Вітальна сторінка arrow Мультимедіа галерея arrow Видатні педагоги та філософиarrow Пирогов Микола Іванович
Tuesday, 11 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Мультимедіа галерея
 

Пирогов Микола Іванович

геніальний анатом і хірург-клініцист, фундатор військово-польової хірургії, прогресивний педагог і просвітитель, видатний вчений і відомий громадський діяч, професор, член-кореспондент Російської Академії

1810-1881 рр.

  1. Червоною ниткою крізь життя.

    Після активної лікарської воєнної практики, М.І. Пірогов вирішив присвятити себе більш мирній справі, швидко переорієнтувавшись на педагогіку, чим знову підтвердив положення, що коли людина справжній патріот і талановита людина ,то такою вона залишається у всіх сферах.

  2. Життя.

  3. Народився Микола Іванович 13 (25) листопада 1810 р. в Москві, у родині інтендантського чиновника, майора Івана Івановича Пирогова, казначея провіантського депо, і його дружини, купецької доньки Катерини Іванівни Новікової. Це була московська патріархальна родина. М. І. Пирогов був 13-ю дитиною у сім'ї. Діти часто хворіли, і він спостерігав за діями лікаря, тому найулюбленіпюю для нього стала гра у лікаря. Першу освіту М. І. Пирогов отримав удома. Вчителями, яких до нього запрошували, найчастіше були студенти Московського університету. З 12 років він навчається в одному з кращих у Москві – пансіоні В. С. Кряжева. Батько майбутнього вченого не зміг знайти необхідні кошти на утримання у пансіоні, тому М.І. Пирогов навчався у цьому навчальному закладі всього два роки, але отримав ґрунтовні знання з рідної та французької мов і геометрії завдяки педагогічній майстерності вчителів. У 14 років, після інтенсивної підготовки до вступу в університет, М. І. Пирогов (що було досить незвичним явищем за тих часів) блискуче складає іспити, і його зараховують до Московського університету на медичний факультет. Навчаючись в університеті, майбутній вчений виявив великий нахил до наукової роботи, тому після його закінчення, у 1828 р., отримав рекомендацію на підготовку до професорської діяльності з хірургії та направлення в Дерптський університет, при якому було створено спеціальний професорський інститут. У віці 23 років М. І. Пирогов склав іспит на ступінь доктора медицини і захистив докторську дисертацію. Після цього його відряджають на два роки до Німеччини для удосконалення наукових знань. Повертаючись на Батьківщину, молодий вчений захворів і потрапив до госпіталю у Ризі. За цей час кафедра хірургії Московського університету була зайнята іншою людиною, а Пирогов залишився позаштатним професором. Майже рік він працює у поліклініці проф. Мойєра при Дерптському університеті. З квітня 1836 р. починається його викладацька діяльність. Він працював у Дерптському університеті, а з 1841 р. очолив кафедру хірургії у медико-хірургічній академії у Петербурзі. У листопаді 1842 р. Микола Іванович Пирогов одружується з Катериною Дмитрівною Березіною, яка стає йому вірним другом. Після народження другого сина, у 1846 р., дружина помирає. У 1847 р. М. І. Пирогов їде на Кавказ, де на той час відбувалася жорстока війна. Тут він вперше застосував наркоз безпосередньо на полі бою. Повернувшись до Петербурга, видатний хірург досліджує клінічні форми холери, що охопила велику кількість населення. У червні 1850 р. Пирогов одружується з Олександрою Антонівною Бістром. У 1854 р. М. І. Пирогова за його власним бажанням було направлено у Севастополь, де він одночасно розгортає практичну лікарську діяльність і досліджує проблеми військово-польової хірургії. Самовіддана праця Пирогова-хірурга, Пирогова-вченого врятовує життя багатьом безнадійно хворим. У вересні 1856 р. М. І. Пирогова було призначено попечителем Одеського навчального округу. Вся діяльність ученого у цей час була спрямована на вивчення роботи шкіл з метою підвищення рівня навчання і виховання та розповсюдження просвіти в окрузі. Не всім до вподоби були неординарні новаторські ідеї М. І. Пирогова. У липні 1858 р. його було звільнено від обов'язків попечителя Одеського навчального округу у зв'язку з переводом на цю ж посаду у Київський округ. Київський період педагогічної діяльності М. І. Пирогова позначився створенням і сприянням розвитку недільних шкіл у Києві, Чернігові, Глухові, Пирятині, Ніжині. М. І. Пирогов сприяє також відкриттю при Київському університеті безкоштовних курсів для осіб, що не одержали гімназичної освіти, але бажають вступити до університету. Діяльність Миколи Івановича на посаді попечителя Київського навчального округу знайшла визнання в прогресивних колах. Але новаторські конструктивні погляди вченого викликали незадоволення царського уряду. 11 березня 1861 року Олександр II підписав наказ про відставку М. І. Пирогова. Завдяки турботливій Олександрі Антонівні одразу після звільнення з посади Пирогови поселяються у придбаному маєтку Вишня Вінницької губернії, де Микола Іванович продовжує дослідження у невеличкій хімічній лабораторії і лікує селян. У цей час він займається і медициною, і педагогікою. Прийнявши пропозицію Професорського інституту, вчений керує заняттями молодих вчених, які продовжують освіту за кордоном. Проживаючи з сім'єю у Гейдельберзі, М. І. Пирогов вивчає стан вищої освіти в Англії, Франції, Швейцарії, Італії. У цей час, лікуючи пораненого в бою Джузеппе Гарібальді, він рятує того від ампутації ноги. У 1870 р. М. І. Пирогов вивчає стан військово-санітарної служби під час франко-пруської війни, а у 1877 р. — відправляється на російсько-турецьку війну. Останні роки життя Микола Іванович провів у власному маєтку, працюючи над автобіографічним твором «Щоденник старого лікаря». 25 травня 1881 р. відбулося урочисте святкування на честь 50-річчя наукової і громадської діяльності вже тяжко хворого вченого. 11 (23) листопада 1881 р. Микола Іванович Пирогов помер. Його тіло було забальзамоване і знаходиться в селі Вишня, в склепі-усипальниці церкви Миколи Чудотворця.

    Основні праці:

    „Питання життя”, „Чи треба сікти дітей і сікти їх у присутності інших дітей”, „Чого ми бажаємо”, „Університетське питання”, „Докладна записка про хід освіти в новоросійському краю і про нагальну необхідність перетворення учбових закладів”, „Погляд на загальний устав наших університетів”, „Листи з Гейдельберга”.
  4. Вчення.

    • Мета виховання – формування істиних людей з розвинутими розумовими здібностями, свободою думки, здатних до самопізнання і самопожертви, натхнення і співчуття. „Необхідно прийняти за аксіому, однаково важливу у педагогічному, моральному і у державному відношенні , що навчання до певного віку має бути одне й те саме для всіх станів”.
    • Принципи навчання: наочність, урахування вікових та індивідуальних особливостей, доступність, боротьба з формалізмом у навчанні, свідоме і глибоке засвоєня знань, самостійність навчання, підвищення ролі вчителя у навчально виховному процесі.
    • Методи навчання: словесні, наочні, ігрові, самостійна робота учнів.
  5. Вислови.

  6. "Відокремити навчальне від наукового в університеті неможливо. Наукове без навчального всеж таки світить і гріє. А навчальне без наукового, як би не була для національностей привабливою його зовнішність, - тільки блищить".

    "Суспільство тоді тільки і починає жити, а не просто рости, - коли все, чим воно живе – мова, віра та звичаї – складаються у науку".

    "Талант для нас не повинен бути рослиною тропіків, він повинен бути нам рідним дубом а не пальмою".

 
   Назад

Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")