Вітальна сторінка arrow Мультимедіа галерея arrow Видатні педагоги та філософиarrow Прокопович Феофан (Єлізар)
Tuesday, 11 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Мультимедіа галерея
 

Прокопович Феофан (Єлізар)

український видатний вчений гуманіст, просвітитель, педагог, філософ, письменник, державний діяч

1681-1736 рр.

  1. Червоною ниткою крізь життя.

    Знати й не знати - не означає тільки умоглядне пізнання, а й діяльне використовування.

  2. Життя.

  3. Мислитель народився 8 червня 1681 р. в Києві і спочатку названий Єлізаром чи Єлісеєм. Власне філософом Прокоповичем був його дядько, який славно прислужувався Києво-Могилянській академії на посаді її ректора й помер, коли Єлисеєві було тільки 8 років. Освіту отримав відповідно теж там. Працював у Львівських школах, продовжував навчатися у Римському папському колегіумі, де, як зазначається в одному з тогочасних документів, досяг «найвищого успіху». Коли ж папа Григорій ХІІІ прокляв усіх християн – некатоликів, Єлісей залишив Рим. У 1710 р. став ігуменом Київського братського монастиря, професором, а згодом ректором Київської академії. Викладав у різні часи фізику, арифметику, геометрію, поетику, риторику і філософію. Склав свої оригінальні підручники. У 1715 р. за викликом Петра І переїхав до Петербурга, де став соратником імператора у реформуванні церкви, розвитку науки і культури. З 1721 р. – віце-президент Святого Синоду і посідав посади віцепрезидентів академій наук і мистецтв. У своєму будинку відкрив школу для сиріт. Навчав найбільш талановитих з них в академічній гімназії та у закордонних університетах. Після смерті Петра І (1725 р.) очолив «вчену дружину» прогресивних письменників-просвітителів.

    Основні праці: «Про поетичне мистецтво», «Про риторичне мистецтво», «Промова про заслуги наук, що прирівнюються до заслуг зброї», «Перше повчання отракам», «Духовний регламент», збірки поезії «Lucubrationes…», «Hlustrissimi ae reverendissimi…».

  4. Вчення.
  5. Чи не в перше в українській філософії у творах ученого з'явився постулат, що Бог – це одне з визначень природи. У його ставленні до наукового знання виразно простежуються риси, характерні для гуманістів Відродження та Просвітництва. Педагогічні ідеї: освіта є головним фактором суспільного прогресу. Ідея просвіченого абсолютизму. Ідея беперервної освіти (істино освічена людина «ніколи ситності не відчуває у пізнанні своїм, ніколи не перестає вчитися»). Вимога глибокого, істинного знання, а не «примарного і мрійного вчення». Утвердження необхідності вивчення закономірностей людської природи для того, хто хоче впливати на людину (оратор, вчитель).
    Дидактичні вимоги до написання підручників («Духовний регламент»): ясність та простота, стислість, послідовність, логічність викладу, перехід від простого до складного, урахування психологічних особливостей учнів.
    Вимоги до морального виховання учнів: чесноти «які слід виховувати: потяг до знань, працелюбність, дотепність». Смертні гріхи, яким слід запобігати: корисливість, неуцтво, ледарство.

  6. Вислови.

  7. "Не подобaет верным прельщаться через философию и суетную прелесть. О, дабы благочестивый и на Москве сохранён был обычай … еже не было бы игумена и архимандрита от казацкого рода, но москали на Москве и в казацкой земле".

 
   Назад

Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")