Фіхте Йоганн Готліб

німецький філософ

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Я повинен у своєму мисленні виходити з чистого "Я" і розуміти його як абсолютне саморобне, не як визначене через речі, а як те, що визначає речі.

2. Життя.

Народився в сім'ї ремісника-ткача у саксонському селі. Дитячі і юнацькі роки його пройшли у злиднях. Навчався в Йєнському і Лейденському університетах. Від кар'єри священослужителя відмовився, заробляючи приватними заняттями. В 1791 р. відправився в Кенасберг до Канта, щоб розмовляти із ним. За допомогою Канта видав анонімно першу роботу під назвою „Досвід критики усілякого одкровення”. Був запрошений професором Йєнського університета, але швидко був змушений піти через обвинувачення у атеїзмі. Після окупації Наполеоном Прусії повернувся у Берлін, де видав свої „Звертання до німецької нації”, в яких закликав співвітчизників до духовного відродження, об'єднанню національній незалежності. В них висвітлював і націоналістичні ідеї, що возвеличували німців як обраний народ, який повинен стати головуючим над усіма іншими народами і тим врятувати їх від внутрішнього розкладу і занепаду. Після поразки Наполеона Фіхте записався до війська, а його жінка доглядала поранених у госпіталі. Там вона захворіла на тиф, але одужала. Фіхте, що заразився від неї, помер.

3. Вчення.

Фіхте створює нову форму ідеалізму – спекулятивний трансценденталізм. Парадоксально, але факт: в деяких відношеннях його наукове вчення виявилося ближче до Спінози, якого німецький філософ вважає своїм антиподом, аніж до Канта, якого він проголошує своїм вчителем. Слідуючи за Кантом, Фіхте вважає, що філософія повинна стати суворо науковою, і переконаний, що тільки трансцендентальна філософія, як вона задумана Кантом, може досягти цієї мети. Всі інші науки повинні отримати свій фундамент саме у філософії. Завдання останньої – обґрунтувати науку як загальновагоме знання, а тому Фіхте називає філософію «вченням про науку». Система Фіхте виявляється дуже складною і незрозумілою для читачів, що викликало його роздратованість, яка супроводжувалась його авторитаризмом. Життя Фіхте будувалося на тих же принципах, що і його вчення: він не признавав ніякого дару, все хотів отримати тільки діяльністю, працею, самовизначенням. Тут філософ був послідовний: він сам жив так як учив жити інших.

4. Вислови.

   "Кожний, хто вважає себе паном над іншими, сам раб. Якщо відповідно подіє таким, то в нього все ж таки рабська душа, і перед першим ліпшим, хто його поневолить, він буде обридливо плазувати… Тільки той вільний насправді, хто хоче все навкруги себе зробити вільним".