Кей Гелен Кароліна Софія

шведська письменниця-феміністка

1849-1926 рр.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Представниця „вільного виховання”, закликала до боротьби за визнання соціальної важливості матеріальних функцій.

2. Життя.

Народилася Кей у Сундехольмі у сім'ї відомого політичного діяча. Виховувалась у аскетичних умовах, початкову освіту отримала вдома, навчалася у школах Стокгольму. В 1869 р. почала працювати секретарем у свого батька, депутата. Друкувала статті у феміністичній газеті „Ідун” Викладала у школі (1880-1899 рр.), була одним з засновників активних діячів Шведського робітничого інституту в Стокгольмі, де з 1883 року читала лекції із шведської літератури та історії культури. З 1903 р. виступала з лекціями в Германії, Франції, Італії та інших країнах. Померла у Странді.

Основні праці: „Вік дитини”, „Жінка”, „Життєві потреби”, „Індивідуальність”, „Еволюція душі”, „Очерки”, „На порзі життя”, „Мати і дитина”.

3. Вчення.

Кей критикувала сучасну їй школу як „нищівницю душі”. Вона вбачала мету шкільної освіти не в передачі суми знань, а в загальному розвиткові дитини, формуванні зацікавленого дослідницького відношення до світу, вміння спостерігати його, використовувати знання на практиці. Ідеали Кей засновані на повазі до особистості. Кей закликала до руху за єдину школу, поєднання навчання дівчаток та хлопчиків, до зв'язку навчання із життям. Обов'язковими рисами школи майбутнього вона вважала глибоку індивідуалізацію навчання, його ранню спеціалізацію для дітей, що мають яскраву індивідуальність, самодіяльність дітей, як основу роботи школи, зв'язок із життєвим досвідом дітей. Кей була була жорстко критикована за свої ессе про кохання, заміжжя та емансипацію жінок, в яких висміювалась традиційна мораль. Особливу увагу приділяла соціальному положенню жінки. Публіцистичні виступи Кей отримали широке розповсюдження, її педагогічні погляди вплинули на діяльність прибічників „нового виховання”.

4. Вислови.

"Надати природну свободу допомогати самому собі, не прискорювати самодопомогу, а тільки слідкувати, щоб навколишня атмосфера підтримувала роботу природи – на цьому і ґрунтується виховання".

"Не можна викорінити яку-небуть душевну схильність, а можна лише придушити її, або піднести її до ступеня найвищої цінності".