Козельський Яків Павлович

український філософ-демократ, учений-енциклопедист, письменник

1729-1798 рр.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Філософи в тому, що стосується виховання дітей, здається самі собі суперечать, кажучи, що в людині потрібно раніше випраляти розум, а потім волю, а те справедливе своє міркування забули, що знання доброчесності не принесло стільки користі людині, скільки знання пороків завдало їй шкоди, а це їхнє міркування узгоджується з написаними вище моїми поглядами. Виховання доброчесності в дитині потребує вправ у моральному діянні.

2. Життя.

Народився Яків Павлович 1729 р. в сім'ї сотника Полтавського козацького полку в с. Келеберда (тепер Канівського району Черкаської області). Навчався в Києво-Могелянській академії (1744-1750), та Академічному університеті в Петербурзі Академії наук (де слухав лекції відомих вчених, зокрема М.В. Ломоносова). З 1760 р. викладач математики і механніки в Артелерійському кадетському корпусі. У 1766 р. за станом здоров'я Я.П. Козельський залишив військову службу і став секретарем в одному з департаментів Сенату. В 1770 р. його було призначено членом Малоросійської колегії в м. Глухів. У 1778 р. покинув все і оселився у моєму маєтку в с. Крутий Берег Лубенського полку на Полтавщині, де присвятив себе науковій діяльності, але в 1788 р. з невідомих причин повернувся до Петербурга, знову вступив до Сенату і працював там до 1793 р. В 1793 р. помер.

Основні праці:  "Арифметичні пропозиції", "Механічні пропозиції", "Філософські пропозиції", "Статті про філософію та частини їх з французької енциклопедії", "Міркування двох індійців Колена та Крагіма про людське пізнання", передмова до перекладу "Історії датської" Голберта та передмова до перекладу книги Мозера "Государ та міністр".

3. Вчення.

Здійснив класифікацію наук. За цією класифікацією Козельський поділяє науки на суспільні (історія, право, політика, етика) та природничі (ті, що вивчають рідинні тіла, тверді тіла, газоподібні тіла, стан вогню та світла).

Мета освіти полягає не тільки в тому, щоб дати певну суму корисних знань, що розширюють бачення, але й сформувати усвідомлення семи наук, що єдина у змозі розкрити людині «таємницю натури». Головне виховати людину, сповнену благородних поривань, гуманну, пристрасного поборника справедливості, особливість, що гармонійно поєднує благо індивіда із суспільними благами.

Методи морального виховання: пояснення вихованцям їх моральних обов'язків щодо них саміх, «ближніх», щодо суспільства в цілому; обмеження потреб вихованців.

4. Вислови.

"Праця та нестатки (нужди) є кращими вихователями людяності. Людина, що сама терпіла нестатки, більш охоче прийде на допомогу іншій".

"Філософія вбирає в себе всі досягнення науки, містить в собі всі науки, але не спвпадає з ними".

"Учений злодій здатен зробити шкоду суспільству у сто разів більшу, аніж порочна людина, не навчена наукам".