Хорні Карен

німецький психоаналітик

1885-1952 рр.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   «Оскільки я не могла стати красунею, то я стала розумною». Найбільш важливе питання, з якого вона дискутувала із Фрейдом, - вирішальна роль фізичної анатомії в диференціації психологічних особливостей між чоловіками та жінками.

2. Життя.

У 1906 р. проти воі батька К. Хорні почала вивчати медицину. До речі, однією з перших жінок отримала вищу освіту. В 1909 році переїздить до Берліну, щоб навчатися в Charite. В 1911 році почала проходити психоаналіз у Карла Абрахама. Після здачі держіспиту і року практики в лікарні була допущена в 1914 році до самостійної роботи, а в 1915 році отримала вчену ступінь доктора медицини у Карла Болхіффера після захисту дисертації про психози, отримані внаслідок пошкодження голови. В 1915 році якійсь час Хорні працює асистентом в поліклініці Хермана Опперхайма, а потім до 1918 року в Берлінській психіатричній лікарні. В 1919 році починає займатися приватною психіатричною діяльністю, разом з тим стає навчаючи терапевтом в Берлінському Психоаполітичному інституті. З 1932 р. працює помічником ректора Франца Александера в Чиказькому психоаналітичному інституті США. Встигла народити трьох доньок.

Основні праці: «Самоаналіз», «Наші внутрішні конфлікти», «Невроз і розвиток особистості», «Невротична особливість»

3. Вчення.

Невроз, на думку Хорні, реактивний процес. Чи він впливає у ранньому віці під тиском ворожого соціуму, що призводить до формування поведінки, найменшої на самовинищеній, причому у людини розвивається вкрай виражена потреба в безпеці, схильність до ворожої поведінки і до компенсаторного само підвищення. Чи він виникає, коли через соціальний тиск виникає завелика напруга чи стрес. Екзістеціальним фактором стає чи самореалізація, чи баальна тривога, що супроводжується почуттям безпорадності, ізоляції та ворожості. Концепція Хорні орієнтована на не приховання невротика. Для терапії важливо розуміння актуальних паттернов реагування (стратегії поведінки), розуміння на чому ґрунтується тривога. В цілому ланцюжок виглядає так: батьки – невротики викликають в дитини базальну тривогу, яка в свою чергу призводить до базального (ядерного) конфлікту.
Цілі теранії:
1) формування почуття відповідальності;
2) спонтанність;
3) довіра до себе;
4) щирість.
Відповідальність – здатність приймати рішення самостійно і вести себе, керуючись власними преконаннями.

4. Вислови.

"Будь-яка допомога … необхідна в запутаних і складних умовах цивілізації, в якій ми живемо. Але професійна допомога, навіть якби вона була доступна більш широкому колу людей, навряд чи могла бути надана, будь кому, хто її потребує. Саме тому питання про самозахист має важливе значення. Завжди вважалось, що «пізнати себе» не тільки корисно, але і також можливо. Більшу частину вини за наші нещастя несе так звана культура; ми були б незрівнянно щасливими, як би відмовились від неї і повернулися до первісності. Я називаю це твердження разючим, оскільки, як би ми не визначали поняття культури, все ж не викликає сумніву, що всі засоби від погрожуючих страждань належать саме культурі".