Коменський Ян Амос

засновник педагогічної науки

1592—1670 рр.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Завдяки ідеям Коменського його знала вся Європа.

2. Життя.

Народився Я.А. Коменський у березні 1592 р. у м. Нівніце (Південна Моравія, Чехія), у сім’ї мірошника. Родина хлопчика належала до християнського об’єднання богемських братів. З 1604 р. Я.А. Коменський разом з сестрою залишаються сиротами і їм призначають опікунів. Пізніше хлопчика взяла до себе тітка з боку батька, і він переїжджає в м. Страдницю. У кінці 1605 р. м. Страдницю захопили угорські війська, які майже повністю зруйнували і спалили місто. Коменський змушений був повернутися до опікунів. У 1608 р. він вступає до латинської школи в м. Пшерові, яку закінчує з відзнакою, а 30 березня 1611 р. його зарахували до Гернборського університету на богословський факультет, який у лютому 1613 р. закінчує. Я.А. Коменський їде до Амстердаму, потім – до Гейдельбергу, де вступає до знаменитого Гейдельберзького університету. У 1614 р. його призначають керівником Пшеровської братської школи, де він у першу чергу намагається полегшити процес навчання. З 1616 р. Я.А. Коменський стає помічником пшеровського єпископа. У 1618 р. община „чеських братів” призначає його пастирем-проповідником у м. Фульнеці (Північна Моравія) і одночасно ректором братської школи. За час життя і діяльності в Перові і Фульнеці він отримав досвід з дітьми в школі, що в значній мірі обумовило багатство і різноманітність його педагогічного вчення. На початку 1621 р. війська католицької ліги ввірвалися в Фульнек, пограбували і спалили його. В умовах жорстоких переслідувань і посилення діяльності інквізиції Я.Коменський переховується в маленькому містечку Брандисі під ім'ям графа Жертонинського. У підпіллі Коменський багато читає, думає, пише. 28 січня 1628 р. Я.Коменський переселяється до м.Лешно. У цьому ж році він почав свою діяльність у згаданому Лешно (Польща). Спочатку майбутній вчений працював у гімназії "братів": викладав у старших класах суспільнознавчі предмети та фізику, а потім став ректором цієї гімназії (1635). У 1642 р. йому доручають посаду секретаря ради старійшин. У ці ж роки він активно працює над головною працею свого життя - "Великою дидактикою", роботу над якою завершує в 1632 р. У 1641 р. Я.Коменського запросили до Лондона; у цей час в Англії йшла громадянська війна, тому її парламенту і правлінню було не до освіти і культури. Але великий дидакт не залишає і в цих умовах науково-педагогічної роботи. У серпні 1642 р. їде до Швеції. Канцлер Швеції переконує Я.Коменського зайнятись питаннями викладання латинської мови і розробкою раціональної методики її викладання. Навесні 1648 р. синод запросив Я.Коменського зайняти посаду спископа общини "чеських братів". В Угорщині Я.Коменський відкриває в м. Шарош-Паток три класи гімназії за новою системою навчання. Тут він закінчує книгу "Видимий світ Vмалюнках", яка була опублікована в 1658 р. У 1668 р. Коменський написав твір під назвою "Єдине необхідне", який став його лебединою піснею, де педагог-мислитель підводить підсумки свого життя і діяльності, хоча останнім твором його стало "Продовження братського завіту", який, по суті, с автобіографією великого чеського педагога-мислителя (1669). 15 листопада 1670 р. Коменський помер. Він був похований в м.Неардені, поблизу Амстердама, на території французької церкви.

Основні праці: „Правила більш легкої граматики”, „Листи до неба”, „Велика дидактика”, „Материнська школа”, „Відкриті двері до всіх наук”, „Шлях світла”, „Новітній метод викладання мов”, „Видимий світ у малюнках”, „Єдине необхідне”, „Продовження братського заповіту”.

3. Вчення.

   Мета виховання - зробити людину такою, що: знає всі речі; є володарем речей і самого себе; себе і все виводить з Бога, джерела всіх речей; має здорове тіло. Наслідком виховання повинні стати: знання, доброчинність, благочестя.

Структура шкільної системи: для дитинства (0-6 рр.) – материнське піклування;для отроцтва (6-12 рр.) – елементарна школа; для юнацтва (12-18 рр.) – латинська школа (гімназія); для зрілості (18-24 рр.) – Академія і подорожі.

Структура уроку:

Початок: відновлення у пам’яті вивченого напередодні, опитування і створення цілеспрямованої уваги.

Продовження: показ, сприйняття, роз’яснення.

Закінчення: вправи, оволодіння, використання.

Методи навчання: аналіз, синтез, порівняння, протиставлення, спостереження, змагання, вправи.

Вимоги до методів: успішність, легкість, стислість, ґрунтовність.

Принципи навчання: свідомість, активність, наочність („золоте правило дидактики”), послідовність, систематичність, вправи на міцне засвоєння знань, природовідповідність (відповідність виховання природі: тим закономірностям, що існують у ній незалежно від них. Оскільки людина є частиною природи – мікрокосм у мікрокосмі -, то мова йде, передусім, про відповідність природі у широкому розумінні).

4. Вислови.

   "Людина є істотою найбільш лагідною і божественною, якщо вона приборкана вихованням. Якщо ж її не виховувати, або давати їй хибне".

   "Школи повинні надавати все власним відчуттям учнів так, щоб вони все бачили, чули сприймали на дотик, нюх, смак – все, що вони можуть і повинні бачити, чути тощо, вони позбавлять таким чином людську природу від численних помилок і галюцінацій".

   "Людина народжується здібною до розуміння речей, до доброчинності, до безмежної любові до Бога і коріння всіх цих трьох здібностей існують у неї так же безумовно, як і коріння у кожного дерева".