Аристотель

Давньогрецький філософ

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Вихователі ще більше гідні поваги, ніж батьки, бо останні дають тільки життя, а перші гідне життя.

2. Життя.

Аристотель народився в м. Стагірі, грецькій колонії, що розташована на північно-західному узбережжі Егейського моря (тому його часто називали Стагіритом). Батько - Нікомах, був лікарем при дворі македонського царя Амінта III. Він був першим наставником Аристотеля, передавав йому знання з природознавства та медицини. Аристотель провів дитинство при дворі, спілкуючись зі своїм ровесником – сином Амінти Філіпом, майбутнім македонським царем. Пізніше Аристотель був вихователем його сина – Олександра Македонського.
У 369 р. до н.е. 15-річний Аристотель залишився без батьків, і турботу про нього взяв на себе опікун, Проксен. Аристотель успадкував значні кошти, це дало йому можливість продовжувати навчання під керівництвом Проксена. Він дуже любив опікуна, а після його смерті піклувався про його вдову, усиновив сина Ніканора, любив хлопчика як рідного, а пізніше видав за нього заміж свою доньку Піфіаду. Під керівництвом Проксена він вивчав рослини та тварини.
У 367 р. до н.е., коли Аристотелю було 17 р., він відправився удосконалювати свою освіту в центр культурного життя Еллади – Афіни. Аристотель познайомився з філософією Платона, з іншими течіями. Коли Платон повернувся з Сицилії, став учнем Платона. Аристотель провів з Платоном 17 років. Між ними була справжня дружба. В Академії провів 20 років. Після смерті Платона Аристотель і Ксенократ (також учень Платона) вирішили залишити Афіни. Вони прийняли запрошення учня Гермія, тирана малоазійського міста Аторнеї, відпочити у нього в прибережному Ассосі. Раптова смерть друга Гермія засмутила його. Аристотель провів у місті 3 роки. Тут він одружився з молодшою сестрою Гермія Піфіадою. Наступні 3 роки вони жили в м. Митилені на острові Лесбос. Від піфіади у Аристотеля була донька Піфіада-молодша.
Через деякий час філософ отримав запрошення македонського царя Філіпа стати вихователем його сина Олександра. У кінці 340-х рр. до н.е. Аристотель прибув у нову столицю Македонії – м. Пеллу. Вихованню Олександра Аристотель присвятив 3 роки. Після смерті батька Олександр стає царем. Провівши ще кілька років у Македонії, Аристотель вирішив повернутися до Афін. На той час йому було 50 років.
Аристотель повернувся на батьківщину – в Ста гір, де провів 3 роки. У 335 р. до н.е. філософ разом з дружиною, донькою та вихованцем Никанором прибув до Афін. Тут за підтримки македонців і в першу чергу свого друга Антипатра, Аристотель відкрив власну школу. Проте йому дозволили відкрити школу за межею міста – в Лікеї. Раніше Лікей був однією з афінських гімназій. Другою назвою школи була – „перипатична” (від грец. прогулянка). Згодом померла його дружина. На її честь Аристотель збудував мавзолей. Через 2 роки після її смерті він одружився зі своєю рабинею Гарпімідою, від якої народився син Нікомах. Аристотель проводив заняття 2 рази на день – вранці та ввечері; вранці він проводив бесіди з учнями, що знали початки філософії, про важкі предмети, а ввечері вчив початківців. Аристотелю сподобалися правила в Академії Ксенократа, тому він започаткував таку ж традицію в своїй школі. Але встановив нове правило: на бенкети учні повинні приходити в чистому одязі.
Раптова смерть 33-річного Олександра в Вавилоні 13 червня 323 р. до н.е. викликала в Афінах антимакедонське повстання. Хоча Аристотель тримався в стороні, його стан з кожним днем погіршувався. Афіняни звинуватили його з неповазі до богів. Не чекаючи суду, Аристотель передав керівництво Лікеєм Теофрасту і залишив місто. Він поїхав до Халкіди на о. Евсея, де і помер через 2 місяці, в 322 р. до н.е. від хвороби шлунка, якою страждав усе життя, це була спадкова хвороба в його сім’ї. Аристотель залишив заповіт і призначив виконавцем Антипатра, полководця Олександра Македонського. Тіло філософа було перевезене до Стагіра, де йому збудував розкішний мавзолей; він існував досить довго, про не зберігся до наших днів.

Основні праці: „Органон”, „Метафізика”, „Фізика”, „Про небо”, „Мистецтво риторики”, „Про поетику”.


3. Вчення.

   Існування трьох видів душі: рослинної, тваринної та розумної, яким відповідають три сторони виховання: фізичне, моральне та розумове.

   Мета виховання – розвиток виявів сторін душі – розумної і вольової.

   Вікова періодизація:
   1) до 7 років;
   2) від7 до 14 р.р. (до статевої зрілості);
   3) до 21 року (до бороди).

   Фізичне виховання – має передувати розумовому, полягає у вправах, що повинні сприяти росту душевних сил.

   Моральне виховання – розвиток вольового, діяльного начала шляхом формування моральних звичок, вправ, запобігання крайнощам, сім'я як основа морального виховання.

   Розумове виховання – формування людини, здатної до сприйняття культурних цінностей, виховання у неї уміння правильно міркувати про все, а не робити професіонала у тій чи іншій галузі знань (ідеал „загальної освіти”).