Вітальна сторінка arrow Мультимедіа галерея arrow Видатні педагоги та філософиarrow Аквінський Фома
Tuesday, 11 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Мультимедіа галерея
 

Аквінський Фома

Представник схоластичної філософії, теолог

(1225-1274 р.р.)

  1. Червоною ниткою крізь життя.

    Філософія – служниця теології.

  2. Життя.

  3. Батьківщиною Фоми була Італія. Народився він наприкінці 1225 або на початку 1226 р. в замку Роккасекка, біля Аквіно (звідси – Аквінат), у королівстві Неаполітанському. Батько Фоми, граф Ландольф, був феодалом і як лицар, що належав до близького оточення Фрідріха II, брав участь у руйнуванні відомого монастиря бенедиктинців у Монте Кассіно. Мати Фоми, Теодора, походила з багатого неаполітанського роду. Фома із раннього дитинства почував незрозумілу відразу до лицарських забав. Хлопчик він був тихий, товстий, серйозний і надзвичайно мовчазний. На п'ятому році життя Фому відправляють учитися в монастир бенедиктинців у Монте Кассіно, де він знаходився біля 9 років, проходячи класичну школу trivium, з якої виносить прекрасне знання латинської мови. У зв'язку з вигнанням бенедиктинців з Монте Кассіно Фрідріхом II Фома в 1239 р. вертається в рідний будинок, знявши чернечу рясу. Восени того ж року він відправляється в Неаполь, де навчається в університеті під керівництвом наставників Мартіна й Петра Ірландського. В 1244 р. Фома вирішує вступити в орден домініканців, відмовившись тим самим від посади абата Монте Кассіно. Це рішення викликало протест родини. Прийнявши постриг, він кілька місяців жив у монастирі в Неаполі, звідки генерал ордена домініканців Іоанн Тевтонський забрал його із собою в Болонью. Разом з іншими домініканцями він відправив Фому в Паризький університет, що був тоді центром католицької думки. Але ледь ченці дійшли до джерела на повороті дороги, північніше Рима, на них напала ціла кавалькада. Вершники схопили Фому, зв'язали й відвезли, хоча були вони не розбійники, а його надмірно схвильовані брати, які служили в той час в імператорській армії в Ломбардії. Захоплений у полон, Фома був повернутий у батьківський замок у Роккасекка й тут замкнений у вежу, у якій перебував більше року. Надалі родина намагалася змусити сина відмовитися від свого рішення. Ув'язненню Фома підкорився з усім спокоєм. Мати, бачачи, що син не змінив рішення, упокорилася з долею, і Фома влітку 1245 р. одержав волю, а восени того ж року відправився нарешті в Париж. Під час перебування в Паризькому університеті (1245-1248) він слухав лекції Альберта з Кельна, пізніше прозваного Альбертом Великим, котрий зробив на Фому величезний вплив. У 1248 р. Фома разом з Альбертом відправляється в Кельн з метою організації там Studium generale - центра по вивченню теології. Після майже чотирирічного перебування в Кельні Фома в 1252 р. повертається в Паризький університет, де послідовно проходить всі щаблі, необхідні для одержання ступеня магістра теології й ліценціата, після чого викладає в Парижу теологію аж до 1259 р. У 1259 р. папа Урбан IV викликав його в Рим. Восени 1269 р. за вказівкою римської курії Фома другий раз відправляється в Париж. У 1272 р. Фома повертається в Італію. Він викладає теологію в Неаполі. Через два роки Фома залишає Неаполь, щоб взяти участь у скликаному папою Григорієм X соборі в Ліоні. Фома відправився в шлях разом із другом, думаючи заночувати в сестри, що дуже любив; але коли прийшов до неї, раптово зліг. По дорозі в нього трапився серцевий приступ. Його перевезли в Цистерціанський монастир біля Фоссануови. Він попросив читати йому «Пісня пісень», з початку й до кінця. Потім висповідався й причастився. Священик, що був з Фомою, вибіг з келії й, немов злякано, тихо сказав, що висповідався він, як п'ятирічна дитина. Великий філософ помер 7 березня 1274 р. Після смерті йому був привласнений титул «ангельський доктор» («doctor angelicus»). У 1323 р., під час понтифікату папи Іоанна XXII, Фома був прилічений до лику святих.

    Основні праці: Коментарі до „Сентенціям” Петра Ломбардського, трудам Боеція, „Книзі про причини” Прокла, творам Аристотеля, труди під назвою „Спірні питання”, „Сума проти язичників”, „Сума філософів”, „Сума теології” (залишена незакінченою).

  4. Вчення.

    Здебільшого всі твори Фоми Аквінського стосуються філософсько-теологічних питань і не зачіпають природно-наукову проблематику. Логіка цікавить Ф. Аквінського лише тому, що вона утворює структуру, в якій відбувається виклад схоластичних проблем. Виклад Фомою матеріалу вирізняється виключною логічністю і слугував взірцем для подальшогозасвоєння. Кожна проблема чи область викладу починається із розгляду ряду аргументів на захист того, чи іншого положення, проти якого він виступає, після чого ідуть контраргументи. Потім йде основна частина, в якій вкладається все те, що свід зазначити по даному питанню. Завершується виклад спростуванням протилежних аргументів. Ф. Аквінський відомий, як засновник томізму – одного з головних спрямувань ортодоксальної схолатики.

 
   Назад

Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")