Wednesday, 19 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Глосарій

Починається з...
Містить в собі
Повне зпівпадання

Додати Слово

Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


А
Сторінок: 1
Слово Означення
АБАК

АБАК (від грец. άβaξ, άβάκου , лат. abacus - дошка) –

 

  1. Лічильна дошка у давніх римлян і греків. Пізніше (до XVIII ст..) використовувалася в Західній Європі як наочний навчальний посібник для арифметичних обчислень. Застосовувалася в початковій школі під час вивчення нумерації чисел, складу числа, позиційного значення цифр, значення нуля тощо. Конструкції А. дуже різноманітні, однак у всіх А. є нерухома частина – площа, розділена на ряди й класи; і рухомі деталі – камінчики, жетончики, монети – позначають кількість сотень, десятків і одиниць у кожному розряді й класі. А. нагадує рахівницю.
  2. Сітчаста номограма з числовими відсотками, яку використовують для розв’язання рівнянь.

 

 
АБАКА

АБАКА (від грец. άβaξ, άβάκου , лат. abacus - дошка) –

 

  1. Лічильна дошка у давніх римлян і греків. Пізніше (до XVIII ст..) використовувалася в Західній Європі як наочний навчальний посібник для арифметичних обчислень. Застосовувалася в початковій школі під час вивчення нумерації чисел, складу числа, позиційного значення цифр, значення нуля тощо. Конструкції А. дуже різноманітні, однак у всіх А. є нерухома частина – площа, розділена на ряди й класи; і рухомі деталі – камінчики, жетончики, монети – позначають кількість сотень, десятків і одиниць у кожному розряді й класі. А. нагадує рахівницю.
  2. Сітчаста номограма з числовими відсотками, яку використовують для розв’язання рівнянь.

 

 
АБІТУРІЄНТ

АБІТУРІЄНТ ( від лат. abituriens – той, що збирається йти) – особа, яка закінчує середній навчальний заклад. В Україні з кінця 50-х років нашого століття термін «абітурієнт» набув іншого значення – той, що вступає до вищого або середнього спеціального навчального закладу.

 
АВДИТОР

АВДИТОР (від лат. audire - слухати) – учень у духовних школах (і деяких світських навчальних закладах), якого призначав учитель для вислуховування вивчених уроків своїх товаришів.

 
Авдієвський Анатолій Тимофійович

Авдієвський Анатолій Тимофійович (нар. 16.VIII.1933, м. Знам’янка, тепер Кіровоградської обл..) – український хоровий диригент, народний артист республіки (з 1995). В 1958 закінчив Одеську консерваторію. З 1958 – художній керівник і головний диригент Житомирського українського народного хору «Льонок», з 1963 – Черкаського українського народного хору. З 1966 очолює (директор, художній керівник і головний диригент) Державний заслужений академічний український народний хор імені Г.Г.Вірьовки. Державна премія України імені Т.Г.Шевченка, 1968. В 1995 обрано дійсним членом АПН України Г.

 
АГРЕЖЕ

АГРЕЖЕ (франц. aerege, букв. – прийнятий до товариства, в корпорацію) – наукове звання вперше запроваджене 1808 у Франції. Дає право викладати в ліцеї, а також на природничо-наукових і гуманітарних факультетах університетів. Для здобуття ступеня А необхідно після завершення університетської освіти додатково скласти ряд екзаменів з обраної спеціальності, підготувати й захистити дипломну роботу.

 
Адамар (Hadamard) Жак

Адамар (Hadamard) Жак (8.XII.1865 – 17.Х.1963) – францз. математик, член Паризької Академії наук, котрий багато уваги приділяв вивченню математики в школах. У 1898 – 1901 видав два томи «Елементарної геометрії», які є енциклопедією знань в даній галузі. Крім основного курсу (планіметрія, стереометрія), ця робота містить додатки, в яких висвітлюються методи та ідеї сучасної елементарної геометрії, наводиться велика кількість задач.

 
Адамс (Adams) Джон

Адамс (Adams) Джон (2.VІІ.1957 – 12.ІХ.1934) – перших професор педагогіки в Англії. Після закінчення університету в Глазго був ректором коледжів в Абердині й Глазго. В 1902-1922 – професор Лондонського педагогічного коледжу. З 1924 – 1934 – професор педагогіки Каліфорнійського університету (США). Написав 11 книг і близько 130 статей на педагогічні теми. А. виступав проти теорії формальної освіти, обґрунтував важливість систематичності знань і реалізації між предметних зв’язків, захищав ідею природженої розумової обдарованості дітей.

 
АДЕЛЬФОТЕС

АДЕЛЬФОТЕС ( Άδελφότης - братство) – греко-слов’янська граматика («Грамматика доброглаголиваго Емлинославенского языка, совершенного искуства осми частей слова …на Греческом и Славянском языках»). Складена в 1588 учнями Львівської братської школи під керівництвом її першого ректора Арсенія Еласонського. Видана в 1591 в друкарні Львівського Братства двома мовами: грецькою і староукраїнською. Тести подано паралельно. Граматика поділяється на 4 частини: орфографію, просодію (віршування), етимологія і синтаксис. Мета підручника – ознайомити учнів із закономірностями грецької і слов’янської мов, зіставити граматики.

 
Адлер (Adler) Альфред

Адлер (Adler) Альфред (7.ІІ.1870 – 28.V.1937) –австралійський психіатр, психолог, педагог, засновник системи індивідуальної психології. Лікар за освітою, А. був з 1915 доцентом Віденського університету, з 1929 – професор психології Колумбійського університету (Нью-Йорк). На початку своєї діяльності А. виступав як учень і послідовник З.Фрейда, однак у 1912 заявив про свій вихід від психоаналізу і створив власну школу так званої індивідуальної психології, в якій підкреслювалася роль соціальних факторів і педагогічного впливу у формування особистості. Свої погляди, що сформувалися під час клінічних спостережень за пацієнтами з відхиленнями від норми, переніс на всіх людей. За А., людина – біологічно найменш пристосована істота, якій властиве постійне «почуття неповноцінності»; тому весь процес формування особистості, її характеру здійснюється через механізм компенсації первинного почуття неповноцінності. У процесі цієї компенсації реалізується дві основні тенденції – «прагнення до влади» і «прагнення до спільності». Завдяки правильному педагогічному впливові вважав А., «основні тенденції» взаємно зрівноважуються, в разі неправильного – відчуття неповноцінності служить основою для розвитку неврозів. Концепція А. була популярною в Австрії та Німеччині в 20-30-ті роки ХХ ст.

 
АД’ЮНКТ

АД’ЮНКТ (від лат. adjunctus – приєднаний, помічник) –

 

  1. В раді країн Західної Європи і Росії до 1863 особа, яка посідала молодшу наукову посаду і проходила наукове стажування; помічник керівника кафедри, академіка або професора.
  2. В Україні – військовослужбовець офіцерського складу, який готується до педагогічної і науково-дослідної роботи в ад’юнктурі при вищих військових навчальних закладах. Підготовка А. завершується захистом дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата наук за спеціальністю.

 

 
АД’ЮНКТУРА

АД’ЮНКТУРА – одна з основних форм підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів у вищих військових навчальних закладах та науково-дослідних установах Міністерства оборони України. Комплектується особами офіцерського складу. Форми й методи підготовки ад’юнктів в основному аналогічні встановленим для навчання в аспірантурі.

 
АЕРЕЖЕ

АЕРЕЖЕ (франц. aerege, букв. – прийнятий до товариства, в корпорацію) – наукове звання вперше запроваджене 1808 у Франції. Дає право викладати в ліцеї, а також на природничо-наукових і гуманітарних факультетах університетів. Для здобуття ступеня А необхідно після завершення університетської освіти додатково скласти ряд екзаменів з обраної спеціальності, підготувати й захистити дипломну роботу.

 
АЗБУКА

АЗБУКА (від назв двох перших кириличних літер «аз» та «буки») –

 

  1. Сукупність літер, прийнятих у даній писемності й розташованих у повному порядку. Інша назва алфавіту.
  2. Назва початкового посібника для навчання грамоти. Див. Буквар.
  3. Система умовних знаків: у музиці – нотна А., у телеграфі – телеграфна А. тощо.
  4. Переносно-основні, найпростіші початки будь-якої науки, справи; «азбучна істина» - всім відоме безумовне твердження.

 

 
АЗБУКА-ГРАНИЦЯ

АЗБУКА-ГРАНИЦЯ - назва букваря в Україні в XV ст., в якому азбука подавалася у формі вірша. Перші літери вірша складали азбуку; перед віршем висувалася його перша літера на «границю» (звідси й назва).

 
АЗБУКОВНИКИ

АЗБУКОВНИКИ – анатомічні рукописні збірники навчального, настановчо-виховного і довідкового характеру. А. відомі з 80-х років ХІІІ ст. (новгородський А.). в кінці ХІІІ – ХVІ ст. А. були головним чином довідниками, в яких давалися пояснення незрозумілих слів. Найбільшого поширення в Україні А. дістали в ХVІ – ХVІІ ст.. У 1627 в Києві письменник і друкар Павло Беринга випускав перший друкований А. «Лексіконть славеноросскій и имень тлькованіе». В XVІІ ст. з’явилися А., які мали характер навчальних посібників. Вони містили в собі азбуку, склади, граматику, відомості з різних наук тощо. Шкільні А. розширили обсяг знань у школах XVІІ ст., увівши до навчання елементи «світської освіти». Пропагуючи релігійно-церковну мораль, А. одночасно виховували в дітей любов до науки та книги, первинні навички особистої гігієни і санітарії. А. були в Україні дуже популярними. До наших днів збереглося понад двісті А.

 
АЗБУЧНА ВІЙНА

АЗБУЧНА ВІЙНА - боротьба прогресивної громадськості Східної Галичини в 30-50-х роках ХІХ ст. проти спроб австро-польської реакції латинізувати українській алфавіт. Замінити українську кириличну азбуку латинським алфавітом – «абецадлом» - запропонував у 1834 український філолог Й.Лозинський. Проти цієї реакційної шовіністичної концепції виступили члени «Руської тройці». Спроба губернатора Галичини в 1859 законодавчим шляхом запровадити латинський алфавіт в українську азбуку викликала протести громадськості Східної Галичини, які підтримали відомі славісти Ф.Міклошич і П.Шафарик. Це змусило реакційні кола відмовитися від латинізації української писемності.

 
АКАДЕЕМІЯ КОМУНІСТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

АКАДЕЕМІЯ КОМУНІСТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ІМЕНІ Н.К.КРУПСЬКОЇ (АКВ) – вищій педагогічний навчальний заклад, який існував у 1923-1935 в СРСР. До АКВ приймали комуністів і комсомольців, які мали середню освіту, досвід роботи в галузі народної освіти, рекомендацію місцевих партійних органів. АКВ готувала викладачів для середніх навчальних закладів суспільних дисциплін і педагогіки, політико-просвітницької роботи, керівних працівників для районних, міських і обласних відділів народної освіти і для мережі загальноосвітніх та спеціальних шкіл. сл. С.Г.

 
АКАДЕМІЧНА ГІМНАЗІЯ У ЛЬВОВІ

АКАДЕМІЧНА ГІМНАЗІЯ У ЛЬВОВІ – найстаріша гімназія в Галичині й на українських землях взагалі; заснована 1784 разом з університетом як його складова частина. Після реформ 1932 реорганізована на 4-річну загальноосвітню гімназію і 2-річний ліцей.

 
АКАДЕМІЧНА ГРОМАДА

АКАДЕМІЧНА ГРОМАДА - товариство студентів – українців у Львові, виникло на базі «Академічного братства» і студентського товариства «Ватра». Існувало 1896 – 1921. «А.г.» мала фахові гуртки і наукові секції, видавала журнал «Молода Україна». З 1908 проводила просвітницьку роботу серед населення. Закрита польським урядом у зв’язку з переслідуванням Львівського таємного університету. сл.С.Г.

 
АКАДЕМІЧНЕ БРАТСТВО

АКАДЕМІЧНЕ БРАТСТВО - культурно-наукове товариство студентів-українців, заснована у Львові в 1882. Товариство мало бібліотеку й читальню, організовувало лекції, наукові гуртки, літературні й артистичні вечори. Діяльність «А.б.» була спрямована проти національного гніту Габсбурзької монархії. Пізніше на базі «А.б.» виникло товариство «Академічна громада». З «А.б.» співпрацювала прогресивна українська професура Львівського університету. В його роботі брав участь І.Франко. сл.С.Г.

 
АКАДЕМІЯ

АКАДЕМІЯ (від грец. ¢ A k a d h m e i a , ¢ A k a d h m i a , від імені міфічного Академа, на честь якого названа місцевість поблизу Афін) –

 

  1. Давньогрецька філософська школа, яку заснував Платон (див. Академія платонівська).
  2. Вищі наукові центри – Національна Академія наук України, академія наук зарубіжних країн, галузеві А. (педагогічних, медичних, аграрних, правничих та інших наук).
  3. Вищий навчальний заклад (А. військова, сільськогосподарська тощо), діяльність якого спрямована на розвиток освіти, науки й культури шляхом проведення наукових досліджень і навчання на всіх рівнях вищої, після вузівської та додаткової освіти переважно в одній із галузей науки, техніки чи культури. А. є провідним науковим і методичним центром у сфері своєї діяльності, який у широкий масштабах здійснює підготовку спеціалістів вищої кваліфікації і перепідготовку керівних спеціалістів певної, галузі. сл.С.Г.

 

 
АКАДЕМІЯ АРХІТЕКТУРИ

АКАДЕМІЯ АРХІТЕКТУРИ – вища наукова установа, яка обє’днувала видатних майстрів архітектури. Відіграє одночасно роль науково-творчого центру й вищої художньої школи. В 1671 була організована перша А.а. – королівська академія у Франції. Пізніше подібні установи виникли і Ірландії (В 1823), В Нідерландах (в 1908). В 1945 була організована Академія архітектури України, в 1956 перетворена в Академію будівництва й архітектури України (існувала до 1964). На її базі було створено ряд архітектурних наукових інститутів. Нині в Україні діють Донбаська, Одеська і придніпровська академія будівництва і архітектури.

 
АКАДЕМІЯ МУЗИЧНА

АКАДЕМІЯ МУЗИЧНА – найменування деяких музичних товариств, наукових і навчальних закладів, концертних організацій тощо, як об'єднання музикантів, поетів, філософів. А.М. виникли в Італії в другій половині XV ст. У 70-х роках XVIII ст. планувалося організувати А.М. в Україні – в Кременчуці, однак цей задум не було втілено. У 1995 Київська державна консерваторія була реорганізована у Національну музичну академію ім. П.І.Чайковського. сл. С.Г.

 
АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ - вища наукова установа з проблем освіти, педагогіки та психології, яка об’єднує найвидатніших учених, котрі досягли значних успіхів у науковій і науково-педагогічній діяльності, збагативши педагогічну або психологічну науку вагомими працями. Створена згідно з Указом Президента України в березні 1992. Має 38 дійсних членів та 63 члени-кореспонденти (1995). Відповідно до статуту покликана всіляко сприяти найповнішому використанню й відтворенню інтелектуального та духовного потенціалу народів України, приоритетному розвитку людинознавчих наук, забезпечувати розвиток педагогічної науки з урахування перспектив соціально-економічного розвитку України, утверджувати загальнолюдські й національні цінності. Для виконання своїх завдань АПН організовує, координує та здійснює наукові дослідження в галузі педагогіки та психології, розробляє і науково обґрунтовує новітні педагогічні технології, форми, методи й засоби освіти, виховання й навчання дітей різних вікових груп, створює програми, підручники та методичні посібники для різних навчально-виховних закладів, досліджує світові тенденції розвитку освіти й педагогічної науки, аналізує освітні стандарти і зміст освіти в зарубіжних країнах, вивчає, узагальнює та поширює передовий вітчизняний і зарубіжний педагогічний досвід. АПН об’єднує п’ять науково-дослідних інститутів: педагогіки, виховання, психології, дефектології, педагогіки і психології вищої школи. АПН підпорядковано ряд науково-педагогічних центрів та експериментальних майданчиків у різних регіонах країни для дослідження окремих проблем навчання й виховання. АПН має (1993) понад 400 експериментальних навчальних закладів (шкіл, дошкільних і позашкільних установ, вузів тощо) у різних районах країни. АПН видає журнал «Вісник АПН України» й «Педагогічну газету». АПН координує свою діяльність з науково-дослідною роботою кафедр педагогіки та психології педагогічних інститутів та університетів та інших вузів, допомагає їм у визнанні напряму досліджень, у виборі наукових проблем тощо. Зв'язок і співробітництво з учителями і викладачами вузів здійснюється у різноманітних формах: сесії, дискусії, конференції, експозиції, семінари, спільна підготовка підручників, навчальних і методичних посібників, монографії, «Педагогічні читання», інститут позаштатних співробітників-кореспондентів АПН тощо. Вищім органом АПН є Загальні збори дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів. Керівництво всією діяльністю Академії в період між Загальними зборами здійснює Президія в складі президента, віце-президента, п’яти академіків-секретарів-керівників відділень, головою ученого секретаря і 8 членів, які обираються Загальними зборами терміном на п’ять років із числа її дійсних членів та членів-кореспондентів. сл. С.Г.

 
АКАДЕМІЯ ПЛАТОНІВСЬКА

АКАДЕМІЯ ПЛАТОНІВСЬКА – давньогрецька філософська школа, заснована Платоном близько 387 до н.е., метою якої було шанування муз. назва (спочатку Гекадемія) походить від імені міфічного героя Академа, на честь якого названо місцевість поблизу Афін, де застосована школа. В А.П. розвивалися філософія, математика, астрономія, природознавство тощо. Ліквідована в 529. В епоху Відродження під назвою «платонівської» існувала академія у Флоренції (1459-1521), яка виступала проти вчення Аристотеля. сл. С.Г.

 
АКАДЕМІЯ ХУДОЖНЯ

АКАДЕМІЯ ХУДОЖНЯ (мистецтв) – науково-творчий центр і вищій навчальний заклад у галузі образотворчого мистецтва та архітектури. Перша А.Х. виникла в XVI ст. в Італії (Булонська академія, бл. 1585). У XVII-XVIII ст. створюються А.Х. (під різними назвами) у Парижі (1648), Відні (1692), Берліні (1694), Петербурзі (1757), Лондоні (1768). У 1917 в Києві заснована Українська академія мистецтв, реорганізована в 1922 в Інститут пластичних мистецтв. В 1992 їй повернено історичну назву. В 1944 реорганізовано в Львівську академію мистецтв Інститут прикладного та декоративного мистецтва. В 1993 засновано приватну Одеську академію мистецтв. сл. С.Г.

 
АКДЕМІК

АКДЕМІК – в Україні академічне звання, яке мають дійсні члени НАН України і ряду галузевих академій. А. обираються Загальними зборами даної академії з числа вчених, які збагатили науку працями першорядного наукового значення. Існують також звання почесний А. й іноземний член. Звання А. існує також в академіях зарубіжних країн.

 
АКРОМАТИЧНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ

АКРОМАТИЧНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ (від грец. акроаµа - лекція) – давня назва лекційного методу навчання; спосіб навчання, який спирається на усне повідомлення слухачам знань у готовому для засвоєння вигляді; надмірне використання цього способу спричиняє пасивність учнів і вербалізм. А.м.н. на нижчих рівнях навчання може виступати як розповідь або опис, на вищих – як лекція традиційна, проблема або бесіда. сл. С.Г.

 
Алтимсарім Ібрай

Алтимсарім Ібрай (20,X.1841-17.VII. 1889) – казахський педагог – просвітитель, письменник, етнограф. Був першим учителем-казахом. А. – послідовник К.Д. Ушинського. Розробив систему шкільної освіти для казахського народу, склав проект казахського алфавіту. Автор шкільних підручників. сл. С.Г.

 
АЛФАВІТ

АЛФАВІТ [від грец. Aλφάβηός , від назв. перших літер грецькою А. – альфа й бета (віта)}], абетка, азбука – сукупність усіх літер чи складових знаків, розміщених в установленому для кожної мови порядку. Український алфавіт походить від слов’яно- кириличного А. (див Кирилиця). сл. С.Г.

 
АЛФАВІТНИКИ

АЛФАВІТНИКИ – анатомічні рукописні збірники навчального, настановчо-виховного і довідкового характеру. А. відомі з 80-х років ХІІІ ст. (новгородський А.). в кінці ХІІІ – ХVІ ст. А. були головним чином довідниками, в яких давалися пояснення незрозумілих слів. Найбільшого поширення в Україні А. дістали в ХVІ – ХVІІ ст.. У 1627 в Києві письменник і друкар Павло Беринга випускав перший друкований А. «Лексіконть славеноросскій и имень тлькованіе». В XVІІ ст. з’явилися А., які мали характер навчальних посібників. Вони містили в собі азбуку, склади, граматику, відомості з різних наук тощо. Шкільні А. розширили обсяг знань у школах XVІІ ст., увівши до навчання елементи «світської освіти». Пропагуючи релігійно-церковну мораль, А. одночасно виховували в дітей любов до науки та книги, первинні навички особистої гігієни і санітарії. А. були в Україні дуже популярними. До наших днів збереглося понад двісті А.

 
Алчевська Христина Данилівна

Алчевська Христина Данилівна (16.IV.1841 м. Борзна Чернігівської області – 15.VII.1920, Харків) – український педагог, діячка народної освіти, Відкрила Харківську Жіночу недільну школу (безплатну). Працювала в ній учителькою, обстоювала українську мову, пропагувала твори Т.Г. Шевченка. А. була членом багатьох просвітницьких товариств, віце-президентом міжнародної ліги освіти. Разом з колективом учителів своєї школи створила навчальний посібник «Книга взрослых» (т.1-3. Москва, 1899-1900). Автор спогадів «Передумано і пережито» (Москва, 1912). сл. С.Г.

 
Алчевська Христина Олексіївна

Алчевська Христина Олексіївна (16.III.1882, Харків – 27.X.1931, там само) – українська поетеса і педагог. Дочка Х.Д. Алчевської. Вчилася у Парижі на жіночих курсах. Працювала вчителем в Харкові. Літературну й педагогічну діяльність розпочала в 1903. авторка ряду поетичних збірок. Перекладала твори П.-Ж. Беранже, Вольтера, В. Гюго, Жюля Верна, Л. Толстого. сл. С.Г.1

 
Алчевський Григорій Олексійович

Алчевський Григорій Олексійович (1866, Харків – 1920, Москва) – український і російський педагог – вокаліст, співак і композитор. Син Х.Д. Алчевської. сл. С.Г.

 
АЛЬ-АЗГАР

АЛЬ-АЗГАР – один з найстаріших мусульманських університетів. Заснований в 972 в Каїрі як мусульманська богословська школа. При А.-А. – Ісламський жіночій коледж, Вищий інститут досліджень з арабістики та ісламу, Вищий інститут мови та перекладу. В університеті навчається близько 32 тис. студентів (у тому числі 3,5 тис. жінок). Історію А.-А. досліджував А. Кримський. сл. С.Г.

 
АЛЬМА-МАТЕР

АЛЬМА-МАТЕР (від лат. alma mater, букв. – мати-годувальниця) – старовинна студентська назва університету (як такою, що дає поживу розумові). сл. С.Г.

 
АЛЬТЕРНАТИВНІ ШКОЛИ

АЛЬТЕРНАТИВНІ ШКОЛИ (від лат. аlter – інший), «вільні школи» - у країнах Західної Європи і США неповні й повні середні школи, які діють паралельно або замість звичайних шкіл і забезпечують освіту, альтернативну за змістом або за формами і методами роботи з учнями. Виникли наприкінці 60-х років ХХ ст. в рамках антиавторитарних педагогічних рухів. Завдання А.ш. - забезпечити індивідуалізацію й диференціацію вивчення великої кількості елективних предметів і курсів за допомогою спеціалізованої навчальної бази й методів роботи. Існує понад 10 типів таких шкіл: «відкриті школи», «школи без стін», «навчальні центри», «магічні школи», «навчальні парки», «вуличні академії» тощо. сл. С.Г.

 
Амерлінг (Amerling) Карел–Славомія

Амерлінг (Amerling) Карел–Славомія (18.IX.1807-20XI.1884) – чеський педагог, філософ, лікар, природодослідник. З 1848 – директор першої чеської педагогічної школи в Празі (пізніше була реорганізована в учительський інститут його імені). А. опрацював проект реформи народної освіти в країні, спрямований на досягнення гармонійного розвитку дитини, зробив значний внесок у методику навчання природознавства. А. – засновник першого чеського жіночого навчального закладу; з 1871 до кінця життя очолював створений за його проектом перший чеський виховний заклад для розумово відсталих дітей, відомий далеко за межами Чехії. сл. С.Г.

 
Аммемков Віктор Петрович

Аммемков Віктор Петрович (нар. 17.X.1936, м. Ростов-на-Дону) – педагог. У 1967 закінчив Київський політехнічний інститут. З 1969 працює директором Київського промислово—економічного коледжу. З 1997 член-кореспондент АПН України. сл. С. Г.

 
АНДРАГОГІКА

АНДРАГОГІКА (від грец.  άνρος – доросла людина і άγωγή – керівництво, виховання) – педагогіка дорослих, одна з педагогічних наук, яка займається дослідженням проблем освіти, самоосвіти й виховання дорослих. Завдання А. є опрацювання змісту, організаційних форм, методів і засобів навчання дорослих, використання для цієї мети засобів масової інформації, радіо й телебачення; визначення оптимальних інтервалів між періодами інтенсивного навчання, функціонування професійних курсів залежно від характеру виробництва. Становлення А. як самостійної науки відбулося в 1950-1970-х роках. Воно пов’язано з іменами вчених: американців М. Моулза і Р. Сміта, англійця П. Джарвіса, німця Ф. Пьоггелера, голландця Т. Тем Хаве, поляка Л. Туроса та ін.

 
Андрієвський Олексій Олександрович

Андрієвський Олексій Олександрович (28.III.1845, м. Канів Черкаської області – 22.VII.1902, Київ) – український педагог, історик, літератор, публіцист. В 1865 закінчив Київський університет. Працював учителем у гімназіях Катеринослава, Одеси, Києва, Тули. З 1896 і до кінця життя – директор сирітського будинку в Одесі. А. – один з ініціаторів створення «Київського товариства сприяння початкової освіти». Автор наукових розвідок з історії Запорозької Сечі, Правобережної України і Києва. сл. С.Г.

 
Андріївський Михайло Костянтинович

Андріївський Михайло Костянтинович (нар. 21.XI.1922, м. Гадяч полтавської області) – український учитель, Герой соціалістичної Праці (1968). Закінчив Харківський педагогічний інститут 1956. З 1962 – директор Гадяцької середньої школи-інтернату імені Є.П. Кочергіна. сл. С.Г.

 
АНТИПЕДАГОГІКА

АНТИПЕДАГОГІКА—педагогічна теорія, яка виникла в 70-х роках ХХ ст. в США і дістала поширення в Західній Європі як протест проти «педагогічного тоталітарного виховую чого суспільства». Представники А. обґрунтовують відмову від виховання як цілеспрямованого процесу формування особистості. Вони твердять, що виховання викликає патологічне для самосвідомості особистості процесу, руйнує психічне здоров’я молодого покоління внаслідок непосильних вимог, які ставить перед ними цивілізація. сл. С. Г.

 
АНТИЧНА ПЕДАГОГІКА

АНТИЧНА ПЕДАГОГІКА—педагогічний погляд й виховна практика давніх греків та римлян, які склалися в період VII ст. до н. е. і до V ст. н. е. В педагогічній практиці цього періоду помітилися три основні типи виховання: військово-фізичний (див. Спартанське виховання); музичне й гімнастичне, яке поєднується з фізичним розвитком (див. Афінське виховання); словесно-юридичне, спрямоване на підготовку до державної діяльності, яке включало вивчення мови, літератури, красномовства ( див. Римське виховання). Виховання вважалося важливим державним завданням і для його здійснення створювалися школи Г.

 
АНТІОХІЙСЬКИЙ ПЛАН

АНТІОХІЙСЬКИЙ ПЛАН—одна з форм поєднання навчання у вузі з продуктивною працею. Вперше запропонований в Антіохійському коледжі в США; значного поширення набув у країні у 20-ті роки XX ст. Відповідно до цього плану за кожними двома студентами закріплювалося одне робоче місце на виробництві, які вони займали по черзі, змінюючись кожні 12 тижнів. За задумом авторів плану, така організація навчального процесу повинна сприяти правильному поєднанню набуття теоретичних знань і вироблення практичних навичок, а також поліпшенню матеріального становища учнів.

 
АНТРОПОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНА

АНТРОПОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНА—система педагогічних поглядів, яка ґрунтується на даних про людину. Вперше термін А. п. запропонував К. Д. Ушинський. Він твердив, що педагогіка, маючи справу з реальною людиною, повинна ґрунтуватися на всебічному її пізнанні. З положенням К. Д. Ушинського про необхідність вивчення людини в конкретній життєвій обстановці пов’язана його ідея про народність освіти, яка полягає в тому, що система освіти, повинна враховувати специфічні особливості історії і розвитку даного народу. сл. С. Г.

 
Априлов Василь Євстатієв

Априлов Василь Євстатієв (21. VII. 1789, Габрово, Болгарія—2 .Х 1847, Галау, Румунія)—діяч болгарського національно-освітнього руху, педагог, письменник. Навчався у віденському університеті. З 1811 Жив у Одесі. В 1835 заснував у Гарбоні першу світську болгарську школу. А. рішуче відстоював принципи навчання рідною мовою. Він вважав, що навчання у школі має починатися з рідної мови, арифметики, історії, географії і лише після цього можливий перехід до вивчення іноземних мов. сл. С. Г.

 
Арват Федір Степанович

Арват Федір Степанович (нар. 18. ІV. 1928, с. Олександрійська Одеської обл.)—педагог. У 1952 закінчив Одеський університет, а 1956 –аспірантуру. З 1962 по 1976 працює у Чернігівському університеті. З 1976 працює проректором, а з 1978 до 1995—ректором Ніжинського педінституту. З 1995 дійсний член АПН України. сл. С. Г.

 
Арендт (Arendt) Рудольф

Арендт (Arendt) Рудольф (1. ІV. 1828 - 15. V. 1902)—німецький педагог, професор хімії Лейпцизького політехнічного інституту й викладач реального училища. Першим опрацював методику вивчення хімії в середній школі. Послідовник І. Канта в гносеології та Й. Ф. Гербарта в педагогіці, А вважав, що вивчення навчального предмету, треба все таки так, аби розкривалися виховні можливості природних наук. На його думку, система викладу навчального матеріалу має бути підпорядкована виключно особливостям мислення учнів. Замість наукової систематики предмета А. запровадив «методичну», яка ґрунтувалася на формальній класифікації за однією лише ознакою—складністю хімічного складу речовини. сл. С. Г.

 
АРИФМЕТИЧНИЙ ЯЩИК

АРИФМЕТИЧНИЙ ЯЩИК—наочний навчальний посібник з арифметики для початкової школи, який застосовується під час навчання лічби й нумерації в межах 1000 та прийомам обчислень при арифметичних діях у межах 20, 100, 1000. Являє собою ящик кубічної форми, заповнений кубиками, брусками й квадратними пластинами з нанесеними на них поділками. Кубики означають прості одиниці, брусочки-десятки, пластини-сотні. Вперше запропонований як навчальний посібник Е. Тілліхом, одним з послідовників Питалоцці.

 
Арістотиль

Арістотиль ( (′А ριστοτέλης ; 384 до н. е., Стагір у Франції-322 до н. е., Халкіда, острів Евбея)—давньогрецький філософ, один з найвидатніших мислителів усіх часів, учень Платона. В 367-347 до н. е. драв участь в Академії платонівської. З 343 став учителем Олександра Македонського. З 335 повернувся до Афін, де заснував власну філософську школу – Ліцей. У своїх працях («Метафізика», «Фізика», «Аналітика», «Топіка», «Категорія», «Про душу», «Етика», «Політика» та ін.), які охопили всі галузі знань того часу, прагнув узагальнити досягнення античної науки. А. розвив теорію виховання «вільно – народжених громадян». На його думку людина від природи дістає лише задатки здібностей, які може розвинути виховання. За А. виховання має забезпечувати поєднання фізичного, морального й розумового розвитку людини. У сфері розумного виховання діставав широку освіченість, яка не сумісна із спеціалізацією в якомусь одному виді діяльності, що за А. не достойно вільно народжених. А. вимагав врахувати вікові особливості дітей у навчанні. сл. С. Г.

 
Аркас Микола Миколайович

Аркас Микола Миколайович (7. І. 1853, Миколаїв – 26. ІІІ. 1909, там само) – український культурно – освітній діяч, письменник, композитор. У 1875 закінчив Новоросійський університет, в Одесі. У маєтку (с. Христофорівна й Богданівна) на Херсонщині відкрив на власні кошти народну школу з українською мовою навчанням, яка відразу ж була заборонена царським урядом. А один із засновників і незмінний голова «Просвіти» в Миколаєві. Автор популярної «Історія України – Русі ». (1908). сл. С. Г.

 
Армстронг (Armstrong) Генрі Едуард

Армстронг (Armstrong) Генрі Едуард (16. ІV. 1848 – 13. VІІ. 1937) англійський педагог, професор хімії Вищої технічної школи в Лондоні. Пропагандист дослідницького (евристичною, природничо – науковою), методу в навчанні. А вважав, що учні повинні самі проводити експерименти, які є засобом відкриття раніше невідомого. Досліди за А. мають бути першими і основним джерелом знання. сл. С. Г.

 
Армстронг Самюел Чапмен

Армстронг Самюел Чапмен (30. І. 1839 –11. V. 1893) –американський педагог, автор проекту організації навчального закладу для негрів та індіанців. У 1868 в Гемптоні (штат Віргінія) організував платний й «нормальний й сільськогосподарський інститут» для підготовки педагогів із дітей негрів, а пізніше й індіанців. До кінця життя керував цим інститутом. сл. С. Г.

 
Арнаутов Василь

Арнаутов Василь –український педагог, який у 20-30 роках ХХ ст. працював у Харкові; професор Інституту народної освіти, автор шкільних підручників з мови. сл. С. Г.

 
Арнольд (Arnold) Томас

Арнольд (Arnold) Томас (13. VI. 1795 – 12. VII. 1842) –англійський педагог, який на перше місце ставив завдання, розвитку розумових здібностей учнів і підготовку до їх самовиховання. Прагнув виробити в учнях власну думку, про предмет вивчення. Головним завданням школи А. вважав моральне виховання. сл. С. Г.

 
Арсеній Еласонський

Арсеній Еласонський (1549 – 1629 ) –грецький церковний діяч й педагог. Родом з Фессалії (область на Північному Сході Греції). На початку 80 – х років ХVІ єпископ в Еласоні. Перший ректор Львівської братської школи (1586 – 1588). Автор греко – слов’янської граматики «Адельфотес» (1591), Складеної разам з учнями Львівської братської школи. сл. С. Г.

 
Артемова Варвара

Артемова Варвара педагогічна діячка 20 – х років ХХ ст. в Україні, авторка шкільних підручників. сл. С. Г.

 
Артемчук Голік Ісакович

Артемчук Голік Ісакович (нар. 3 ІХ. 1938, с. Котів, Волинської обл.) –професор, член –кореспондент АПН України (з 1995). З 1989 працює ректором Київського державного лінгвістичного університету. Досліджує проблеми вивчення іноземної мови. сл. С. Г.

 
Архімович Зіновій

Архімович Зіновій (1858 – 1938) – педагог математики, з 1896 викладач, а згодом директор Колегії Павла Галагана в Києві, голова спілки учителів Києва. сл. С. Г.

 
Арціщевський Роман Антонович

Арціщевський Роман Антонович (нар. 9. VІІ. 1948, м. Ківерці, Волинської обл.) – український філософ й педагог член – кореспондент АПН України (з 1994). З 1979 працює доцентом, професором, завідувачем кафедри, проректором, керівником центру світоглядної освіти Луцького педінституту (з 1993 –Волинського університету). Досліджує проблеми світоглядної освіти шкільної молоді, є автором ряду шкільних підручників. сл. С. Г.

 
Асакрі (Asachi) Горге

Асакрі (Asachi) Горге (12. ІІІ. 1788, Герца, Чернігівська обл. – 24. ХІ. 1869, Ясси, Румунія) – румунський й молдавський педагог, письменник. Освіту здобув у Львові. Засновник першої румунської школи й національного театру в Яссах (1816), Михайлівської академії (1835), на базі якої було створено перший румунський університет (1860). Відстоював необхідної, обов’язкової і єдиної для всіх станів освіти рідною мовою, наукового змісту навчання, співробітництва між школою та сім’єю. сл. С. Г.

 
АСОЦІАЦІЯ З ОСВІТИ УЧИТЕЛІВ У ЄВРОПІ

АСОЦІАЦІЯ З ОСВІТИ УЧИТЕЛІВ У ЄВРОПІ (ATEE –Association for Teacher education in Europe) – створена з метою підвищення кваліфікації вчителів і їх перепідготовки шляхом співробітництва та обміну досвідом на європейському рівні, поширення інформації. До складу А. входять, як університети так й інститути з освіти учителів, так й приватні особи з 40 країн Європи. А. організовує конференції та семінари. сл. С. Г.

 
АСОЦІЙОВАНІ ШКОЛИ ЮНЕСКО

АСОЦІЙОВАНІ ШКОЛИ ЮНЕСКО навчально – виховні заклади, які співпрацюють у рамках відповідних національних програм з ЮНЕСКО в поширенні миролюбних ідей, моральних й духовних цінностей серед учнів і молоді. Виникла на початку 50 – х років як одна із форм розвитку міжнародних контактів у галузі освіти й виховання.

 
АСПІРАНТУРА

АСПІРАНТУРА (від. Лат. Aspiro – прагну) – в Україні основна форма підготовки науково – педагогічних і наукових кадрів. Організована з 1925. Існує очна (3 роки) із забезпеченням аспірантів державною стипендією і заочна (4 роки). В А. приймають осіб, які виявили здатність до науково –педагогічної та науково – дослідницької діяльності, що мають закінчену вищу освіту, стаж практичної роботи по закінченні вузу не менше 2 років

 
АТЕЇЗМ

АТЕЇЗМ (від грец. а…- заперечна частка і θεός-бог) – система ідей, поглядів переконань, що заперечують існування бога, надприродного (істот, сил, властивостей) взагалі і відкидають будь-яку релігію. сл. С. Г.

 
АТЕСТАТ ПРО СЕРЕДНЮ ОСВІТУ

АТЕСТАТ ПРО СЕРЕДНЮ ОСВІТУ - документ про закінчення середньої загальноосвітньої школи України, у тому числі вечірньої (змінної) і заочної, видається й особам, які склали екзамени за курс середньої школи екстерном. Атестат про середню освіту видавався 1935-1944 (1944-1962- атестат зрілості) та з 1962. Він надає право вступу до вузів України. сл. С. Г.

 
АУДИТОР

АУДИТОР (від лат. audire - слухати) – учень у духовних школах (і деяких світських навчальних закладах), якого призначав учитель для вислуховування вивчених уроків своїх товаришів.

 
АФІНСЬКЕ ВИХОВАННЯ

АФІНСЬКЕ ВИХОВАННЯ – система виховання, яка склалася в Афінах у VII-V ст. до н.е. Включає розумове, естетичне, моральне й фізичне виховання. До 7 років всі діти виховувалися в сім’ї рід наглядом спеціального раба – педагога. З 7 до 12 хлопчики одержували мусичне виховання: у граматиста вчилися читанню, письму й лічбі; у кіфари ста – декламації віршів під акомпанемент ліри. З 12 до 14 років відвідували палестру, гімнастичні вправи в якій сприяли розвитку сили і формуванню красивого тіла. З 15 до 18 років юнаки відвідували гімнасій, де продовжувалося гімнастичне виховання; велися бесіди та наукові й політичні теми. Мусичні школи й палестри були приватними, гімназії – державними. З 18 до 20 років юнаки проходили ефебію, де поряд з військовою підготовкою діставали дальше мусичне й фізичне виховання, а також вивчали закони держави. сл. С. Г.

 
Ашан , Аскет (Aschan) Роджер

Ашан , Аскет (Aschan) Роджер (1515-1568) – англійський педагог – гуманіст, професор коледжу при Кембриджському університеті. Мету виховання Ашан вбачав у вихованні культурних і добродійних джентльменів, а засобом її досягнення вважав вивчення літератури. Опрацював метод подвійного перекладу, який полегшував вивчення латинської мови. Виступав проти жорсткої дисципліни й вимагав гуманного підходу до дитини. Автор перших педагогічних творів, написаних англійською мовою.

 


Всі | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")