|
|
Смотрицький Максим (Мелетій) Герасимович
видатний філософ, просвітитель,письменник-полеміст, учений-філолог
Ббл. 1572-1633 рр.
|
 |
-
Червоною ниткою крізь життя.
Будь прикладом вірних у мові, в поводженні, в любові, чистоті. Прагни мудрості, а не золота. Очисти серце від іржі недбальства, відкинь камінь лінощів, омий очі розуму твого.
-
Життя.
Народився Мелетій Смотрицький у с. Смотрич (тепер смт. Дунаєвсткого району Хмельницької області) у сім'ї Герасима Смотровського - письменника й педагога, першого ректора славнозвісної Острозької академії. Початкову освіту здобував вдома, під керівництвом батька, продовжував навчання в Острозькій академії та Веленському єзуїтському колегіумі. Пізніше слухав лекції у Врацлавському, Лейпцизькому, Нюрберзькому та Віттернберзькому університетах, здбув ступень доктора медецини. Після повернення на Батьківщину Максим Смотрицький, блискучий знавець латини, грецької, польської та церковнослов'янської мов, історії і творів європейських гуманістів цілком присвятив себе науковій, педагогічній та літературній діяльності. Вчителював у братській школі у Вільно, де 1617 р.прийняв постриг у Святодухівському монастирі під імнем Мелетій. 1615-1618 р. жив у Києві. Був ректором Київської братської школи. В останнє десятирічча свого життя М. Смотрицький обіймав посади архімандрита Віленського братського монастиря та архієпископа Полоцького. 17 грудня 1633 р. Мелетій Смотрицький помер, покинутий друзями і сподвижниками.
Основні праці: «Ihrenos, to jest Lament Wschodniey Cerkwic», «Граматіки словенькоє правильноє синтетика», «Apologia peregrinuty do krayao uschodnich».
-
Вчення.
Смотрицький відомий своїми полемічними творами, спрямованими проти католіцизму й унії. В поезіях релігійно-містични роздуми поєднує з ренесансно-гуманістичними ідеями. Оспівуючи в такому дусі сильну, активну, творчу особистість, він підпорядковує її ідеї «спільного блага»; прославляючи освітню і культурну діяльність, пріорітетного значення надає не «зовнішньому, знанню» (світськими науками, а «внутрішній», богонатненний мудрості; розкриваючи внутрішню ступінь людини і зосереджуючись на її духовному змісті, усуває зі своєї поезії характерний для ренесансного світогляду пейзаж. Вважаючи самопізнання найважливішим чинником духовного вдосконалення людини, він розуміє його і як засіб пробудження її етичної і релігійної самосвідомості та волі до захисту своїх прав.
-
Вислови.
"Біда вам, батьки, які синами бути не научившись, батьківським титулом діток своїх заводити! Біда вам, батьки, які своє домашнє потомствоне виховали добре, і божими синами із себе приклад злого життя подаєте".
"Чи може той пастирем і учителем бути, який сам ніколи не вчився? Який з дитячих літ не письма святого вчився, а іншою якоюсь ... непотрібною забавою займався, або в безділлі часи незрілості тратив?"
|
|