайних” шкіл. Йдеться про нові проекти виховання, про нові моделі шкіл, нові підходи до розв'язання освітніх проблем, які вважаються сучасними, інноваційними чи прогресивними.

 
ВИХОВУЮЧЕ НАВЧАННЯ

ВИХОВУЮЧЕ НАВЧАННЯ – організація процесу навчання, при якій забезпечується органічний взаємозв'язок між набуттям учнями знань, умінь і навичок, засвоєнням досвіду творчої діяльності й формуванням емоційно – ціннісного ставлення до світу, один до одного, до навчального матеріалу. Один з принципів навчання. Термін „виховуюче навчання” запроваджено в педагогіку Й.Ф.Гербартом. Співвідношення навчання і виховання – фундаментальна педагогічна проблема. Я.А.Коменський визнавав величезну виховну роль навчання й не розділяв навчання і виховання. Ж.-Ж.Руссо віддавав перевагу вихованню („природному вихованню”), підкоряючи йому навчання. Й.Г.Песталоцці пов'язував розумове навчання з моральним, обгрунтовуючи свій підхід тим, що процес пізнання починається з почуттєвих сприймань, які переробляються потім свідомістю за допомогою апріорних ідей. Й.Ф.Гербарт вважав навчання основним засобом виховання. К.Д.Ушинський розглядав навчання як важливий засіб морального виховання. Сучасна вітчизняна педагогічна теорія розглядає навчання й виховання в єдності, це передбачає не заперечення специфіки навчання й виховання, а глибоке пізнання суті, функцій, організації, засобів форм і методів навчання й виховання.

 
ВИЩА АТЕСТАЦІЙНА КОМІСІЯ УКРАЇНИ

ВИЩА АТЕСТАЦІЙНА КОМІСІЯ УКРАЇНИ (ВАК України) – державний орган, який присуджує наукові ступені науковим і науково – педагогічним працівникам усіх галузей науки, техніки, освіти й культури. Створена 1992, почала діяти з 1993.

 
ВИЩА ОСВІТА

ВИЩА ОСВІТА – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

 
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД – освітній, освітньо–науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо – професійної програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо – кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчальну, виховну та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, здійснює наукову та науково – технічну діяльність.

 
ВИЩІ ЖІНОЧІ КУРСИ

ВИЩІ ЖІНОЧІ КУРСИ - навчальний заклад. Мав також назву – Київський університет святої княгині Ольги. В 1870 Товариство природодослідників у Києві організувало безплатні курси з природничіх наук. У 1878 були відкриті вищі жіночі курси з двома факультетами – фізико–математичним та історико–філологічним. Курси готували до педагогічної діяльності. В 1889 курси були закритиі, відновили роботу в 1906.

 
Вівес ( Vives ) Хуан Луїс

Вівес ( Vives ) Хуан Луїс (6. III .1492, Валенсія – 6. V .1540, Брюнне) – іспанський філософ, психолог, педагог, один з видатних просвітителів і гуманістів епохи Відродження. У психологічних працях Вівес обгрунтував емпіричну психологію; особливо старанно опрцьовано ним вчення про пам ' ять та асоціації. Вівес висміював схоластичну систему навчання, заклав основи гуманістичної педагогіки, вимагав вивчення класичних мов і літератури, запровадження курсу історії і предметів реальної освіти, розширення жіночої освіти.

 
ВІДМИРАННЯ ШКОЛИ ТЕОРІЯ

ВІДМИРАННЯ ШКОЛИ ТЕОРІЯ – теорія відмирання школи в комуністичному суспільстві. Дістала поширення наприкінці 20-х років серед частини радянських педагогів. Згідно з цією теорією, діти повинні вчитися головним чином на власному досвіді, виховувати їх буде саме життя, школа стане цехом заводу і повинна злитися з виробництвом. Заперечувалася необхідність систематичного вивчення основ наук, відкидалися програми й підручники, класно – урочна система.

 
ВІДМІННИК НАРОДНОЇ ОСВІТИ

ВІДМІННИК НАРОДНОЇ ОСВІТИ – нагрудний значок, яким нагороджуються працівники шкіл, установ, підприємств і органів Міністерства освіти України за відмінне виконання покладених на них обов'язків і завдань.

 
ВІДРОДЖЕННЯ

ВІДРОДЖЕННЯ (педагогічні ідеї) – історичний період, під час якого в ряді країн Західної Європи почалося формування буржуазної культури й ідеології. На зміну середньовічному аскетизму у світогляді цієї епохи відроджується античний ідеал діяльності гармонійно розвинутої людини. Ідейна течія, яка запропонувала новий ідеал життєрадісної людини, сильної тілом і духом, дістала назву гуманізм. Гуманізм епохи Відродження знайшов значне відображення як у поглядах на виховання, так і в організації практичної роботи школи. Гуманісти Рабле, Монтень та інші виступали з вимогами вивчати в школах реальні науки й використовувати активні методи навчання. Педагоги епохи Відродження піклувалися про здоров'я дітей, опрацьовували методику фізичного виховання, багато уваги приділяли іграм. Педагогічні погляди епохи Відродження істотно вплинули на розвиток педагогіки XVII - XVIII ст.

 
ВІЗАНТІЙСЬКА ОСВІТА

ВІЗАНТІЙСЬКА ОСВІТА – специфічні форми освіти і культури, що склалися на території східної частини Римської імперії – Візантії – під безпосереднім впливом культурної спадщини стародавньої Греції. Міста Візантії успадкували традиційні форми освіти, які давали ераматисти, ритори, софісти, філософи. В традиційний зміст візантійської освіти поряд з християнським віровченням і творами церковних діячів обов'язково включалися твори грецьких класиків – Гомера, Гесіода, Софокла, Аристофана, Платона, Аристотеля та ін. Візантійська освіта істотно вплинула на культуру й освіту як сусідніх, так і західноєвропейських народів.

 
ВІЗУАЛЬНА ГРАМОТНІСТЬ

ВІЗУАЛЬНА ГРАМОТНІСТЬ (англ. visual literecy ) – напрям у сучасній педагогіці, який досліджує проблеми розвитку навичок користування візуальною і аудіовізуальною інформацією. Педагогічна концепція візуальної грамотності виникла наприкінці 60-х років XX ст. в США. Грунтується на положеннях про значущість зорового (візуального) сприймання для людини у процесі пізнання світу і свого місця в ньому, провідну роль образу в процесах сприймання й розуміння, необхідність підготовки свідомості дитини до діяльності в умовах зростання інформатизації життя.

 
Вільман ( Willmann ) Отто

Вільман ( Willmann ) Отто (24. IV .1839, Лешно, Польща – 1. VII .1920, Літомержице, Чехія) – німецький педагог, послідовник Й.Ф.Гербарта, який прагнув об'єднати соціальну й індивідуальну педагогіку. Засновник спілки християнської педагогіки (1907). Основною функцією виховання вважав формування волі вихованців. Завдання освіти вбачав у передачі культурних цінностей і в розвитку духовних сил людини. Виступаючи проти теорії вільного виховання, твердив, що освіта й виховання нерозривно пов'язані з громадським життям.

 
ВІЛЬНА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА

ВІЛЬНА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА– журнал Всеукраїнської учительської спілки, що видавався в Києві 1917-1919. У ньому висвітлювалися загальні проблеми педагогіки та організації шкільної освіти.

 
ВІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

ВІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ – течія в педагогіці другої половини XIX – початку XX ст., для якої характерним був крайній індивідуалізм і категоричне заперечення суворої регламентації всіх сторін життя й поведінки дитини. Ідеал прихильників вільного виховання – вільний, не обмежений ніякими рамками розвиток сил і здібностей кожної дитини, повне розкриття індивідуума. Ідеї вільного виховання нерозривно пов ' язані з теорією природного виховання, запропонованою ще у XVIII ст. Ж.-Ж.Руссо.

 
Вільчковський Едуард Станіславович

Вільчковський Едуард Станіславович (нар. 19. I .1935, Нижній Тагіл) – доктор педагогічних наук, професор, член – кореспондент АПН України з 1995. З 1991 професор Київського державного педагогічного університету імені М.Драгоманова, з 1997 завідує лабораторією в Інституті проблем виховання АПН України. Досліджує проблеми фізичного виховання дітей дошкільного й молодшого шкільного віку .

 
Вінекен ( Wyneken ) Густав

Вінекен ( Wyneken ) Густав (19. III .1875, Штаде – 8. XII .1964, Геттінген) – німецький педагог, один з організаторів „нових шкіл” у Німеччині. В 1906 заснував у селищі Віккерсдорф (Тюрінгія) „вільну шкільну общину” – сільський інтернат, близький за типом до шкіл прихильників „вільного виховання”. В організації навчально – виховного процесу Вінекен велике значення надавав засвоєнню учнями технічних навичок і вмінь, виробленню звички до колективної праці. Вінекен був рішучим супротивником релігійного навчання й виховання, розглядав виховання як формування особливої „молодіжної культури”.

 
ВІННЕТКА-ПЛАН

ВІННЕТКА-ПЛАН ( Winnetka Plan ) – одна із систем індивідуалізованої організації навчально–виховного процесу, яка виникла у США в 1919-1920. Дістала свою назву від селища Віннетка поблизу Чикаго, у школах якого вона вперше була застосована. Творцем Віннетка – плану був керівник шкіл Віннетки К.Вошбер. За Віннетка – планом кожен учень проходив курс навчання за індивідуальним навчальним планом своїм власним темпом. Для цього застосовуються детально опрацьовані друковані „робочі матеріали”. Роль учителя зводиться в основному до нагляду за заняттями учнів.

 
Вітвіцький ( Witwicki ) Владислав

Вітвіцький ( Witwicki ) Владислав (30. IV .1878, Любашов - 21. XII .1948, Констанцин) – польський психолог і філософ. Закінчив Львівський університет (1900), при ньому ж дістав звання доцента (1904). З 1919 до кінця життя завідував кафедрою загальної психології Варшавського університету. Займався проблемами загальної психології, психології особистості, питаннями етики й естетики. Автор понад 70 великих праць, у тому числі двохтомного підручника психології для вузів.

 
Вітторіно да Фельтре

Вітторіно да Фельтре (Vittorino da Feltre; 1378, Фельтре - 2.II.1446, Мантуя) - італійський педагог-гуманіст епохи Відродження. Закінчив Падуанський університет. У 1424 організував у Мантуї одну з перших в історії школу інтернатного типу (Casa qiocosa - Будинок радощів), де, крім давніх мов і літератури, вивчалися також математика, природознавство, астрономія. Значна увага приділялася практичним заняттям, фізичним вправам та іграм. У навчанні широко використовувалася наочність.

 
ВОЛИНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ

ВОЛИНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ - див. Кременецький ліцей.

 
ВОЛОСНІ УЧИЛИЩА

ВОЛОСНІ УЧИЛИЩА- початкові школи, які створювалися в Росії на основі урядового указу 1830 по одній на волость для підготовки хлопчиків до писарської діяльності. Рівень навчання в них був дуже низьким. Головна увага приділялася оволодінню дітьми технікою письма. Припинили існування в 60-х роках XIX ст.

 
Вольф (Wolf) Фрідріх Август

Вольф (Wolf) Фрідріх Август Август (15.II.1759, Гайтроде - 8.VIII.1824, Марсель) - німецький педагог, один з визначних представників неогуманізму. В. пропонував вивчати в гімназіях поряд зі стародавніми мовами географію, історію, математику, елементи фізики й хімії. Ставив високі вимоги до вчителя як вихователя молоді.

 
ВОЛЮНТАРИЗМ

ВОЛЮНТАРИЗМ - у педагогиці (від лат. voluntas - воля) - проявляється в нехтуванні розвитком знань і мислення й перенесенням головних виховних зусиль на розвиток формальної сторони якостей волі (рішучість, витримка тощо), яким відводиться самостійне значення.

 
ВОСЬМИРІЧНА ШКОЛА

ВОСЬМИРІЧНА ШКОЛА - неповна середня загальноосвітня школа. В.ш. була організована 1958-1959 на базі колишньої семирічної школи. В.ш. була загальнообов'язковою для всіх дітей і підлітків обох статей віком від 7 до 15 років. Згідно з законом "Про освіту" в Україні з 1990-1991 В.ш. перетворено в дев'ятирічні.

 
Вотсон (Watson) Джон Броде

Вотсон (Watson) Джон Броде (9.I1878, Грім вілл, США - 25.IX. 1958, Нью-Йорк) - американський психолог, основоположник біхевіоризму. У 1908-1920 - професор університету Дж.Гопкіна в Балтиморі. В 1913 виступив з програмою побудови нової психології, предмет якої - поведінка (behavior), а не свідомість. Всю психічну В. розглядав як поведінку в сукупності зв'язків "стимул - реакція", основним завданням психології вважав вивчення процесів навчання; емоції ототожнював з реакціями внутрішніх органів, мислення людини - з роботою голосових м'язів. Ідеї та методи В. значно вплинули на розвиток психології, насамперед у США.

 
Вошберн (Washburne) Картон

Вошберн (Washburne) Картон (нар. 2.XII.1889) - американський педагог, творець віннетка-плану. Дотримуючись теорії "прогресивного виховання" Дж.Дьюі, В. розробив і здійснив у с. Віннетка поблизу Чикаго один з планів граничної індивідуалізації навчального процесу, коли кожен учень навчається за індивідуальним планом. Підготував робочі матеріали, які друкувалися й роздавалися для самостійної роботи учнем і були для них основним робочим матеріалом. В. застосовував і колективні форми занять (диспути, ігри тощо), які мали не лише навчальну, а й виховну мету. Свої погляди на організацію навчального процесу В. найбільш повно виклав у книзі "Кращі школи" (1928). У 20-ті роки В. почав займатися порівняльною педагогікою, вивчаючи стан шкільної справи в різних країнах.

 
ВСЕЗАГАЛЬНА ОСВІТА

ВСЕЗАГАЛЬНА ОСВІТА - навчанні всіх без винятку дітей певного віку в загальноосвітніх школах, які дають відповідний мінімум знань. В.о. забезпечується системою державних заходів (законодавчі акти про обов'язковість навчання та будівництво та утримання шкіл і підготовку вчителів тощо). Високий рівень матеріального добробуту народу - найважливіша умова здійснення В.о.. Законом "Про освіту" в Україні передбачається обов'язкове закінчення всіма дітьми повної середньої школи.

 
ВУДА ЗАКОН (1854)

ВУДА ЗАКОН (1854) - перший закон, в якому викладені основи системи освіти в колоніальній Індії. В законі говорилося про необхідність створення мережі початкових шкіл з навчанням у них рідною мовою, відкриття трьох університетів: Калькуттського, Бомбейського і Мадраського (усі в 1857), висловлювалося побажання розвивати жіночу освіту.

 
Вудворд (Woodward) Калвін Мільтон

Вудворд (Woodward) Калвін Мільтон (25.VIII.1837, Фітчберн, шт.Массачусетс - 12.I.1914, Сент-Луїс) - американський педагог, спеціаліст у галузі трудового навчання й технічної освіти. Після Філадельфійської виставки (1876) впроваджував російську систему виробничого навчання в Технологічному коледжі Вашингтонського університету й у Вищій школі ручної праці в Сент-Луїсі. В. вважав ручну працю стержнем усієї системи шкільної освіти; навчання трудовим навичкам і засвоєння елементарних інструментальних операцій розглядав як важливий компонент загальної освіти.

 
Вудвортс (Woodworth) Роберт

Вудвортс (Woodworth) Роберт (17.VIII.1869, поблизу Бостона - 4.VII.1962, Нью-Йорк) - американський психолог, один із засновників функціональної психології в США. На початку XX ст.. одним з перших дослідив, що мислення не зводиться до асоціацій чуттєвих образів. Висунув концепцію динамічної психології, розробив учення про мотивацію.

 
Вундт (Wundt) Вільгельм

Вундт (Wundt) Вільгельм(16.VIII.1832, Меккарау, Баден - 31.VIII.1920, Гросботен, поблизу Лейпцига) - німецький психолог, фізіолог, філософ, мовознавець. Один з основоположників фізіологічної психології та експериментальної психології. В 1879 заснував у Лейпцигу першу у світі лабораторію експериментальної психології (перетворену пізніше в інститут)

 
ВЮРУБУРЗЬКА ШКОЛА

ВЮРУБУРЗЬКА ШКОЛА - ідеалістичний напрям експериментального дослідження мислення. Виникла на початку XX ст. в Мічигані. Засновник і головний теоретик В.ш. - професор Вюрубурзького університету О.Кюльпе. В.ш. поставила важливу проблему рушійних сил і детермінації мислення, однак розв'язати її не змогла.

 


Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")