Мейман Ернст представник німецької експериментальної педагогіки, психолог, педагог 1862-1915 рр. |
|
![]() |
|
Навчався Мейман в універ.ситетах Берліну, Галле, Бонна. Був співробітником В. Вунда у Лейпцигу. З 1897 р. був послідовно професором філософії і педагогіки у Цюриху, Кенінзбергу, Монстері, Галлі, Мйпцизі, Гамбурзі. Мейман є одним з перших авторів праць, присвячених психології дитини. Значний інтерес представляє його дослідження про естетичні уявлення дитини. Найбільше значення мали його ранні дослідженняпам'яті, де встановлювались особливості розвитку пам'яті у дітей, правила найбільш швидкого і міцного запам'ятовування матеріалу. Основні праці: „Економія і техніка пам'яті”, Лекції з експериментальної педагогіки, с. 1-3 Інтелегентність; воля, Почерк експериментальної педагогіки. З метою різнобічного вивчення дитини він об'єднав дані педагогіки, психології, психопатології, анатомії і фізіології. Намагання Меймана вивчити дитину у всіх відношеннях слід визнати правильними, але невірно, що це повинне відбуватись у штучному експерименті. Він заперечував педагогічний експеримент на уроці, у звичайному шкільному середовищі. Крім зазначених вище наук, підґрунтям педагогіки Мейман вважав етику, есетику і релігію. Велику роль грають в наш час думки Меймана про розумове виховання, його зауваження про гігієну шкільної праці і про вплив на учня шкільного та позашкільного життя. Постановка питання про необхідність створення експериментальної дидактики також заслуговує уваги. Але сам Мейман не вивчав все ж таки дитину в цілому, він розглядав ізольовано психічні функції дитини, при цьому він вважав, що школярів повинні вивчати не вчителі, а психологи; це відривало вчителя від повсякденного вивчення учнів у процесі їх виховання і навчання. На початку Першої Світової війни Мейман виступав із статтями шовіністичного і расистського характеру. |