Руссо Жан-Жак

філософ, письменник, композитор

1. Червоною ниткою крізь життя.

   У нас буде все, якщо виховуватимемо громадянина без цього, в нас всі, починаючи з правителів держави, будуть лише жалюгідними рабами.

2. Життя.

Доля не була милостива до Руссо. Син годинникаря з Женеви спробував багато професій: учня нотаріуса, гравера, служника, секретаря, домашнього вчителя, викладача музики, переписувача нот. Він не отримав систематичної освіти, але маючи пристрасть до самовдосконалення, став одним з найосвіченіших людей своєї епохи. З 1741 року – життя у Парижі, участь у написання „Енциклопедії”. 1762-1767 – вигнання з Франції після заборони „Еміля” та піддання анафемі папою Римським. 1771-1772 – написання трактату „Міркування про спосіб правління у Польщі”, в якому розроблено проект національного виховання в умовах світської громадської загальнодоступності „школи – республіки.2.ю створеної у демократичній державі.

Основні праці: „Проект виховання де Сен-Марі”, „Чи сприяло відродженню наук і мистецтв покарання вдачі?”, „Листи про мораль”, „Юлія, або нова Елоїза”, „Суспільний договір”, „Еміль, або про виховання”.

3. Вчення.

   У трактатах Ж.-Ж. Руссо знайшли відображення ідет Ш. Ролена, К. Флері, Ф. Фенелона, інших попередників і сучасників, що виступали за оновлення навчання і виховання. Ж.-Ж. Руссо різко розкритикував схоластичну школу, дав рекомендації щодо викладання природних предметів. Переосмислив судження Ф. Фенелона про форми навчання, про авторитети наставника, про співробітництво вчителя і батьків. Автор „Проекту...” вважав моральне виховання головним і першочерговим завданням: „...сформувати серце, судження і розум, і саме в тому порядку, в якому назвав їх”. Також Руссо вважав, що насправді гуманна людина може бути вихованою лише за умов радикальних суспільних змін. За Руссо виховання – це процес природній, а не штучний. Розвиток зсередини, а не прирощення зовні. Процес, що здійснюється через діяльність природних інстинктів та інтересів, а не через вплив зовнішньої сили. Розкриття природних здібностей, а не придбання відомостей. Воно – саме сьогоденне життя, а не підготовка до майбутнього, відмінного за своїми інтересами та особливостями від дитячого життя.

4. Вислови.

"Суспільне визнання доброчесності людини – це найсолодша винагорода, яку вона може отримати, і будь-яке добре діло не потребує іншої винагороди, крім проголошення його добрим привселюдно".

"Я не бачу суспільного виховання в тих смішних закладах, які називаються коледжами".