Крупська Надія Костянтинівна педагог-марксист 1869-1939 рр. |
|
![]() |
|
Н.К. Крупська народилася у Петербурзі в 1869 р. Закінчила гімназію, а в 1889 р. вступила на історико-філологічне відділення Найвищих жіночих курсів (Безстужевських) у Петербурзі. Також увійшла до гуртка революційно скерованих студентів. Надія Костянтинівна пішла з курсів і стала займатися революційною пропагандою серед робітників столиці. З осені 1891 р. – вчителює в с. Смоленському на Шліссельбурзькому тракті (поблизу Петербургу). Вела активну педагогічну і політичну діяльність, за що і була зарештована в 1896 р. У 1894 р. знайомиться із В.І. Леніним. Восени 1894 р. Крупська організувала гурток робітників – учнів школи, з якими вів заняття Володимир Ілліч. 1895 р. – політична організація «Союз боротьби за визволення робітничого класу», членів якого того ж року було заарештовано. З 1897 р. Крупська з Леніним перебувають у засланні в с. Шушенському. Після ссилки за кордоном, але у 1905 р. вони повертаються до Росії. Ще не раз життя вимагатиме від неї відвідати чужину, але на тлі тогочасних подій ця жінка не уклінно веде наукову педагогічну і пропагандистку роботу. Вона керувала рідом журналів, писала статті і книги з педагогічних проблем, читала лекції в Академії комуністичного виховання, підтримувала тісний зв'язок із вчителями і учнями, вела переписку із працівниками освіти. Основні праці: «Жінка – робітниця», статті в журналі «Вільне виховання», «Чи слід навчати хлопчиків жіночій справі?», «До питання про вільну школу», «Самогубства серед учнів і вільна трудова школа», «Народна освіта і демократія», «До питання про цілі школи». Завдання виховання повинні підкорюватися задачами комуністичного виховання і торкатися кожного предмета і всього змісту навчально виховної роботи в школі взагалі. Кожний навчальний предмет повинен вивчатись в школі у зв'язку із іншими предметами і з конкретним життям. Вчителям необхідні глибокі знання. Педагог тісно пов'язувала питання трудового виховання із політично технічним навчанням. "Учень – лише засіб для досягнення державних цілей. Заради цих цілей виховуються у ньому відомі почуття і навички і прищеплюються йму відомі вогляди… Вчитель – це засіб для проведення цих цілей". "Мати – природний вихователь". |