Блонський Павло Петрович

педагог, філософ, психолог

1884-1941 рр.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Учителю, стань людиною. Лише жива душа оживить душі.

2. Життя.

По закінченню історико-філологічного факультета Київського університету (1907) викладав педагогіку і психологію в московських жіночих середніх учбових закладах. Витримавши в 1913 р магістерські іспити, Блонський почав читати лекції з психології і філософії в Московському університеті в якості приват-доцента. Він також читав курси педагогіки та психології в університеті Шапивського і на Вищих жіночих педагогічних курсах. 1915-1916 рр. ним були написані оригінальні педагогічні твори, в яких Блонський стверджував, що школа – організація не тільки навчання, але всього життя дитини.
У 1920 рр. вчений не обмежився створенням теоретичних праць і активно брав участь у розробці нових шкільних програм. Він організував Академію соціального виховання (вищу педагогічну установу), проводив дослідно-експериментальну роботу в школі. З середини 1920х рр. теоретичні інтереси Блонського сконцентрувалися на проблемних педології. Після постанови ЦК РКП(б) “Про педологічні збочення” (1936) почалася політична травля Блонського, і його надовго “забули”.

Основні праці: Монографія “Трудова школа”, більше 200 педагогічних, психологічних, педологічних, філософських праць. Передреволюційний період були видані його праці з дошкільного, національного виховання, історії педагогіки, психології.

3. Вчення.

П.П. Блонський намагався перетворити педагогіку в нормативному науку, яка була б далекою від розмірковувань і рецептів. Він вважав, що педагогіка як наука потребує філософських обґрунтувань, спирання на досягнення біології, генетики, фізіології, соціології та інших наук про людину. Вона повинна вивчити причинно-наслідкові зв’язки у вихованні та навчанні (наприклад, які є покарання, і чому вони існують). Найважливіший інструментарій наукової педагогіки і гарантія достатнього педагогічного знання – об’єктивні статистичні відомості про дитину і дитинство, що отримані за допомогою різноманітних тестів. Гуманістичну ідею перетворення дитини в центр педагогічного процесу Блонський намагався обмежувати суто науковими формами, що дозволить перейти від “прекраснодушия” до істино гуманістичного виховання. Міркуючи про типологію учнів, Блонський пропонував вести педагогічну роботу згідно схемі сильного і слабкого типів фізичного і розумового розвитку дитини. “Успішно виховувати і навчати можливо при умові знання норм і цінностей соціального оточення, зокрема, норм і цінностей шкільного класа. Шкільний клас – складна система, що виконує інтегративні функції через суспільну думку, настрій, домінуючі настанови вожаків і членів групи”.

4. Вислови.

"Невстигаючих дітей треба розвивати".

"Слід найрішучішим чином відмовитися від відмежування школи від життя".