Вашингтон Букер Тальяферро

американський педагог

1856-1915 рр.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Гармонія в наших взаєминах буде виявлятись пропорційно зацікавленості білих в участі чорного населення, як у фізичній так і в інтелектуальній праці.

2. Життя.

Народився Букер Тальяферро в сім'ї рабів. У дитинстві, як і інші, не мав прізвища, а по закінченню громадянської війни 1861-1865 рр. в США, яка принесла звільнення чорним, став носити прізвище Вашингтон. Сім'я Букера переїхала до м. Молден у Віргінії, біля столиці м. Чарльстон. Букер самостійно навчився читати і закінчив недільну місцеву школу. Працював на солеварні, у вугільних штольнях, але продовжував самоосвіту і в 1872 р. вступив до Хамптонського інституту. Закінчив його, став вчителем нігретянських шкіл Півдня. В 1879 р. отримавши диплом, почав вперше навчати індіанців. У 1881 р. став директором інституту. Вашингтон розширив навчальну базу інституту та ввів сільськогосподарські предмети й основи ремесел. У 1896 р. здійснив навколосвітню подорож, в якій познайомився із М. Твеном і був прийнятий королевою Вікторією. Після поверненні до США став визнаним лідером серед прихильників мирного врегулювання расового питання.

Основні праці: "Піднімаючись з колін рабства".

3. Вчення.

Свої дії Б.Т. Вашингтон частково реалізував у тому ж самому навчальному закладі, який свого часу закінчив. Ставши вчителем, Б.Т. Вашингтон організував вечірні заняття для учнів, що працюють вдень. Одночасно він розгорнув широку просвітницьку роботу серед індіанців, намагаючись пояснити, що індіанці також здатні до навчання, як і будь яка раса. При розробці концепції так званої індивідуальної освіти, що включала заняття з області промислового виробництва і економіки, Б.Т. Вашингтон вважав, що вона особливо необхідно чорному населенню, оскільки, з одного боку, забезпечує йому виживання, а з іншого гарантує співробітництво із білими. В ту історичну епоху його соціально-педагогічні ідеї про зближення народів через систему освіти зіграли позитивну роль у стабілізації американської національної політики.

4. Вислови.

"Найважливіший критерій цивілізованості тієї чи іншої раси – це готовність простягнути руку допомоги народам, яким менш поталанило".

"Якщо ти хочеш піднестися, допоможи піднестись кому-небудь іншому".

"Успіх людини слід вимірювати не скільки положенням її у суспільстві, скільки тими перешкодами, які вона подола".