Ігнатій Лойола

асновник ордену єзуїтів

1491-1556 р.р.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Обіцянка не зв'язує, якщо в той же час коли її даєш, не має наміру зв'язати себе нею. Знову ж це трапляється дуже рідко, що маєш такого роду намір, коли скоро не підкріплюєш його через клятви чи договори; відповідно, коли кажеш прямо і просто: «Я зроблю це», то під цілими словами розуміється, що ти плануєш виконати обіцяне тільки в тому випадку, коли не зміняться твої думки, чи не бажаєш нею сковувати своєї волі.

Життя.

Орден єзуїтів був заснований Ігнатієм Лойлою в 1534 р. Він був іспанським офіцером, який присвятив все своє життя боротьбі із реформацією. Ціль цієї системи створення сітки учбових заходів і виховання юнацтва з привілейованих шарів в католицькому дусі.

Основні праці:  “Ratio studiorum et institutiones scinolasticae societatis Iesu” (План і організація шкільних занять «Спілька Ісуса»).

2. Вчення.

Навчання організоване як класно-урочна система при жорсткій регламентації діяльності учнів і учителів (включаючи інтонацію, жестикуляцію, міміку і освітлення класів). Вправи і регулярне повторювання, щомісячні конкурси творів. Міцність знань як засіб усунення сумнівів і дисциплінування розуму. Відпрацьована методика лекцій, яка набула характер усного послідовного викладу навчального матеріалу в декілька прийомів: повний виклад → аналіз змісту лекції по частинам → додатки історичних джерел → систематичний аналіз першоджерел. У філософії ведуче місце відводилося Аристотелю і Фомі Аквінському. Всі античні автори підганялись до цілей єзуїтського виховання, гуманістичний зміст античної культури покращували, висвітлювали тільки більш необхідні боки. Подібному вихованню було властиве добре харчування, регулярний відпочинок, фізичний розвиток вихованців. Взагалі навчання в учбових закладах єзуїтів було дуже престижно. Заняття проводилися не більш як п'ять годин на добу, мали місце обов'зкові прогулянки, поїздки, екскурсії. Виховання скероване на розвиток індивідуальних здібностей, духа змагання.
Методи стимулювання: групове і індивідуальне змагання, регулярне виділення кращих і відстаючих, щорічне святкове проведення екзаменів, які супроводжувалися диспутами, декламаціями, театральними виставами, церемоніями нагородження, серед кращих учнів створювався магістрат з присудженням почесних звань і організовувалися «академії» (прототипи шкільних гуртків); система заохочень, почесні місця в класі, занесення на дошку пошани; система покарань: лави сорому, капелюх з вухами віслюка, прізвиська, фізичні покарання допускались за проступки проти релігії виконувались світськими особами («коректорами»).

Вислови.

"Якщо учні не бажають, щоб над ними вчинили покарання і вважають за краще піти із школи, то нехай ідуть, тому що ми більш піклуємся про якість наших учнів, ніж про їх кількість".