Вітальна сторінка arrow Мультимедіа галерея arrow Видатні педагоги та філософиarrow Дьюї Джон
Friday, 14 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Мультимедіа галерея
 

Дьюї Джон

американський філософ,  педагог, засновник прагматизму

1859-1952 р.р.

  1. Червоною ниткою крізь життя.

    Якщо ідеї, значення, концепції, поняття, теорії, системи інструментальні по відношенню до усунення деякого специфічного занепокоєння, то перевірка їх надійності і цінності є в виконанні ними цієї роботи.

  2. Життя.

  3. Джон Дьюї народився 20 жовтня 1859 р. в м. Берлінгтоні, у невеликому північному штаті Вермонт, у родині тютюнового фабриканта. По закінченні школи він почав учитися у Вермонтському університеті за програмою вільних мистецтв. З особливою пристрастю займався філософією під керівництвом професора Торея, що читав курс філософії етики. Після закінчення університету Дьюї викладав в 1879-1881 рр. у приватній середній школі в Ойл Сіті (Пенсільванія), директором якої була його двоюрідна сестра. Працюючи в школі, Джон продовжував інтенсивні заняття філософією. В 1881 р. він направив свою першу статтю "Метафізичне сприйняття матеріалізму" в "Журналі філософії", навколо якого групувалося філософське суспільство Сент-Луїса. Стаття була прихильно прийнята, опублікована, а її авторові рекомендували продовжити філософський пошук. Це визначило остаточний вибір життєвого шляху – він вирішив стати філософом. Він хотів займатися світською філософією й вступив в університет Джона Хопкінса, де йому пощастило зустрітися й співробітничати із блискучим науковим "тріо" - Чарльзом Пірсом, що читав курс логіки, Стенлі Холом, фахівцем в області експериментальної психології, і Джорджем Морісом, що викладав історію філософії. Всі троє дуже вплинули на формування філософських, психологічних і педагогічних поглядів молодого аспіранта, особливо Моріс, що розкрив перед молодим ученим глибини німецької філософії, зокрема Гегеля й Канта. В 1884 р. Дьюї захистив дисертацію на тему "Психологія Канта" і за рекомендацією Моріса приступився до викладання в університеті штату Мічиган, у якому 10 років (1884-1894) вів викладацьку й наукову діяльність. У Мічиганському університеті Дьюї читав курс етики й публікував свої перші книги: "Етика демократії" (1888), "Нариси критичної теорії етики" (1891), "Вивчення етики: програма" (1894). Згодом всі ці роботи ввійшли у велику працю "Етика" (1908). У 1894 р. президент Чиказького університету Вільям Харпер запросив молодого професора на посаду завідувача кафедрою філософії. Дьюї активно співробітничав з рядом видних учених університету – соціологами, філософами, антропологами. В 1896 р. разом зі своєю дружиною він створює при університеті школу-лабораторію, призначення якої полягало в перевірці його філософських і психологічних ідей. Чиказький період у житті Дьюї (1894-1904) – найбільш активний і плідний в області педагогіки. Він ідейно направляє роботу школи-лабораторії, допомагає в розробці нових форм і методів навчання дітей у початкових класах. Наприкінці 1890-х років він прочитав серію лекцій про "нову освіту" для батьків школи. Лекції склали книгу під загальною назвою "Школа й суспільство". В 1904 р. через негаразди з керівництвом університету, пов'язаних зі школою-лабораторією, Дьюї залишає Чикаго. Він приймає запрошення одного з найстарших і престижних університетів – Колумбійського – зайняти місце керівника кафедри філософії. У Колумбійському університеті Дьюї залишався до кінця свого життя (з 1930 року – як почесний професор) і в основному займався розробкою філософських проблем. Великі роботи, створені в цей період ("Як ми думаємо", "Реконструкція філософії", "Проблеми людини" і ін.), прославили його ім'я не тільки в країні, але й в усьому світі. Маючи світову популярність, уже в досить похилому віці він відправляється наприкінці 1920-х років у тривалі подорожі по країнах, у яких відбулися революційні перетворення, що покінчили з монархістсько-диктаторськими режимами (Росія, Китай, Мексика, Туреччина). Джон Дьюї вдруге женився в 88 років, взяв двох прийомних дітей і помер 1 червня 1952 року в Нью-Йорку.

    Основні праці: "Психологія і педагогіка мислення", "Як ми думаємо", "Реконструкція філософії", "Проблеми людини", "Етика демократії" (1888), "Нариси критичної теорії етики" (1891), "Вивчення етики: програма" (1894), сотні статей і книг з різноманітних проблем філософії і суспільного життя.

  4. Вчення.

    • інтегрований, а не предметний підхід до організаціі змісту освіти;
    • керівництво у викладанні логікою життя, потребами конкретних дій, а не логікою науки;
    • орієнтація у процесі навчання на конкретний результат: особистісно значимі знання, а також практичні уміння, які отримають учні у резільтаті вивчення кожної теми;
    • активна участь учнів і батьків у визначенні змісту освіти;
    • вчитель не вимагає систематичного навчання як основного способу пізнання: він керує процесом пізнання через організацію діяльності, спрямовує зусилля учнів на пошук розв’язання особистих, соціальних та інтелектуальних проблем.
    • методи групової пізнавальної діяльності, зокрема – дискусії, ігри, імпровізації, екскурсії, польові спостереження, експерименти, ручна праця;
    • методи індивідуальної пізнавальної діяльності: розробка індивідуальних проектів, спрямованих на перетворення середовища (шкільного, природного, соціального), творчі художні роботи;
    • тести як засіб перевірки набуття конкретних знань та навичок.
  5. Мета виховання: повноцінний розвиток особистості у відповідності з її індивідуальними здібностями, потребами та соціальними можливостями.

    Принципи виховання: педоцентризм, природовідповідність, набуття особистого досвіду, навчання через діяльність, індивідуалізація навчально – виховного процесу.

    Змістовні особливості дидактичної системи Д’юі:

    Методи навчання та умови їх ефективності:


    Умови ефективності методів навчання: високий рівень мотивації учня, самостійне визначення ним мети навчання, шляхів здобуття знань.
  6. Вислови.

  7. "Ми повинні міркувати світ у термінах, що допускають, щоб відданність, благочестя, любов, краса і таємниця були б не менш реальні, ніж що-небудь інше".

    "Успіх і невдача – сутність первинних „капигоній” життя, досягнення благодаті та уникнення зла – її найвищі інтереси, надія і тревога – якості досвіду".

 
   Назад

Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")