Фарабі (Абу Наср ібн Мухаммед аль-Фарабі) (Абу-Насра Мухаммад Ібн-Мухаммад Ібн-Тархан Ібн-Узлаг аль-Фарабі ат-Туркі) східний філософ арабського халіфата 870-950 рр. |
|
![]() |
Народився в районі Фараба (Шаудельський район Південно-Казахстанської області сучасного Казахстану). Є вихідцем з привілейованих шарів турків, про що свідчить слово „Тархан” в складі його повного імені. В роки юнацтва приїхав до Багдаду, де жив відомий мислитель Абу-Бишр Матта б. Йуніс (?-12.06.940). Після загального навчання логіці аль-Фарабі деякий час жив у місті Харрані, де мислитель-християнин Йуханна бен-Хайлан навчив його особливому застосуванню логіки. Після чого аль-Фарабі повернувся у Багдад, де став вивчати філософські науки ('улум ал-фалсафа). Основні праці: Загальна кількість праць аль-Фарабі коливається між 80 і 130 (не відомі дати написання). Головна мета виховання – підвести людину до щастя через оволодіння нею доброчинністю, що полягає у творенні добрих справ. Доброчинність є наслідком вправ та звичок, а не успадкування. Методи виховання "м'які” та "жорстокі” (примус застосовується до лінивих, злісних, свавільних). Вимоги до вчителя: значний обсяг знань, високі моральні якості, володіння методикою викладання, вміння організувати самовиховання. |