Духнович Олександр Васильович

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Учителю так же на совісті да будет, чтоб в дітях народолюбиве возбудил і в серця їх засклепил любов к своєй народності, ібо человєк без народності, подобен єсть скітающемуся волку, котрому всякій лес отечеством єсть, где брашно находіт.

2. Життя.

   О. В. Духнович народився в селі Тополя Гуменського округу (тепер Словаччина) в сім'ї священика. У 1821 році він блискуче закінчив Ужгородську гімназію, а в 1827 році – духовну семінарію. Певний час О. В. Духнович працював домашнім учителем ужгородського урядовця Стефана Петровая, де виховував його семирічного сина. Робота домашнього вчителя була початком педагогічної діяльності О. В. Духновича. У Петровая була чимала бібліотека, і О. Духнович, маючи вільний час, багато читав, знайомився з творами російських письменників, західноєвропейських мислителів. Саме тоді, ставши домашнім учителем, О. Духнович наполегливо вивчав педагогічну літературу. За три роки учительської практики і ґрунтовного засвоєння педагогічної літератури він міг уже виховувати, за його власним визнанням, «на найкращих основах педагогіки». У 1838 р. О. Духнович займає посаду завідуючого нотаріальним відділом єпископської канцелярії в Ужгороді. Роки перебування на цій посаді були теж корисними. У багатій єпископській бібліотеці зберігалися десятки тисяч книг, значна кількість староруських рукописів і друкованих книг, які з великим захопленням перечитував О. Духнович. Це був найбільш плідний період у його житті, тут він розгорнув бурхливу громадсько-просвітительську діяльність. З 1844 р. і до кінця свого життя Духнович працював у Пряшеві. Викладаючи російську мову у Пряіпевській гімназії, він створив грошовий фонд, з якого видавалась стипендія бідним учням та студентам. У своєму будинку він організував для них безкоштовну їдальню. У роки піднесення суспільно-демократичного і національного руху трудящих Закарпаття, О. В. Духнович брав активну участь у культурно-освітній діяльності. Він засновував товариства, організував школи, видав підручники. З метою поширення прогресивних ідей засобами друкованого слова він заснував у 1850 році «Литературное заведение Пряшевское», яке об'єднувало 72 представники закарпатської інтелігенції. Під керівництвом О. В. Духновича товариство розгорнуло активну літературно-видавничу діяльність За два роки існування було видано 12 різних книг, підручники з географії та історії, календарі, літературно-художні альманахи. О. В. Духнович ходив по селах, сприяв відкриттю початкових шкіл, виступав на зібраннях учнів і дорослого населення, продовжував боротьбу за національні та соціальні права свого народу. Завдяки активній діяльності педагога було відкрито 70 українських шкіл, створено фонди для обладнання приміщень, забезпечення сиріт і дітей з бідних сімей навчальним приладдям. У цей період О. В. Духнович активно співробітничав у газетах «Вісник», «Зоря Галицька», «Слово». Як громадсько-політичний діяч і очевидець угорської революції 1848 — 1849 рр. О. Духнович не міг не висловити свого ставлення до неї. Йому як духовній особі взагалі було неприйнятним будь-яке насилля, а тим більше збройне, тому він однозначно засудив угорську революцію. Відомо, що керівники угорської революції заперечували право неугорських народів на самовизначення, а самого Духновича переслідували, бо він відстоював національні інтереси закарпатських русинів, піклувався про підвищення їхньої національної самосвідомості. 27 квітня 1849 р. О. Духнович був заарештований угорськими революційними властями. Звільнили його з-під арешту 5 травня 1849 р.

   Основні праці: буквар «Книжиця читальная для начинающих» (1847), «Краткий землепис для молодих русинов» (1851), «Сокращенная грамматика письменного русского язика» (1853), «Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских» (1857)..

3. Вчення.

   Свідомість просвітника формувалась під впливом неприйняття будь яких форм насильництва, натомість він вітав демократичні ідеї відродження і єдності слов'янських народів, а також ідеї античної педагогіки. Олександр Васильович знав твори Платона, Плутарха, Квінтіліана. Володів латиною, грецькою, російською, старослов'янською, німецькою угорською, польською, словацькою, чеською мовами.

   Принципи навчання: природовідповідність, самоохотність, чуттєві настанови (наочність), ґрунтовність,застосування набутих знань в «действии», виховуючий характер навсання, доступність, цікаве викладення.

   Стадії засвоєння знань: сприймання, виявлення, закріплення, застосування.

   Завдання виховання: виховання у дусі гуманізму, «понеже человечество в гражданской жизни самая большая добродетель», а також «народолюбія».

   Засоби: вправи, переконання, авторитет наставника, праця, приклад.

4. Вислови.

   "Зародки віри, надії і любові … формуються у праці".

   "Дай сину твоєму здоровий розум, дай йому добрий нрав, дай йому науку, способность трудолюбія, добре серце, любов до Бога та ближньому, дай йому добру волю, і вже дав йому багатство яке … лишаєтьсяз ним на віки".