Роджерс Карл Ренсом

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Знання, яке було здобуте особисто тобою не може бути переданим комусь іншому.

2. Життя.

   Карл був четвертою дитиною в сім'ї. З 7 років пішов у школу. Навчався із своїм сусідом Е.Хемінгуеєм. Самостійно навчився читати, потрапив одразу до другого класу. Ріс на фермі, тому захотів отримати освіту у сільськогосподарському коледжі. Але різко змінив свою думку на користь духовної освіти. Продовжив освіту у теологічній семінарії. З'їздив на схід і змінив свої погляди на життя. Вступив заочно на психологічний факультет на Вісконсинському університеті, але закінчив освіту у Педагогічному коледжі Колумбійського університету, прослухавши курс лекцій у Кілпатріка. Працював психологом у Центрі допомоги дітям 12 років. Займав посаду професора в Університеті штат Огайо. З 1945р. по 1957р. працював у Чикагському консультативному центрі на базі Чикагського університету. Викладав психологію у Вісконсенському університеті. 1963 р. - робота в Центрі вивченння людини (Ла Джолла, Каліфорнія). Восени 1986 р. приїзджав до Москви, виступив перед багаточисленною аудиторією, провів терапевтичні заняття.

   Основні праці: «Клінічна робота зі складною дитиною», «Консультування і психологія», «Терапія, сфокусована на клієнтові», «Становлення особистості», статті в журналі «Американський психолог». Загалом 16 книг, більш як 200 статтей.

3. Вчення.

   Завдання терапії - допомогти людині вирішити свою проблему з мінімумом інструкцій з боку терапевта.
   
   Роджерс визначав терапію як «вивільнення вже наявної здатності в потенційному компетентному індивідуумі, а не кваліфіковану маніпуляцію більш-менш пасивної особистості». Згідно Роджерсу: «індивідуум має в собі здатність, у крайньому випадку латентну, зрозуміти фактори свого життя, які приносять йому нещастя і біль, і реорганізувати себе таким чином, щоб подолати ці фактори». Роджерс вперше ввів у наукові кола поняття «клієнт». За термінологічною зміною лежав корінний перегляд всієї стратегії психотерапії. Тому що пацієнт - це той, хто хворий і потребує допомоги, тому звертається до психотерапевта. А клієнт той, хто потребує послугу і вважає,що міг би зробити це сам, але хоче спиратися на підтримку психотерапевта. Клієнт, не дивлячись на свої проблеми, все ж розглядається як людина, що може їх зрозуміти. В уявленні про клієнта містилася ідея рівних прав, якої не спостерігалося у відношеннях лікаря і пацієнта.

4. Вислови.

   "Мені цікаві такі знання, які впливають на поведінку".

   "Мій досвід показав, що я не можу навчити іншу людину, як навчати".

   "Я дізнався, що складно перевірити гіпотезу. Я отримав знання про наукові методи практичної діяльності і став їх поважати".