Славинецький Єпифаній

педагог, філолог, письменник і перекладач

1. Червоною ниткою крізь життя.

   «Опікуйся і промишляй усім серцем і душею, скільки твоєї сили вистачить, умовляй царя і всіх значних людей скрізь влаштувати училища для дітей малих, і за це, перш ніж за всі доброчинності, ти одержиш прощення гріхів своїх». Щоб це положення набуло ознаків життя, Єпіфаній прикладав максимум зусиль протягом життя.

2. Життя.

Є. Славинецький походив з Волині, або Поділля. Вихованець Києво-Могилянської колегіуму, він довершив свою освіту за кордоном (можливо у Краківському університеті). 1642-1649 рр. – викладав грецьку і латинську мови у Київському братському колегіумі. З офіційних документів середини ХVІІ ст. відомо, що Є. Славинецький разом із тридцятьма іншими вченими прибув до Москви 12 липня 1649 року. Російський цар просив Київського митрополита Сильвестра Косова прислати знавців грецької та слов'янської мов для „служби вільної”, оскільки „нашому Царскому Величеству такие люди годны”. Пізніше цар перевів Є. Славинецького з посади головного „справщика” на посаду редактора друкарні до Чудова монастиря, де також діяло училище. Поряд з викладацькою та перекладацькою діяльністю Є. Славинецький писав проповіді й повчання, що відповідало вимогам часу. Прожив у Росії 26 плідних літ. Помер 20 листопада 1675 р., заповівши Київському братству свою бібліотеку.

Основні праці: „Короткий латино-слов'янський словник”, „Лексикон філологічний”, „Лексикон греко-слов'яно-латинський”, „Громадянство звичаїв дитячих”, „Похвала глупоті”, „Лексикон латинський” тощо. Всього 150 оригінальних та перекладених праць. 


3. Вчення.

   У своїх поглядах притримувався орієнтиру на грецьку культуру і освіту. Дбаючи про поширення прогресивних педагогічних ідей, просвітитель використовував розмовну мову, наводив приклади з російського побуту.
   „Громадянство звичаїв дитячих” набуло великої популярності в освчених колах України і Росії протягом більш ніж ста років.

   Педагогічні ідеї цього твору. Головними моральними доброчинностями, на виховання яких спрямовані настанови трактату, є любов до Бога і до ближніх, цнотливість, ввічливість, відповідальність, гідність, поміркованість, скромність, охайність, стриманність, чесність, дотепність. Утворення взаємозв'язку моральних і естетичних проявів людини та її розумового розвитку. Розуміння суспільної обумовленості завдань виховання, а не тільки божественної. Повага до знань і до вчителя як одна з провідних вимог до учня. Основи морально-статевого виховання підлітків полягають у вихованні чистоти помислів, їх зверненні до молитов, до добрих справ, формування навичок особистої гігієни.

 

4. Вислови.

"Спудеї! Молоді ви і Україна наша молода. Послужіть їй, а вона послужить вам і дітям вашим. Не зраджуйте предків ваших – антів, полян, Галицько-Волинську, Запорізьку державність. Бо людина, як дерево – без міцного коріння неживе, вмирає. Я, Єпифаній Славинецький, ваш учитель і наставник, від'їжджаючи на чужу далеку Московію, благословляю вас на науку ясну і життя щасливе".