Вітальна сторінка arrow Мультимедіа галерея arrow Видатні педагоги та філософиarrow Адлер Альфред
Tuesday, 11 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Мультимедіа галерея
 

Адлер Альфред

австрійський психіатр і психолог, засновник школи індивідуальної психології й один з основоположників сучасної психотерапії

1870-1937 р.р.

  1. Червоною ниткою крізь життя.

    Механізми компенсацій і зверх компенсацій. Адлер проголосив ролійними силами психологічного розвитку і домінуючими мотивами людської діяльності і поведінки. З цього виходить, що в основі людської поведінки прагнення до сосбистого переважання над іншими визначають свою психіку індивіда, хоча сам індивід, як правило, не розуміє існування даного прагнення.

  2. Життя.

  3. Народився 7 лютого 1870 р. у Пенцінгу (Австрія). Його батько, Леопольд Адлер, приїхав у Відень із Бургенланду та став торговцем зерном. Альфред одержав освіту у Відні й жив там до 1926 р., коли одержав запрошення в Колумбійський університет у Нью-Йорку. У 1895 р. А.Адлер закінчив медичний факультет Віденського університету, а в 1898 р. опублікував свою першу роботу „Підручник здоров'я для кравців” (Gesundheitsbuch das Schneidergewerbe). У цій брошурі він обговорював ризик для здоров'я, пов'язаний з роботою кравця, і пропонував заходи щодо поліпшення умов праці, підкреслюючи загальний принцип: людину варто розглядати не ізольовано, а у взаємодії з навколишнім середовищем. Висловлені ним погляди становлять особливий інтерес, оскільки свідчать про те, що вже в молодості А. Адлер дотримувався одного з основних принципів „індивідуальної психології”.
    З 1900-х років А. Адлер почав займатися психопатологією в контексті загальної медицини. Він був серед тих деяких психологів, кого зацікавила книга Зиґмунда Фрейда про інтерпретацію сновидінь; А. Адлер опублікував рецензію на неї в одній з віденських щоденних газет. Фрейд надіслав А. Адлеру запрошення на щотижневі збори дискусійного кружка, де обговорювалися нові підходи до вивчення психічних захворювань. А. Адлер спочатку коливався, оскільки в той час цікавився іншим предметом, а саме впливом фізичних обмежень на розвиток особистості, однак після завірень Фрейда, що в його кружку обговорюються всілякі теми, прийняв запрошення (1902). На відміну від Фрейда, Адлер не вважав, що причини психічної хвороби варто шукати в якійсь сексуальній травмі, отриманої в раннім дитинстві, заперечував він і його метод інтерпретації сновидінь. Кожний із цих учених намагався залучити іншого до власної області досліджень. Розбіжності між ними придбали більше виражений характер після того, як А. Адлер у 1907р. опублікував книгу „Дослідження неповноцінності органів” (Studie ber die Minderwertigkeit von Organen).
    У 1911 р. Адлер разом з вісьма однодумцями розірвав відносини із кружком Фрейда. Спочатку він назвав свою групу „Суспільством вільних психоаналітичних досліджень”, однак з 1912 р. почав застосовувати термін „індивідуальна психологія”; у тому ж році був опублікований праця Адлера „Про нервовий характер” (er den nervsen Charakter), де узагальнювалися основні концепції вченого. Книга була відкинута колегією віденських професорів на чолі з Юлиусом Вагнер-Яуреггом, що вважав, що ця праця ставиться до області філософії, а не медицини. Адлеру було заборонено викладати на медичному факультеті, тому він читав лекції в багатьох установах вищої освіти для дорослих. У 1912 р. Адлер заснував „Журнал індивідуальної психології” («Zeitschrift fr Individualpsychologie»), публікація якого була перервана Першою світовою війною. Протягом двох років Адлер служив на російському фронті; повернувшись у 1916 р. у Відень, став головним лікарем військового госпіталю. У 1921 р. за підтримки австрійського правління Адлер організував першу дитячу реабілітаційну клініку. Через кілька років у Відні було вже біля тридцяти таких клінік, у яких працювали учні Адлера. Персонал кожної клініки складався з лікаря, психолога й соціального працівника. Діяльність Адлера одержала міжнародну популярність. Дитячі реабілітаційні клініки з'явилися в Німеччині, Голландії, трохи пізніше - у США (де вони продовжують функціонувати й у цей час у Нью-Йорку, Чикаго й Лос-Анджелесі). У 1922 р. був відроджений „Журнал індивідуальної психології”, що одержав назву „Міжнародного журналу індивідуальної психології”. У 1938-1946 рр. його публікація знову призупинилася, а потім була відновлена в 1946-1948 рр. З 1935 р. за редакцією Адлера виходив журнал англійською мовою (з 1957 р. - Journal of Individual Psychology). Ставши запрошеним професором Колумбійського університету в 1927 р., Адлер проводив літні місяці у Відні, продовжуючи тут викладацьку діяльність і лікування пацієнтів. Із приходом до влади нацистів діяльність Адлера і його учнів у Німеччині була припинена, а в 1934 р. були закриті всі дитячі реабілітаційні клініки в Австрії. Адлер читав лекції в багатьох навчальних закладах США і Європи; в останній своїй поїздці він побував у Голландії, Франції, Англії й Шотландії.
    Після лекції в Голландії у квітні 1937 р. він, імовірно, переніс серцевий приступ, однак обмежився нетривалим відпочинком в готелі й не згадав про це в листах рідним і друзям. Місяцем пізніше, 28 травня 1937 р., приїхавши в Абердин (Шотландія) для читання серії лекцій, Адлер зненацька помер від серцевого приступу.

    Основні праці: „Практика й теорія індивідуальної психології (Praxis und Theorie der Individualpsychologie, 1920)”, „Проблеми людської природи (Problems of Human Nature, 1929)”, „Наука життя (The Science of Living, 1929)”, „Стиль життя (The Pattern of Life, 1930)”, „Соціальні інтереси: виклик людству (Social Interest: A Challenge to Mankind, 1938)”, „Перевага й соціальні інтереси (Superiority and Social Interest, 1964)”.

  4. Вчення.

  5. Соціологізуючи психоаналіз, Адлер всупереч Фрейду відкидав ідею розчленування особистості на три інстанції (Воно, Я, Зверх-Я) і орієнтувався на принцип єдності особистості і прямоти соціальних факторів у людській поведінці. Адлер розглядав соціальні спонукання, соціальні почуття як основу людського існування, а індивіда – як вихідно соціальну істоту. Він підкреслював, що індивід не може розглядатися окремо від суспільства, оскільки ті чи інші якості виявляються в процесі взаємодії із соціальним середовищем. З цього Адлер зробив висновок про те, що особистість соціальна за своїм формуванням і що вона існує тільки в контексті суспільних відносин. В якості духовних характеристик людини Адлер розглядав, з одного боку, її біологічну неповноцінність, а з іншого її співвіднесенність як істоти соціальної із усім людством. Індивідуальна психосоціологія орієнтована на те, щоб розшифрувати зв'язок несвідомого початку в людині і її атрибутивної солідарності із іншими людьми. Найважливішими категоріями індивідуальної психосоціології Адлера є «комплекс неповноцінності» і «принцип компенсації і зверх компенсації». Адлер вважав, що силу різного роду несприятливих умов для розвитку особистості у багатьох індивідів ще в дитинстві виникає і формується «комплекс неповноцінності», який дуже впливає на подальше життя.

  6. Вислови.

    1. "Успішна компенсація почуття неповноцінності в результаті співпадання прагнення до переважання над соціальними інтересом".
    2. "Зверхкомпенсація, яка означає однобічне пристосування до життя в результаті надмірного розвитку якої-небуть риси чи властивості, яка формує особистість".
    3. "Концентрування уваги на хворобі".
  7. … виділяю різні види компенсації і відповідні ним "стилі життя":

     

 
   Назад

Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")