Шевченко Тарас Григорович

геніальний український поет і художник, просвітитель

1814-1861 рр.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Не дурійте самі себе,
   Учитесь, читайте,
   І чужому научайтесь,
   Й свого не цурайтесь
   («І мертвим, і живим…»)

2. Життя.

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 1814 р. в с. Моринцях (Кирилівка) Звенигородського повіту Київської губернії. Батьки – Шевченко Григорій Іванович та Бойко Катерина Якимівна – були кріпосними селянами поміщика Павла Васильовича Енгельгардта. Мати померла на 39-тому році життя, батько — коли Тарасу було 11 років. За два роки він пройшов самостійно Граматику, Часослів, Псалтир. Захопившись малюванням, утік до іншого дяка – маляра. Носив воду, розтирав фарбі встигаючи малювати на нашивках рукавів. Коли лейб-гвардії полковнику П. В, Енгельгардту знадобився розбитний хлопчик для роботи в кімнатах – козачок, він узяв Тараса і в 1831 р. виїхав до Петербурга. Невдовзі він застає Шевченка за змальовуванням кімнатних картин. Пан висік Тараса і на другий день відправив його до цехового майстра Василя Ширяєва, який сам був вихідцем із кріпаків Смоленської губернії. З 1832 р. Шевченко навчається у Ширяєва малярству, змальовує картини у Літньому саду. Та в цей час у нього проявляється літературний дар. У 1835 році Шевченко познайомився із своїм земляком, учнем Академії мистецтв Іваном Максимовичем Сошенком. Це знайомство відіграло величезну роль у визволенні поета з кріпацтва і в розвитку його художнього таланту. У 1837р. Сошенко через конференц-секретаря Академії мистецтв Григоровича попросив В. О. Жуковського, а той — К. П. Брюллова написати портрет Жуковського для імператорського сімейства з метою розіграти його в лотерею. Так, вартістю 2500 карбованців асигнаціями була куплена свобода Т. Шевченка (22 квітня 1838 року). З цього дня Шевченко стає одним із учнів К. Брюллова. У цей час поетові сповнилося 24 роки, але він не мав систематичної освіти. Тому з перших днів перебування в Академії мистецтв береться за наполегливе навчання. Результатом цього було те, що поет вийшов з Академії високоосвіченою людиною. У 1845 р. Шевченко стає активним учасником Киршо-Мефодіївського товариства. Зі вступом Шевченка до товариства діяльність останнього набула більш чітких організаційних форм, методів, воно стало справді нелегальною політичною організацією: з'явилися статут, програма товариства. У 1847 р. було одержано дозвіл міністра просвіти С. С. Уварова про призначення на посаду викладача малювання у Київському університеті «некласного художника Шевченка у вигляді досвіду, на один рік, для переконаності у його здібностях». Це було 21 лютого 1847 р., а на початку квітня Шевченко був схоплений прямо на паромі, разом із Костомаровим, Кулішем та багатьма іншими за доносом студента Київського університету Петрова. Без суду і слідства їх розіслали у різні фортеці. Визнавши Т. Шевченка одним із найбільших злочинців, граф Орлов запропонував Миколі І найважчу міру покарання – віддати Шевченка в солдати. 31 травня 1847 р. Т. Г. Шевченка під наглядом фельд'єгеря Віддера було відправлено в Оренбург. Довжина шляху з Петербургу до Оренбургу становила 2250 км. Під час слідства й особливо після висилки Т. Шевченка в Оренбург царська охранка і власті всіх інстанцій, з якими мав стосунки поет, перебуваючи на волі, вживали всіх заходів для того, щоб і пам'яті не залишилося про співця-революціонера як у Києві, Петербурзі, так і взагалі серед широких народних мас Росії і України, особливо серед студентської молоді.У 1850 р. Шевченка знову заарештовують за доносом. Амністія 1856 р. у зв'язку з коронацією Олександра не звільнила Шевченка. Він був звільнений у 1857 р. у зв'язку із закінченням заслання. Шевченко не знав, що у документі про звільнення значилося, що за ним установлений нагляд і заборона на в'їзд і проживання в столицях. Після заслання у Нижній Новгород Шевченко знайомиться з педагогічною роботою Марийського жіночого інституту. Широкі громадські кола виявляли інтерес до долі поета. Знайомство з М. Чернишевським, зближення з іншими видатними діячами революційної демократії було найвизначнішою подією в його житті після повернення із заслання. Воно обумовило подальше прямування Т. Шевченка в одному загоні з російськими революціонерами-демократами, спільне проголошення закликів до перетворення суспільства. У січні 1861 р. він помер у своїй майстерні. Похований у Каневі.

Основні праці: 
«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє», «Никита Гайдай», «Капітанша», «Музикант», «Наймичка», «Нещасний», «Прогулка с удовольствием и не без морали», «Близнюки», «Букварь Южноруский».

3. Вчення.

Мета освіти: із школи має виходити «освічена, пряма і сердечна людина, яка добре розуміє і глибоко співчуває всьому людському, повага до людей, любов до Батьківщини». Т.Г. Шевченко вважав, що дитина повинна мати всебічний розвиток (гармонійно поєднане розумове, моральне, трудове виховання).
Загальнопедагогічні погляди: ідея підтримки розвитку і заохочення пізнавальних інтересів учнів, стимулювання їх розумової діяльності, принципи послідовного, свідомого засвоєння знань, їх практичного застосування; розширення кругозору дитини шляхом введення у зміст освіти у народній школі знань про оточуючий світ, про інші держави та народи; емоційна основа навчання.
Вимоги до вчителя: любов до дитини, урахування індивідуальних особливостей учнів, розвиток їх творчих здібностей.

4. Вислови.

"Людина працьовита – найщасливіша людина в світі".

"Хто полюбить книгу, той далеко піде в своєму розвиткові".

"Дитинство проведене на лоні божественої природи і на лоні люблячої матері і християнина батька, - такі прекрасні враження непохитною стіною стануть навколо людини і захистять її на дорозі життя від усіх мерзенностей круговоротнього світу".