Торндайк Едуард

представник експериментальної педагогіки, американський психолог і педагог

1874-1949 рр.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Е. Торндайк був до кінця життя вірний принципу біологічної запрограмованості людської поведінки і захищав, виходячи з цього принципу, реакційні погляди на розвиток людини.

2. Життя.

З 1904 р. – професор колумбійського університета і педагогічного коледжа в Нью-Йорку. З 1924 – один з редакторів “Journal of Genetic Psychology” (“Журнал генетичної психології”), з 1926 – “Genetic Psychology Monographs” (“Монографія генетичної психології”). Член національної академії наук. Його перша праця “Розум тварин” (“Animal Intelligence”, 1898) стала важливим доповненням на шляху застосування об’єктивного методу у дослідження процесу навчання. Увесь процес навчання трактувався як просте встановлення зв’язку між ситуаціями і рухами, що дає підґрунтя бачити в Торндайку прототип біхевіоризму. Він вніс істотний вклад у розробку проблеми навиків, сформулював ряд законів навчання (вправи, ефекту, готовності), які несуть за його думкою універсальний характер. Йому належить серія праць з психології навчання арифметиці, алгебрі, мові, читанню. Для кількісного визначення рівня психічного розвитку розробив свою систему, так звану метричних прийомів (тестів).

Основні праці: “Educational psychology”, v 1-3, “The measurement of intelligence”, “Принципи навчання, засновані на психології”, “Психологія навання дорослих”, “Психологія арифметики”, “Питання викладання алгебри”, “Процес навчання у людини”.

3. Вчення.

Торндайк виходив з вчення біхевіоризму, згідно якого поведінка людини – чисто зовнішня реакція організму, механічно викликані стимулами і закріплені багатократними механічними вправами. Таким чином, все виховання – це дресирування (розвиток бажаних реакцій на ввизначені стимули). Експериментальну педагогічну роботу Торндайк і його послідовники фактично звели до тестів. На ряду із існуючими тестами для визначення розумової обдарованості були ще встановлені і тести успішності, якими визначався ступінь розвитку дитини за даним предметом. Цей підхід до вивчення дітей широко розповсюдився в 40-50-х роках ХХ ст. в США, Великій Британії, ФРГ. Експериментальна педагогіка допомогла руху перед у питаннях вивчення дитини. (Були виявлені деякі закономірності росту і розвитку дітей; була встановлена нерівномірність в розвитку дітей; прискорення в одному віці; уповільнення в іншому отримані позитивні результат при вивченні зору. Слуху, дотику, що дало можливість встановити ряд положень для сенсорного виховання і рішення проблеми наочності, визначних результатів досягнено у вивченні уваги, пам’яті дітей, окремих питань розумової праці, а також у відношенні кольорових уявлень дітей).

4. Вислови.

"Об’єктивний метод у дослідженні процесу научіння".

"Розмішуючи в проблемні ящики – експериментальні, із різних ступенем складності – піддослідних тварин (кішок, собак, нижчих мавп), я фіксував, характер їх рухових реакцій, скерованих на те, щоб вміти з цих ящиків і отримати підкріплення рефлексу. Характер кривої научіння дав основу для твердження, тварини діють методом спроб, помилок і випадкового успіху. Весь процес научіння трактується тоді як просте встановлення зв’язку між ситуаціями і рухами".